Постанова № 29128053, 29.01.2013, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

29 січня 2013 року 13:31 № 2а-17428/12/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва, у складі: судді Добрянської Я.І., секретаря судового засідання Корніюк А.В., розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Енглєр»

до відповідача Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва ДПС

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 12.12.2012 року № 0007602270.

За участю представників сторін:

від позивача: Василега В.М. (довіреність № 1/05-12 від 05.12.2012 р.)

від відповідача: Шаповал А.О. (довіреність № 1/05-12 від 05.12.2012 р.)

На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні 29.01.2013 р. проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Енглєр» звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до відповідача Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва ДПС про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 12.12.2012 року № 0007602270.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 20.12.2012 р. суддею Добрянською Я.І. було відкрито провадження у справі № 2а-17428/12/2670 та призначено справу до судового розгляду на 29.01.2013 р.

В судовому засіданні 29.01.2013 р. представник позивача позовні вимоги підтримав та в судових дебатах просив суд:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва ДПС від 12.12.2012 року № 0007602270;

- стягнути з Державного бюджету України на користь ТОВ «Енглєр» судові витрати у розмірі 2 268,00 грн.

В обґрунтування заявлених позовних вимог представник позивача послався на те, що при проведенні перевірки, відповідач дійшов помилкового висновку про порушення ТОВ «Енглєр» вимог п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI, із змінами та доповненнями, щодо завищення податкового кредиту за перевіряємий період у розмірі 615 833 грн., що призвело до заниження суми ПДВ, яка підлягає нарахуванню до сплати в бюджет за підсумками поточного звітного періоду (р. 25 Декларації з ПДВ) на загальну суму 615 833 грн. а саме по періодах: у червні 2011 року в сумі 290 842,00 грн., у липні 2011 року в сумі 324 991,00 грн.

На думку позивача, висновки, викладені в Акті перевірки не відповідають дійсності та нормам чинного законодавства, а тому податкове повідомлення-рішення, винесене за наслідками такої перевірки та складеного Акта перевірки, є протиправним та підлягає скасуванню.

Представник відповідача в судовому засіданні 29.01.2013 р. проти позову заперечив та просив суд у задоволенні позовних вимог позивачу відмовити повністю.

Так, відповідач зазначив, що при проведенні документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Енглєр» (код ЄДРПОУ 33397207) з питань правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податку на додану вартість та податку на прибуток по фінансово-господарських взаємовідносинах з ТОВ «А.НЕТ» (код ЄДРПОУ 32621457) за період з 01.01.2011 р. по 31.12.2011 р., контролюючим органом було встановлено порушення позивачем вимог п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI, із змінами та доповненнями, щодо завищення податкового кредиту за перевіряємий період у розмірі 615 833 грн., що призвело до заниження суми ПДВ, яка підлягає нарахуванню до сплати в бюджет за підсумками поточного звітного періоду (р. 25 Декларації з ПДВ) на загальну суму 615 833 грн. а саме по періодах: у червні 2011 року в сумі 290 842,00 грн., у липні 2011 року в сумі 324 991,00 грн.

В обґрунтування своїх заперечень відповідач наголосив, що матеріалами справи підтверджується фіктивна діяльність контрагента позивача ТОВ «А.НЕТ», а саме те, що такий контрагент позивача здійснював фінансово-господарську діяльність поза межами правового поля, таке товариство не набуло цивільної право-дієздатності, взаємовідносини ТОВ «А.НЕТ» з іншими контрагентами вчинені без наміру створення правових наслідків, а тому є фіктивними, внаслідок чого в даному випадку не можуть виникати як податкові зобов'язання так і податковий кредит.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення їх представників, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

На підставі наказу від 23.11.2012 р. № 2580 та повідомлення про проведення перевірки від 23.11.2012 р. № 273/10/22-70 співробітниками Державної податкової інспекції в Голосіївському районі м. Києва ДПС було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «Енглєр» (код ЄДРПОУ 33397207) з питань правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податку на додану вартість та податку на прибуток по фінансово-господарських взаємовідносинах з ТОВ «А.НЕТ» (код ЄДРПОУ 32621457) за період з 01.01.2011 р. по 31.12.2011 р.

За результатами зазначеної перевірки відповідачем було складено Акт перевірки від 04.12.2012 р. № 543/1-22-70-33397207, в якому встановлені порушення позивачем вимог п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI, із змінами та доповненнями, щодо завищення податкового кредиту за перевіряємий період у розмірі 615 833 грн., що призвело до заниження суми ПДВ, яка підлягає нарахуванню до сплати в бюджет за підсумками поточного звітного періоду (р. 25 Декларації з ПДВ) на загальну суму 615 833 грн. а саме по періодах: у червні 2011 року в сумі 290 842,00 грн., у липні 2011 року в сумі 324 991,00 грн.

На підставі встановлених в Акті перевірки порушень позивачем вимог податкового та іншого законодавства, відповідачем було винесено податкове повідомлення-рішення:

- від 12.12.2012 р. № 0007602270, відповідно до якого позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем «податок на додану вартість» у розмірі 697 082, 00 грн., у тому числі за основним платежем - 615 833, 00 грн. та штрафні (фінансові) санкції - 81 249,00 грн.

Однак, вважаючи таке податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва ДПС від 12.12.2012 р. № 0007602270 - протиправним, позивач оскаржив його в судовому порядку до Окружного адміністративного суду м. Києва.

Дослідивши наявні у справі докази, проаналізувавши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, Окружний адміністративний суд м. Києва дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог, зважаючи зокрема на наступне.

Згідно з п. 3 ст. 10 Закону України «Про державну податкову службу» від 04.12.1990 р. № 509-ХІІ (із змінами та доповненнями), державні податкові інспекції в районах, містах без районного поділу, районах у містах, міжрайонні та об'єднані державні податкові інспекції виконують такі функції: контролюють своєчасність подання платниками податків бухгалтерських звітів і балансів, податкових декларацій, розрахунків та інших документів, пов'язаних з обчисленням податків, інших платежів, а також перевіряють достовірність цих документів щодо правильності визначення об'єктів оподаткування і обчислення податків, інших платежів.

Відповідно до п. 63.11 ст. 63 Податкового кодексу України, органи державної податкової служби забезпечують достовірність даних про платників податків в Єдиному банку даних про платників податків - юридичних осіб та Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків, реєстрі платників податку на додану вартість, реєстрі неприбуткових організацій та інших реєстрах, що формуються та ведуться органами державної податкової служби згідно з цим Кодексом, їх захист від несанкціонованого доступу, оновлення, архівування та відновлення даних.

Статтею 67 Конституції України встановлено, що кожен зобов'язаний сплачувати податки та збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відповідно до п. 2 Порядку оформлення результатів невиїзних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого Наказом ДПА України від 10.08.2005 року № 327 (із змінами та доповненнями, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених Кодексом податків і зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), статистичної та іншої звітності, даних обліку, ведення якого передбачено законом, первинних документів, які використовуються в обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Результати документальних перевірок оформлюються у формі акта або довідки. У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт, а у разі відсутності порушень - довідка.

Акт - службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки фінансово-господарської діяльності платника податків і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

За результатами документальної перевірки в акті викладаються всі суттєві обставини діяльності платника податків, які мають відношення до фактів виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

Факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та у повній мірі, з посиланнями на первинні або інші документи, які зафіксовані за обліком та підтверджують наявність зазначених фактів.

Також, згідно п. 4.11 Порядку, податкове повідомлення-рішення (рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій) приймається керівником податкового органу (його заступником) протягом десяти робочих днів від дня реєстрації акта невиїзної документальної, виїзної планової чи позапланової перевірок або вручення його поштою суб'єкту господарювання (на підставі відмітки на поштовому повідомленні), а за наявності заперечень посадових осіб суб'єкта господарювання до акта перевірки - приймається з урахуванням висновку про результати розгляду заперечень до акта перевірки - протягом трьох робочих днів, наступних за днем розгляду заперечень і надання (надсилання) письмової відповіді суб'єкту господарювання.

Згідно п. 78.4 ст. 78 ПК України, про проведення документальної позапланової перевірки керівник органу ДПС приймає рішення, яке оформлюється наказом. Право на проведення документальної позапланової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому до початку проведення зазначеної перевірки вручено під розписку копію наказу про проведення документальної позапланової перевірки.

В позовній заяві та в судовому засіданні представник позивача не заявляв позовних вимог, які б стосувалися не дотримання відповідачем законодавчо визначеної процедури проведення та підстав проведення документальної позапланової невиїзної перевірки, а також належного отримання документів прийнятих за наслідками такої перевірки.

По суті встановлених в Акті перевірки порушень позивачем вимог чинного законодавства та правомірності визначення позивачу оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням податкових зобов'язань, з матеріалів справи вбачається наступне.

Як видно з наявних матеріалів справи, зазначеною документальною позаплановою невиїзною перевіркою ТОВ «Енглєр» перевірялася правильність нарахування, повнота і своєчасність сплати податку на додану вартість та податку на прибуток по фінансово-господарських взаємовідносинах з ТОВ «А.НЕТ» (код ЄДРПОУ 32621457) за період з 01.01.2011 р. по 31.12.2011 р.

Так, з наявних матеріалів справи вбачається зокрема наступне.

В перевіряємому періоді (01.01.2011 р. по 31.12.2011 р.) позивач ТОВ «Енглєр» мав взаємовідносини із контрагентом ТОВ «А.НЕТ» (код ЄДРПОУ 32621457).

Згідно матеріалів справи, між підприємствами ТОВ «Енглєр» (Покупець), в особі директора ОСОБА_4, що діє на підставі Статуту, з однієї сторони, та ТОВ «А.НЕТ» (Постачальник), в особі директора ОСОБА_5, що діє на підставі Статуту, з другої сторони, було укладено Договір на постачання комп'ютерних комплектуючих та запасних частин від 27.06.2011 р.

Згідно предмету даного Договору, Постачальник зобов'язується провести постачання комп'ютерних комплектуючих та запасних частин, а Покупець зобов'язується прийняти і сплатити даний товар.

На виконання зазначеного Договору ТОВ «А.НЕТ» (за підписом директора ОСОБА_5.) було виписано на адресу позивача ТОВ «Енглєр» податкові накладні на загальну суму 3 695 000,00 грн., в т.ч. ПДВ - 615 833,34 грн.

Таким чином, на підставі таких податкових накладних, виписаних контрагентом ТОВ «А.НЕТ» (за підписом директора ОСОБА_5.), позивачем в червні та липні 2011 р. було сформовано податковий кредит в сумі ПДВ 615 833,34 грн.

Однак, як підтверджується наявними матеріалами справи, та не було жодними допустимими доказами по справі заперечено позивачем, перевіркою контрагента позивача ТОВ «А.НЕТ» (аналізу інформаційної бази даних «АІС ОР») було встановлено наступне.

ТОВ «А.НЕТ» (код ЄДРПОУ 32621457) зареєстровано Шевченківською районною в м. Києві Державною адміністрацією за № 19418 від 11.08.2003 року та знаходиться на обліку в ДПІ у Шевченківському р-ні м. Києва ДПС.

На дату написання Акта товариство має стан - «до ЄДР внесено запис про відсутність підтвердження відомостей».

Станом на дату написання Акта перевірки, засновником та директором ТОВ «А.НЕТ» є ОСОБА_5, і.н. НОМЕР_2.

Свідоцтво ПДВ анульовано 21.02.2012 року.

Остання податкова звітність до ДПІ у Шевченківському р-ні м. Києва ДПС подана ТОВ «А.НЕТ» за ІІ-ІІІ квартали 2011 року.

В ході аналізу податкової звітності ТОВ «А.НЕТ», відсутня будь-яка інформація про наявність складських приміщень, наявність автомобільного чи іншого транспорту, а також устаткування, що необхідне для здійснення фінансово-господарської діяльності підприємства.

Фактично, згідно податкової звітності, у ТОВ «А.НЕТ» відсутнє виробниче обладнання, транспортне та торгівельне обладнання, сировина, матеріали для здійснення основного виду діяльності.

Також, як підтверджується наявними матеріалами справи, відповідно до Протоколу допиту свідка від 24.07.2012 р. старшим слідчим СВ ДПІ у Оболонському районі м. Києві ДПС ОСОБА_6 та капітаном податкової міліції ОСОБА_6, в рамках кримінальної справи № 75-00202 (порушеної за ознаками злочину, передбаченого ч. 2 ст. 205 КК України («фіктивне підприємництво»), було допитано засновника та директора ТОВ «А.НЕТ» ОСОБА_5, згідно якого встановлено, що ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, тимчасово безробітний зазначив, що ТОВ «А.НЕТ» було придбано ним без мети здійснення фінансово-господарської діяльності зазначеної в статутних документах та за грошову винагороду. Фактично фінансово-господарську діяльність від імені ТОВ «А.НЕТ» ОСОБА_5 не здійснював, рахунками та майном не розпоряджався, бухгалтерську та податкову звітність не вів. Також, ОСОБА_5 зазначив, що рахувався лише номінальним директором ТОВ «А.НЕТ», не здійснював поставки товарів та не надавав послуг іншим підприємствам. На посаду головного бухгалтера нікого не призначав та нікого не уповноважував на представлення інтересів ТОВ «А.НЕТ».

Як пояснив ОСОБА_5, маючи тяжке матеріальне становище погодився стати директором та засновником ТОВ «А.НЕТ». До бухгалтерської, податкової звітності, укладення договорів, зняття коштів останній не має ніякого відношення, та свої підписи під первинними документами не ставив.

Також, співробітниками СВ ДПІ у Оболонському районі м. Києві ДПС до перевірки було надано висновок спеціаліста щодо проведення судово-почеркознавчого дослідження гр. ОСОБА_5 від 15.08.2012 року.

Згідно висновку спеціаліста від 15.08.2012 року № 722 (експерта сектору по забезпеченню техніко-криміналістичної роботи Оболонського РУ НДЕКЦ при ГУ МВС України в місті Києві, капітана міліції Шульги Єлизавети Сергіївни), проведено судово-почеркознавче дослідження податкової звітності та первинних документів Товариства, за результатами якого встановлено, що підписи від імені гр. ОСОБА_5, зображення яких є в графах наданих документів ТОВ «А.НЕТ» виконано не ОСОБА_5, а іншою особою.

Згідно постанови старшого слідчого СВ ДПІ у Оболонському районі м. Києві ДПС ОСОБА_6 від 24.07.2012 р. відносно гр. ОСОБА_5 за фактом фіктивного підприємництва порушена кримінальна справа згідно ч. 1 ст. 205 КК України.

Наведене вище дає підстави вважати що гр. ОСОБА_5 не мав можливості займатися підприємницькою діяльністю в якості директора ТОВ «А.НЕТ», оскільки відсутня будь-яка інформація щодо наявності у підприємства основних виробничих фондів або складських приміщень (матеріальних та технічних можливостей, робочого персоналу), що давало б можливість здійснювати діяльність з продажу-поставки комп'ютерного обладнання у великих обсягах.

Доказів, щодо укладення ТОВ «А.НЕТ» субпідрядних договорів з метою виконання договірних відносин із позивачем, які відповідно передбачали необхідність наявності основних фондів (складських приміщень), а також транспорту та трудових ресурсів для здійснення такого роду діяльності - позивачем до суду надано також не було.

Крім того, ДПІ у Шевченківському районі м. Києва Державної податкової служби було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку з питань дотримання вимог податкового законодавства Товариством з обмеженою відповідальністю «А.НЕТ» (код за ЄДРПОУ 32621457), за результатами якої складено Акт від 16.12.2011 року № 2563/6308/32621457 про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання.

З даного Акта вбачається, що задекларовані ТОВ «А.НЕТ» податкові зобов'язання (в період здійснення правовідносин із позивачем) зменшені до « 0», та крім того, задекларований податковий кредит по контрагентах-покупцях сформований неправомірно та підлягає також зменшенню до «0».

Зважаючи на викладене вище, а саме зменшення до « 0» задекларованих податкових зобов'язань, фактично такі податкові зобов'язання по правовідносинах із позивачем ТОВ «А.НЕТ» сплачені не були, внаслідок чого було завдало шкоди Державному бюджету України.

Також, як зазначалося вище, контрагент позивача за адресою його реєстрації не знаходиться, а свідоцтво платника ПДВ було анульовано через пів року після здійснення правовідносин із позивачем, що в свою чергу відповідно свідчить про те, що в порушення вимог Господарського кодексу України, Цивільного кодексу України та Податкового кодексу України, ТОВ «А.НЕТ» не було створене з метою тривалої господарської діяльності, спрямованої на отримання прибутку, у відповідності до вимог чинного законодавства, а навпаки здійснювало свою діяльність шляхом укладення безтоварних договорів з метою надання податкової вигоди третім особам.

З вищезазначених фактів також вбачається, що фінансово-господарська діяльність контрагента позивача ТОВ «А.НЕТ» здійснювалася поза межами правового поля, що у свою чергу свідчить про ненабуття належним чином цивільної право-дієздатності ТОВ «А.НЕТ», а фінансово-господарські взаємовідносини між ТОВ «А.НЕТ» та контрагентами - є фіктивними правочинами, та такими, що вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювались цими правочинами.

Згідно з частиною 1 ст. 216 ЦК України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. Нікчемний правочин є недійсним в силу закону, а тому також не створює інших наслідків, крім тих, що пов'язані із його недійсністю.

Відповідно до частини другої ст. 215 ЦКУ, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Відповідно до п. 1, п. 2 ст. 49 Господарського кодексу України, підприємці зобов'язані не порушувати права та законні інтереси держави, за завдані шкоду і збитки підприємництво несе майнову та іншу встановлену законом відповідальність.

Отже, як підтверджується наявними матеріалами справи, метою реєстрації зазначеного підприємства ТОВ «А.НЕТ» (контрагента позивача) була його незаконна діяльність, що відповідно не може породжувати жодних правових наслідків.

Крім того, частиною 1 статті 55 ГК України передбачено, що суб'єктами господарювання визнаються учасники господарських відносин, які здійснюють господарську діяльність, реалізуючи господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обов'язків), мають відокремлене майно і несуть відповідальність за своїми зобов'язаннями в межах цього майна, крім випадків, передбачених законодавством. Суб'єктами господарювання є господарські організації - юридичні особи, створені відповідно до Цивільного кодексу України, державні, комунальні та інші підприємства створені відповідно до цього Кодексу, а також інші юридичні особи, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані в установленому законом порядку.

Під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва - підприємцями (стаття 3 ГК України).

Згідно зі статтею 56 ГК України, суб'єкт господарювання може бути утворений за рішенням власника (власників) майна або уповноваженого ним (ними) органу, а у випадках, спеціально передбачених законодавством, також за рішенням інших органів, організацій і громадян шляхом заснування нового, реорганізації (злиття, приєднання, виділення, поділу, перетворення) діючого (діючих) суб'єкта господарювання з додержанням вимог законодавства.

Однак, як було зазначено вище, та підтверджується наявними матеріалами справи, контрагент позивача ТОВ «А.НЕТ» за адресою його реєстрації не знаходиться, що відповідно унеможливлює отримання та дослідження первинних документів на підтвердження фактичної господарської діяльності, зокрема по правовідносинах із позивачем.

Згідно ч. 2 ст. 207 ЦК України, правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особою, уповноваженою на це установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.

Однак, як було зазначено вище, та підтверджується наявними матеріалами справи, вся первинна документація по правовідносинах позивача із ТОВ «А.НЕТ» від імені останнього підписувалась невідомою особою, оскільки при допиті в якості свідка по кримінальній справі засновник та директор ТОВ «А.НЕТ» ОСОБА_5 показав, що він не має жодного відношення до здійснення діяльності цього суб'єкта господарювання, підприємство зареєстрував за грошову винагороду, без мети здійснення підприємницької діяльності, розрахунки з підприємствами за перевіряємий період не здійснював, документів, що підтверджують господарські операції ТОВ «А.НЕТ», а саме: договорів, податкових накладних, видаткових накладних, актів виконаних-робіт, актів прийому-передачі та інших документів не формував та не підписував, і нікого на це не уповноважував.

Таким чином, при здійсненні ТОВ «А.НЕТ» фінансово-господарської діяльності була відсутня дійсна воля і волевиявлення директора Товариства, а відповідно всі операції на підставі первинних бухгалтерських документів, та будь-які угоди та податкові декларації ТОВ «А.НЕТ» підписані від імені ОСОБА_5 є, згідно ст. 234 Цивільного кодексу України, фіктивними правочинами, які вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися такими правочинами.

Враховуючи вищевикладене в сукупності, та наявні у справі докази, суд погоджується із висновком відповідача, що фінансово-господарські взаємовідносини позивача із ТОВ «А.НЕТ» носять характер недійсного правочину, оскільки дані правочини не відповідають обов'язковим умовам чинності правочину, а саме частинам 1, 3 та 5 ст. 203 Цивільного кодексу України, так як суперечить моральним засадам суспільства (ч. 1 ст. 203 ЦКУ), не виявляється за можливе встановити вільне волевиявлення учасників правочину (ч. 3 ст. 203 ЦКУ) та правочини не були спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним (ч. 5 ст. 203 ЦКУ).

Отже, на порушення вимог п. 3 ст. 5 та п. 1 ст. 7 Господарського Кодексу України, якими визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники відносин у сфері господарювання здійснюють свою діяльність у межах встановленого правового господарського порядку, додержуючись вимог законодавства, та відносини у сфері господарювання регулюються Конституцією України, цим Кодексом, законами України, нормативно-правовими актами Президента України та Кабінету Міністрів України, нормативно-правовими актами інших органів державної влади та органів місцевого самоврядування, а також іншими нормативними актами», ні позивачем ні контрагентом ТОВ «А.НЕТ» не було надано належних підтверджуючих документів щодо виникнення податкових зобов'язань.

Згідно вимог п. 187.1 ст. 187 Податкового кодексу України, датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Пунктом 198.3 ст.198 Податкового кодексу України визначено, що податковий кредит звітного періоду складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням товарів та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Пунктом 198.6 ст.198 Податкового Кодексу визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Статтею 67 Конституції України встановлено, що кожен зобов'язаний сплачувати податки та збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Згідно п.п. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до вимог п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п.2.15 та п.2.16 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 р. № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 р. за № 168/704, забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним актам.

Таким чином, для надання юридичної сили і доказовості, первинні документи повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства та не порушувати публічний порядок, встановлений Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 р. № 996-ХІV (із змінами та доповненнями).

Також, згідно п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового Кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VІ із змінами та доповненнями, не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Крім того, законодавець передбачив правовий зв'язок між бюджетним відшкодуванням (визначенням податкового кредиту) та отриманням Державним бюджетом надмірно сплаченого податку.

Однак, як підтверджується наявними матеріалами справи, за наслідками перевірки контрагента позивача ТОВ «А.НЕТ», його податкові зобов'язання (в т.ч. за період здійснення правовідносин із позивачем) були зменшені до « 0», а відповідно такі податкові зобов'язання по правовідносинах із позивачем ТОВ «А.НЕТ» сплачені не були, внаслідок чого було завдало шкоди Державному бюджету України.

Таким чином, господарські операції між позивачем та ТОВ «А.НЕТ» об'єктивно призвели до порушення інтересів Держави і суспільства у цілому. У даному випадку йдеться про порушення фінансово-економічних інтересів держави, її бюджетної системи, оскільки відповідно до п.п.19 п.1 ст.2 «Бюджетного кодексу України» від 21.06.2001 р. доходи бюджету складаються з усіх податкових, неподаткових та інших надходжень на безповоротній основі справляння яких передбачено законодавством України. Податковими надходженнями згідно з п.2 ст.9 вищезазначеного Кодексу визнаються передбачені податковими законами України загальнодержавні і місцеві податки, збори та інші обов'язкові платежі, згідно з ст.2 Закону України «Про систему оподаткування» № 1251-12 від 25.06.1991 р., під податком слід розуміти обов'язковий внесок до бюджету відповідного рівня, здійснений платниками у порядку і на умовах, що визначаються законами України про оподаткування. Сукупність податків і зборів до бюджетів та до державних цільових фондів, що справляються у встановленому законами України порядку, становить систему оподаткування та Конституції України, оскільки протиправні дії позивача руйнують бюджетну систему держави та систему оподаткування, яка створена в інтересах Держави.

Згідно правової позиції Верховного Суду України, викладеній в постанові від 26 вересня 2006 року, правочин, який вчинено з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства, водночас суперечить моральним засадам суспільства, а тому згідно з ч. 1 ст. 203, ч. 2 ст. 215 ЦК України є нікчемним, і визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Це означає, що в результаті виконання сторонами нікчемного правочину не можуть виникати як податкові зобов'язання, так і податковий кредит з податку на додану вартість.

В інформаційному листі Вищого адміністративного суду України № 742/11/13-11 від 02.06.2011 р. зазначено, що судам належить звертати особливу увагу на дослідження обставин реальності здійснення господарських операцій платника податку, на підставі яких таким платником були сформовані дані податкового обліку. При цьому приймати на підтвердження даних податкового обліку можна лише достовірні первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

При цьому, дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції: договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо.

Необхідно перевірити фізичні, технічні та технологічні можливості певної особи до вчинення тих чи інших дій, що становлять зміст господарської операції, як-то: наявність кваліфікованого персоналу, основних фондів, у тому числі транспортних засобів для перевезення або виробництва, приміщень для зберігання товарів тощо, якщо такі умови необхідні для здійснення певної операції; можливість здійснення операцій з відповідною кількістю певного товару у відповідні строки з урахуванням терміну його придатності, доступності на ринку тощо; наявність відповідних ліцензій та інших дозвільних документів, що необхідні для ведення певного виду господарської діяльності.

Згідно Постанови Верховного суду України від 08.09.2009 р. у справі № 21-737во09, про необґрунтованість податкової вигоди може свідчити відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів, а також письмові заперечення посадових осіб контрагентів, що будь-яких документів, угод, платіжних доручень, банківських та господарських документів.

Згідно Листа ВАСУ від 02.06.2011 р. № 742/11/13-11, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість с факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності. Витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Таким чином, проаналізувавши наявні матеріали справи та норми зазначеного законодавства, суд вважає правомірними висновки відповідача, викладені в Акті перевірки, а саме те, що зазначені правовідносини позивача із контрагентом ТОВ «А.НЕТ» мали виключно паперовий характер, а отже не були спрямовані на реальне настання правових наслідків.

Допустимих доказів, які б спростовували викладенні в Акті перевірки висновки контролюючого (податкового) органу - позивачем до суду надано не було.

Враховуючи вищезазначене, суд вважає, що відповідачем було правомірно винесено оскаржуване податкове повідомлення-рішення, на підставі висновків, викладених в Акті перевірки.

Згідно ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Згідно з ч.3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач, як суб'єкт владних повноважень, довів правомірність прийнятого ним податкового повідомлення-рішення, натомість позивач не надав суду допустимих доказів щодо протиправності прийнятого відповідачем податкового повідомлення-рішення, зважаючи на що, суд дійшов висновку, про відмову в задоволені позовних вимог в повному обсязі.

Враховуючи вищенаведене в сукупності, та керуючись ст.ст. 2, 71, 86, 94, 97, 158-163 КАС України, Окружний адміністративний суд м. Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

1. В адміністративному позові відмовити.

Строк і порядок набрання судовим рішенням законної сили встановлені у статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо інше не встановлено цим Кодексом.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України.

Суддя: Я.І. Добрянська

Дата складання та підписання в повному обсязі постанови 05.02.2013 р.