Рішення № 29115495, 04.02.2013, Господарський суд Хмельницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29000, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98

_______________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"04" лютого 2013 р.Справа № 924/25/13-г

Господарський суд Хмельницької області у складі:

Суддя Заярнюк І.В., розглянувши матеріали

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю „Далгакиран компресор Україна", м. Київ

до товариства з обмеженою відповідальністю „Шепетівський гранкар'єр", с. Рудня Новенька Шепетівського району Хмельницької області

про стягнення 16 292,26 грн. заборгованості, з яких 15 000, 00 грн. основного боргу, 215, 87 грн. 3% річних та 1 076,39 грн. пені

Представники сторін:

від позивача: не з'явився;

від відповідача: не з'явився.

В судовому засіданні 04.02.2013р. оголошено вступну та резолютивну частину рішення у справі.

Суть спору: позивач звернувся до суду із позовом про стягнення з відповідача 16 292,26 грн. заборгованості, з яких 15 000, 00 грн. основного боргу, 215, 87 грн. 3% річних та 1 076,39 грн. пені за неналежну оплату відвантаженого товару.

Представник позивача у судове засідання 04.02.2012р. не з'явився. При цьому, від останнього на адресу суду надішло письмове клопотання про розгляд справи за відсутності повноважного представника. Позовні вимоги позивач підтримує з підстав, викладених у позовній заяві.

Відповідач повноважного представника у судове засідання не направив, витребуваних судом доказів не подав, про поважні причини неявки суд не повідомив.

Ухвали суду від 04.01.13 та від 22.01.13 направлялись на зазначену у позовній заяві адресу відповідача. Ухвала про порушення провадження у справі від 04.01.2013р. отримана відповідачем 14.01.2013р., що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення від 10.01.2013р.

Відповідно до підпункту 3.9.1. пункту 3.9. Постанови Пленуму ВГСУ №18 від 26.12.11р. „Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час та місце розгляду справи судом, у разі виконання судом вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК України.

Крім того, стаття 22 ГПК України, зобов'язує сторони добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов'язок, справа може розглядатися без їх участі, якщо нез'явлення цих представників перешкоджає вирішенню спору.

Враховуючи, що відповідач належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, а також обмеженість строків розгляду спору по справі, суд вважає за можливе розглянути справу в порядку ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, за наявними в ній матеріалами.

Розглядом матеріалів справи встановлено:

22 червня 2012 р. зі складу товариства з обмеженою відповідальністю „Далгакиран компресор Україна", м. Київ товариству з обмеженою відповідальністю „Шепетівський гранкар'єр", с. Рудня Новенька Шепетівського району Хмельницької області було відвантажено Товар, що підтверджується видатковою накладною № 1648 від 22 червня 2012 р. на суму 2 760,00 коп. та довіреністю №115 від 22.06.2012 р. на ім'я Мирончук О.І., а також видатковою накладною № 1646 від 22 червня 2012 р. на суму 53 125,00 коп. та довіреністю №113 від 22.06.2012 р. на ім'я Мирончук О.І.

11 липня 2012 р. зі складу відповідачу відвантажено Товар, що підтверджується видатковою накладною № 1860 від 11 липня 2012 р., на суму 756,00 коп. та довіреністю №130 від 11.07.2012 р. на ім'я Мирончук О.Г.

Відповідач частково розрахувався за відвантажений йому Товар на загальну суму 41 641,00 грн., що підтверджується рахунком-фактурою № 2218 від 22.06.2012р.

19.11.2012р. позивачем направлено відповідачу претензію про сплату боргу в сумі 15000,00 грн. Однак, вказана претензія булла залишена без відповіді.

У зв'язку із викладеним позивач нарахував відповідачу 215, 87 грн. 3% річних та 1 076,39 грн. пені.

Досліджуючи надані позивачем докази, аналізуючи наведені міркування, оцінюючи їх в сукупності, судом враховується таке.

Відповідно до ч.2 ст.175 Господарського кодексу України майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Згідно з ст.11 та ст.509 ЦК України, в силу зобов'язання боржник зобов'язаний вчинити на користь кредитора певну дію, в тому числі сплатити борг, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку, тобто сплати боргу.

Згідно з ст.174 ГК України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками.

Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів (ч.1 ст. 181 ГК України.

Згідно ст.526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк. Відповідно до ст.193 ГК України одностороння відмова від виконання зобов'язання і одностороння зміна умов договору не допускається.

Із матеріалів справи слідує, що між сторонами було досягнуто домовленості щодо договору поставки, який укладено в усній формі, на виконання якого позивачем відвантажено відповідачу товару на суму 56641,00 грн. згідно наявних в матеріалах справи видаткових накладних № 1648 від 22 червня 2012 р. на суму 2 760,00 коп., № 1646 від 22 червня 2012 р. на суму 53 125,00 коп., № 1860 від 11 липня 2012 р. на суму 756,00 коп.

Відповідач лише частково провів розрахунок за відвантажений йому товар на суму 41 641,00 грн.

У відповідності до ч.2 п.1 ст.175 Господарського кодексу України майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Відповідно до ст.174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до п.п. 1, 2 статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до п.1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Враховуючи те, що відповідач за отриманий товар розрахунок належним чином не провів, правомірними є вимоги позивача про стягнення 15000,00 грн. основного боргу.

За таких обставин, суд прийшов до висновку що позов в частині стягнення 15000,00 грн. боргу обґрунтований, підтверджений належними у справі доказами та підлягає задоволенню.

Відповідно ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши здійснений позивачем розрахунок 3% річних, суд прийшов до висновку про правомірність нарахування 215,28 грн. із 215,87 грн. заявлених. В решті суми 3% річних суд вважає за належне відмовити.

Щодо стягнення з відповідача пені в сумі 1076,39 грн. судом враховується, що згідно зі ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (пеня) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно ст. 551 ЦК України, якщо предметом неустойки (пені) є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 1 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Із вищевикладених норм чинного законодавства слідує, що неустойка (пеня) за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань є договірним видом забезпечення виконання зобов'язання.

Зважаючи на те, що між сторонами в укладеному усному договорі поставки не погоджувався розмір нарахування пені, як відповідальність за несвоєчасне виконання зобов'язання, щодо оплати отриманого товару, вимогу позивача щодо стягнення з відповідача 1076,39 грн. пені суд вважає безпідставною.

Враховуючи вищевикладене позовні вимоги підлягають частковому задоволенню в сумі 15 000,00 основного боргу та 215,28 грн. 3% річних.

У позові щодо стягнення 0,59 грн. 3% річних та 1076,39 грн. пені необхідно відмовити.

Судові витрати по оплаті судового збору покладаються на відповідача у відповідності до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України пропорційно до задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 1, 2, 45, 12, 15, 33, 43, 44, 49, 82-85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю „Шепетівський гранкар'єр", с. Рудня Новенька Шепетівського району Хмельницької області (код 05470845) на користь товариства з обмеженою відповідальністю „Далгакиран компресор Україна", м. Київ (пр. Перемоги, 67, а/с-140, код 33399780) 15 000,00 (п'ятнадцять тисяч гривень 00 коп.) основного боргу, 215,28 грн. (двісті п'ятнадцять гривень 28 коп.) 3% річних та 1 503,11 грн. (одна тисяча п'ятсот три гривні 11 коп.) відшкодування сплаченого судового збору.

Видати наказ.

У решті позову відмовити.

Повне рішення складено 05.02.2013р.

Суддя І.В. Заярнюк

Віддрук.3 прим.:

1- до матеріалів справи;

2 - позивачу (м. Київ, пр. Перемоги, 67, а/с-140 - рек.);

3 - відповідачу (Хмельн. обл., Шепетівський р-н, с.Рудня Новенька - рек.).