Постанова № 29122696, 29.01.2013, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 січня 2013 р. Справа № 2а-14147/10/0570

місто Донецьк, вулиця 50 Гвардійської дивізії,17 , о 13 год. 35 хв.

Донецький окружний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Шинкарьова І.В.

судді Череповський Є.В., Загацька Т.В.

при секретарі судового засідання Заднепровській В.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Публічне акціонерне товариство «ДТЕК - Донецкобленерго» до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Донецьку Державної податкової служби про визнання недійсними та скасування податкових повідомлень - рішень

за участю представників сторін

від позивача: Золотухін Р.М., Гаевой Р.А., Мамай Л.М.

від відповідача: Лисенков Д.Н.

встановив:

Відкрите акціонерне товариство «Донецькобленерго» звернулось з позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у місті Донецьку недійсними та скасування податкових повідомлень - рішень від 22.10.09 №0001561312/0/33887/10/15-16-23-3, №0001571312/0/33888/10/15-16-23/3, від 31.12. 09 №0002121312/1/42182/10/15-16-23/3 № 002131312/1/42183/10/15-16-23/3, від 22.03.10 №0000281312/2/9589/10/15-16-13/3, №0000281312/2/9588/10/15-16-13/3, від 09.06.10 №0000281312/3/1982-3/10/15-16-23/3, №0000291312/3/19825/10/15-16-23/3 про визначення суми податкового зобов'язання з податку на прибуток на суму 28 463 001 грн. та з податку на додану вартість в сумі 20 565 482 грн. Позовні вимоги викладені з урахуванням заяви позивача від 19.12.12 №5310/-10554/12 (т. 3 а.с.73) Під час судового розгляду справи було змінено назву позивача на публічне акціонерне товариство «ДТЕК Донецькобленерго», у зв'язку з чим було замінено позивача Відкрите акціонерне товариство «Донецькобленерго» на «ДТЕК Донецькобленерго». Позовні вимоги відповідач обґрунтовує наступним.

Позивач не погоджується з розрахунком «понаднормативних витрат» електроенергії та висновками відповідача щодо порушення п.5, пп. 5.2.1 п.5.2 ст.5 вимог Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (далі Закон про прибуток), та пп.7.4.3 п.7.4. ст..7 вимог Закону України «Про податок на додану вартість» (далі Закон про ПДВ). Розрахунок відповідача було зроблено на підставі відомчої форми «Структура балансу та ТВЕ» за квітень 2008р. - березень 2009р., «Методика складання структури балансу електричної енергії в електричних мережах 0,35-150кВт, аналізу складових та нормування технологічних витрат електроенергії» (Затверджена наказом Міністерства палива та енергетики України від 17.12.2003р. №757), «Методики по визначенню втрат електроенергії у трансформаторах і лініях електропередач» (Затверджено Міністерством енергетики України 18.02.1998р.), Постанова НКРЕ України від 30.11.2001р. № 1179 «Щодо затвердження Тимчасового положення про порядок розрахунку економічних коефіцієнтів нормативних технологічних втрат електроенергії (зі змінами та доповненнями), Інструкція щодо заповнення форми звітності 2-НКРЕ «Звітні данні про обсяги передачі електричної енергії місцевими (локальними) електромережами та нормативні технологічні витрати електроенергії за 1-ІІ класами напруги». Зазначені відомчі документи призначені для інженерно - технічних працівників, які формують баланс електроенергії в межах обліку. Розрахунок технологічних витрат електроенергії здійснюється відповідно до вимог «Методика складання структури балансу електричної енергії в електричних мережах 0,35-150кВт, аналізу складових та нормування технологічних витрат електроенергії», яка припускає використання для розрахунку технологічних витрат електроенергії спеціальної програми, що використовує методику усереднених чисел і враховує потоки електроенергії не в реальному часі, при цьому допускаються значні відхилення. Зважаючи на те, що відхилення в розрахунках ТВЕ дуже значні, а методика визначення результатів приблизна й містить погрішності, то отримані за її допомогою результати можна використати тільки для впровадження заходів щодо зниження ТВЕ та неприпустимо для оцінки фінансово - господарської діяльності енергопостачальних компаній. Посилаючись на п.5.11 Закону про прибуток, позивач зазначає, що встановлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податків, крім тих, які зазначені в цьому Законі не дозволяється. Щодо порушення в цій частині норм Закону про ПДВ, позивач вказує, що саме наявність первинного документу дає право платнику податку на збільшення валових витрат та віднесення ПДВ до складу податкового кредиту, а не факт використання понесених витрат у господарській діяльності.

Щодо заниження податкових зобов'язань з ПДВ по коштах, які надійшли на рахунки підприємства за споживання електричної енергії понад договірну величину в сумі 1259,4 тис.грн., позивач з посиланням на ст..26, 27 Закону України «Про електроенергетику», ст..217 Господарського кодексу України, зазначає що суми, які додатково та в обов'язковому порядку сплачуються споживачами електричної енергії, відносяться до категорії штрафних санкцій, тому донарахування податку на додану вартість в сумі 1254,4 тис. грн.. є безпідставними та такими, що суперечать нормам діючого законодавства.

Позивач вважає, що він не порушував норми 7.2.4. п.7.2, пп.7.4.5 п.7.4, пп.7.5. ст..7 Закону про ПДВ, оскільки датою виникнення права платника податку на податковій кредит вважається дата здійснення першої з подій або дата списання коштів банківського рахунку платнику товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чеку) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг). Не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів, послуг, не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями. Відповідно до норм закону позивач отримав податкову накладну, яка має всі необхідні реквізити та включив до складу податкового кредиту.

Представники позивача позовні вимоги підтримали, надали пояснення аналогічні викладеним у позовній заяві, просили позов задовольнити.

Представники відповідача позовні вимоги не визнали, надали заперечення у яких зазначили, що під час проведення перевірки встановлено, що позивачем у перевіряємому періоді позивачем отримано для реалізації електроенергії 2 класу напруги - 8156127мВт/г. перевіркою встановлено, що у кількісному виразі в цілому по підприємству фактично реалізовано споживачам електроенергії 2 класу напруги - 6707485мВт/г, тобто фактично реалізовано електроенергії менше, ніж придбано на 1448642 мВт/г. Нормативні втрати складають 1184456мВт/г. Понаднормативні втрати електроенергії по 2 класу напруги склали 264186 мВт/г., що в сумі складає 60 912 369,63грн. В порушення вимог п. 5.1 та п.п. 5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону про прибуток, позивачем віднесено до складу валових витрат вартість отриманої електричної енергії в повному обсязі, не зменшив при цьому валові витрати на суму понаднормативних втрат електроенергії, яка не використана у господарській діяльності та не пройшла через лічильники споживачів, що призвело до завищення валових витрат у сумі 60 912 369,63грн., у тому числі у 3 кварталі 2008 року - 269 186 грн., у 4 кварталі 2008 року - 40 441 630 грн., у 1 кварталі 2009 року - 20 201 554 грн. В порушення вимог пп. 7.4.3 п.7.4 ст.7 Закону про ПДВ позивачем не відкориговано податковий кредит на частку сплаченого (нарахованого) податку на додану вартість при придбанні електроенергії, яка частково не використовувалась в оподатковуваних операціях звітного періоду, в наслідок чого податкових кредит завищено на 12 182 473,05 грн. У перевіряемому періоді отримано кошти від споживачів за перевищення договірної величини споживання електричної енергії та потужності: СО «Харцизські електричні мережі» - 1 170 817 грн.; СО «Донецькі електричні мережі» - 3 436 716,30 грн.; СО «Центральні електричні мережі» - 1 689 665 грн.. В акті зазначено що позивачем податок на додану вартість на обсяги спожитої електроенергії у понадлімітних розмірах не нараховувався. Підвищена вартість різниці фактично спожитої електроенергії і її договірної величини є підвищеною платою за використану з порушенням режимів споживання електроенергію та є додатковою компенсацією вартості товарів, що є об'єктом оподаткування податком на додану вартість. В порушення вимог п. 1.4. ст..1, п. 3.1.1. п.3.1 ст. 3, п.4.1 ст.4, п.6.1.1 п.6.1 ст.6 Закону про ПДВ позивачем на обсяги отриманих від покупців кошти за спожиту електроенергію у понадлімітних розмірах податкове зобов'язання з податку на додану вартість не нараховувались, що призвело до заниження податкового зобов'язання на 1 259 340 грн. податку на додану вартість.

В порушення вимог пп. 7.2.4 п.7.2 ст.7 позивачем завищено податковий кредит у квітні 2008 року -на 1151 грн. по податковій накладній ОВ «Інвестіка» від 16.10.07 №11717 на 1151 грн. ПДВ в якій вказано індивідуальний податковий номер ТОВ «Інвестика» -34798600549. На податкові накладній відсутня помітка про отримання її у квітні 2008 року. Згідно з даними «Інформаційної системи» ТОВ «Інвестика» скасована держреєстрація 12.12.08.

Вислухавши у судовому засіданні представників сторін, дослідивши та оцінивши надані докази за своїм внутрішнім переконанням, суд встановив наступне.

Публічне акціонерне товариство «ДТЕК - Донецкобленерго» є юридичною особою відповідно до довідки 03.04.12 серія АБ№454121 (т. а.с. 52).

Оскільки спірні правовідносини виникли до набрання чинності Податкового Кодексу України тобто до 01 січня 2011 року, суд відповідно до статті 58 Конституції України застосовує нормативно - правові акти України, які діяли в той період.

Відповідачем було проведено планову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.08 по 31.03.2009, валютного та іншого законодавства. За наслідками перевірки було складено акт перевірки від 09.10.09 № 1014/15-16-23/3-00131268 (т.1 а.с. 9) та прийнято податкові повідомлення рішення від 22.10.09 №0001561312/0/33887/10/15-16-23/3, яким визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток підприємств 28 559 652,30 грн. з яких основний платіж 15 292 606 грн., штрафні санкції 13 267 046,30 грн.(т.1 а.с. 60) №0001561312/0/33888/10/15-16-23/3, яким визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 20 785 348,50 грн., з яких основний платіж 13 507 496,00 грн. штрафні санкції у сумі 7277402,50 грн. (т. 1 а.с. 61).

Вказані податкові повідомлення - рішення були оскаржені позивачем в адміністративному порядку до відповідача, які рішеннями про результати розгляду первинної скарги від 25.12.09 № 41529/10/25-013 були частково скасовані з податку на додану вартість на загальну суму 170228,50 грн., у частині визначеного податкового платежу у сумі 27910 грн., штрафної санкції застосованої, відповідно до пп.17.1.3 п.17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (далі Закон №2181) у сумі 128363,50 грн., в іншій частині залишено без змін. Повідомлення - рішення з податку на прибуток скасовано на загальну суму 558,80 грн. з яких основний платіж 207 грн., штрафна санкція застосована, відповідно до п.п. 17.1.3 п. 17.1 ст.17 Закону №2181 у сумі 103,50 грн., в іншій частині скарга залишена без задоволення. (т.1 а.с. 62).

На підставі рішення за наслідками розгляду первинної скарги відповідачем було прийнято податкові повідомлення - рішення від 11.12.09 № 0002121312/1/42182/10/15-16-23/3, яким визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток у сумі 28559093,50 грн., з яких основний платіж 15292399 грн. та штрафні санкції у сумі 13 266 694,50 грн., та 002131312/1/42183/10/15-16-23/3, яким визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 20 615 120,00 грн. , з яких основний платіж 13 480 030,00 грн. та штрафні санкції у сумі 7 135 084,00 грн. (т.1 а.с. 71).

Податкові повідомлення - рішення були оскаржені позивачем до Державної податкової адміністрації у Донецькій області. За наслідками розгляду повторної скарги було прийнято рішення від 09.03.10 № 3771/10/25-013-5 (з урахуванням змін до рішення від 11.03.10 № 5979/10/25-013/5), яким податкові повідомлення - рішення прийняті за наслідками розгляду первинної скарги були частково скасовані в частині податку на прибуток 48787 грн. та 47305,50 штрафних санкцій, та податку на додану вартість у частині основного платежу 33032 грн. та штрафних санкцій 16516 грн., та в цій частині рішення про результати розгляду первинної скарги, в іншій частині скаргу та рішення залишено без змін. На підставі рішення про результати розгляду повторної скарги відповідачем були прийняті податкові повідомлення-рішення від 22.03.10 № 0000291312/2/9588/10/15-16-23/3 яким визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 20 565 482,00 грн., з яких основний платіж 13446944,00 грн. та штрафні санкції у сумі 7 118 538,00 грн., та № 0000281312/2/9589/10/15-16-23/3, яким визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток підприємств у сумі 28 463 001грн., за основним платежем 15 243 612 грн. штрафні санкції 13219389грн.

Рішенням Державної податкової адміністрації України від 19.05.10 № 4803/6/25-0115 про результати розгляду справи, у задоволенні скарги позивачу відмовлено, рішення залишені без змін. (т.1 а.с. 72-82).

Під час проведення перевірки встановлено, що позивачем у перевіряємому періоді позивачем отримано для реалізації електроенергії 2 класу напруги - 8156127мВт/г. перевіркою встановлено, що у кількісному виразі в цілому по підприємству фактично реалізовано споживачам електроенергії 2 класу напруги - 6707485мВт/г, тобто фактично реалізовано електроенергії менше, ніж придбано на 1448642 мВт/г. Нормативні втрати складають 1184456мВт/г. Понаднормативні втрати електроенергії по 2 класу напруги склали 264186 мВт/г., що в сумі складає 60 912 369,63грн. В порушення вимог п. 5.1 та п.п. 5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону про прибуток, позивачем віднесено до складу валових витрат вартість отриманої електричної енергії в повному обсязі, не зменшив при цьому валові витрати на суму понаднормативних втрат електроенергії, яка не використана у господарській діяльності та не пройшла через лічильники споживачів, що призвело до завищення валових витрат у сумі 60 912 369,63грн., у тому числі у 3 кварталі 2008 року - 269 186 грн., у 4 кварталі 2008 року - 40 441 630 грн., у 1 кварталі 2009 року - 20 201 554 грн.

В порушення вимог пп. 7.4.3 п.7.4 ст.7 Закону про ПДВ позивачем не відкориговано податковий кредит на частку сплаченого (нарахованого) податку на додану вартість при придбанні електроенергії, яка частково не використовувалась в оподатковуваних операціях звітного періоду, в наслідок чого податкових кредит завищено на 12 182 473,05 грн.

Перевіркою встановлено, що у перевіряемому періоді отримано кошти від споживачів за перевищення договірної величини споживання електричної енергії та потужності:СО «Харцизські електричні мережі» - 1 170 817 грн.; СО «Донецькі електричні мережі» - 3 436 716,30 грн.; СО «Центральні електричні мережі» - 1 689 665 грн.. В акті зазначено що позивачем податок на додану вартість на обсяги спожитої електроенергії у понадлімітних розмірах не нараховувався. Підвищена вартість різниці фактично спожитої електроенергії і її договірної величини є підвищеною платою за використану з порушенням режимів споживання електроенергію та є додатковою компенсацією вартості товарів, що є об'єктом оподаткування податком на додану вартість. В порушення вимог п. 1.4. ст..1, п. 3.1.1. п.3.1 ст. 3, п.4.1 ст.4, п.6.1.1 п.6.1 ст.6 Закону про ПДВ позивачем на обсяги отриманих від покупців кошти за спожиту електроенергію у понадлімітних розмірах податкове зобов'язання з податку на додану вартість не нараховувались, що призвело до заниження податкового зобов'язання на 1 259 340 грн. податку на додану вартість.

В порушення вимог пп. 7.2.4 п.7.2 ст.7 позивачем завищено податковий кредит у квітні 2008 року -на 1151 грн. по податковій накладній ОВ «Інвестіка» від 16.10.07 №11717 на 1151 грн. ПДВ в якій вказано індивідуальний податковий номер ТОВ «Інвестика» -34798600549. На податкові накладній відсутня відмітка про отримання її у квітні 2008 року. Згідно з даними «Інформаційної системи» ТОВ «Інвестика» скасована держреєстрація 12.12.08.

Ухвалою суду від 13.08.10 по справі було призначено комплексну судову економічну інженерно - технічну експертизу, та було поставлено наступні запитання:

- яка фактична кількість електроенергії була витрачена на передачу мережами у періоді, що перевірявся, в тому числі, яка кількість "понаднормативної"?

- з яких складових частин складались понаднормативні витрати електроенергії, яка частина кожного параметру «понаднормативно» витраченої електроенергії, в періоді, що перевірявся?

- які фактори впливають на обсяг понаднормативних втрат електроенергії та на достовірність визначення окремих значень понаднормативних втрат електроенергії?

- яка була фактична пропускна спроможність ліній електропередач ВАТ «Донецькобленерго» по якій транспортувалася електроенергія в періоді, що перевірявся?

- чи проходить електроенергія втрачена в мережі ВАТ "Донецькобленерго", в тому числі і понад встановлені нормативи, через лічильники комерційного обліку, встановлені на вводі споживачів?

- яка частка електроенергії продана споживачам без електролічильників? Чи можливо визначити кількість електроенергії відпущеної споживачам без застосування засобів обліку електроенергії. Яким чином такий відпуск електроенергії впливає на розмір понаднормативних витрат електроенергії?

- чи всі технічні характеристики електроустановок ВАТ «Донецькобленерго» в повній мірі враховані при нормуванні витрат електроенергії (встановленні нормативних значень витрат)? Чи відповідали фактичні технічні характеристики електроустановок, характеристикам використаним під час нормування витрат електроенергії у періоді, що перевірявся?

- чи можуть несправності електроустановок та мереж ВАТ «Донецькобленерго», за допомогою яких електроенергія подається споживачам ВАТ, (аварії, ремонти тощо), бути причиною збільшення витрат електроенергії у періоді, що перевірявся? Якщо так, то чи можна об'єктивно уникнути такого перевищення витрат, поставити електроенергію споживачам без такого перевищення витрат електроенергії в мережах?

- чи могли погодні умови призвести до перевищення витрат електроенергії в мережах ВАТ «Донецькобленерго» у періоді, що перевірявся? Якщо так, то чи можна об'єктивно уникнути такого перевищення витрат, поставити електроенергію споживачам без такого перевищення витрат електроенергії в мережах?

- чи впливає рівень напруги в мережі на споживання електроенергії та обсяг технічних витрат електроенергії?

- які межі відхилення напруги в мережі споживача допускались нормативними документами, у періоді, що перевірявся, як це впливає на зміну витрат електроенергії на передачу?

- яку сумарну метрологічну похибку вимірювання могли дати прилади обліку споживачів, з урахуванням класу точності?

- як співвідноситься обсяг втрат електричної енергії у періоді, що перевірявся з обсягом електричної енергії у періоді, що перевірявся з обсягом електричної енергії, відпущеної споживачам та не облікованої засобами обліку внаслідок їх допустимої метрологічної похибки?

- як співвідноситься обсяг втрат електричної енергії у періоді, що перевірявся з обсягом електричної енергії не спожитої ВАТ «Донецькобленерго», але облікованої засобами обліку по надходженню в мережі ВАТ внаслідок їх допустимої метрологічної похибки?

- чи впливає індивідуальний графік споживання електроенергії окремими споживачами на обсяг втрат електроенергії та чи враховує діюча методика індивідуальний графік споживачів при нормуванні втрат електроенергії?

- чи впливають особливості улаштування міської/сільської мережі 0,4 кВ на рівень втрат електроенергії та чи можливо врахувати ці особливості при нормуванні втрат електроенергії?

- чи можливо здійснити транспортування електричної енергії споживачам мережами ВАТ «Донецькобленерго» без витрат або в межах витрат передбачених нормативними актами України?

На підставі відомостей відображених в бухгалтерській та інженерно-технічній документації визначити документальну обґрунтованість висновків акту Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у місті Донецьку від 09.10.2009 №1014/15-16-23/3-00131268 про результати планової виїзної перевірки ВАТ «Донецькобленерго» з питань дотримання вимог податкового законодавства..

За результатами проведеної експертизи Харківським науково - дослідним інститутом судових експертиз надано висновок комплексної електротехнічної, економічної експертизи від 31.01.11. (т.1 а.с. 151)

Оскільки Харківським науково - дослідним інститутом судових експертиз надано висновок комплексної електротехнічної, економічної експертизи, дослідження було проведено не в повному обсязі, а лише інженерно - технічне питання, тому з метою повного та всебічного розгляду справи було призначено додаткову судово-економічну експертизу ухвалою від 05.04.11.

10 лютого 2012 до суду надійшло повідомлення від 10.02.12 про неможливість надати висновок, у якому експерт зазначив, що для розв'язання питань, які поставлені судом, експертам заявлені клопотання про надання додаткових документів необхідних для проведення дослідження. Станом на 10.02.12, необхідна для проведення дослідження документація не надана, у зв'язку з чим було надане це повідомлення про неможливість надати висновок за поставленими судом питаннями.

Ухвалою суду від 06.04.2012 було задоволено клопотання позивача та призначено судово - економічну експертизу. За результатами проведених досліджень суду наданий висновок від 11.12.12 №3/2012 (т.3 а.с. 11).

Судом встановлено, позивач отримує електроенергію від ДП «Енергоринок» згідно договорів № 1690/01 від 30.09.2003 та №4863/1 від 19.02.2008 та від суміжних ліцензіатів, яку розподіляє на структурні одиниці Донецькобленерго. Господарська діяльність позивача полягає в отриманні електроенергії в оптових обсягах та за оптовими цінами у ДП «Енергоринок» та її реалізації в роздріб через мережі ліній електропередач.

З акту перевірки вбачається, що позивачем завищено валові витрати, оскільки не було підтверджено належним чином оформленими звітними документами використання позивачем електроенергії у власній господарській діяльності у сумі 60 912 369,63грн., у тому числі у 3 кварталі 2008 року - 269 186 грн., у 4 кварталі 2008 року - 40 441 630 грн., у 1 кварталі 2009 року - 20 201 554 грн., а тому не може бути включена до складу валових витрат відповідних періодів. Відповідно, в порушення вимог пп. 7.4.3 п.7.4 ст.7 Закону про ПДВ, позивачем, не відкориговано податковий кредит на частку сплаченого (нарахованого) податку на додану вартість при придбанні електроенергії, яка частково не використовувалась в оподатковуваних операціях звітного періоду, в наслідок чого податкових кредит завищено на 12 182 473,05 грн.

Для визначення обґрунтованості висновку акту перевірки № 1014/15-16-23/3-00131268 від 09.10.2009 в частині визначення понаднормативних витрат електроенергії судом була призначена судова електротехнічна експертиза, проведення якої було доручено Харківському науково - дослідному інституту судових експертиз ім. М.С.Бокаріуса.

За змістом висновку судової комплексної електротехнічної, економічної експертизи за експертним провадженням № 7337/7338 від 31.01.2011 (том 1 а.с. 151-205), понаднормативні витрати як різниця між звітними технологічними витратами та нормативним значенням цих витрат, є умовною частиною фактичних технологічних витрат, визначаються лише розрахунком, особливостями якого є неминучі похибки. Понаднормативні витрати, як і їх складові, не можуть бути виміряні приладами обліку. Виміряні можуть бути тільки фактичні витрати, до складу яких входять розраховані понаднормативні витрати. Визначити окрему величину складових понаднормативних витрат (значень кожного параметру) через особливості їх виникнення та існування - технічно неможливо. Для підвищення достовірності розрахунку балансу електроенергії та визначення розрахунковим шляхом фактичних звітних витрат електроенергії необхідна одночасна фіксація показань приладів обліку у всіх споживачів (визначення корисного відпуску) та приладів обліку по всіх точках надходження електроенергії в електромережу компанії. При сучасному рівні технічної оснащеності вузлів обліку здійснити таку фіксацію фізично неможливо (т.1а.с.158-159).

За існуючої системи звітності споживачів вони самі звітують про обсяг спожитої електроенергії, маючи змогу в окремі періоди занижувати звітні показники лічильників. Різниця між реальними показаннями лічильників електроустановок споживачів і показаннями, наданими у звітах, залишається в лічильних механізмах приладів обліку, і випливає у звітах споживачів в інші періоди року. Це призводить до того, що споживач має змогу з власних міркувань споживати певну кількість електроенергії в один звітний період, а звітувати про її споживання - в іншому звітному періоді.

Наведені обставини спотворюють достовірність поточного балансу електроенергії і призводять до похибок у визначенні понаднормативних витрат в окремі періоди. Це, в свою чергу, призводить до порушення реального співвідношення між нормативними і понаднормативними витратами електроенергії та до невідповідності розрахункових показників реальному балансу електроенергії за місяць, квартал (т.1а.с. 160).

Точно, з достовірністю 100%, визначити значення понаднормативних витрат електроенергії в мережах енергопостачальника, в тому числі і за окремі періоди року, технічно неможливо (т.1а.с.161).

Таким чином, судові експерти, провівши електротехнічну експертизу, дійшли висновку, що «Визначити істинне значення фактичної кількості електроенергії, яка була витрачена на передачу мережами за період, що перевірявся, та істинну кількість «понаднормативної» технічно неможливо через відсутність характеристик похибок або невизначеності цих величин» (т. 1а.с. 176).

Враховуючи вищенаведені висновки електротехнічної експертизи, суд висновку про неможливість достовірного визначення значення понаднормативних витрат електроенергії в мережах енергопостачальника ВАТ «Донецькобленерго» за період, що перевірявся податковим органом.

Відповідно до підпункту 7.4.1 статті 7 Закону про ПДВ (у редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин) Податковий кредит звітного періоду визначається

виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з пп.7.4.3. п.7.4 ст.7 Закону про ПДВ, у разі коли товари (роботи, послуги), виготовлені та/або придбані, частково використовуються в оподатковуваних операціях, а частково - ні, до суми податкового кредиту включається та частка сплаченого (нарахованого) податку при їх виготовленні або придбанні, яка відповідає частці використання таких товарів (робіт, послуг) в оподатковуваних операціях звітного періоду.

За змістом п. 5.1. ст..5 Закону про прибуток валові витрати виробництва та обігу -сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Зазначений пункт 5.1. повинен тлумачитись у системному зв'язку з пунктом 1.32. цього Закону, який визначає господарську діяльність як будь-яку діяльність особи, направлену на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації господарської діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

Пункт 5.2. Закону про прибуток містить конкретизацію ознак окремих груп витрат, що відносяться до валових витрат, а пункт 5.3. - перелік витрат, які до складу валових не належать незалежно від того, чи пов'язані вони із господарською діяльністю платника податків.

Таким чином, зі змісту викладених положень законодавства випливає, що до складу валових витрат відносяться ті витрати, які здійснені платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності, та не зазначені в переліку пункту 5.3. статті 5 Закону про прибуток. Крім того, вимоги законодавства щодо формування витрат не містять винятків для тих підприємств, основна господарська діяльність яких полягає у роздрібному продажу електричної енергії, придбаної оптом.

Судом встановлено, що постачання електроенергії споживачам є статутною діяльністю позивача та відповідає терміну «господарська діяльність» (т.2 а.с. 29).

Визначальною ознакою віднесення понаднормативних втрат електроенергії до складу валових витрат вважається її безпосереднє використання у господарській діяльності, а саме: у підготовці, організації та веденні виробництва, продажу продукції (робіт, послуг) та охороні праці.

Оскільки основним видом господарської діяльності позивача є постачання електроенергії її споживачам, всі витрати по придбанню позивачем електроенергії підтверджені первинними документами повинні відноситись до складу валових витрат в обсягах згідно з первинними документами бухгалтерського обліку.

При цьому, слід зазначити, що пункт 5.11 статті 5 Закону про прибуток не дозволяє встановлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що визначені Законом. Закон не містить будь яких зауважень щодо віднесення до валових витрат на придбання електроенергії саме з урахуванням будь-яких технологічних втрат.

Доводи відповідача про неповне використання придбаної електроенергії позивачем у власній господарській діяльності не приймається судом, оскільки відповідач не довів, що відповідні обсяги придбаної електроенергії придбавались для використання або були використані позивачем не у власній господарській діяльності та не у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, а також відсутність зв'язку напрямків використання придбаної електроенергії із зазначеннями у п.п.5.2.1 п.5.2 ст. 5 Закону про прибуток видами діяльності платника податків.

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», усі юридичні особи, створені відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством.

Відповідно до п. 1 ст. 9 цього Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Відповідно до п. 5 ст. 9 цього Закону, господарські операції повинні бути відображені в облікових регістрах у тому звітному періоді, в якому вони були здійснені.

Відповідно до пп. 1.2, 2.1, 2.2, 2.15 Положення про документальне забезпечення записів в бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.95, господарські операції відображаються у бухгалтерському обліку методом їх суцільного і безперервного документування. Записи в облікових регістрах провадяться на підставі первинних документів, створених відповідно до вимог цього Положення.

Первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення. При реалізації товарів за готівку допускається складання первинного документа не рідше одного разу на день на підставі даних касових апаратів, чеків тощо. Для контролю та впорядкування обробки інформації на основі первинних документів можуть складатися зведені документи (далі - первинні документи). Первинні документи підлягають обов'язковій перевірці працівниками, які ведуть бухгалтерський облік, за формою і змістом, тобто перевіряється наявність у документі обов'язкових реквізитів та відповідність господарської операції чинному законодавству, логічна ув'язка окремих показників.

Згідно п. 6 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку № 16 «Витрати» затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 318 від 31.12.1999, витратами звітного періоду визнаються або зменшення активів, або збільшення зобов'язань, що призводить до зменшення власного капіталу підприємства (за винятком зменшення капіталу внаслідок його вилучення або розподілу власниками), за умови, що ці витрати можуть бути достовірно оцінені.

Отже, документи, на які посилається в акті перевірки податковий орган, а саме - «Структура балансу та ТВЕ» за квітень 2008р. - березень 2009р., «Методика складання структури балансу електричної енергії в електричних мережах 0,35-150кВт, аналізу складових та нормування технологічних витрат електроенергії» (Затверджена наказом Міністерства палива та енергетики України від 17.12.2003р. №757), «Методики по визначенню втрат електроенергії у трансформаторах і лініях електропередач» (Затверджено Міністерством енергетики України 18.02.1998р.), Постанова НКРЕ України від 30.11.2001р. № 1179 «Щодо затвердження Тимчасового положення про порядок розрахунку економічних коефіцієнтів нормативних технологічних втрат електроенергії (зі змінами та доповненнями), Інструкція щодо заповнення форми звітності 2-НКРЕ «Звітні данні про обсяги передачі електричної енергії місцевими (локальними) електромережами та нормативні технологічні витрати електроенергії за 1-ІІ класами напруги», - не можуть вважатися первинними документами у розумінні наведених вище приписів Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку. Аналіз змісту цих документів показує, що вони мають технічне використання, та не можуть використовуватися в бухгалтерському та податковому обліку.

Відповідно до пункту 1.3 Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 10 серпня 2005 р. N 327, який втратив чинність, але діяв на час проведення перевірки (далі - Порядок № 327), акт - це службовий документ, який стверджує факт проведення невиїзної документальної або виїзної планової чи позапланової перевірки фінансово-господарської діяльності суб'єкта господарювання і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб'єктами господарювання.

Згідно з пунктом 1.7 Порядку № 327, факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства викладаються в акті невиїзної документальної, виїзної планової чи позапланової перевірок чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Відповідно до підпункту 2.3.2 Порядку № 327, за кожним відображеним в акті фактом порушення податкового законодавства необхідно:

висвітлити показники, які відображаються суб'єктом господарювання у податковій та іншій звітності, та фактичні показники, виявлені у ході перевірки на підставі первинних документів податкового та бухгалтерського обліку суб'єкта господарювання у розрізі періодів у грошових одиницях, передбачених звітністю;

у разі виявлення розбіжностей чітко викласти зміст порушення з посиланням на конкретні пункти і статті нормативно-правових актів, що порушені платником податків, зазначити період (місяць, квартал, рік) фінансово-господарської діяльності платника податків, в якому дане порушення здійснено, при цьому додати до акта письмові пояснення посадових осіб суб'єкта господарювання щодо встановлених порушень;

зазначити первинний документ, на підставі якого вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку (навести кореспонденцію рахунків операцій), та інші докази, що достовірно підтверджують наявність факту порушення;

у разі відсутності первинних документів або ненадання для перевірки первинних та інших документів, що підтверджують факт порушення, зазначити перелік цих документів. При цьому до акта перевірки додаються пояснення посадових осіб або інших працівників суб'єкта господарювання (у межах їх компетенції), що перевіряється, щодо відсутності первинних та інших документів;

у разі відмови посадових осіб суб'єкта господарювання надати перевіряючим письмові пояснення щодо встановлених порушень та/або причин ненадання первинних та інших документів, що підтверджують встановлені порушення, факти відмови відобразити в акті.

Відповідно до підпункту 2.3.4 Порядку № 327 не допускається відображення в акті перевірки необґрунтованих даних, а також суб'єктивних припущень перевіряючими, які не мають підтверджених доказів, та різного роду висновків щодо дій посадових осіб суб'єкта господарювання (наприклад, "приховування об'єкта оподаткування", "розкрадання", "привласнення", "описка" тощо).

Таким чином, з урахуванням приведених вимог Порядку № 327 щодо складання акту перевірки та відображення в ньому порушень норм податкового законодавства, перевіряючи повинні викладати у акті фактичні показники, виявлені у ході перевірки на підставі первинних документів податкового та бухгалтерського обліку суб'єкта господарювання, та зазначати відповідні первинні документи, на підставі яких такі зроблені відповідні висновки.

Оскільки під час проведення комплексної електротехнічної, економічної експертизи встановлено, що є неможливим визначення істинного значення фактичної кількості електроенергії, яка була витрачена на передачу мережами за період, що перевірявся, та визначення істинної кількості «понаднормативної» електроенергії, та враховуючи, що висновок про розмір понаднормативних втрат електроенергії зроблено податківцями не на підставі первинних документів, суд дійшов висновку про те, що за даних обставин є не можливим проведення достовірного розрахунку понаднормативних втрат електроенергії.

Враховуючи вимоги статті 11 Закону про прибуток та статті 7 Закону про ПДВ, Позивач правомірно сформувало валові витрати та податковий кредит по першій події - по даті отримання податкової накладної та акту купівлі продажу електроенергії.

Відповідно до рішення відповідача від 18.08.11 №14/24-014-5 про списання неузгоджених грошових зобов'язань та пені, визначених контролюючим органом,що відносяться до періодів до 1 січня 2011 року та за якими тривають процедури адміністративного та судового оскарження, було списано неузгоджені грошові зобов'язання на підставі акту звірки від 16.08.11 між позивачем та відповідачем, визначених контролюючими органами неузгоджених зобов'язань та пені суб'єктів господарювання, що здійснюють постачання енергії за регульованим тарифом, через наявність небалансу технологічних витрат електроенергії (понаднормативних витрат енергії), за спірним актом перевірки у сумі 46 708 772,00 грн. з яких податок на додану вартість 18 273 709, 00 грн., де основний платіж 12 182 473,00 грн. штрафні санкції 6 091 236,00грн., та з податку на прибуток підприємств 28 435 063,00грн., з яких основний платіж 15 228 091,00 грн. та штрафні санкції 13 206 972,00 грн. (т.2 а.с. 15,16).

На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Щодо встановленого відповідачем порушення вимог п. 1.4. ст..1, п. 3.1.1. п.3.1 ст. 3, п.4.1 ст.4, п.6.1.1 п.6.1 ст.6 Закону про ПДВ, а саме не нарахування податку на додану вартість на обсяги спожитої електроенергії у понадлімітних розмірах, підвищена вартість різниці фактично спожитої електроенергії і її договірної величини, на думку відповідача, є підвищеною платою за використану з порушенням режимів споживання електроенергію та є додатковою компенсацією вартості товарів, що є об'єктом оподаткування податком на додану вартість, суд зазначає наступне.

Відповідно до акту перевірки відповідача, позивачем порушено п. 1.4 ст. 1, пп. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3, п. 4.1 ст. 4, пп. 6.1.1 п. 6.1 ст. 6 Закону про ПДВ в частині заниження податкового зобов'язання з податку на додану вартість по коштах, які надійшли на рахунки підприємства за споживання електричної енергії понад договірну величину в сумі 1 259 400 грн., у тому числі по Центральних мережах - 337 900 грн., по Харцизьким мережам - 234 200 грн., по Донецьким мережам - 687 300 грн.

Зазначене порушення в акті перевірки обґрунтовано нормами статтей 26, 27 Закону України «Про електроенергетику» від 16.10.1997 № 575, статті 230 Господарського кодексу України та Закону про ПДВ, відповідно до яких підвищена вартість різниці фактично спожитої електроенергії і її договірної величини фактично являє собою підвищену плату за використану з порушенням режимів споживання електроенергію, з огляду на що податковий орган вважає, що така оплата є додатковою компенсацією вартості товарів, на підставі чого є об'єктом оподаткування ПДВ.

Відповідно до ч. 5 ст. 26 Закону України «Про електроенергетику» споживачі (крім населення, професіонально-технічних навчальних закладів та вищих навчальних закладів 1-4 рівня акредитації державної і комунальної форми власності) сплачують енергопостачальникам п'ятикратну (двократну) вартість різниці фактично спожитої і договірної величини.

Згідно ч. 7 ст. 27 зазначеного Закону санкції, передбачені ч. 5 ст. 26 цього Закону, застосовуються в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п. 13 Порядку постачання електричної енергії споживачам, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 24.03.1999 № 441, споживачі у разі перевищення договірних величин споживання електричної енергії та потужності несуть відповідальність згідно з частиною п'ятою, шостою статті 26 Закону України «Про електроенергетику».

Таким чином, передбачена ст. 26 Закону України «Про електроенергетику» п'ятикратна (двократна) вартість різниці між обсягами фактично спожитої і договірної величини електричної енергії та різниці між найбільшою величиною потужності, що зафіксована протягом розрахункового періоду, та договірною величиною потужності є санкцією, тобто спеціальним видом цивільної відповідальності споживача за вчинене порушення.

Згідно з п. 1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями визначаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно, п'ятикратна (двократна) вартість спожитої понад договірну величину електроенергії та п'ятикратна (двократна) вартість різниці між найбільшою величиною потужності, що зафіксована протягом розрахункового періоду, та договірною величиною потужності є за своєю правовою природою штрафною санкцією.

Виходячи з викладеного, плата, отримана позивачем за спожиту електроенергію у межах встановленого НКРЕ тарифу є компенсацією вартості товару і включається до бази оподаткування ПДВ, а кошти, отримані від споживачів за перевищення обсягів споживання та величин потужності є штрафними санкціями і до бази оподаткування ПДВ не включаються.

Такі ж висновки викладені у висновку судово - економічної експертизи.

Щодо вказаного відповідачем порушення вимог пп. 7.2.4 п.7.2 ст.7 закону про позивачем завищено податковий кредит у квітні 2008 року -на 1151 грн. по податковій накладній ОВ «Інвестіка» від 16.10.07 №11717 на 1151 грн. ПДВ в якій вказано індивідуальний податковий номер ТОВ «Інвестика» -347986005649. На податкові накладній відсутня помітка про отримання її у квітні 2008 року. Згідно з даними «Інформаційної системи» ТОВ «Інвестика» скасована держреєстрація 12.12.08, суд зазначає наступне.

Відповідно до пп. 7.2.4. п.7.2, пп.7.4.5 п.7.4, пп.7.5. ст..7 Закону про ПДВ, датою виникнення права платника податку на податковій кредит вважається дата здійснення першої з подій або дата списання коштів банківського рахунку платнику товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чеку) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг). Не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів, послуг, не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

Висновки відповідача базуються на припущені, що оскільки на податковій накладній відсутня відмітка про отримання то можливе вона була виписана після того як ТОВ «Інвестика» було ліквідовано, а саме після 12.12.08. Жодних доказів на підтвердження отримання позивачем податкової накладної після 12.12.08 відповідачем не надано, тому суд вважає даний висновок не доказаним відповідачем.

На підставі викладеного суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Відповідно до ст.ст. 87, 94 КАС України підлягають присудженню позивачеві з Державного бюджету України судові витрати, пропорційно задоволеним позовним вимогам.

Керуючись ст.ст.2-15, 17-18, 33-35, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110-111, 121, 122-143, 151-154, 158, 162, 163, 167, 254Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

постановив :

Позов, Публічного акціонерного товариства «ДТЕК - Донецкобленерго» до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Донецьку Державної податкової служби про визнання недійсними та скасування податкових повідомлень - рішень від 22.10.09 №0001561312/0/33887/10/15-16-23-3, №0001571312/0/33888/10/15-16-23/3, від 31.12. 09 №0002121312/1/42182/10/15-16-23/3 № 002131312/1/42183/10/15-16-23/3, від 22.03.10 №0000281312/2/9589/10/15-16-13/3, №0000281312/2/9588/10/15-16-13/3, від 09.06.10 №0000281312/3/1982-3/10/15-16-23/3, №0000291312/3/19825/10/15-16-23/3, задовольнити.

Визнати недійсним та скасувати податкове повідомлення - рішення від 22.10.09 №0001561312/0/33887/10/15-16-23-3 від 31.12.09 №0002121312/1/42182/10/15-16-23/3 від 22.03.10 №0000281312/2/9589/10/15-16-13/3 від 09.06.10 №0000281312/3/1982-3/10/15-16-23/3 про визначення суми податкового зобов'язання з податку на прибуток на суму 28 463 001 грн., з яких основний платіж 15243612 грн., штрафні (фінансові) санкції 13 219 389 грн.

Визнати недійсним та скасувати податкове повідомлення - рішення від 22.10.09№0001571312/0/33888/10/15-16-23/3, від 31.12.09№ 002131312/1/42183/10/15-16-23/3 від 22.03.10 №0000281312/2/9588/10/15-16-13/3 від 09.06.10 №0000291312/3/19825/10/15-16-23/3 про визначення податкових зобов'язань з податку на додану вартість в сумі 20 565 482 грн., з яких основний платіж 13 446 944 грн. штрафні (фінансові) санкції 7 118 538 грн.

Постанову ухвалено у нарадчій кімнаті та проголошено її вступну та резолютивну частину 29 січня 2013 року в присутності представників сторін.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Публічного акціонерного товариства «ДТЕК - Донецкобленерго» витрати по сплаті судового збору у розмірі 03 гривні 40 копійок.

Постанову у повному обсязі складено 04 лютого 2013 року.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі відкладення складання постанови у повному обсязі апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Головуючий суддя Шинкарьова І.В.

Судді Череповський Є.В. Загацька Т. В.