Ухвала суду № 29121810, 21.01.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"21" січня 2013 р. м. Київ К/9991/52893/12

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:головуючого суддіБорисенко І.В.суддів Кошіля В.В. Муравйова О.В., розглянувши в порядку письмового провадження

касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби

на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 13.12.2011

та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 17.05.2012

у справі № 2а-9847/11/2070

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю

«Системне обслуговування та логістика об'єктів»

до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова

Харківської області Державної податкової служби

про скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Системне обслуговування та логістика об'єктів»звернулось до суду з адміністративним позовом про скасування податкового повідомлення-рішення № 0000390700 від 06.05.2011.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 13.12.2011, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 17.05.2012, адміністративний позов задоволено повністю; скасовано податкове повідомлення-рішення № 0000390700 від 06.05.2011.

Державна податкова інспекція у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби подала касаційну скаргу, у відповідності до якої, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, просить скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

У письмовому запереченні на касаційну скаргу позивач, посилаючись на те, що вимоги касаційної скарги є необґрунтованими, просить у задоволенні касаційної скарги відмовити, а рішення судів попередніх інстанцій залишити без змін.

Справу розглянуто в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами відповідно до ст.222 Кодексу адміністративного судочинства України.

Переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, виходячи з наступного.

Судами попередніх інстанцій встановлено наступне:

- ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова у період з 21.04.2011 по 27.04.2011 була камеральна перевірка позивача з питань достовірності декларування суми бюджетного відшкодування ПДВ за березень 2011, за результатами якої складено акт № 1338/07-0/34861144 від 27.04.2011;

- в ході перевірки встановлено, що позивачем, в порушення п.п.200.6, 200.8 ст.200 Податкового кодексу України, п.18 наказу ДПА України № 41 від 25.01.2011 «Про затвердження форм та Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість», безпідставно задекларовано суму бюджетного відшкодування по декларації за березень 2011 року у розмірі 377 743,00 грн. по взаємовідносинам із ТОВ НВФ «Мідіел» у зв'язку з ненаданням оригіналів митних декларацій, що підтверджують вивезення товарів (супутніх послуг) за межі митної території України;

- за наслідками вказаної перевірки ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова прийняте податкове повідомлення-рішення № 0000390700 від 06.05.2011, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 377 743,00 грн.

Задовольняючи позовні вимоги, суди виходили з наступних мотивів, з чим погоджується суд касаційної інстанції.

Відповідно до положень п.14.1.18 ст.14 Податкового кодексу України бюджетне відшкодування - відшкодування від'ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника, у тому числі автоматичне бюджетне відшкодування у порядку та за критеріями, визначеними у розділі V цього Кодексу.

Згідно із приписами п.п.14.1.181 ст.14, п.198.3, п.198.6. ст.19 Податкового кодексу України визначено, що податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу. Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду в тому числі у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п. 201.11 ст.201 цього Кодексу).

Колегія суддів касаційної інстанції вважає правильним висновок судів попередніх інстанцій, які, встановивши реальність операцій та факт взаєморозрахунків між позивачем та його контрагентом, не знайшли підстав вважати неправомірним формування позивачем податкового кредиту на підставі розрахунків, проведених за наслідками господарських операцій з контрагентом.

Відповідно до п.п.200.7, 200.8 ст.200 Податкового кодексу України платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному органу державної податкової служби податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації. До декларації згідно п.200.8 ст.200 Податкового кодексу України додаються розрахунок суми бюджетного відшкодування, а також оригінали митних декларацій (примірників декларанта), що підтверджують вивезення товарів (супутніх послуг) за межі митної території України.

Судова колегія погоджується з висновками судів попередніх інстанцій щодо того, що посилання контролюючого органу на правомірність прийняття спірного податкового повідомлення-рішення у зв'язку з ненаданням позивачем до податкової декларації з ПДВ за березень 2011 року оригіналу митних декларацій (примірників декларанта), що підтверджують вивезення товарів (супутніх послуг) за межі митної території України, є необґрунтованим, оскільки

Як встановлено судами попередніх інстанцій з матеріалів справи, позивач листом за вих. № 14 від 28.03.2011 передав оригінал ВМД, який отриманий ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова 28.03.2011 (згідно штампу вхідної кореспонденції).

З огляду на зазначене та враховуючи, що позивачем виконало усі передбачені законом умови щодо отримання бюджетного відшкодування, в тому числі, щодо сплати податку на додану вартість в обсязі, включеному до розрахунку бюджетного відшкодування, та він має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту, зменшення позивачеві суми бюджетного відшкодування є неправомірним.

Враховуючи вищенаведене, судова колегія касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, не спростованими доводами касаційної скарги, що спірне податкове повідомлення-рішення є таким, що не ґрунтується на нормах закону, а тому підлягає скасуванню.

Суд касаційної інстанції не вбачає порушень судами норм матеріального та процесуального права при вирішенні даної справи та вважає, що суди повно встановили обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, та надали їм правову оцінку на підставі норм закону, що підлягали застосуванню до даних правовідносин.

Доводи касаційної скарги не дають підстав вважати, що при прийнятті оскаржуваних судових рішень судами першої та апеляційної інстанцій були порушені норми матеріального чи процесуального права, що призвели до неправильного вирішення справи.

Відповідно до ст.224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення -без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

За наведених обставин та з урахуванням викладеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України не знаходить підстав, які могли б призвести до скасування оскаржуваних судових рішень.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 222, 223, 226, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби залишити без задоволення.

2. Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 13.12.2011 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 17.05.2012 залишити без змін.

3. Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236 238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя І.В. Борисенко

Судді В.В. Кошіль

О.В. Муравйов