Ухвала суду № 2911516, 21.04.2008, Львівський апеляційний адміністративний суд

Головуючий по 1-й інстанції: Васьковський О.В. Справа № 22-а-782/08 Господарський суд Закарпатської області ряд.ст.зв. № 36

№ 16/192

Доповідач: Олендер І.Я.

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 квітня 2008 року м. Львів

Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду

в складі:

головуючого-судді Олендера І.Я.,

суддів Заверухи О.Б., Шавеля Р.М.,

при секретарі Соколовській А.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові апеляційну скаргу Мукачівської об'єднаної державної податкової інспекції в Закарпатській області на постанову Господарського суду Закарпатської області від 26 липня 2007 року по справі № 16/192 за адміністративним позовом Закритого акціонерного товариства „Мукачівський лісокомбінат” до Мукачівської об'єднаної державної податкової інспекції в Закарпатській області про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення від 21 травня 2007 року № 0001642340/01634/23-01/274157/1163, -

в с т а н о в и л а :

26 липня 2007 року Господарським судом Закарпатської області прийнято постанову по справі № 16/192 за адміністративним позовом Закритого акціонерного товариства „Мукачівський лісокомбінат” до Мукачівської об'єднаної державної податкової інспекції в Закарпатській області про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення від 21 травня 2007 року № 0001642340/01634/23-01/274157/1163, якою позов задоволено.

Прийняту постанову суд першої інстанції мотивував тим, що при проведені розрахунків з підприємцями ОСОБА_1., ОСОБА_2та ОСОБА_3. позивач дотримався всіх положень ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість”, а тому з огляду на встановлені обставини по справі спростовано висновок податкового органу, викладеного в акті перевірки від 21.05.2007 р. № 327/23-01/00274157 про порушення позивачем пп. 7.4.1 п.7.4, пп.7.7.10 п.7.7 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість” від 03. 04. 1997р. № 168/97-ВР, в результаті чого ним зменшено до відшкодування ПДВ в сумі 64 462,50 грн.

Вказану постанову суду в апеляційному порядку оскаржив відповідач Мукачівська ОДПІ Закарпатської області, представник якої в поданій апеляційній скарзі покликається на те, що оскаржувана постанова суду першої інстанції прийнята з порушенням норм матеріального права, в зв'язку з чим просить постанову скасувати та постановити нову, якою відмовити в задоволені позову.

Як на доводи в своїй апеляційній скарзі представник відповідача покликається на те, що за результатами перевірки позивача було встановлено порушення ним пп. 7.4.1 п.7.4, пп.7.7.10 п.7.7 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість” від 03. 04. 1997р. № 168/97-ВР, в результаті чого ним зменшено до відшкодування ПДВ в сумі 64 462,50 грн. Вказане вбачається, оскільки актами зустрічних перевірок встановлено, що контрагенти позивача із здійснених з останнім фінансово-господарських операцій податок до бюджету не сплачували. Тобто позивач, здійснюючи фінансово-господарські операції з контрагентами, що не відповідали статусу платника податку у розумінні Закону України "Про податок на додану вартість" № 168/97-ВР не провів надмірну сплату податку до бюджету.

Представники сторін в судове засідання не явились, хоча належним чином були повідомлені про час, дату та місце апеляційного розгляду, тому на підставі ч.4 ст.196 КАС України такий проведено у їх відсутності.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, перевіривши матеріали справи і доводи апеляційної скарги, колегія суддів не вбачає підстав для її задоволення.

Розглядаючи спір та приймаючи постанову про задоволення позову, суд першої інстанції підставно і обґрунтовано виходив із вимог ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість”, та з врахуванням предмету доказування, який стосувався наявності порушень, зазначених в акті перевірки, правомірності винесення спірного податкового повідомлення-рішення, дійшов висновку про його невідповідність вимогам закону.

При цьому судом першої інстанції було встановлено, що Мукачівською ОДПІ було проведено документальну перевірку ЗАТ „Мукачівський Лісокомбінат" з питання правомірності відшкодування податку на додану вартість, за результатами якої складено акт перевірки від 21.05.2007 р. № 0001642340/01634/23-01/274157/1163 (а.с.8-15).

Як вбачається з висновків викладених у вказаному вище акті перевіркою встановлено порушення позивачем пп. 7.4.1 п.7.4, пп.7.7.10 п.7.7 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість” від 03. 04. 1997р. № 168/97-ВР, в результаті чого ним зменшено до відшкодування ПДВ в сумі 64 462,50 грн.

Саме вказані висновки стали підставою для прийняття відповідачем податкового повідомлення-рішення від 21.05.2007 р. № 1634/23-01/274157/1163 (а.с.7), яким зменшено суму бюджетного відшкодування з ПДВ в розмірі 64 462,5 грн.

Спірна сума податку на додану вартість за наданими підприємцями ОСОБА_1., ОСОБА_2та ОСОБА_3. податковими накладними становить 64 462,5 грн. і цю суму податку на додану вартість було включено ЗАТ „Мукачівський Лісокомбінат" до суми податкового кредиту, і суму податку на додану вартість, включену до складу податкового кредиту позивача, було відображено в Деклараціях з податку на додану вартість за 8,9,10,11 місяці 2005 року, які Мукачівська ОДПІ отримала відповідно 20.09.2005 р., 20.10.2005 р., 21.11.2005 р. та 20.12.2005 р.

Судом першої інстанції правильно застосовано до вказаних спірних правовідносин норми п.п.7.7.1 п.7.7 ст. Закону України „Про податок на додану вартість” відповідно яких сума податку що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету а бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

Відповідно п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість":

7.4.1. Податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з :

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

А тому колегія суддів з огляду на наявні матеріали справи, вважає правильним висновок суду першої інстанції про те, що мали місце господарські відносини з постачання лісоматеріалів між підприємцями ОСОБА_1., ОСОБА_2та ОСОБА_3. та ЗАТ „Мукачівський Лісокомбінат”.

В результаті зазначених відносин позивач отримав лісоматеріали по господарських договорах з їх постачання, а тому нараховані суми податку на додану вартість, які вказані в податкових накладних, позивачем правомірно включено до податкового кредиту.

Такі висновки суду першої інстанції повністю узгоджується на думку колегії суддів з вимогами абз.1, 3 п.п.7.2.8. п.7.2 ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість”, згідно якого платники податку зобов'язані вести окремий облік операцій з поставки та придбання товарів (послуг), які підлягають оподаткуванню цим податком, а також які не є об'єктами оподаткування згідно із статтею 3 та звільнених від оподаткування згідно статтею 5 цього Закону. Зведені результати такого обліку відображаються у податкових деклараціях, форма і порядок заповнення яких визначаються відповідно до закону.

При цьому судом першої інстанції правильно відповідно п.п.7.7.5 п.7.7 ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість” встановлено, що правомірність включення до податкового кредиту сум податку на додану вартість, підтверджено податковими накладними податкового кредиту, оскільки підприємці ОСОБА_1., ОСОБА_2та ОСОБА_3. надали ЗАТ „Мукачівський Лісокомбінат" податкові накладні, на суму поставок лісоматеріалів, згідно яких спірна сума податку на додану вартість, що становить 64 462,5 грн., була включена ЗАТ „Мукачівський Лісокомбінат" до суми податкового кредиту.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що ЗАТ „Мукачівський Лісокомбінат" не було порушено п.п.7.4.1 п.7.4, п.п.7.7.10 п.7.7 ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість".

При цьому суд першої інстанції правильно зазначив, що відповідно до ч.2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Оскільки, позивач при здійсненні нарахування та сплати податкового зобов'язання з податку на додану вартість не порушував вимог Закону України „Про податок на додану вартість”, тому відповідач не мав достатніх підстав виключати сплачені постачальникам суми податку на додану вартість із податкового кредиту позивача та зменшувати суму бюджетного відшкодування.

При цьому колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що відповідно до ч.2 ст.61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер, а змістом п. 7.5 ст.7 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” від 21 грудня 2000 року №2181-111, обов'язок щодо сплати податкового зобов'язання має персональний характер. За даними, які отримав відповідач, порушення податкового законодавства, щодо нарахування та сплати податку на додану вартість, ймовірно мали місце у діях підприємців ОСОБА_1., ОСОБА_2., ОСОБА_3.

Однак, відповідачем не доведено, та не надано доказів, відсутності вище вказаних суб'єктів підприємницької діяльності - якими видавались податкові накладні, з якими позивач мав господарські відносини у спірних періодах, у реєстрі платників ПДВ, та не підтверджено здійснення ними сумнівних фінансово-господарських операцій, як не доведено те, що вони являються суб'єктами господарської діяльності з ознаками фіктивності.

За вказаних обставин відсутні законні підстави покладати на позивача відповідальність, та переводити податкове зобов'язання, у зв'язку із порушенням податкового законодавства іншими особами, відповідальність яких та виконання ними податкових обов'язків, так само, ґрунтуються на засадах індивідуальності та персональності.

При прийняті постанови суд першої інстанції правильно виходив з вимог ч. 1 та 2 ст. 71 КАС України, відповідно до якої кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу, та що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На думку колегії суддів відповідачем не доведено правомірності прийняття спірного податкового повідомлення-рішення, про що правильно вказано судом першої інстанції.

Таким чином враховуючи вище наведене, колегія суддів визнає, що суд першої інстанції, вирішуючи даний публічно-правовий спір, правильно встановив обставини справи та ухвалив законне рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, постанова суду першої інстанції ґрунтується на повно, об'єктивно і всебічно з'ясованих обставинах, відповідає вимогам ст.ст.2,10,11,71,72,138,143,159,161-163 КАС України, доводи апеляційної скарги її не спростовують, тому підстав для скасування постанови суду першої інстанції не має.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206 КАС України, колегія суддів -

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу Мукачівської об'єднаної державної податкової інспекції в Закарпатській області залишити без задоволення, а постанову Господарського суду Закарпатської області від 26 липня 2007 року по справі № 16/192 за адміністративним позовом Закритого акціонерного товариства „Мукачівський лісокомбінат” до Мукачівської об'єднаної державної податкової інспекції в Закарпатській області про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення від 21 травня 2007 року № 0001642340/01634/23-01/274157/1163, - без змін.

Ухвала набирає законної сили негайно після проголошення.

На ухвалу апеляційного суду може бути подано касаційну скаргу безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця після проголошення, а у разі складення ухвали в повному обсязі відповідно до ст.160 КАС України - з дня складення ухвали в повному обсязі.

Головуючий суддя :  І.Я.Олендер

 Судді: О.Б.Заверуха