Рішення № 29130786, 04.02.2013, Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області

Справа № 0907/2163/2012

Провадження № 2/344/2554/13

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 лютого 2013 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області в складі:

головуючого судді Бойчука О.В.

секретар Кондратів Х.І.,

за участі: позивача ОСОБА_1,

представника позивача ОСОБА_2 ОСОБА_3,

представника відповідача ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Івано-Франківського міського суду цивільну справу за позовом ОСОБА_2, ОСОБА_1 до ОСОБА_5 про визнання права власності на майно - житловий будинок,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_2 та ОСОБА_1 звернулися до суду з позовом до ОСОБА_5 про визнання права власності на майно - житловий будинок, позначений літерою «А» в плані земельної ділянки по АДРЕСА_1 та сарай біля будинку.

У судовому засіданні представник відповідача позов не визнав.

Представник позивача ОСОБА_2 - ОСОБА_3 та позивач ОСОБА_1 у судовому засіданні позовні вимоги підтримали з підстав, викладених у позовній заяві, та суду пояснили, що в 1999 році позивачі набули права володіння, користування та розпорядження житловим будинком та сараєм і продовжують користуватися цим майном, здійснили за свої кошти його ремонт. Відповідно до законодавства позивачі набули право власності на вказане майно добросовісно та володіли ним безперервно, як своїм власним. У зв'язку з цим позивачі мають право на отримання у законну власність будинку за набувальною давністю. Просили позов задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні проти задоволення позову заперечив та суду пояснив, що рішенням Апеляційного суду Івано-Франківської області від 08 вересня 2011 року право власності на 57/100 будинковолодіння визнано за відповідачем, а рішення Вовчинецької ради про затвердження реальних часток в загальній власності на будинковолодіння скасовано. У зв'язку з цим у позивачів відсутнє право на будинковолодіння. Просив у задоволенні позову відмовити.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши письмові докази, які надані суду сторонами на обґрунтування їхніх вимог та заперечень, з'ясувавши таким чином фактичні обставини справи, суд дійшов висновку про те, що між сторонами виникли цивільні правовідносини, а також про необґрунтованість позовних вимог у зв'язку з наступним.

Відповідно до ч. 2 ст. 15 Цивільного кодексу України, кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно вимог статті 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається в обґрунтування своїх вимог чи заперечень, крім випадків наявності підстав для звільнення від доказування, передбачених статтею 61 ЦПК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 61 ЦПК України, обставини, визнані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, не підлягають доказуванню.

Таким чином не підлягають доказуванню обставини наявності майна, щодо якого між сторонами виник спір, та рішення колегії суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Івано-Франківської області від 08 вересня 2011 року щодо права власності на це майно.

Згідно ч. 3 ст. 61 ЦПК України, обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Рішенням колегії суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Івано-Франківської області від 08 вересня 2011 року визнано право власності ОСОБА_5 на 57/100 частин будинковолодіння АДРЕСА_1 (а.с. 18-20). Зазначене рішення не скасоване.

Відповідно до ч. 2 ст. 328 ЦК України, право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Згідно ч. 3 ст. 41 Конституції України, ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Оскільки судом встановлено, що право власності ОСОБА_5 на будинковолодіння набуто законно, воно підлягає захисту.

За таких обставин, керуючись конституційним принципом верховенства права, оцінивши всебічно, повно та об'єктивно всі наявні у справі докази окремо та у сукупності, застосовуючи відповідні норми матеріального права, утверджуючи та забезпечуючи права людини і основоположні свободи сторін, враховуючи принципи справедливості та неупередженості, суд вважає встановленою законність набуття ОСОБА_5 права власності на будинковолодіння АДРЕСА_1, а отже вважає встановленою відсутність порушення відповідачем права власності позивачів на це будинковолодіння. У зв'язку з цим таке право позивачів відновленню і захисту не підлягає, а тому у задоволенні позову слід відмовити.

На підставі наведеного, керуючись ч. 3 ст. 41, ст.ст. 55, 124 Конституції України, ч. 2 ст. 15, ст.ст. 16, 328 Цивільного кодексу України, керуючись нормами процесуального права, зокрема, ст.ст. 10, 11, 57, 58, 60, 61, 179, 208, 209, 212-215, 218 ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В :

У задоволенні позову ОСОБА_2, ОСОБА_1 до ОСОБА_5 про визнання права власності на майно - житловий будинок, відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення до апеляційного суду Івано-Франківської області через Івано-Франківський міський суд. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя Бойчук О.В.