Рішення № 29123663, 06.02.2013, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/815/13 06.02.13

За позовом Публічного акціонерного товариства «Страхова компанія «Скайд»

до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Лафорт»

про стягнення грошових коштів

Суддя Самсін Р.І.

Представники сторін:

від позивача: Голоюх Д.М. (довіреність № 244 від 15.01.2013р.);

від відповідача: не з'явились;

В судовому засіданні 06.02.2013р. у відповідності до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Публічне акціонерне товариство «Страхова компанія «Скайд» (надалі ПАТ «Страхова компанія «Скайд», позивач) звернулось до суду з позовом про стягнення з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Лафорт» (надалі ПАТ «Страхова компанія «Лафорт», відповідач) заборгованості в розмірі 24 289, 82 грн. (різниці між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою).

Позовні вимоги мотивовані тим, що ПАТ «Страхова компанія «Скайд» на підставі договору добровільного страхування наземного транспорту № 0 59-20 від 02.02.2011р., внаслідок настання страхової події - дорожньо-транспортної пригоди виплачено страхове відшкодування власнику пошкодженого автомобіля марки Toyota Auris, державний номер АА 9155 ЕН, а тому позивачем відповідно до положень статті 27 Закону України «Про страхування» та статей 993, 1191 Цивільного кодексу України отримано право зворотної вимоги до особи, відповідальної за завдану шкоду. Оскільки цивільна відповідальність власника транспортного засобу - автомобіля ЗАЗ 69, державний номер АА 1576 НО, водій якого визнаний винним у скоєнні ДТП була застрахована ПАТ СК «Лафорт» позивачем було направлено останньому заяву на виплату страхового відшкодування в порядку регресу. Враховуючи, що відповідачем здійснено відшкодування не у повному обсязі, позивач просить стягнути з відповідача суму коштів в розмірі 24 289, 82 грн. в судовому порядку.

Відповідач відзив на позов не надав, явку уповноваженого представника в судове засідання не забезпечив, про час та місце судового розгляду був повідомлений належним чином. Ухвала суду, позовна заява надсилались відповідачу на юридичну адресу товариства згідно відомостей єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (довідка станом на 01.02.2013р. наявна у матеріалах справи).

У відповідності з положеннями ч. 1 ст. 64 ГПК України ухвала про порушення провадження у справі надсилається за повідомленою сторонами господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

Ухвалу суду відповідачем отримано 23.01.2013р., що підтверджується поштовими повідомленнями про вручення рекомендованого відправлення.

Провадження у справі порушено ухвалою від 16.01.2013р., що свідчить про достатність часу для підготовки до судового розгляду справи, подання суду відзиву на позов, доказів в обґрунтування своєї позиції, в разі їх наявності.

Відповідно до положень статті 75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши подані документи, дослідивши наявні у справі докази, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

За договором добровільного страхування наземного транспорту № 0 59-20 від 02.02.2011р. у ПАТ «СК «Скайд» застраховано автомобіль Toyota Auris, державний номер АА 9155 ЕН, страхувальником по договору є ТОВ «Харско Інфрастракче Україна.

Довідкою відділу ДАІ з обслуговування Печерського району м. Києва за № 8925012 про дорожньо-транспортну пригоду підтверджено настання 09.12.2011р. дорожньо-транспортної пригоди - зіткнення за участю автомобілів ЗАЗ 69, державний номер АА 1576 НО, яким керував Кротік Євгеній Миколайович, Toyota Avensis, державний номер АА 6291 НЕ, яким керував Бондаренко Володимир Станіславович, Toyota Auris, державний номер АА 9155 ЕН під керуванням Оселедченка Максима Олеговича.

ДТП сталася в результаті порушення водієм Кротіком Є.М. Правил дорожнього руху України, якого визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення постановою Печерського районного суду міста Києва від 25.01.2012р..

Загальний розмір матеріальної шкоди, завданої власнику транспортного засобу Toyota Auris, державний номер АА 9155 ЕН в результаті його пошкодження при ДТП, відповідно до звіту № 591 про визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику транспортного засобу, складеного суб'єктом оціночної діяльності - оцінювачем Суліменко В.В. (свідоцтво про реєстрацію в державному реєстрі оцінювачів № 2316 від 28.08.2002р.), складає 45 330, 72 грн..

За страховим випадком - ДТП що сталась 09.12.2011р. за участю застрахованого автомобіля, згідно складеного страхового акту № 403 від 03.01.2012р. по договору страхування № 0 59-20 від 02.02.2011р. визначено суму страхового відшкодування в розмірі 44 868, 37 грн., виплата якого за договором страхування підтверджується платіжними дорученнями № 69 від 12.01.2012р., № 2504 від 15.12.2011р., з яких сума матеріального збитку 44 418, 37 грн. та витрати по врегулюванню збитку, що складають 450 грн. сплати за проведення оцінки визначення матеріального збитку.

Статтею 27 Закону України «Про страхування» та статтею 993 ЦК України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Таким чином, до позивача перейшло право зворотної вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Під час розгляду справи встановлено, що транспортний засіб - автомобіль ЗАЗ 69, державний номер АА 1576 НО, яким спричинено ДТП, що потягнуло нанесення шкоди застрахованому у позивача автомобілю Toyota Auris, державний номер АА 9155 ЕН, взято на страхування ПАТ СК «Лафорт» про що укладено договір (поліс) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів АВ/0050081.

Частиною другою статті 1187 ЦК України передбачено, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Вина водія який керував автомобілем ЗАЗ 69, державний номер АА 1576 НО підтверджується постановою Печерського районного суду міста Києва від 25.01.2012р..

Пунктом 36.4 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів» (в редакції закону на час врегулювання страхового випадку) передбачено, що виплата страхового відшкодування здійснюється безпосередньо потерпілому (іншій особі, яка має право на отримання відшкодування) або погодженим з ним особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна, сплатили страхове відшкодування за договором майнового страхування, лікування потерпілих та інші послуги, пов'язані з відшкодуванням збитків.

Таким чином відповідач є відповідальною особою за завдані збитки власнику автомобіля Toyota Auris, державний номер АА 9155 ЕН відповідно до положень Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів» в межах, передбачених договором обов'язкового страхування цивільної відповідальності (поліс АВ/0050081), а до ПАТ «СК «Скайд» як страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором № 0 59-20 від 02.02.2011р., перейшло право вимоги, яке потерпіла особа мала до ПАТ «СК «Лафорт», як особи, відповідальної за завдані збитки.

Аналогічні висновки по застосуванню положень закону містяться у постанові Верховного Суду України судової палати у господарських справах від 25 листопада 2008 року (справа 11/406-07), а також і у постанові Верховного Суду України 11/104 від 07.11.2011р. (справа № 48/562), які згідно ч. 2 ст. 82 ГПК України є обов'язкові до врахування судом при прийнятті рішення у справі.

За чинним законодавством України окрім особи, винної у завданні шкоди, потерпілий у ДТП має право одержати майнове відшкодування або за рахунок страхової організації, якою застраховане його майно, за правилами і в порядку, встановленому Цивільним кодексом України та Законом України «Про страхування», або за рахунок страховика, яким застраховано відповідальність особи, що володіє транспортним засобом, водія якого визнано винним у ДТП, за правилами та у порядку, встановленому ЦК України та Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Право потерпілого обрати той чи інший спосіб захисту чинним законодавством не обмежене.

В даному випадку потерпілий звернувся за відшкодуванням майнової шкоди до позивача, який застрахував його майно - автомобіль Toyota Auris, державний номер АА 9155 ЕН.

Правовідносини сторін у такому випадку регулюються нормами ЦК України та ЗУ «Про страхування».

Статтею 993 ЦК України передбачено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Тобто в розумінні положень Закону «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» позивач набув (в порядку регресу) право на виплату страхового відшкодування від страховика винної особи.

Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

За договором обов'язкового страхування цивільної відповідальності (поліс АВ/0050081) передбачено, що ліміт відповідальності за шкоду заподіяну майну становить 50 000 грн., франшиза - 0 грн..

Згідно вимогами Закону «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів» в редакції чинній з 19.09.2011р. та застосовується до спірних правовідносин по страховому випадку, що настав 09.12.2011р., відповідно до ст. 35 (п. 35.1) закону, для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, протягом 30 днів з дня подання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду подає страховику (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) заяву про страхове відшкодування.

У відповідності до вимог ст. 36 (п. 36.2) закону: страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов'язаний:

у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його. Якщо у зв'язку з відсутністю документів, що підтверджують розмір заявленої шкоди, страховик (МТСБУ) не може оцінити її загальний розмір, виплата страхового відшкодування (регламентна виплата) здійснюється у розмірі заподіяної шкоди, оціненої страховиком (МТСБУ). Страховик має право здійснювати виплати без проведення експертизи, якщо за результатами проведеного ним огляду пошкодженого майна страховик і потерпілий досягли згоди про розмір страхового відшкодування і не наполягають на проведенні оцінки, експертизи пошкодженого майна;

у разі невизнання майнових вимог заявника або з підстав, визначених статтями 32 та/або 37 цього Закону, - прийняти вмотивоване рішення про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати).

Таким чином, підстави вважати порушеними права позивача відповідачем при невиплаті суми страхового відшкодування на користь позивача є саме неотримання коштів від відповідача протягом зазначених строків від дня отримання страховою компанією регресної вимоги, неприйняття рішення про здійснення страхового відшкодування чи про відмову у здійсненні страхового відшкодування. Невиконання вказаних вимог є підставою для звернення до суду та стягнення зазначеної суми коштів згідно судового рішення.

Регресна вимога за вих. № 42 від 03.02.2012р. міститься в матеріалах справи, а сплата коштів відповідачем в сумі 20 578, 55 грн. підтверджена випискою з рахунку за 16.10.2012р., і не є предметом спору у даній справі.

До стягнення з відповідача в межах поданого позову заявлено суму коштів, що складає різницю між виплаченою сумою страхувальнику за договором № 0 59-20 від 02.02.2011р., який є потерпілим у ДТП 09.12.2011р., та отриманим відшкодуванням від відповідача (44 868, 37 грн. - 20 578, 55 грн.).

Згідно ст. 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством ...

Звітом № 591 про визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику транспортного засобу, складеного суб'єктом оціночної діяльності, вартість відновлювального ремонту з урахуванням фізичного зносу складає вартість матеріального збитку - 45 330, 72 грн..

В даному випадку сума заявлена до стягнення з відповідача є частиною суми страхового відшкодування виплаченого позивачем на умовах договору страхування, що укладений між позивачем та страхувальником у відношенні транспортного засобу, який було пошкоджено в ДТП, натомість право регресу до страховика винної особи переходить саме по розміру збитків завданих пошкодженому автомобілю в межах фактичних витрат страховика (обмежується фактичними витратами страхової компанії).

Положення статті 993 ЦК України, ст. 27 Закону України «Про страхування», передбачають, що для страховика, який виплатив страхове відшкодування право вимоги на відшкодування збитку з особи відповідальної за заподіяний збиток, обмежене розміром виплаченого страхового відшкодування.

Фактичні витрати страхової компанії по виплаті страхового відшкодування (44 868, 37 грн.) не перевищують розміру збитку, завданого транспортному засобу - автомобілю Toyota Auris, державний номер АА 9155 ЕН у ДТП 09.12.2011р., що визначений звітом суб'єкта оціночної діяльності (45 330, 72 грн.).

Акт автотоварознавчого дослідження, що проведене суб'єктом оціночної діяльності на замовлення страхової компанії при врегулюванні страхового випадку, є належним доказом розміру збитку, що завданий застрахованому позивачем автомобілю у ДТП 09.12.2011р., в свою чергу відповідач не надав документів, які б спростовували дані автотоварознавчого дослідження.

Враховуючи викладене, за встановлених обставин, на користь позивача підлягає стягненню в порядку регресу сума 23 839, 82 грн. (44 418, 37 грн. (сума матеріального збитку підтверджена висновком спеціаліста в межах фактичних витрат страхової компанії) - 0 грн. франшиза - 20 578, 55 грн. частина сплаченого страхового відшкодування), а витрати по відшкодуванню страховиком винної особи вартості автотоварознавчого дослідження не передбачені наведеними положеннями закону «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», у зв'язку з чим в цій частині (по сумі 450 грн.) заявлені позовні вимоги до відповідача є безпідставними.

Такі витрати страховика не є страховим відшкодуванням, а спрямовані на визначення розміру збитків. Ці витрати належать до звичайної господарської діяльності страховика і не підлягають стягненню з особи, яка відповідальна за спричинену шкоду. Зазначене викладене, зокрема у Листі Верховного Суду України від 19.07.2011р. «Судова практика розгляду цивільних справ, що виникають з договорів страхування».

Відповідальність страховика винної особи регламентована положеннями Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» та обмежується укладеним договором страхування, в свою чергу зазначеним законом випадки, коли шкода не відшкодовується страховиком (або МТСБУ) визначені у ст. 32 (в редакції закону на час врегулювання страхового випадку) і доказів наявності таких суду не представлено.

Судові витрати позивача про сплату судового збору у розмірі 1 720, 50 грн. відповідно до положень статті 49 ГПК України покладаються на відповідача пропорційно задоволених вимог в сумі 1 686, 09 грн..

Керуючись ст.ст. 33, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Лафорт» (04050, м. Київ, вул. Довнар-Запольського 9/10, ідент. код 25005889) на користь Публічного акціонерного товариства «Страхова компанія «Скайд» (юрид. адреса: 07353, Київська обл., Вишгородський район, с. Старі Петрівці, вул. Дніпровська 4-А, оф. 3, ідент. код 16295210) 23 839, 82 грн. (двадцять три тисячі вісімсот тридцять дев'ять гривень 82 копійки) страхової виплати в порядку регресу, 1 686, 09 грн. (одну тисячу шістсот вісімдесят шість гривень 09 копійок) судових витрат.

3. В іншій частині в позові відмовити.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 85 Господарського процесуального кодексу України. Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. 93 Господарського процесуального кодексу України.

дата підписання рішення 07.02.2013

Суддя Р.І. Самсін