Постанова № 29114069, 04.02.2013, Рівненський апеляційний господарський суд

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

"04" лютого 2013 р. Справа № 5019/1625/12

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючий суддя Петухов М.Г.

суддя Василишин А.Р. ,

суддя Савченко Г.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Рівненського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача Публічного акціонерного товариства "Державна продовольчо-зернова корпорація України" в особі філії "Дубенського комбінату хлібопродуктів"

на рішення господарського суду Рівненської області від 05.12.2012р.

у справі № 5019/1625/12 (суддя Мамченко Ю.А.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Агролюкс"

до Публічного акціонерного товариства "Державна продовольчо-зернова корпорація України" в особі філії "Дубенського комбінату хлібопродуктів"

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: фізична особа - підприємець Подставкін Андрій Федорович

про стягнення в сумі 372 757 грн. 50 коп.

за участю представників сторін:

від позивача: Саюк Ю.В.;

від відповідача: Дзюбак Є.Ф.;

від третьої особи: не з`явився

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Рівненської області від 05.12.2012 р. у справі № 5019/1625/12 позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Агролюкс" до Публічного акціонерного товариства "Державна продовольчо-зернова корпорація України" в особі філії "Дубенського комбінату хлібопродуктів" про стягнення в сумі 372 757 грн. 50 коп. задоволено в повному обсязі. Стягнуто з Публічного акціонерного товариства "Державна продовольчо-зернова корпорація України" в особі філії "Дубенського комбінату хлібопродуктів" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Агролюкс" 372757 грн. 50 коп. збитків, спричинених втратою зерна ріпаку першого класу в кількості 82,835 т.

При прийнятті вказаного вище рішення, судом першої інстанції було встановлено факт існування між сторонами господарських відносин, згідно умов укладеного між ними договору складського зберігання зерна № 5, за умовами якого Поклажодавець зобов'язується передати, а Зерновий склад зобов'язується прийняти на зберігання зернові та олійні культури (зернові, зернобобові, круп'яні, олійні культури) врожаю 2012 року.

Крім того, місцевим судом було встановлено, що 01.08.2012 року позивач звернувся до відповідача з Листами на переоформлення зерна вих. № 125 та вих. № 126, у яких просив переписати зерно ріпаку в кількості 47793,00 кг. та 38981, 00 кг. залікової ваги та провести переоформлення належного зерна на користь ПП Подставкіна А.Ф. Відповідачем на підставі складських квитанцій на зерно № 150 АУ № 953678 від 01.08.2012 року та № 158 АУ № 953686 від 03.08.2012 року прийнято на зберігання від ПП Подставкіна А.Ф. насіння ріпаку І класу заліковою вагою 86774, 00 кг., при цьому складські квитанції містять примітку: "переоформлено з ТОВ "Агролюкс".

09.08.2012 року між ПП Подставкіним А.Ф. та ТОВ "Агролюкс" укладено договір № 46/082012, відповідно до умов якого на підставі видаткової накладної № 287 від 09.08.2012 року ТОВ "Агролюкс" передало ПП Подставкіну А.Ф. ріпак в кількості 86774 кг. В зв'язку з відсутністю коштів для оплати ріпаку ПП Подставкін А.Ф. на підставі накладної на повернення № 8 від 15.08.2012 року повернув ТОВ "Агролюкс" частину ріпаку в кількості 82835 кг., про що було складено акт приймання передачі ріпаку від 15.08.2012 року. Вказане зерно ріпаку 1 класу урожаю 2012 року в кількості 82835 кг. згідно Договору № 5 було передано на зберігання Дубенському КХП, право власності позивача на ріпак підтверджено складською квитанцією на зерно № 179 від 15.08.2012 року виданою Дубенським КХП.

Також місцевим судом було враховано той факт, що листом від 14.09.2012 року ТОВ "Агролюкс" звернулося до відповідача з проханням відвантажити насіння ріпаку 1 класу в кількості 82835 кг., проте Дубенське КХП ріпак не відвантажило. 26.09.2012 року відповідач на адресу позивача направив листа яким повідомив про автоматичне погашення складської квитанції № 179 від 15.08.2012 року та неможливість відвантаження ріпаку.

При вирішенні спірних правовідносин, судом першої інстанції було враховано відповідні положення Цивільного та Господарського кодексів України, Закону України "Про зерно та ринок зерна в Україні", а також роз'яснення Вищого господарського суду України № 02-5/215 від 01.04.1994 р. "Про деякі питання практики вирішення спорів пов'язаних з відшкодуванням шкоди" (із змінами та доповненнями).

З урахуванням відповіді Рівненської торгово-промислової палати про те, що станом на початок жовтня 2012 року вартість зерна ріпаку становить 4500 грн. за тону, суд першої інстанції дійшов висновку, що вартість втраченого насіння ріпаку для відшкодування збитків позивачу становить 372757 грн. 50 коп.

Враховуючи встановлені обставини справи та положення діючого законодавства, суд першої інстанції дійшов висновку про наявність правових підстав, за яких позовні вимоги підлягають до задоволення в повному обсязі.

Не погоджуючись із винесеним рішенням суду першої інстанції, Публічне акціонерне товариство "Державна продовольчо-зернова корпорація України" в особі філії "Дубенського комбінату хлібопродуктів" звернулось з апеляційною скаргою до Рівненського апеляційного господарського суду, в якій просить рішення господарського суду Рівненської області від 05.12.2012 р. у справі № 5019/1625/12 скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

Апелянт вважає, що рішення господарського суду є незаконним та таким, що прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права.

На підтвердження своїх доводів, скаржник вказує наступне.

Відповідно до листа позивача № 125 від 01.08.2012 р. та складської квитанції № 150 від 01.08.2012 р. позивачем переоформлено на ПП Подставкіна А.Ф. ріпак вагою 47 793 кг, відповідно до листа на переоформлення № 126 від 03.08.2012 р. та складської квитанції № 158 від 03.08.2012 року позивачем переоформлено на ПП Подставкіна А.Ф. ріпак вагою 38 981 кг. (загальна вага переоформленого позивачем ріпаку становить 86 774 кг.).

Крім того, відповідно до листа № 15/08 від 15.08.2012 року Інститут сільського господарства Західного полісся національної академії аграрних наук України (ІСГ Західного Полісся НААН) переоформив на ПП Подставкіна А.Ф. ріпак в кількості 82 835 кг.

ПП Подставкін А.Ф переоформив зазначений ріпак вагою 82 835 кг. згідно складської квитанції на зерно № 179 від 15.08.2012 р. ТОВ «Агролюкс» на підставі листа на переоформлення зерна № 18/08/2012.

Відповідачем також надано складську квитанцію № 181 від 15.08.2012 р. (а.с. 35), згідно якої зерновий склад - ПАТ "Державна продовольчо-зернова корпорація України" прийняв на зберігання від ПП Подставкін А.Ф. насіння ріпаку 1 класу урожаю 2012 року кількістю 82 835 кг. Дана складська квитанція містить примітку: "переоформлено з ІСГ Західного Полісся".

При цьому, ІСГ Західного Полісся НААН стверджує, що ПП Подставкін А.Ф. розрахунок за придбаний ріпак не здійснив, у зв'язку з чим ІСГ Західного Полісся НААН звернувся із заявою до правоохоронних органів.

Відповідно до постанови начальника СВ Дубенського MB УМВС України в Рівненській області підполковника міліції Гай І.М. про приєднання речових доказів від 04.09.2012 р., постановлено приєднати до кримінальної справи №7/176-12 в якості речового доказу ріпак в кількості 1 805 243, 5 кг., яким Подставкін А.Ф. заволодів шляхом обману.

Також, скаржник звертає увагу на те, що начальником СВ Дубенського MB УМВС України в Рівненській області підполковником міліції Гай І.М. видано ряд постанов про визначення місця зберігання речових доказів, зокрема, згідно Постанови визначення місця зберігання речових доказів від 13.09.2012 р. передано 82 835 кг. ріпаку на зберігання Інституту сільського господарства Західного полісся НААН.

Враховуючи зазначене, філією ПАТ «ДПЗКУ» «Дубенський КХП» було відвантажено ріпак вагою 82 835 кг. представнику ІСГ Західного Полісся НААН згідно довіреності № 56 від 17.09.2012 р.

З врахуванням положень ст. 114 Кримінально-процесуального кодексу України, скаржник звертає увагу на те, що постанови слідчого, винесені відповідно до закону в кримінальній справі, яка перебуває в його провадженні, є обов'язковими для виконання всіма підприємствами, установами і організаціями, посадовими особами і громадянами.

Виходячи з положень ст. ст. 218, 224 ГК України, скаржник звертає увагу на те, що позивач не довів і належними доказами не підтвердив наявності вини відповідача в заподіянні збитків та причинного зв'язку між нібито протиправними діями відповідача та збитками позивача.

Таким чином, на підставі вказаного, відповідач стверджує, що застосування такої міри відповідальності як стягнення збитків до ПАТ "Державна продовольчо-зернова корпорація України" в особі філії "Дубенський комбінат хлібопродуктів" є неправомірним та необґрунтованим, оскільки в діях ПАТ "Державна продовольчо-зернова корпорація України" відсутній склад господарського правопорушення.

З огляду на викладені вище аргументи на підтвердження своєї правової позиції, відповідач вважає, що судом першої інстанції було задоволено позов за відсутності визначених законом на те підстав, у зв'язку з чим рішення суду першої інстанції слід скасувати.

Від позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Агролюкс" надійшов відзив на апеляційну скаргу відповідача, в якому просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги, а оскаржуване рішення залишити без змін.

На спростування доводів, викладених в апеляційній скарзі, позивач вказує наступне.

09 серпня 2012 року між ПП Подставкін А.Ф. (покупець) та ТОВ "Агролюкс" (продавець) було укладено договір № 46/082012, відповідно до якого та видаткової накладної № 287 від 09.08.2012 року ТОВ "Агролюкс" продало ПП Подставкіну А.Ф. ріпак в кількості 86774 кг.

В зв'язку з відсутністю коштів для оплати ріпаку, ПП Подставкін А.Ф. повернув ТОВ "Агролюкс" накладною на повернення № 8 від 15.08.2012 р. частину ріпаку в кількості 82835 кг., про що було складено акт приймання передачі ріпаку від 15.08.2012 року.

Вказане зерно ріпаку 1 класу урожаю 2012 року в кількості 82835 кг. згідно Договору №5 було передано на зберігання Дубенському КХП, право власності позивача на ріпак підтверджено складською квитанцією на зерно №179 від 15 серпня 2012 року, виданою Дубенським КХП.

Судом першої інстанції на підставі зібраних доказів встановлено, що ТОВ "Агролюкс" зберігав у відповідача ріпак до його переоформлення на Подставкіна А.Ф., в зв'язку з неможливістю оплатити придбаний ріпак Подставкін А.Ф. повернув його ТОВ "Агролюкс", повернення було оформлено належними документами, що підтверджено складською квитанцією на зерно № 179 від 15 серпня 2012 року, виданою Дубенським КХП.

Позивач зазначає, що жодних доказів того, що зерно ТОВ "Агролюкс", право власності на яке підтверджено складською квитанцією на зерно № 179 від 15 серпня 2012 року, належить іншим особам відповідач не надав. Докази відвантаження або переоформлення ТОВ "Агролюкс" належного йому зерна у справі відсутні.

Згідно п.1.3. Договору № 5 зерно, що доставляється на зберігання зерновому складу згідно із цим Договором є власністю поклажодавця. Зерновий склад не має права продавати або будь-яким іншим чином розпоряджатися зерном поклажодавця, яке знаходиться у нього на зберіганні.

Також позивач звертає увагу на те, що на його вимогу відповідач зданий на зберігання товар не повернув, повідомив про неможливість відвантаження ріпаку по складському документу, яким засвідчено право власності позивача на ріпак. У зв'язку з незаконним погашенням складської квитанції та відсутністю на Дубенському КХП належного позивачу ріпаку, з врахуванням положень ст. ст. 936, 942, 942, 949, 950, 951 ЦК України, позивач стверджує, що відповідач повинен відшкодувати завдані збитки.

Зерно позивача було втрачено зерновим складом внаслідок неправомірних винних дій відповідача, які виявилися в порушені нормативних актів та укладеного між позивачем та відповідачем Договору зберігання.

Жодних доказів наявності умислу або грубої необережності у діях позивача, відповідач не вказав, відтак, як зазначає позивач, професійний зберігач є відповідальним за втрату/нестачу переданих на зберігання речей.

На підставі вищевказаного, позивач вважає, що судом першої інстанції цілком законно, за наявності визначених законом підстав задоволено позов, у зв'язку з чим оскаржуване рішення не підлягає скасуванню.

Крім того, 01.02.2013 р. від позивача надійшло клопотання з додатком (копією журналу реєстрації складських документів на зерно Дубенського КХП). У вказаному клопотанні позивач зазначає, що жодних дій щодо погашення складського документу позивачем, як законним держателем складського документу не вчинялося, зерно ріпаку з товарного складу не вивозилося, право власності на зерно ріпаку не переоформлялося, про погашення складського документу ТОВ "Агролюкс" дізналося із листа відповідала, а відтак погашення відповідачем складської квитанції № 179 від 15.08.2012 року було здійснено відповідачем незаконно.

Разом з тим, позивач вказує на те, що із наданої ТОВ "Агролюкс" копії журналу реєстрації складських документів на зерно та зерна, прийнятого на зберігання, який ведеться відповідачем на Дубенському КХП, вбачається, що складська квитанція № 179 ТОВ "Агролюкс" на даний час не погашена, крім того, в своїй апеляційній скарзі відповідач вказував, що переоформлення на Подставкіна А.Ф. зерна ріпаку в кількості 82835 кг. було здійснено 15.08.2012 року, однак в журналі відсутні записи про переоформлення на Подставкіна А.Ф. складських документів 15.08.2012 року, відтак твердження відповідача щодо переоформлення Подставкіним А.Ф. на ТОВ "Агролюкс" зерна ріпаку, яке належало ІСГ "Західного полісся" спростовується даними, які містяться в журналі реєстрації.

4 лютого 2013 року в судовому засіданні Рівненського апеляційного господарського суду скаржник підтримав доводи, наведені в апеляційній скарзі, вважає, що судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення було порушено норми матеріального та процесуального права. З огляду на вказане, стверджує, що рішення господарського суду Рівненської області від 05.12.2012 р. у справі № 5019/1625/12 слід скасувати та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити.

Представник позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Агролюкс" в судовому засіданні заявив, що з доводами апелянта не погоджується, вважає їх безпідставними, а оскаржуване рішення таким, що відповідає встановленим обставинам справи та нормам закону. З огляду на зазначене, просить суд відмовити в задоволенні апеляційної скарги.

Представник третьої особи - фізичної особи - підприємця Подставкіна Андрія Федоровича в судове засідання не з'явився.

Враховуючи приписи ст.ст. 101,102 ГПК України про межі та строки перегляду справ в апеляційній інстанції, той факт, що сторони були належним чином та своєчасно повідомлені про дату, час та місце судового засідання, про що свідчать поштові повідомлення, направлені сторонам у справі та третій особі (а.с. 138-140), колегія суддів визнала за можливе здійснювати розгляд апеляційної скарги за відсутності представника третьої особи.

Розглянувши матеріали справи, апеляційну скаргу, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом при винесенні рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що в задоволенні апеляційної скарги слід відмовити, а оскаржуване рішення залишити без змін, виходячи з наступного

Як пітверджується матеріалами справи та встановлено судом апеляційної інстанції, 06.07.2012 року між ПАТ "Державною продовольчо-зерновою корпорацією України" в особі директора філії "Дубенського комбінату хлібопродуктів", що діє на підставі Статуту Положення про філію та Довіреності № 372 від 30.12.2011 року (далі-зерновий склад) та ТОВ "Агролюкс" (далі - поклажодавець) укладено Договір складського зберігання зерна № 5 (далі по тексту - Договір № 5) (а.с. 14-17).

Відповідно до п.1.1. вказаного Договору поклажодавець за умовами цього Договору зобов'язується передати, а зерновий склад зобов'язується прийняти на зберігання зернові та олійні культури (зернові, зернобобові, круп'яні, олійні культури) врожаю 2012 року (далі-Зерно), надавати додаткові послуги, відповідно до додатку № 1, що є невід'ємною частиною даного Договору та в установлений строк повернути їх поклажодавцю або особі, зазначеній ним як, одержувач, відповідно до якісних показників, передбачених цим Договором.

Згідно з п. 1.2. Договору Зерновий склад забезпечує знеособлене зберігання Зерна за культурами і класами.

Пунктом 1.3. Договору визначено, що зерно, що доставляється на зберігання Зерновому складу згідно із цим Договором є власністю Поклажодавця. Зерновий склад не має права продавати або будь-яким іншим чином розпоряджатися Зерном Поклажодавця, яке знаходиться у нього на зберіганні, до закінчення строку зберігання, передбаченого Договором, крім випадків, передбачених п. 4.2.5 даного Договору.

У п. 3.4 Договору вказано, що вид, кількість і якість прийнятого на зберігання зерна зазначається в складському документі.

Умовами Договору, зазначеними у п. 3.13, передбачено, що зерно вважається відвантаженим Зерновим складом з моменту видання Акта-розрахунку на зерно та товаротранспортної накладної. Зерно вважається переоформленим зерновим складом з моменту видачі та підписання сторонами Акта-розрахунку на зерно та складського документа.

Відповідно до положень п. 4.1.5 Договору зерновий склад зобов'язаний видати складські документи на зерно не пізніше наступного дня після прийняття його на зберігання.

Згідно з пунктом 4.1.10 Договору зерновий склад зобов'язаний повернути зерно за першою вимогою Поклажодавця у разі, коли передбачений договором строк зберігання не закінчився за умови, якщо Поклажодавець за 10 днів до передбачуваної дати відвантаження зерна подає письмову заяву (лист-клопотання), в якій повинно зазначатись найменування культури, її кількість, якість за класом, група згідно зі стандартами, вид транспорту, залізнична станція призначення, реквізити одержувача, дата відвантаження.

01.08.2012 року ТОВ "Агролюкс" звернулось до Філії ПАТ "Державна продовольчо-зернова корпорація України" "Дубенський комбінат хлібопродуктів" з Листом на переоформлення зерна вих. № 125, у якому просило переписати зерно ріпаку в кількості 47793,00 кг. залікової ваги та провести переоформлення належного зерна на користь ПП Подставкіна А.Ф.. Відповідачем на підставі складської квитанції на зерно № 150 АУ №953678 від 01.08.2012 року прийнято на зберігання від ПП Подставкіна А.Ф. насіння ріпаку І класу заліковою вагою 47793 кг., при цьому складська квитанція містить примітку: "переоформлено з ТОВ "Агролюкс".

Матеріалами справи стверджується той факт, що 03.08.2012 року ТОВ "Агролюкс" звернулось до Філії ПАТ "Державна продовольчо-зернова корпорація України" "Дубенський комбінат хлібопродуктів" з Листом на переоформлення зерна вих. № 126, у якому просило переписати зерно ріпаку в кількості 38981,00 кг. залікової ваги та провести переоформлення належного зерна на користь ПП Подставкіна А.Ф. (а.с. 34).

З наявної в матеріалах справи складської квитанції на зерно №158 АУ №953686 від 03.08.2012 року вбачається, що відповідачем прийнято на зберігання від ПП Подставкіна А.Ф. насіння ріпаку І класу заліковою вагою 38981,00 кг., при цьому складська квитанція містить примітку: "переоформлено з ТОВ "Агролюкс"(а.с. 33).

09.08.2012 року між Приватним підприємцем Подставкіним А.Ф. (далі - покупець) та ТОВ "Агролюкс" (далі - продавець) укладено Договір № 46/082012 (а.с. 62-64).

На підставі видаткової накладної № 287 від 09.08.2012 року відповідно до умов вказаного договору купівлі - продажу, ТОВ "Агролюкс" передало ПП Подставкіну А.Ф. ріпак в кількості 86774 кг. (а.с. 18).

На підставі накладної на повернення № 8 від 15.08.2012 року ПП Подставкін А.Ф. повернув ТОВ "Агролюкс" ріпак в кількості 82835 кг. (а.с. 19).

Крім того, актом приймання передачі ріпаку від 15.08.2012 року (а.с. 20) засвідчено той факт, що 09.08.2012 року ТОВ "Агролюкс" продало ПП Подставкіну А.Ф. по накладній № 287 від 09.08.2012 року зерно ріпаку 1 класу в кількості 86774 кг., що знаходилось на Дубенському КХП. В зв'язку з відсутністю коштів для оплати отриманого зерна ріпаку ПП Подставкін А.Ф. повернув ТОВ "Агролюкс" насіння ріпаку 1 класу в кількості 82835 кг., що знаходиться на Дубенському КХП по накладній № 8 від 15.08.2012 року, при цьому ПП Подставкін А.Ф. зобов'язується направити відповідний лист на адресу Дубенського КХП про переоформлення на користь ТОВ "Агролюкс" насіння ріпаку 1 класу в кількості 82835 кг.

При цьому наявним в матеріалах справи листом на переоформлення зерна № 18/08/2012 від 15.08.2012 року підтверджується той факт, що власник зерна Подставкін А.Ф. просив переоформити зерно ріпаку в кількості 82835 кг. на користь ТОВ "Агролюкс" (а.с. 38).

Згідно зі складською квитанцією на зерно № 179 від 15.08.2012 року ПАТ "Державна продовольчо-зернова корпорація України" на підставі Договору складського зберігання №5 від 06.07.2012 року прийнято на зберігання від ТОВ "Агролюкс" зерно ріпаку в кількості 82835 кг.; при цьому складська квитанція містить примітку: "переоформлено з ПП Поставкіна А.Ф."(а.с. 37).

Листом № 140 від 14.09.2012 року ТОВ "Агролюкс" звернулося до відповідача з проханням відвантажити насіння ріпаку 1 класу в кількості 82835 кг.(а.с. 22).

Натомість, відповідач не надав жодних доказів на підвердження факту відвантаження відповідачем Товариству з обмеженою відповідальністю "Агролюкс" насіння ріпаку 1 класу в кількості 82835 кг.

26.09.2012 року ПАТ "Державна продовольчо-зернова корпорація України" в особі філії "Дубенського комбінату хлібопродуктів" на адресу ТОВ "Агролюкс" направило лист, яким повідомило про автоматичне погашення складської квитанції № 179 від 15.08.2012 року та неможливість відвантаження ріпаку, оскільки ріпак в кількості 82,835 тонн приєднаний як речовий доказ до кримінальної справи № 7/176-12 (а.с. 23).

Аналізуючи встановлені обставини у даній справі та, переглядаючи спірні правовідносини на предмет наявності правових підстав для задоволення позовних вимог, суд апеляційної інстанції враховує наступні положення діючого законодавства.

Судом встановлено, що за своєю правовою природою укладений між сторонами договір є договором зберігання зерна сертифікованим зерновим складом.

Згідно з ч. 1 ст. 26 Закону України "Про зерно та ринок зерна в Україні", підп. 6.4.1. п. 6.4. Наказу Міністерства аграрної політики України від 15.06.2004 року № 228 "Про затвердження Технічного регламенту зернового складу" договір складського зберігання зерна є публічним договором, типова форма якого затверджується Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до ч. 1 ст. 936 Цивільного кодексу України за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов'язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності.

Згідно зі ст. 957 ЦК України, ст. ст. 26, 30 Закону України „Про зерно і ринок зерна в Україні" за договором складського зберігання зерновий склад зобов'язується за плату зберігати зерно, передане йому поклажодавцем, і повернути зерно у стані, передбаченому договором складського зберігання та законодавством, у схоронності.

Частина 1 статті 942 Цивільного кодексу України визначає, що зберігач зобов'язаний вживати усіх заходів, встановлених договором, законом, іншими актами цивільного законодавства, для забезпечення схоронності речі.

Відповідно до ч. 1 ст. 949 Цивільного кодексу України зберігач зобов'язаний повернути поклажодавцеві річ, яка була передана на зберігання, або відповідну кількість речей такого самого роду та такої самої якості.

Відповідно до ст. 953 Цивільного кодексу України зберігач зобов'язаний на першу вимогу поклажодавця повернути річ, навіть якщо строк її зберігання не закінчився.

Відповідно до ст. 937 ЦК України, ч. 3 ст. 26 Закону України "Про зерно та ринок зерна в Україні", підп. 6.4.3. п. 6.4. Наказу Міністерства аграрної політики України від 15.06.2004 року № 228 "Про затвердження Технічного регламенту зернового складу" договір складського зберігання зерна укладається в письмовій формі, що підтверджується видачею власнику зерна складського документа.

Відповідно до п. 24 ч. 1 Закону України "Про зерно та ринок зерна в Україні" складські документи на зерно - товаророзпорядчі документи, що видаються зерновим складом власнику зерна як підтвердження прийняття зерна на зберігання та посвідчення наявності зерна і зобов'язання зернового складу повернути його володільцеві такого документа.

Складськими документами на зерно є складська квитанція, просте та подвійне складські свідоцтва (ч. 1 ст. 961 ЦК України, ст. 37 Закону України "Про зерно та ринок зерна в Україні", підп. 1.1. п. 1 Наказу Міністерства аграрної політики України від 27.06.2003 року № 198 "Про затвердження Положення про обіг складських документів на зерно").

Згідно з ч. 5 ст. 24 Закону України "Про зерно і ринок зерна в Україні" видача зерна володільцеві складського документа на зерно здійснюється в обмін на виписані на це зерно складські документи.

Статтею 37 цього Закону визначено види складських документів на зерно.

Так, згідно зі ч. 1 ст. 37 Закону України "Про зерно і ринок зерна в Україні" зерновий склад на підтвердження прийняття зерна видає один із таких документів: подвійне складське свідоцтво; просте складське свідоцтво; складську квитанцію.

Відповідно до ч. 9 ст. 37 Закону нові складські документи на зерно видаються в обмін на раніше виписані.

Пунктом 7.1.6. Технічного регламенту зернового складу, затвердженого Наказом Міністерства аграрної політики України від 15.06.2004 року № 228, встановлено, що обіг складських документів на зерно регламентований Законом України "Про зерно та ринок зерна в Україні"; постановою Кабінету Міністрів України від 11.04.2003 р. № 510 "Про забезпечення сертифікації зернових складів на відповідність послуг із зберігання зерна та продуктів його переробки, запровадження складських документів на зерно", Положенням про обіг складських документів на зерно, затвердженим наказом Міністерства аграрної політики України від 27.06.2003 р. № 198, зареєстрованим у Мін'юсті 16.07.2003 р.за № 605/7926.

Згідно з п.п. "в", "г", "є" п. 7.1.6.2. Технічного регламенту зернового складу зерновий склад не видає поклажодавцю складські документи на зерно, якщо зерно не було прийняте зерновим складом на зберігання; видає тільки один складський документ на одну партію зерна або на її частину; реєструє заповнені складські документи на зерно в реєстрі складських документів на зерно з присвоєнням порядкового номера.

Пунктами 1.7., 1.8. Наказу Міністерства аграрної політики України від 27.06.2003 року № 198 "Про затвердження Положення про обіг складських документів на зерно" (далі по тексту - Положення) встановлено, що при оформленні партії зерна складська квитанція виписується в обов'язковому порядку як первинний документ, що засвідчує кількість та якість прийнятого складом зерна. Зерновий склад зобов'язаний забезпечити наявність бланків складських документів на зерно. Зерновий склад зобов'язаний виписувати окремо складські документи на зерно для партій зерна, що належать різним товарним класам, відповідно до державних стандартів.

Згідно з п.п. 1.19. Положення після заповнення реквізитів складського документа на зерно, реєстрації його у Реєстрі складських документів на зерно з присвоєнням порядкового номера, один примірник оригіналу заповненого бланка складського документа передається поклажодавцеві або вповноваженій ним особі, а другий залишається на складі.

Поклажодавець чи вповноважена ним особа на підтвердження отримання складського документа ставить власний підпис у Реєстрі складських документів на зерно, що ведеться зерновим складом (п.п. 1.20. Положення).

Таким чином, виходячи з вимог чинного законодавства та умов договору складського зберігання вбачається, що на підтвердження факту прийняття зерна від поклажодавця на зберігання зерновим складом заповнюються складські квитанції у двох примірниках, один з яких вручається поклажодавцю.

При витребуванні зерна складська квитанція повертається поклажодавцем зерновому складу в обмін на документ, який посвідчує відвантаження зерна складом. На повернутій складській квитанції та на її другому примірнику, який зберігався на зерновому складі, проставляються відмітки "Погашено", про що робиться відповідний запис у Реєстрі складських документів на зерно. Погашені оригінали складських квитанцій та їх другі примірники зберігаються на зерновому складі протягом трьох років з дня їх погашення (п.п. 3.4., 3.5. Положення).

У п. 10. Положення визначена процедура погашення і зберігання складських документів на зерно.

Згідно з п.п. 10.3., 10.4. після видачі зерна власникам складських документів на зерно уповноважена особа зернового складу погашає прийняті складські документи на зерно написом "Погашено", вказує дату, прізвище, ініціали і ставить підпис. Погашені складські документи на зерно в повторний обіг не допускаються і виключаються з Реєстру складських документів на зерно, про що робиться відповідний запис. Інформація про погашення складських документів передається до державного (центрального) Реєстру складських документів на зерно згідно із ст. 45 Закону України "Про зерно та ринок зерна в Україні".

Згідно з п. 7.1.7. Технічного регламенту зернового складу зернові склади зобов'язані вести реєстр складських документів на зерно (заставне зерно) та зерна (заставного зерна), прийнятого на зберігання. Вимоги до реєстру та порядок ведення реєстру визначаються Кабінетом Міністрів України (відповідно до статей 36 та 45 Закону). Реєстри складських документів на зерно (заставне зерно) та зерна (заставного зерна), прийнятого на зберігання, зберігаються зерновим складом на протязі трьох років.

Відповідно до п. 6 Порядку ведення реєстру складських документів на зерно та зерна, прийнятого на зберігання, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 1569 від 17.11.2004 р. до реєстру зернового складу вноситься за порядковим номером інформація про складський документ. Такий же порядковий номер зазначається у відповідній графі першого і другого примірників документа. Перший примірник передається особі, що здала зерно на зберігання, а другий примірник підшивається у книзі реєстрації. Власник зерна (уповноважена ним особа), якому видано складський документ, ставить підпис у книзі реєстрації.

Згідно з абз. 2 п. 9 вказаного Порядку підставою для внесення зміни до запису у реєстрі зернового складу є: видача нового складського документа; погашення раніше виданого складського документа у зв'язку з відвантаженням або переоформленням зерна; втрата складського документа; видача дубліката простого складського свідоцтва; виявлення помилок у складському документі.

Як вбачається зі складської квитанції на зерно № 179 від 15.08.2012 року ПАТ "Державна продовольчо-зернова корпорація України" на підставі Договору складського зберігання №5 від 06.07.2012 року прийнято на зберігання від ТОВ "Агролюкс" зерно ріпаку в кількості 82835 кг.; при цьому складська квитанція містить примітку: "переоформлено з ПП Подставкіна А.Ф.".

Враховуючи наведені вище положення нормативно-правових актів, судова колегія зважає на те, що право власності позивача на ріпак 1 класу урожаю 2012 року в кількості 82835 кг. підтверджено складською квитанцією на зерно № 179 від 15 серпня 2012 року, виданою Дубенським комбінатом хлібопродуктів.

З врахуванням того факту, що у зв'язку з неоплатою в повному обсязі ріпаку, отриманого за договором купівлі - продажу № 46/082012 від 09.08.2012 р. в кількості 86 774 кг., ПП Подставкін А.Ф. повернув ТОВ "Агролюкс" накладною на повернення № 8 від 15.08.2012 р. частину ріпаку в кількості 82 835 кг., судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції стосовно того, що повернення ріпаку в кількості 82 835 кг. було оформлено у встановленому законом порядку, що підтверджено складською квитанцією на зерно № 179 від 15 серпня 2012 року, виданою Дубенським комбінатом хлібопродуктів.

Всупереч наведеним вище положенням чинного законодавства, відповідач не відвантажив на вимогу ТОВ "Агролюкс" від 14.09.2012 року насіння ріпаку 1 класу в кількості 82835 кг.

При цьому, скаржник, обгрунтовуючи неможливість відвантаження ріпаку в кількості 82 835 кг., посилається на те, що ріпак 1 класу в кількості 82835 кг. приєднаний як речовий доказ до кримінальної справи № 7/176-12. Крім того, зазначає, що складська квитанція № 179 від 15.08.2012 р. в Державному реєстраторі погашена автоматично.

Колегія суддів не приймає до уваги вказані твердження скаржника з огляду на насутпне.

З оглянутого в судовому засіданні оригіналу журналу реєстрації складських документів на зерно та зерна, прийнятого на зберігання, Дубенського КХП та наявної в матеріалах справи його копії вбачається відсутність будь-яких записів, які б свідчили про погашення складської квитанції № 179 від 15 серпня 2012 року, згідно з якою засвідчено право власності на ріпак в кількості 82 835 кг. за ТОВ "Агролюкс".

Крім того, в матеріалах справи відсутні будь-які докази на підтвердження факту вивезення та переоформлення права власності на належне ТОВ "Агролюкс" зерно ріпаку, що передане на зберігання відповідачеві, а відтак відповідачем незаконно, в порушення вимог Закону України "Про зерно та ринок зерна в Україні" та вищевказаних підзаконних нормативних актів, було здійснено напис про погашення складської квитанції № 179 від 15.08.2012 року.

В той же час слід зазначити, що у судовому засіданні апеляційного господарського суду 04.02.2012р. представник відповідача надав пояснення, що складська квитанція № 179 від 15.08.2012 року дійсно не погашена.

Разом з тим, в матеріалах справи міститься складська квитанція № 181 від 15.08.2012 р. (а.с. 35), згідно якої зерновий склад - ПАТ "Державна продовольчо-зернова корпорація України" ніби то прийняв на зберігання від ПП Подставкін А.Ф. насіння ріпаку 1 класу урожаю 2012 року кількістю 82 835 кг. При цьому складська квитанція містить примітку: "переоформлено з ІСГ Західного Полісся".

Відповідно до постанови про приєднання речових доказів від 04.09.2012 року постановлено, крім іншого, ріпак в кількості 82 835 кг, який був придбаний Подставкіним А.Ф. в інституту СГ західного полісся НААН, що зберігається на території філії ПАТ "Державна продовольчо-зернова корпорація України" "Дубенський комбінат хлібопродуктів" приєднати до кримінальної справи № 7/176-12 в якості речового доказу та залишити його зберігати на території філії ПАТ "Державна продовольчо-зернова корпорація України""Дубенський комбінат хлібопродуктів" (а.с. 41-42).

З журналу реєстрації складських документів на зерно та зерна, прийнятого на зберігання, Дубенського КХП, вбачається, що на підставі складської квитанції № 181 від 15.08.2012 р. право власності на зерно оформлено за ТОВ "Кернел-Трейд" .

В письмових поясненнях та у судовому засіданні представник відповідача не зміг пояснити апеляційному господарському суду хто і коли виписав складську квитанцію № 181 від 15.08.2012 р., згідно якої насіння ріпаку 1 класу урожаю 2012 року кількістю 82 835 кг. ніби то переоформлено з ІСГ Західного Полісся" на ПП Подставкіна А.Ф., при цьому підтвердив той факт, що вказана складська квитанція не зареєстрована у реєстрі складських документів.

Отже, твердження відповідача щодо переоформлення Подставкіним А.Ф. на ТОВ "Агролюкс" зерна ріпаку, яке належало ІСГ "Західного полісся" спростовується даними, які містяться в реєстрі складських документів.

Крім того, з постанови про приєднання речових доказів від 04.09.2012 року вбачається, що ріпак в кількості 82 835 кг. власником якого є ТОВ "Агролюкс" згідно складської квитанції № 179 від 15.08.2012 р., в якості речового доказу до кримінальної справи № 7/176-12 не приєднувався, що спростовує твердження відповідача про приєднання вказаної кількості ріпаку в якості речового доказу до кримінальної справи № 7/176-12 відносно Подставкіна А.Ф. Дана обставина також вказує на необгрунтованість клопотання відповідача про зупинення провадження у даній справі до закінчення розгляду кримінальної справи Дубенським міжрайонним судом відносно обвинувачення Подставкіна А.Ф. за ст. 190 КК України.

Таким чином, відповідач, в порушення наведених вище вимог діючого законодавства та умов Догвору № 5, не відвантажив на вимогу позивача ріпак в кількості 82 835 кг., що призвело до заподіяння збитків останньому внаслідок втрати зерна.

Судова колегія погоджується із висновком суду першої інстанції стосовно наявності визначених законом підстав для відшкодування заподіяних позивачу збитків, враховуючи наступні положення діючого закону.

Статтею 953 Цивільного кодексу України передбачено, що зберігач зобов'язаний на першу вимогу поклажодавця повернути річ, навіть якщо строк її зберігання не закінчився.

В силу приписів ст. 950 ЦК України за втрату, нестачу, або пошкодження речі, прийнятої на зберігання, зберігач відповідає на загальних підставах.

Відповідно до ст.610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 951 ЦК України, ст. 34 Закону України "Про зерно і ринок зерна в Україні" збитки, завдані поклажодавцеві втратою, нестачею чи пошкодженням зерна, відшкодовуються зерновим складом, зокрема, у разі втрати, нестачі зерна - у розмірі вартості втраченого або такого, що його не вистачає, зерна.

Відповідно до ст. 623 ЦК України боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором. Збитки визначаються з урахуванням ринкових цін, що існували на день добровільного задоволення боржником вимоги кредитора у місці, де зобов'язання має бути виконане, а якщо вимога не була задоволена добровільно, - у день пред'явлення позову, якщо інше не встановлено договором або законом. Суд може задовольнити вимогу про відшкодування збитків, беручи до уваги ринкові ціни, що існували на день ухвалення рішення.

За ст. 950 ЦК України, ст. 33 закону України "Про зерно та ринок зерна в Україні"за втрату (нестачу) або пошкодження речі, прийнятої на зберігання, зберігач відповідає на загальних підставах. Професійний зберігач відповідає за втрату (нестачу) або пошкодження речі, якщо не доведе, що це сталося внаслідок непереборної сили, або через такі властивості речі, про які зберігач, приймаючи її на зберігання, не знав і не міг знати, або внаслідок умислу чи грубої необережності поклажодавця.

Згідно з ст. 224 ГК України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Відповідно до ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Відшкодування збитків є одним із видів цивільно-правової відповідальності і для застосування такої міри відповідальності необхідна наявність всіх елементів складу правопорушення, а саме: протиправна поведінка, дія чи бездіяльність особи; шкідливий результат такої поведінки (збитки), наявність та розмір понесених збитків; причинний зв'язок між протиправною поведінкою та збитками; вина особи, яка заподіяла шкоду. У разі відсутності хоча б одного з елементів відповідальність у вигляді відшкодування збитків не наступає.

Встановлені обставини справи свідчать про те, що відповідач допустив порушення договірних зобов'язань, оскільки не відвантажив зерно у відповідній кількості на вимогу позивача, у зв'язку з чим останній зазнав збитків в розмірі вартості переданого на зберігання майна.

Заперечення відповідача щодо невірного визначення судом першої інстанції розміру збитків, а саме вартості насіння ріпаку, то такі твердження є необгрунтованими, оскільки як вбачається з видаткової накладної № 287 від 09.08.2012 року вартість насіння ріпаку, яке ТОВ "Агролюкс" передало ПП Подставкіну А.Ф. в кількості 86774 кг. визначено в розмірі 4650 грн. за 1 тону з ПДВ. Аналогічну вартість зазначено в накладній на повернення ріпаку № 8 від 15.08.2012 року. Згідно довідки Рівненської торогово-промислової палати закупівельна ціна однієї тони ріпаку урожаю 2012 року, що склалася в Україні становм на початок жовтня 2012 року 4120 - 4500 грн./т. на умовах ЕХW. Отже визначення вартості ріпаку з розрахунку 4500 грн./т. є обгрунтованим.

З врахуванням встановленого факту порушення умов договору з боку відповідача, судова колегія зазначає, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 372757 грн. 50 коп. збитків є доведеними, обґрунтованими, відповідачем не спростовані, а відтак суд першої інстанції правомірно дійшов висновку про задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Таким чином, доводи апелянта спростовуються матеріалами справи, наведеним вище та не грунтуються на вимогах чинного законодавства, а тому не приймаються судом апеляційної інстанції до уваги

Отже, судовою колегією не встановлено порушень або неправильного застосування норм процесуального чи матеріального права судом першої інстанції, які можуть бути підставою для скасування оскаржуваного рішення в порядку ст. 104 ГПК України.

Враховуючи вищевикладене, рішення господарського суду Рівненської області від 05.12.2012 р. у справі № 5019/1625/12 слід залишити без змін, а апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Державна продовольчо-зернова корпорація України" - без задоволення.

Керуючись ст. ст. 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, Рівненський апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення господарського суду Рівненської області від 05.12.2012 р. у справі № 5019/1625/12 залишити без змін, а апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Державна продовольчо-зернова корпорація України" - без задоволення.

2. Справу № 5019/1625/12 надіслати господарському суду Рівненської області.

Головуючий суддя Петухов М.Г.

Суддя Василишин А.Р.

Суддя Савченко Г.І.