Ухвала суду № 29121898, 31.01.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31 січня 2013 року м. Київ К/9991/44295/12

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі

суддів: Калашнікової О.В., Леонтович К.Г., Сіроша М.В.,

розглянувши у попередньому розгляді справу за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 28 березня 2012 року та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 7 червня 2012 року у справі № 2270/1522/12 за позовом ОСОБА_3 до Хмельницької районної державної адміністрації, третя особа ОСОБА_1 про скасування розпорядження, -

в с т а н о в и л а :

У січні 2012 року ОСОБА_3 звернувся в суд з позовом до Хмельницької районної державної адміністрації, третя особа ОСОБА_1, в якому просив визнати нечинним та скасувати розпорядження Хмельницької районної державної адміністрації №725/04-р від 15.06.2004 р.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що приймаючи розпорядження № 725/04-р від 15 червня 2004 року "Про надання у власність земельних ділянок" Хмельницька районна державна адміністрація Хмельницької області своїми незаконними діями грубо порушила право приватної власності ОСОБА_3 на земельну ділянку.

Постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 28 березня 2012 року, залишеною без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 7 червня 2012 року, позовні вимоги задоволені. Визнане протиправним та скасоване розпорядження Хмельницької державної адміністрації № 725/04-р від 15 червня 2004 року "Про надання у власність земельних ділянок" в частині надання у власність ОСОБА_1 земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку площею 0,10 га по АДРЕСА_1.

Не погоджуючись з ухваленими по справі рішеннями ОСОБА_1 звернулася до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення судів першої і апеляційної інстанцій та ухвалити нове судове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши правову оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, проаналізувавши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що відсутні підстави для скасування судових рішень, а касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що згідно договору купівлі продажу від 31.12.1998 року за № 1-5249 ОСОБА_3 набув у приватну власність земельну ділянку площею 0,10 гектарів в межах згідно з планом для індивідуального житлового будівництва, що знаходиться на території Лісовогринівецької сільської ради Хмельницького району Хмельницької області, що посвідчується державним актом на право приватної власності на земельну ділянку, зареєстрований в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 1635 04.11.2002 р.

ОСОБА_3 09.11.2011 р. звернувся із заявою до Хмельницької районної державної адміністрації про надання дозволу на оформлення технічної документації та права власності на житловий будинок із господарськими будівлями і спорудами за адресою АДРЕСА_1 масив "Дехтяра-2" с. Лісові Гринівці Хмельницький район Хмельницька область.

Рішенням від 11 листопада 2011 року № 25 виконком сільської ради вирішив надати дозвіл гр. ОСОБА_3 на виготовлення технічного паспорта на житловий будинок з господарськими будівлями і спорудами, спорудженого на земельній ділянці, яка йому належить згідно державного акту на право власності на земельну ділянку, за адресою АДРЕСА_1 масив "Дехтярка-2" с. Лісові Гринівці Хмельницький район Хмельницька область; оформити право власності гр. ОСОБА_3 на житловий будинок з господарськими будівлями і спорудами за адресою АДРЕСА_1 масив "Дехтяра-2 с. Лісові Гриніві Хмельницький район Хмельницька область; Бюро технічної інвентаризації підготувати свідоцтво на право власності і провести реєстрацію житлового будинку загальною площею 196,1 кв.м, житлова площа 160,5 кв.м, за адресою АДРЕСА_1 масив "Дехтяра-2" с. Лісові Гринівці Хмельницький район Хмельницька область.

Позивачу 03.12.2012 р. видане свідоцтво про право власності на житловий будинок за адресою Хмельницька область Хмельницький район, с/рада Лісовогріневецька масив "Дехтярка-2" АДРЕСА_1.

При зверненні до ліцензованої землевпорядної організації у грудні 2011 року з метою присвоєння кадастрового номеру своїй земельній ділянці, позивачу повідомлено, що земельна ділянка, відповідно до розпорядження Хмельницької районної державної адміністрації передана гр. ОСОБА_1.

На звернення позивача Хмельницькою районною державною адміністрацією листом від 20.01.2012 р. № 37/27179/12 повідомлено, що земельну ділянку по АДРЕСА_1 на території Лісовогринівецької сільської ради відповідно до розпорядження голови Хмельницької райдержадміністрації від 15.06.2004 р. № 725/04-р надано у власність ОСОБА_1.

Задовольняючи позовні вимоги суди виходили з того, що розпорядження голови Хмельницької райдержадміністрації від 15.06.2004р. № 725/04-р є неправомірним та підлягає скасуванню, оскільки відповідач приймаючи розпорядження не перевірив факту перебування спірної земельної ділянки у власності інших осіб, а також вийшов за межі наданих йому повноважень при розпорядженні земельною ділянкою, що знаходиться в межах населеного пункту, чим порушив не лише право позивача, а й вимоги Конституції України та Земельного кодексу України.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками судів першої і апеляційної інстанцій виходячи з наступного.

Відповідно ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Громадяни для задоволення своїх потреб можуть користуватися об'єктами права державної та комунальної власності відповідно до закону. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Згідно ч. 2 ст. 78 Земельного кодексу України право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них.

Відповідно до ст. 12 Земельного кодексу України до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить зокрема: розпорядження землями територіальних громад; передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу; надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу; вилучення земельних ділянок із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу.

Відповідно до ст. 122 Земельного кодексу України районні державні адміністрації на їхній території передають земельні ділянки із земель державної власності, крім випадків, визначених частинами четвертою і восьмою цієї статті, у власність або у користування у межах сіл, селищ, міст районного значення для всіх потреб та за межами населених пунктів для: а) ведення водного господарства; б) будівництва об'єктів, пов'язаних з обслуговуванням жителів територіальної громади району (шкіл, закладів культури, лікарень, підприємств торгівлі тощо), з урахуванням вимог частини сьомої цієї статті; в) індивідуального дачного будівництва.

Згідно ст. 125 Земельного кодексу України, право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що спірна земельна ділянка знаходиться в межах території Лісовогринівецької сільської ради Хмельницького району Хмельницької області.

Таким чином, відповідач, приймаючи розпорядження №725/04-р від 15 червня 2004 року, не перевірив факту перебування спірної земельної ділянки у власності інших осіб, а також вийшов за межі наданих йому повноважень при розпорядженні земельною ділянкою, що знаходиться в межах населеного пункту, чим порушив право позивача та вимоги Конституції України та Земельного кодексу України.

Частина 1 статті 155 Земельного кодексу України передбачає, що у разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним.

Враховуючи викладене, суди першої і апеляційної інстанцій дійшли до вірного висновку про задоволення позовних вимог та скасування розпорядження Хмельницької районної державної адміністрації № 725/04-р від 15 червня 2004 року "Про надання у власність земельних ділянок" в частині надання у власність ОСОБА_1 земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку площею 0,10 га по АДРЕСА_1, яке прийняте з порушення чинного законодавства та поза межами наданих повноважень.

Згідно ч.3 ст.220-1 КАС України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Відповідно до ст. 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення -без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Колегія суддів вважає, що доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судами норм матеріального чи процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

З урахуванням викладеного, судами першої і апеляційної інстанцій винесені законні і обґрунтовані рішення, постановлені з дотриманням норм матеріального та процесуального права і підстав для їх скасування не вбачається.

Керуючись ст.ст. 220, 220-1, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Вищого адміністративного суду України, -

у х в а л и л а :

Касаційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 28 березня 2012 року та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 7 червня 2012 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту ухвалення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав передбачених ст.ст. 237-239 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді: