Постанова № 29114213, 31.01.2013, Волинський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 січня 2013 року Справа № 803/3/13-a

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Ксензюка А.Я.,

при секретарі судового засідання Піянзіну О.К.,

за участю представника позивача Пащука В.І.,

представника відповідача Килиби О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку адміністративну справу за позовом Приватного підприємства «Чабан» до Ковельської об'єднаної державної податкової інспекції Волинської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство «Чабан» (далі - ПП «Чабан») звернулося в суд із позовом про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень Ковельської об'єднаної державної податкової інспекції Волинської області Державної податкової служби (далі - Ковельська ОДПІ) від 20 листопада 2012 року за №0000772300, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість (далі - ПДВ) в розмірі 42 758 грн. 75 коп., в тому числі 34 207 грн. за основним платежем та 8 551 грн. 75 коп. за штрафними (фінансовими) санкціями; від 20 листопада 2012 року №0000782300, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 44 896 грн. 25 коп., в тому числі 35 917 грн. за основним платежем та 8 979 грн. 25 коп. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач виніс оскаржувані податкові повідомлення-рішення на підставі акту №798/22-30653377 від 7 листопада 2012 року «Про результати документальної позапланової виїзної перевірки ПП «Чабан» з питань правильності обчислення ПДВ за квітень-травень 2012 року та податку з прибутку підприємств за півріччя 2012 року». Перевіркою встановлено порушення пункту 198.6 статті 198, пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України, статті 203, пункту 1, 2 статі 215, статті 228 Цивільного кодексу України, в результаті чого занижено суму ПДВ, яка підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет за квітень 2012 року на суму 11 494 грн., та травень 2012 року на суму 22 713 грн.; пункту 138.2 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, статті 203, пункту 1, 2 статі 215, статті 228 Цивільного кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток за півріччя 2012 року на суму 42 759 грн.. Позивач не погоджується з висновками податкового органу про нікчемність правочинів, укладених з приватним підприємством «Прилукихімснаб» (далі - ПП «Прилукихімснаб») оскільки договірні зобов'язання сторонами виконані, що підтверджується первинними документами бухгалтерського та податкового обліку. Вказує, що при нарахуванні ПДВ за квітень-травень 2012 року та при визначенні об'єкта оподаткування за півріччя 2012 року підприємство керувалось чинним законодавством.

В судовому засіданні представники позивача адміністративний позов підтримав з підстав, викладених у позовній заяві та додатково пояснив, що отримане від ПП «Прилукихімснаб» холодильне обладнання було використане в господарській діяльності підприємства, а саме, поставлено на ПМП «Вінтер» згідно договорів поставки та договору підряду. Просять позовні вимоги задовольнити визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Ковельської ОДПІ від 20 листопада 2012 року за №0000772300 та №0000782300.

Представник відповідача в поданому письмовому запереченні від 18 січня 2013 року №388/10/10-015 та в судовому засіданні пред'явленні позовні вимоги заперечив, мотивуючи тим, що угоди ПП «Чабан» з ПП «Прилукихімснаб» мають ознаки нікчемності, і в силу статті 216 Цивільного кодексу України не створюють юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з їх недійсністю. Крім того, вказує, що здійснення поставки товарів на будь-яких умовах не звільняє учасників господарської операції від вкладання первинних документів, які передбачені законодавством про бухгалтерський та податковий облік. Відсутність заповнення всіх граф, обов'язкових реквізитів видаткових накладних, товарно-транспортних накладних, податкових накладних у платника податку під час його перевірки, свідчить про нездійснення самих господарських операцій. Посилається на правомірність висновків податкового органу, зроблених при проведенні перевірки та вважає, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення сформовані у відповідності до норм діючого законодавства і підстав для їх скасування немає. Просить в задоволенні позову відмовити повністю.

Заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, дослідивши подані суду письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд приходить до висновку про необхідність задовольнити позов з таких підстав.

Судом встановлено, що у період з 25 жовтня 2012 року по 31 жовтня 2012 року Ковельською ОДПІ проведено документальну позапланову виїзну перевірку ПП «Чабан» з питань правильності обчислення ПДВ за квітень-травень 2012 року та податку з прибутку підприємств за півріччя 2012 року, за результатами якої складено акт за №798/22-30653377 від 7 листопада 2012 року.

Перевіркою встановлено порушення пункту 198.6 статті 198, пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України, статті 203, пункту 1, 2 статі 215, статті 228 Цивільного кодексу України, в результаті чого занижено суму ПДВ, яка підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет за квітень 2012 року на суму 11 494 грн., та травень 2012 року на суму 22 713 грн.; пункту 138.2 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, статті 203, пункту 1, 2 статі 215, статті 228 Цивільного кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток за півріччя 2012 року на суму 42 759 грн.

Позивач, не погодившись з актом перевірки, оскаржив його в адміністративному порядку, проте рішенням Ковельської ОДПІ №7877/22-151 від 19 листопада 2012 року акт перевірки №798/22-30653377 від 7 листопада 2012 року визнано таким, що відповідає вимогам чинного законодавства.

За наслідками перевірки Ковельською ОДПІ прийняті податкові повідомлення-рішення від 20 листопада 2012 року за №0000772300, яким збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ в розмірі 42 758 грн. 75 коп., в тому числі 34 207 грн. за основним платежем та 8 551 грн. 75 коп. за штрафними (фінансовими) санкціями; від 20 листопада 2012 року №0000782300, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 44 896 грн. 25 коп., в тому числі 35 917 грн. за основним платежем та 8 979 грн. 25 коп. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Позивач, не погодившись з винесеними податковими повідомленнями-рішеннями, оскаржив їх в адміністративному порядку, проте рішенням ДПС у Волинській області №5348/10/10-206 від 18 грудня 2012 року податкові повідомлення-рішення від 20 листопада 2012 року №0000772300 та №0000782300 залишено без змін, а скаргу - без задоволення.

Висновки податкового органу про заниження ПП «Чабан» ПДВ у податкових деклараціях з ПДВ протягом квітня-травня 2012 року на загальну суму 34 207 грн. та заниження податку на прибуток за півріччя 2012 року на суму 42 759 грн. базуються на тому, що правочини, укладені між позивачем та контрагентом-постачальником ПП «Прилукихімснаб», Ковельською ОДПІ визнані нікчемними. На підтвердження своїх доводів податковий орган зазначає, що перевіркою ПП «Прилукихімснаб» (акт від 20 серпня 2012 року №3169/22-9/31360133) за період з 1 січня 2012 року по 31 травня 2012 року, встановлено відсутність ПП «Прилукихімснаб» за юридичною адресою: м. Київ, вул. Кіквідзе3 26, та не встановлено фактів отримання товарів від контрагентів-продавців.

Однак, суд не погоджується з такими висновками Ковельської ОДПІ, враховуючи наступне.

Згідно з частиною першою статті 203 Цивільного кодексу України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Відповідно до частини другої статті 215, частини першої статті 216 Цивільного кодексу України, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений статтею 228 Цивільного кодексу України, зокрема це: правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина; правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Як вбачається із матеріалів справи, у квітні-травні 2012 року укладено договори купівлі-продажу №117 від 4 квітня 2012 року, №47 від 21 травня 2012 року та №48 від 21 травня 2012 року, згідно яких ПП «Прилукихімснаб» (продавець)зобов'язується поставити ПП «Чабан» (покупець)холодильне обладнання (агрегат АА-ВК104/4ДС-7.2У - 1 шт., агрегат АА-ВК135/4ТС-12.2У- 1шт., випарник СТЕ 353 А6 - 1 шт., випарник СТЕ 502 В8 - 2 шт., сендвіч панель 31,207м.кв.) на загальну суму 205 242 грн. 10 коп., в тому числі ПДВ 34 207 грн. 03 коп., яке підприємством віднесено до податкового кредиту з ПДВ в 2012 році.

Відповідно до умов договорів купівлі-продажу продавець зобов'язується поставити обладнання протягом 45 календарних днів з дати підписання договору, а покупець зобов'язується прийняти обладнання протягом 2 календарних днів з моменту отримання повідомлення від продавця. Датою передачі обладнання вважається дата підписання видаткової накладної.

На підтвердження факту придбання даного товару ПП «Чабан» надало суду копії видаткових та податкових накладних, товарно-транспортні накладні.

Оплата придбаного товару ПП «Чабан» проведена на суму 205 242 грн. 10 коп., а саме: 7 травня 2012 року на суму 68 962 грн. 10 коп., 23 травня 2012 року на суму 91 280 грн., 11 червня 2012 року на суму 45 000 грн., що підтверджується виписками з особового рахунку ПП «Чабан».

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Водночас статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України визначено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

При цьому відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Водночас відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Тобто необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Таким чином, досліджені в судовому засіданні докази підтверджують реальність здійснення позивачем господарських операцій по придбанню у ПП «Прилукихімснаб» холодильного обладнання, отже підприємством правомірно нараховано ПДВ, податок на прибуток півріччя 2012 року та визначено об'єкт оподаткування півріччя 2012 року. При цьому ПП «Чабан» підтверджено наявність господарської мети при придбанні обладнання, одержання прибутку внаслідок його подальшої поставки на ПМП «Вінтер» та належне оформлення первинних документів.

З врахуванням вищевикладеного, суд дійшов висновку, що викладені в акті перевірки ПП «Чабан» висновки податкового органу про нікчемність правочинів, укладених між ПП «Прилукихімснаб» та позивачем, не знайшли свого підтвердження в ході з'ясування обставин у справі по суті, відтак встановлення податковим органом завищення позивачем валових витрат та податкового кредиту, завищення витрат, що враховуються при визначенні об'єкту оподаткування по господарських операціях з вказаним контрагентом-постачальником є необґрунтованим та безпідставним.

При дослідженні факту здійснення господарської операції повинні оцінюватися відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового органу. При цьому відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Таким чином, усі рішення та дії суб'єкта владних повноважень мають підзаконний характер, тобто повинні бути прийняті (вчинені) на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що визначені законом.

Відповідно до частини першої, другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Судом також приймається до уваги, що відповідно до частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Всупереч наведеним вимогам відповідач як суб'єкт владних повноважень не надав суду достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, і не довів правомірності прийнятих податкових повідомлень-рішень.

Отже, на думку суду, позивачем правомірно нараховано ПДВ, податок на прибуток за півріччя 2012 року та визначено об'єкт оподаткування півріччя 2012 року, а висновки податкового органу є неправомірними.

Таким чином, адміністративний позов підлягає до задоволення шляхом прийняття постанови про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень від 20 листопада 2012 року за №0000772300 та №0000782300.

Відповідно до частини першої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України з Державного бюджету України слід стягнути понесені позивачем витрати по сплаті судового збору.

Керуючись частиною третьою статті 160, статтею 163 Кодексу адміністративного судочинства України, на підставі Податкового кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Ковельської об'єднаної державної податкової інспекції Волинської області Державної податкової служби від 20 листопада 2012 року за №0000772300 та №0000782300.

Стягнути з Державного бюджету України на користь приватного підприємства «Чабан» 876 грн. (вісімсот сімдесят шість) гривень 55 копійок витрат по сплаті судового збору.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя А. Я. Ксензюк