Ухвала суду № 29123679, 29.01.2013, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-10638/12/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Федорчук А.Б. Суддя-доповідач: Мамчур Я.С.

У Х В А Л А

Іменем України

29 січня 2013 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

Головуючого судді: Мамчура Я.С.

суддів: Горяйнова А.М., Желтобрюх І.Л.

при секретарі Гімарі Н.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу Окружної державної податкової служби - Центрального офісу з обслуговування великих платників податків Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 15 жовтня 2012 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ТНК-ВР КОММЕРС» до Окружної державної податкової служби - Центрального офісу з обслуговування великих платників податків Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень, -

ВСТАНОВИЛА:

Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просив визнати протиправною та скасувати податкові повідомлення - рішення Окружної державної податкової служби - Центрального офісу з обслуговування великих платників податків Державної податкової служби від 13 липня 2012 року №0003884120, №0003894120, №0003914120, №0003934120, №0003944120, №0003954120.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 15 жовтня 2012 року адміністративний позов задоволено повністю.

Не погоджуючись з прийнятою постановою, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить дану постанову скасувати та прийняти нову про відмову в задоволенні адміністративного позову, посилаючись на те, що судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржувану постанову суду - без змін.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 198 та ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

З матерів справи вбачається, що ТОВ «ТНК-ВР КОММЕРС» зареєстровано як юридична особа та є платником податку на додану вартість та податку на прибуток в розумінні Податкового кодексу України.

Так, Окружною державною податковою службою - Центральним офісом з обслуговування великих платників податків Державної податкової служби проведено планову виїзну перевірку ТОВ «ТНК-ВР КОММЕРС» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01 квітня 2011 року по 31 грудня 2011 року, валютного та іншого законодавства за період з 01 квітня 2011 року по 31 грудня 2011 року, за результатами якої складено акт від 02 липня 2012 року №633/41-20/33500195.

В ході проведеної перевірки відповідачем встановлено порушення:

- пп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14, п. 138.4 ст. 138, п 138.10.3 ст. 138 абз. «е», пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139, п. 150.1 ст. 150 Податкового кодексу України; п. 1 підрозділ 4 розділу XX Податкового кодексу України в результаті чого завищено від'ємне значення об'єкта оподаткування на податок на прибуток в розмірі 240 889 345 грн. в тому числі: за 2-3 квартал 2011 року в сумі 225 044 305,00 грн., 2-4 квартал 2011 р. в сумі -240 889 345,00 грн.; п. 50.1 ст. 50, п. 185.1 ст. 185, ст.. 186, п. 187.1 ст. 187, п. 188.1 ст. 188, п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 183.6 ст. 198, п. 201.1, п. 201.7, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України; ч. 1,2 ст. 215, ст..228 Цивільного кодексу України в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 2 317 544,00 грн., в тому числі по періодах: квітень 2011 р. -213 276,00 грн., серпень 2011 р. -245 986,00 грн., за вересень 2011 р. -73 490,00 грн. та жовтень 2011 р. -1 784 792,00 грн.; завищено податок на додану вартість за серпень 2011 р. в сумі 367 765 грн. та завищено суму податку, що підлягає (підлягає) бюджетному відшкодуванню всього в сумі 2 242 492,00 грн., в т. ч.: за червень 2011 р. в сумі 72 464 грн., за липень 2011 р. в сумі 404483,00 грн., за грудень 2011 р. в сумі 1 765 545 грн.; завищено суму від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та податкового кредиту, що включається до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (20.2 податкової декларації з ПДВ за грудень 2011 р.) у розмірі 102 758 грн.

На підставі даного акту відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення від 13 липня 2012 р.; № 0003884120, яким позивачу визначено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 2 677 188 грн. (1 784 792 грн. за основним платежем та 892 396 грн. штрафних санкцій); № 0003894120, яким визначено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 479 214 грн. (319 476 грн. за основним платежем та 159 738 грн. штрафних санкцій); № 0003914120, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, відшкодованого на момент перевірки у розмірі 343 118 грн. та донараховано штрафні санкції у розмірі 141 402 грн. (всього на суму 484 520 грн.); № 0003924120, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, відшкодованого на момент перевірки у розмірі 1 482 743 грн. та донараховано штрафні санкції у розмірі 741 372 грн. (всього на суму 2 224 116 грн.).

Відповідно до п.6.1 ст.6 ЗУ «Про оподаткування прибутку підприємств» визначено, якщо об'єкт оподаткування платника податку з числа резидентів за результатами податкового року має від'ємне значення об'єкта оподаткування (з урахуванням суми амортизаційних відрахувань), сума такого від'ємного значення підлягає включенню до складу валових витрат першого календарного кварталу наступного податкового року. Розрахунок об'єкта оподаткування за наслідками півріччя, трьох кварталів та року здійснюється з урахуванням від'ємного значення об'єкта оподаткування попереднього року у складі валових витрат таких податкових періодів наростаючим підсумком до повного погашення такого від'ємного значення.

Відповідно до п.22.4 ст.22 ЗУ «Про оподаткування прибутку підприємств» (чинного до 01 квітня 2011 року) визначено, що у 2010 році у складі валових витрат платника податку враховується 20 відсотків суми від'ємного значення об'єкта оподаткування з податку на прибуток, яке утворилося станом на 1 січня 2010 року. У 2011 році сума від'ємного значення, яка відповідно до абзацу першого цього пункту не була врахована у складі валових витрат, та від'ємне значення об'єкта оподаткування, яке виникло у 2010 році, підлягають включенню до складу валових витрат у порядку, встановленому статтею 6 цього Закону, без обмежень, встановлених цим пунктом.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач не заперечує правомірність включення позивачем від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток підприємств за підсумками діяльності 2010 року до складу валових витрат за І квартал 2011 року.

Відповідно до ч.1 розділу ХІХ Прикінцевих положень Податкового кодексу України цей кодекс набирає чинності з 01 січня 2011 року, крім, зокрема, розділу ІІІ цього Кодексу, який набирає чинності з 01 квітня 2011 року.

Відповідно до п. 150.1. ст.150 Податкового кодексу України якщо результатом розрахунку об'єкта оподаткування платника податку з числа резидентів за підсумками податкового року є від'ємне значення, то сума такого від'ємного значення підлягає включенню до витрат першого календарного кварталу наступного податкового року. Розрахунок об'єкта оподаткування за наслідками півріччя, трьох кварталів та року здійснюється з урахуванням зазначеного від'ємного значення попереднього року у складі витрат таких податкових періодів наростаючим підсумком до повного погашення такого від'ємного значення.

Відповідно до ч.1 підрозділу 4 розділу ХХ Перехідних положень Податкового кодексу України розділ III цього Кодексу застосовується під час розрахунків з бюджетом починаючи з доходів і витрат, що отримані і проведені з 1 квітня 2011 року, якщо інше не встановлено цим підрозділом.

В той же час, ч.3 підрозділу 4 розділу ХХ Перехідних положень Податкового кодексу України встановлено, що п.150.1 ст.150 Кодексу застосовується у 2011 року з урахуванням такого: якщо результатом розрахунку об'єкта оподаткування платника податку з числа резидентів за підсумками першого кварталу 2011 року є від'ємне значення, то сума такого від'ємного значення підлягає включенню до витрат другого календарного кварталу 2011 року.

Розрахунок об'єкта оподаткування за наслідками другого, другого і третього кварталів, другого - четвертого кварталів 2011 року здійснюється з урахуванням від'ємного значення, отриманого платником податку за перший квартал 2011 року, у складі витрат таких податкових періодів наростаючим підсумком до повного погашення такого від'ємного значення.

Проаналізувавши наведені норми, колегія суддів приходить до висновку, що норми пункт 3 підрозділу 4 розділу XX "Перехідні положення" Податкового Кодексу України не містять заборони на врахування, починаючи з другого кварталу 2011 року, збитків, які виникли до 01 січня 2011 р., а отже, такі збитки повинні враховуватись у складі витрат поточних податкових періодів наростаючим підсумком до повного погашення від'ємного значення.

Така ж позиція викладена і в листі Комітету Верховної Ради України по питанням фінансів, банківської діяльності, податкової та митної політики від 18 жовтня 2011 р. № 04-39/10-1052.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про необгрунтованість висновків відповідача про неправомірність включення позивачем витрат за результатами діяльності за І квартал 2011 року (до складу яких ввійшли суми витрат за 2010 рік) при визначенні від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток за ІІ квартал 2011 року та в подальшому.

Отже, завищення валових витрат у сумі 373 494 521 грн. без урахування самостійно зменшеного від'ємного об'єкту оподаткування у сумі 202 653 130 грн. по акту перевірки є помилковими, а позивачем правомірно було включено до витрат за період за ІІ - ІІІ квартали 2011 року.

Також, за результатами проведення вищевказаної перевірки відповідачем зроблені висновки про те, що позивачем завищено суму витрат у ІІ-ІV кварталі 2011 року на суму

32 713 086 грн. у зв'язку з неправомірним віднесенням до них витрат за договором оренди рухомого складу з ТОВ «Ітек Транс» №032ПЦ від 01 квітня 2011 року.

Судом першої інстанції встановлено та вбачається з матеріалів наступне.

Відповідно до договору доручення від 28 грудня 2009р. № 0048-09/ПЦ позивач (Повірений) забезпечує транспортування вантажів ПрАТ «ЛИНІК» (Поручителя) залізничним транспортом та сплачує провізні платежі та інші збори, необхідні для забезпечення транспортування.

На виконання зазначеного договору, позивачем було укладено з ТОВ «Ітек-Транс» договір оренди рухомого складу №032ПЦ від 01 квітня 2011р. Позивач вказує, що частина рухомого складу, отриманого за зазначеним договором використовувалась для виконання зобов'язань за договором доручення від 28 грудня 2009р. № 0048-09/ПЦ з ПрАТ «ЛИНІК», інша частина використовувалась в діяльності позивача, не пов'язаної з вищезазначеним договором.

Витрати Позивача, пов'язані з виконанням договору доручення від 28 грудня 2009р. №0048-09/ПЦ, узагальнювалися на рахунку 39 «Витрати майбутніх періодів» та не відносились до складу витрат звітного періоду позивача, а перевиставлялися до ПрАТ «ЛИНІК» для подальшого відшкодування згідно умов договору. Підтвердженням чого є Аналіз рахунка 63.1.4.4.2 за період, що перевірявся, в якому в дебет рахунку 39 відображено суму 379 248 737,66 грн.

З аналізу рахунка 63.1.4.4.2 за період, що перевірявся, вбачається, що до складу витрат на збут були віднесені тільки витрати пов'язані з оренди вагоно-цистерн для транспортування товарів власної діяльності. Підтвердженням чого є Аналіз рахунка 63.1.4.4.2 за перевіряємий період в якому в дебет рахунку 93 «Витрати на збут» відображено суму 178 386 356,28 грн. а до рядку 06.3.11 Декларації 159 975 349,13 грн. (Додаток 2.8.2 до Довідки про загальну інформацію щодо ТОВ «ТНК-ВР Коммерс» та результати його діяльності, підписаний головним державним податковим ревізором - інспектором ДПІ у Голосіївському районі м. Києва ДПС.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що відповідачем зроблені помилкові висновки щодо завищення витрат за договором оренди рухомого складу з ТОВ «Ітек Транс» №032ПЦ від 01 квітня 2011р. в розмірі 32 713 086 грн. - є помилковими.

Актом перевірки від 02 липня 2012 року №633/41-20/33500195 встановлено завищення позивачем витрат у ІІ-ІV кварталі 2011 року на суму 5 523 129 грн. у зв'язку з неправомірним віднесенням до них витрат за договором страхування з ПрАТ СК «Кремінь» від 10 червня 2011р. № 1000970-02-01-11.

Відповідачем встановлено, що в договорі страхування від 10 червня 2011р. №1000970-02-01-11 зазначена територія дії договору, а саме маршрути перевезень до станцій Новозолотарівка, м. Коростень, м. Купьянськ, м. Конотоп, ст. Айвазовська та м. Одеса. У зв'язку з цим, згідно висновків акту, до витрат звітного періоду були правомірно віднесені тільки витрати по сплаті страхового тарифу за договором від 10 червня 2011р. №1000970-02-01-11 при транспортуванні нафтопродуктів до вищезазначених станцій. Витрати по сплаті страхового тарифу при транспортуванні нафтопродуктів до інших станцій (не зазначених в пункті 10.1. Договору) згідно з висновками акту віднесені неправомірно.

З матеріалів спарви вбачається, що додатковою угодою від 10 червня 2011 року до договору добровільного страхування з ПрАТ СК «Кремінь» від 10 червня 2011р. №1000970-02-01-11, згідно якої був зміненій (доповнений) п. 10.1. зазначеного договору і до території дії договору були включені станції Брянськ-Льговський, Бугиняй, Горинь та інші станції, у зв'язку з транспортуванням нафтопродуктів до яких сплачувався страховий тариф по договору з ПрАТ СК «Кремінь» від 10 червня 2011р. № 1000970-02-01-11.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про помилковість висновків відповідача щодо завищення позивачем витрат за договором з ПрАТ СК «Кремінь» від 10 червня 2011 року № 1000970-02-01-11 в розмірі 5 523 129 грн.

Щодо виявлених відповідачем під час проведення вищевказаної перевірки порушень позивачем щодо сплати податку на додану вартість та завищення бюджетного відшкодування цього податку колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Так, відповідачем встановлено безпідставне віднесення позивачем податкового кредиту у серпні 2011 року у сумі 245 985,7 грн. по податковій накладній ТОВ «Дельфа ІНГ» від 29 червня 2011р. № 86 у зв'язку з тим, що договір поставки нафтопродуктів між позивачем та ТОВ «Дельта ІНГ» №021К від 25 червня 2011 відповідач вважає нікчемним.

З матеріалів справи вбачається, що між ТОВ «ТНК-ВР КОММЕРС» (Покупець) та ТОВ «Дельфа ІНГ» (Постачальник) укладено договір поставки № 021К від 25 червня 2011р. Відповідно до умов даного договору Постачальник зобов'язаний передати, а Покупець прийняти та оплати нафтопродукти (надалі - Товар) на базі поставки, в кількості, асортименті, цінам та строкам постачання згідно з умовами Договору та доповнень до нього. Орієнтовна загальна вартість товару, яка може бути поставлена по даному договору протягом його терміну дії. складає 500 000 000 (п'ятсот мільйонів) гривень +/-10%. Орієнтовна загальна кількість товару, яка може бути поставлена по даному договору протягом його терміну дії. складає 100000(сто тисяч) тонн +/-10%.

На виконання умов даного договору ТОВ «Дельфа ІНГ» було реалізовано бензин автомобільний А-95. бензин автомобільний А-92, паливо дизельне марки С. мазут толочний 100 на загальну суму 1475914.22 гри., в т.ч. ПДВ 245985.70 грн. Умови даного договору його сторонами були виконані належним чином, що підтверджується актами приймання-передачі відповідних нафтопродуктів, а також залізничними накладними, банківською випискою щодо платежів, здійснених Позивачем на користь ТОВ «Дельфа ІНГ», податковою накладною (оригінали були дослідженні в судовому засіданні та копії даних документів залучені до матеріалів справи).

Крім того, між ТОВ «ТНК-ВР КОММЕРС» (Покупець) та ТОВ «Елемент-Са» (Постачальник) укладено договір поставки нафтопродуктів №019К від 09 червня 2011 року, відповідно до умов якого постачальник зобов'язується передати, а покупець прийняти й оплатити нафтопродукти (в подальшому - товар) на базисі поставки, в кількості, асортименті, цінах і строкам поставки згідно з умовами договору й додатками до нього які с невід'ємною частиною договору.

Умови даного договору його сторонами виконано належним чином та в повному обсязі, що підтверджується вантажно - митними деклараціями, актами приймання-передачі відповідних нафтопродуктів, залізничними накладними, банківською випискою щодо платежів, здійснених Позивачем на користь ТОВ «Дельфа ІНГ», податковою накладною (копії даних документів залучені до матеріалів справи).

За результатами проведеної перевірки відповідачем зроблені висновки про те, що господарські операції здійснені між позивачем та його контрагентами ТОВ «Дельфа ІНГ» та ТОВ «Елемент-Са» не спрямовні на реальне настання правових наслідків, що обумовлені договорами з даними контрагентами.

Як зазначено Вищим адміністративним судом України в інформаційному листі від 20 липня 2010 року №1112/11/13-10 «Проблемні питання застосування законодавства у справах за участю органів державної податкової служби», процесуальна діяльність суду із встановлення обґрунтованості права платника податку на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування з податку на додану вартість повинна включати такі етапи: 1. Встановлення факту здійснення господарської операції. 2. Встановлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції. 3. Встановлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг) спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг) і господарською діяльністю платника податку. 4. Встановлення дотримання платником податку спеціальних вимог щодо документального підтвердження сум податкового кредиту та/або бюджетного відшкодування з податку на додану вартість.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Тобто необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Згідно зі статтею 198.1 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Статтею 198.2 Податкового кодексу України встановлено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до статті 201.10 Податкового кодексу України, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

При цьому згідно із п. 201.8 ст.208 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Таким чином, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість, що має бути підтверджено належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Відповідно до п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, не включаються до складу витрат: витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку

Засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні врегульовані Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні». Відповідно до ст. 9 розділу 3 Закону про бухгалтерський облік, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо -безпосередньо після її закінчення. Господарські операції, як зазначено в п.5 ст.9 цього Закону, повинні бути відображені в облікових регістрах у тому звітному періоді, в якому вони були здійснені. Відповідно до ст. 11 Закону, на основі даних бухгалтерського обліку підприємства зобов'язані складати фінансову звітність.

Водночас статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Враховуючи вищевикладене та вивчивши матеріали справи (додатки до матеріалів справи), колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що наявні в них докази є належними доказами реальності господарських операцій здійснених між позивачем та його контрагентами за період, що перевірявся. Висновки відповідача, викладені в акті про нікчемність правочинів вчинених між позивачем та ТОВ «Дельфа ІНГ», ТОВ «Елемент-Са» є помилковими та не підтверджуються матеріалами справи.

Крім того, як зазначено в інформаційному листі Вищого адміністративного суду України від 02 червня 2011 р. N 742/11/13-11: не є обов'язковою передумовою для визначення контролюючими органами грошових зобов'язань недійсними (у тому числі нікчемними) правочинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку. При цьому відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

Водночас податкові органи не позбавлені права звернутися до адміністративного суду з вимогою про визнання недійсним правочину, укладеного між останнім у ланцюгу постачань платником податку та його контрагентом, з метою, завідомо суперечною інтересам держави та суспільства та стягнення в дохід держави коштів, одержаних сторонами оспорюваного правочину за такими угодами, як це установлено частиною третьою статті 228 Цивільного кодексу України.

Судам потрібно враховувати, що умовою для визнання недійсним правочину, який суперечить інтересам держави та суспільства, є встановлення умислу в діях осіб, що уклали такий правочин. При цьому носіями протиправного умислу юридичних осіб-сторін такого правочину є посадові особи цих юридичних осіб. Відповідні обставини повинні бути відображені в мотивувальній частині судового рішення про визнання недійсним правочину як такого, що вчинений юридичними особами із завідомо суперечною інтересам держави та суспільства метою. Зокрема, слід установити персоналії посадових осіб, у яких виник умисел на вчинення протиправного правочину, зміст їх умислу, обставини, за яких такий умисел виник, тощо.

З акту перевірки вбачається, що позивачем було безпідставно віднесено до податкового кредиту у травні та вересні 2011 року суми податку на додану вартість по неналежно оформлених податкових накладних, отриманих від ТОВ «Кастрол Україна» в сумі 133 806,09 грн.

На виконання договірних відносин з позивачем, ТОВ «Кастрол Україна» була здійснена поставка миючої присадки KEROPUR, у зв'язку з якою були видані дві податкові накладні, а саме № 127 від 19 травня 2011 року на загальну суму 361 879,19 грн. (ПДВ 60 316,53 грн.) та № 145 від 23 вересня 2011 року на загальну суму 440 937,38 грн. (ПДВ 73 489,56 грн.).

В матеріалах справи наявні податкові накладні, виписані ТОВ «Кастрол Україна», які заповнені, згідно з вимогами ст. 201 Податкового кодексу України, а саме: була заповнена графа «опис (номенклатура) товарів», у якої було зазначена назва товару: «багатофункціональна миюча присадка до бензину KEROPUR 3819,3811900000».

Таким чином податкові накладні були оформлені ТОВ «Кастрол Україна» з додержанням вимог діючого законодавства України і містять всі необхідні реквізити, у тому числі опис (номенклатуру) товару. Висновки відповідача про порушення позивачем вимог ст. 201 Податкового кодексу України під час заповнення податкових накладних № 127 від 19 травня 2011 року та № 145 від 23 вересня 2011 року не відповідають дійсності.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про правомірність віднесення позивачем до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплачених позивачем за податковими накладними № 127 від 19 травня 2011 року та № 145 від 23 вересня 2011 року на загальну суму 133 806,09 грн.

В ході проведеної перевірки відповідачем встановлено завищення позивачем податкового кредиту за жовтень 2011 року на суму 1 784 792,00 грн, у листопаді 2011 року на суму 1 457 749 грн. та у грудні 2011 року в сумі 24 994 грн. у зв'язку з визначенням податкового кредиту вище звичайних цін, при здісненні господарських операціях з ТОВ «Елемент - Са».

Так, між позивачем та ТОВ «Елемент-Са» укладено договір поставки нафтопродуктів № 019 К від 09 червня 2011р. На виконання зазначеного договору у 2011 році ТОВ «Елемент-Са» поставило мазут, кількість та ціна якого визначалась в додатках до договору № 13-2 від 10 жовтня 2011, № 13-3 від 31 жовтня 2011, № 13-4 від 31 жовтня 2011, № 13-5 від 14 листопада 2011, №13-6 від 14 листопада 2011, № 18 від 01 грудня 2011.

Відповідно до 1.20.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» , якщо цим пунктом не встановлено інше, звичайною вважається ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору. Якщо не доведене зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню справедливих ринкових цін.

Акт перевірки не містить жодних доказів того, що ціна договору не відповідає рівню справедливих ринкових цін і не є звичайною.

Так, в акті відсутня будь-яка інформація, що відповідачем здійснювались будь-які дії щодо визначення рівня звичайних цін, передбачені п.1.20 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», а саме інформація про укладені на момент продажу такого товару (роботи, послуги) договори з ідентичними (однорідними) товарами (роботами, послугами) у співставних умовах з урахуванням таких умов договорів, як кількість (обсяг) товарів (наприклад, обсяг товарної партії), строки виконання зобов'язань, умови платежів, звичайних для такої операції, а також інші об'єктивні умови, що можуть вплинути на ціни.

Колегія суддів вважає висновок відповідача про неправомірність включення позивачем до складу податкового кредиту за жовтень 2011 року - суми 1 784 792,00 грн, у листопаді 2011 року - суми 1 457 749 грн. та у грудні 2011 року - суми 24 994 грн. необґрунтованим, таким що не підтверджується матеріалами справи.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що відповідачем у відповідності до вимог ч.2 ст.71 КАС України не доведено правомірність прийняття ним оскаржуваних податкових повідомлень - рішень від 13 липня 2012 року №0003884120, №0003894120, №0003914120, №0003934120, №0003944120, №0003954120. Дану податкові повідомлення - рішення є протиправними та підлягають скасуванню.

Колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції дійшов правильного, наслідок дотримання норм матеріального та процесуального права, висновку про необхідність часткового задоволення адміністративного позову.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому апеляційну скаргу потрібно залишити без задоволення, а оскаржувану постанову суду без змін.

Керуючись статтями 196, 198, 200, 205, 206, 212 КАС України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Окружної державної податкової служби - Центрального офісу з обслуговування великих платників податків Державної податкової служби - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 15 жовтня 2012 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня її складення в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий: Мамчур Я.С.

Судді Горяйнов А.М.

Желтобрюх І.Л.

Повний текст складено 04.02.13р.

Головуючий суддя Мамчур Я.С

Судді: Горяйнов А.М.

Желтобрюх І.Л.