Рішення № 29114042, 29.01.2013, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"29" січня 2013 р.Справа № 5023/5959/12

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Денисюк Т.С.

при секретарі судового засідання Нескуба М.Г.

розглянувши справу

за позовом Акціонерної компанії "Харківобленерго" м. Харків до Квартирно-експлуатаційного відділу м. Харкова МОУ, м. Харків 3-я особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Військова частина А-0501, м. Чугуїв про стягнення 90362,30 грн. за участю :

Представника позивача - Антипова С.Л. дов. № 01-62юр/7133 від 17.09.12р.

Представника відповідача - Шерстюк В.О. дов. №248 від 21.01.13р.

Представника третьої особи - не з"явився.

ВСТАНОВИВ:

Позивач - Акціонерна компанія "Харківобленерго" звернувся до господарського суду Харківської області з позовом до Квартирно-експлуатаційного відділу м. Харкова МОУ про стягнення заборгованості у розмірі 90362,30 грн., з яких 89546,43 грн. - заборгованість за вартість спожитої електричної енергії, 640,07. - пеня, 127,99 грн. - 3% річних, 36,71 грн. - КРЕ виникнення боргу та 11,10 грн. - збитки від інфляції. В обгрунтування позовних вимог позивач вказує на неналежне виконання з боку відповідача своїх зобов'язань за договором про постачання електричної енергії №14110.13 від 12.03.2010р.

Ухвалою суду від 26.12.12р. за позовною заявою було порушено провадження по справі № 5023/5959/12, призначено її до розгляду у відкритому судовому засіданні та залучено до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Військову частину А-0501.

Ухвалою суду від 15.01.13р. розгляд справи було відкладено на 29.01.13р.

Представник позивача 29.01.13р. через канцелярію суду надав заяву (вх.№3406) про припинення провадження у справі в частині стягнення заборгованості за вартість спожитої електричної енергії в розмірі 89546,43 грн. та КРЕ виникнення боргу в розмірі 36,71 грн. за договором про постачання електричної енергії №14110.13 від 12.03.2010р., на підтвердження чого надав копії платіжних доручень №U 2669012 від 27.12.12р., №U 2691491 від 28.12.12р. та копії листів розподілу КЕВ №7423 від 27.12.12р., №7431 від 28.12.12р.(арк. с. 93-96).

Представник відповідача в судовому засіданні вказану заяву підтримував в поному обсязі, просив її задовольнити. Крім того, через канцелярію суду надав клопотання (вх.№3404 від 29.01.13р.) про долучення до матеріалів справи копій платіжних доручень №758 від 26.12.12р. та №759 від 26.12.12р. на підтвердження сплати заборгованості за вартість спожитої електричної енергії в розмірі 89583,14 грн. Зазначене клопотання було досліджене судом та документи долучені до матеріалів справи.

Розглянувши заяву позивача та додані до неї документи судом встановлено, що відповідач сплатив заборгованість, яка є предметом даного спору у розмірі 89583,14грн.

Відповідно до п. 1-1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд припиняє провадження по справі якщо відсутній предмет спору.

Враховуючи, що відповідач частково сплатив позивачу суму заборгованості за договором про постачання електричної енергії №14110.13 від 12.03.2010р.в розмірі 89583,14грн., провадження по справі в цій частині слід припинити за відсутністю предмету спору.

Крім того, у вказаній заяві (вх.№3406) позивач просить суд повернути, як зайво внесену, суму судового збору в розмірі, що складає 1759,05грн.

В судовому засіданні 29.01.13р. представник позивача підтримує позовні вимоги в повному обсязі з урахуванням заяви про припинення провадження у справі в частині стягнення суми боргу за договором про постачання електричної енергії №14110.13 від 12.03.2010р. в розмірі 89583,14 грн. та просить їх задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні та у відзиві на позовну заяву (вх.№ 3407 від 29.01.13р.), наданому через канцелярію суду, проти позовних вимог не заперечує, просить суд зменшити розмір пені на 90%, посилаючись на те, що його установа є неприбутковою, утримується за рахунок коштів відповідного (державного) бюджету, всі витрати такої установи узгоджуються з органом, який уповноважений здійснювати фінансування такої установи, для чого складається кошторис, в який вносяться всі статті витрат.

Представник позивача проти задоволення вказаного клопотання заперечував.

Представник третьої особи в судове засідання не з'явився, документів, витребуваних судом не надав, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про що свідчить поштове повідомлення про вручення №000824 від 22.01.13р. (арк. с. 86).

Враховуючи те, що норми ст. 65 Господарського процесуального кодексу України щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, що необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом в межах наданих ним повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, та вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній та додатково поданими на вимогу суду матеріалами та документами.

Розглянувши матеріали справи, надані докази, вислухавши пояснення представників позивача та відповідача, суд встановив наступне.

12 "березня" 2010 року між Акціонерною компанією "Харківобленерго" (позивач) та Військовою частиною А-0501 (третя особа) було укладено договір №14110.13 про постачання електричної енергії, пролонгований відповідно до п.9.4 на 2012 рік.

30.12.11р. між позивачем, третьою особою та Квартирно-експлуатаційним відділом було укладено додаткову угоду до договору про постачання електричної енергії №14110.13, яким сторони змінили в п.4.5 додатку № 2 до договору "Порядок розрахунків" слова "Споживач" на "Платник". Тобто, відповідно до умов додаткової угоди від 30.12.11р. Платник (Квартирно-експлуатаційний відділ) здійснює повну оплату за такі види нарахувань, як вартість електроенергії, суми пені, 3% річних та індекс інфляції.

Відповідно до ЗУ «Про електроенергетику» від 16.10.1997р. № 575/97-ВР та «Правил користування електричною енергією», затверджених Постановою Національної комісії регулювання електроенергетики України №28 від 31.07.1996р., договір про постачання електричної енергії є основним документом, який регламентує відносини між постачальником електричної енергії за регульованим тарифом і споживачем та визначає зміст правових відносин, прав та обов'язків сторін.

Відповідно до п.2.2. договору Позивач (постачальник) зобов'язався постачати Третій особі (споживачу) електричну енергію, як різновид товару в обсягах, визначених відповідно до договору.

Споживач, згідно п.п 2.3.3 договору, зобов'язався своєчасно оплачувати постачальнику вартість спожитої електричної енергії та інші нарахування. Згідно п. 5 Додатку № 2 остаточний розрахунок споживача за електричну енергію, спожиту протягом розрахункового періоду, здійснюється на підставі рахунка, який виставляється Постачальником електричної енергії відповідно до даних про фактичне споживання електричної енергії. Споживач протягом 3-х днів з дня розрахункового періоду повинен отримати рахунок на оплату електричної енергії. Цей рахунок має бути оплачений протягом 5-ти банківських днів з дня його отримання.

Позивач виконав свої зобов'язання по договору та здійснив відпуск електричної енергії споживачу у повному обсязі.

Відповідач сплатив на рахунок АК "Харківобленерго" заборгованість за спожиту за договором електричну енергію, що не заперечується позивачем, але розрахунки за період з липня 2012 року по листопад 2012 року проводились відповідачем невчасно, а тому позивачем на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України було заявлено вимоги про стягнення з відповідача на його користь 11,10грн. інфляційних витрат та 127,99грн. - три відсотрка річних. Крім того, позивач заявив позовні вимоги про стягнення з відповідача на його користь пені в сумі 640,07грн.

Надаючи правову оцінку позовним вимогам, суд зазначає наступне.

Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України та ст. 174 Господарського кодексу України.

Названі норми передбачають, що господарські зобов'язання можуть виникати безпосередньо з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

За змістом ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом не допускається.

Частиною 3 статті 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Таким чином, своїми діями відповідач порушив умови договору та вимоги ст.526 Цивільного кодексу України, якою передбачено, що зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до до закону, інших актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

В силу вимог ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України, боржник який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

При цьому, передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Наведені законодавчі приписи та установлені фактичні дані щодо невиконання відповідачем взятих на себе зобов'язань у строк, встановлений договором, дають підстави для висновку суду про правомірність позовних вимог щодо стягнення на користь позивача інфляційних втрат у розмірі 11,10 грн. та 3% річних у розмірі 127,99грн.

Згідно ст.ст. 230, 231 Господарського кодексу України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Законом щодо окремих видів зобов'язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

У відповідності до п.п 4.2.1 договору за внесення платежів , передбачених п.п. 2.3.3-2.3.4 договору з порушенням термінів, визначених додатком №2 "Порядок розрахунків", відповідач зобов"язався сплатити позивачеві пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення платежу.

Позивачем до матеріалів справи наданий обґрунтований розрахунок пені, відповідно до якого належною до сплати сумою є 640,07 грн.

Перевіривши правомірність нарахування позивачем пені у сумі 640,07грн. суд встановив, що дане нарахування не суперечить вимогам чинного законодавства України та умовам Договору.

Розглянувши клопотання відповідача про зменшення розміру належних до сплати штрафних санкцій, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до п. 3 ст. 83 ГПК України, господарський суд має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу пені), яка підлягає зі сторони, що порушила зобов'язання.

В пункті 2.4 роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 29.04.94 р. №02-5/293 "Про деякі питання практики застосування майнової відповідальності за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань" та пункті 3.9.2 роз'яснення Вищого арбітражного суду від 18.09.1997р. № 02-5/289 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України" зазначено, що вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (п. 3 ст. 83 ГПК України), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Враховуючи викладені відповідачем обставини, суд вважає можливим задовольнити клопотання відповідача та у відповідності до п.3 ст.83 ГПК України та ст. 233 ГК України зменшити розмір пені на 90% та стягнути у розмірі 64,01грн. В решті заявленої позовної вимоги про стягнення з відповідача пені слід відмовити.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд керується ст.49 ГПК України та постановою № 18 від 26.12.11р. Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції". Судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору.

Судовий збір у разі зменшення судом розміру неустойки покладається на відповідача повністю, без урахування зменшення неустойки.

Таким чином, судові витрати покладаються на відповідача в повному обсязі.

Приймаючи до уваги норми ст. 7 Закону України «Про судовий збір», та те, що позивач платіжним дорученням № 19443 від 10.12.12 року сплатив 3566,30грн. судового збору замість необхідних 1807,25 грн., 1759,05 грн. зайво сплаченого судового збору підлягають поверненню з Державного бюджету України позивачу .

Керуючись ст.ст. 6, 11, 525, 530, 548-549, 610-612, 625, 627-629, 638 Цивільного кодексу України, ст.ст. 173, 174, 179, 193, 218, 230-233 Господарського кодексу України, ст. ст. 1, 12, 22, 33, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, -

ВИРІШИВ:

Повернути Акціонерній компанії "Харківобленерго" (61003, м.Харків, вул.Плеханівська,149, код ЄДРПОУ 00131954) з державного бюджету України зайво сплачену суму судового збору за платіжним дорученням № 19443 від 10.12.12 року у розмірі 1759,05 грн.

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Квартирно-експлуатаційного відділу м.Харкова (61024, м.Харків, вул.Пушкінська,61, код ЄДРПОУ 07923280) на користь на користь Акціонерної компанії "Харківобленерго" (61003, м.Харків, вул.Плеханівська,149, код ЄДРПОУ 00131954, п/р 26003010050912 в АТ "Банк Золоті ворота", МФО 351931 ) 64,01 грн. пені, 127,99 грн - 3% річних, 11,10 грн. - індекс інфляції, 1807,25 грн. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В іншій частині позову відмовити.

Повне рішення складено 04.02.2013 р.

Суддя Денисюк Т.С.