Рішення № 29115505, 05.02.2013, Господарський суд Житомирської області

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

___________

_______________

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "05" лютого 2013 р. Справа № 6/5007/1431/12

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Терлецької-Байдюк Н.Я.

за участю представників сторін:

від позивача: Сидоренко А.С. - довіреність №14-1 від 08.01.2013р.;

від відповідача: Борушевська А.А. - довіреність від 09.01.2013р. за вих.№101/16;

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (м. Київ)

до Комунального підприємства "Житомиртеплокомуненерго" Житомирської міської ради (м. Житомир)

про стягнення 58043,16 грн.

Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача 58043,16грн. за неналежне виконання умов договору №14/2536/11 купівлі-продажу природного газу від 30.09.2011р., з яких: 28617,14грн. - пеня, 5525,88грн. - 3% річних, 21228,38грн. - 7% штрафу, 2671,76грн. - інфляційні. Витрати по сплаті судового збору просить покласти на відповідача.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві.

Представник відповідачу в судовому засіданні позовні вимоги не визнав в повному обсязі з підстав, зазначених у відзиві (а.с.59-60). Звертає увагу суду на те, що позивачем при нарахуванні пені пропущено строк позовної давності.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи, 30.09.2011 року між Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України" (продавець/позивач) та Комунальним підприємством "Житомиртеплокомуненерго" (покупець/відповідач) укладено договір №14/2536/11 на купівлю-продаж природного газу (а.с.10-15), за умовами якого продавець зобов'язується передати у власність покупцю у ІV кварталі 2011 року та у 2012 році імпортований природний газ (за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, ввезеного на митну територію України ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", далі - газ), для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами та організаціями та іншими споживачами, а покупець зобов'язується приймати та оплачувати газ на умовах цього договору (п.1.1 договору).

На виконання умов договору від 30.09.2011р. позивач протягом жовтня 2011 року передав, а відповідач прийняв природний газ на загальну суму 2 671 762,61 грн., що підтверджується актами приймання - передачі природного газу (а.с.19-20), довідкою щодо кінцевого сальдо відповідача за період з 01.10.11 по 30.09.12 та довідкою щодо операцій з КП "Житомиртеплокомуненерго" за цей же період (а.с.22-24).

Відповідно до п. 6.1 Договору оплата за газ здійснюється Покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати вартості газу протягом місяця поставки.

Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Однак, Відповідач свої зобов'язання за Договором належним чином не виконав, а за отриманий газ розрахувався невчасно.

Згідно ст. 174 Господарського кодексу України договір є підставою для виникнення господарських зобов'язань.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов Договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

У порушення вказаних умов Договору та норм закону оплату за спожитий газ Відповідач в повному обсязі та вчасно не здійснив.

Згідно ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених Кодексом, законами або Договором.

Розглядаючи правомірність здійснених позивачем нарахувань пені, господарський суд враховує наступне.

Частина 1 статті 546 ЦК України визначає, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Пунктом 7.2 Договору передбачено, що у разі невиконання покупцем умов пункту 6.1 цього договору, покупець у безспірному порядку зобов'язується, крім суми заборгованості, сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

Пеня сплачується протягом 3 (трьох) банківських днів з моменту отримання Покупцем вимоги Продавця.

12.11.12р. позивачем на адресу відповідача цінним листом з описом вкладення направлено вимогу за № 26/2-184-12 від 09.11.12 про сплату заборгованості та штрафних санкцій за Договором (а.с.25-27), яка залишена без відповіді та задоволення.

Згідно п.3 ст.611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Як передбачено ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч.3 ст. 549 ЦК України).

Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Згідно розрахунку, наданого позивачем станом на 08.11.2012р, пеня за несвоєчасну сплату заборгованості за поставлений природний газ за період з 14.11.2011р. по 14.12.2011р. становить 28617,14грн. (а.с.21).

Відповідач просить при вирішенні спору застосувати положення Цивільного кодексу України щодо позовної давності при стягненні пені.

Позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

За змістом п.1 ч.2 ст.258 ЦК України щодо вимог про стягнення неустойки застосовується позовна давність в один рік.

Відповідно до ч.3 ст.267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Із розрахунку, наданого позивачем, вбачається що пеня нарахована за період з 14.11.2011р. по 14.12.2011р., а позов до суду подано 14.12.2012р., що підтверджується штампом поштового відділення на поштовому конверті (а.с.49).

Тобто, вимога про стягненняч пені заявлена з перевищенням встановленого законом річного строку позовної давності.

Перевіривши здійснені позивачем нарахування пені за несвоєчасну сплату поставленого природного газу, зважаючи на положення ч. 6 ст. 232 ГК України та ч.2 ст.258 ЦК України, господарський суд вважає, що правомірним є до стягнення пеня в сумі 128,78грн., нарахована за 14.12.11р. В іншій частині стягнення пені в сумі 28488,36грн. суд відмовляє за пропуском строку позовної давності.

Статтею 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Пунктом 7.2 Договору передбачено, що за прострочення понад 30 днів - покупець додатково зобов'язаний сплатити штраф у розмірі 7 (семи) відсотків від суми простроченого платежу.

Згідно розрахунку позивача розмір 7% штрафу складає 21228,38грн.

Перевіривши проведені позивачем нарахування 7% річних (а.с.21), господарський суд прийшов до висновку, що вони нараховані правильно, відповідно до вимог чинного законодавства та укладеного договору, а тому підлягають задоволенню.

Частиною 2 ст. 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно розрахунку позивача, перевіреного судом розмір інфляційних становить 2671,76 грн., 3% річних - 5525,88 грн. (а.с.21).

Як визначає ст.32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст.ст. 34, 43 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення для господарського суду не є обов'язковим.

За змістом статті 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

Відповідач позов щодо підстав та предмету не спростував, доказів сплати 3% річних, інфляційних, пені та штрафу не надав.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення 128,78грн. - пені, 5525,88грн. - 3% річних, 21228,38грн. - 7% штрафу та 2671,76грн. - інфляційних обґрунтовані, заявлені у відповідності до вимог чинного законодавства, підтверджуються належними доказами, які є в матеріалах справи, та підлягають задоволенню. В іншій частині позову суд відмовляє.

Судові витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача пропорційно сумі задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст.33,43,44,49,82-85 ГПК України, господарський суд,

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Комунального підприємства "Житомиртеплокомуненерго" Житомирської міської ради (10014, м. Житомир, вул. Київська, 48, код 35343771)

- на користь Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (01001, м. Київ, вул. Б.Хмельницького, 6, код 20077720) - 29554,80грн., з яких 128,78грн. - пеня, 5525,88грн. - 3% річних, 21228,38грн. - штраф, 2671,76грн. - інфляційні, а також 820,85грн. сплаченого судового збору.

3. В іншій частині позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 06 лютого 2013 року.

Суддя Терлецька-Байдюк Н.Я.

Віддрукувати:

1 - в справу