Ухвала суду № 29113237, 31.01.2013, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а/2570/1517/12 Головуючий у 1-й інстанції: Житняк Л.О. Суддя-доповідач: Оксененко О.М.

У Х В А Л А

Іменем України

31 січня 2013 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого - судді Оксененка О.М.,

суддів - Бистрик Г.М., Усенка В.Г.,

при секретарі - Меєчко К.П ,

за участю представника відповідача - Скепської О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Чернігові на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 24.05.2012 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрпромспец» до Державної податкової інспекції у м. Чернігові про скасування податкових повідомлень-рішень

В С Т А Н О В И Л А :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Укрпромспец» звернулось до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Чернігові про скасування податкових повідомлень-рішень: - від 26.04.2012 № 0001812320, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) у розмірі 11 819,00 грн. (за основним платежем - 11 818,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 1,00 грн.) та від 26.04.2012 № 0001822320, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств у розмірі 14 773,00 грн. (за основним платежем - 14 772,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 1,00 грн.).

Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 24.05.2012 року позов задоволено. Скасовано податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Чернігові від 26.04.2012: № 0001812320 та № 0001822320.

Не погоджуючись з таким судовим рішенням, Державна податкова інспекція у м. Чернігові подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати незаконну, на їх думку, постанову суду першої інстанції та постановити нову про відмову у задоволенні позову в повному обсязі. При цьому, апелянт посилається на незаконність, необґрунтованість та необ'єктивність оскаржуваного рішення, неповне з'ясування всіх обставин, що мають значення для вирішення справи, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що є підставою для скасування оскаржуваної постанови.

Заслухавши доповідь судді, пояснення представника відповідача, дослідивши доводи апеляційної скарги та перевіривши матеріали справи, колегія суддів знаходить, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, ТОВ «Укрпромспец» зареєстровано як юридичну особу 04.08.2009р. виконавчим комітетом Чернігівської міської ради, внесено до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців і взято на облік до ДПІ у м. Чернігові як платника податків з 05.08.2009 за № 10057, а платником ПДВ зареєстровано з 28.08.2009.

Відповідно до Спеціального витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців №13723087 основним видом діяльності ТОВ «Укрпромспец» є виробництво робочого одягу.

Відповідно до наказу ДПІ у м. Чернігові від 04.04.2012 № 475 проведена документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ «Укрпромспец» з питань достовірності, повноти нарахування ПДВ по податкових деклараціях з ПДВ за січень, лютий та березень 2011 року та податку на прибуток по взаємовідносинах з ФОП ОСОБА_3

В результаті вказаної перевірки складено Акт від 17.04.2012 № 406/22/36570820.

У вказаному акті перевірки зазначається про порушення підприємством п. 44.1 ст. 44, п. 198.2, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1, п. 200.2 ст. 200 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755, в результаті чого ТОВ «Укрпромспец» занижено суму ПДВ, яка підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет, за лютий 2011 року у розмірі 1 085,00 грн., за березень 2011 року у розмірі 10 733,00 грн.; п. 3.1 ст. 3, п. 5.1, пп. 5.2.1 п. 5.2, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України від 28.12.1994 № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» (зі змінами та доповненнями), в результаті чого ТОВ «Укрпромспец» занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся, у сумі 14 772,00 грн.

За наслідками проведеної перевірки та складеного акту відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення від 26.04.2012 № 0001812320, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем ПДВ із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) у розмірі 11 819,00 грн. (за основним платежем - 11 818,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 1,00 грн.) та № 0001822320, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств у розмірі 14 773,00 грн. (за основним платежем - 14 772,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 1,00 грн.).

ДПІ у м. Чернігові була також проведена документальна позапланова невиїзна перевірка ФОП ОСОБА_3 з питань правомірності нарахування податкових зобов'язань по податкового кредиту декларацій з ПДВ за період з 01.10.2010 по 31.03.2011, за результатами якої складено Акт від 18.07.2011 № 1428/17/НОМЕР_3.

В даному Акті перевірки зазначено про неможливість фактичного здійснення ФОП ОСОБА_3 господарських операцій через відсутність майна та інших матеріальних ресурсів економічно необхідних для здійснення операцій з купівлі-продажу, та відсутність необхідних умов для досягнення результатів економічної діяльності у зв'язку з відсутністю основних фондів, складських приміщень, транспортних засобів та найманих працівників, тому документи отримані ТОВ «Укрпромспец» від ФОП ОСОБА_3 не можуть мати податкових наслідків.

Отже, в ході проведення перевірки контрагента позивача, ДПІ у м. Чернігові прийшла до висновку, що фінансово-господарська діяльність ФОП ОСОБА_3 здійснюється поза межами правового поля, фінансово-господарські взаємовідносини ФОП ОСОБА_3 з контрагентами, зокрема з ТОВ «Укрпромспец», є фіктивними правочинами та такими, що вчинені без наміру створення правових наслідків, які обумовлювались ними.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції прийшов до висновку про протиправність спірних податкових повідомлень-рішень та скасував їх.

Колегія суддів повністю підтримує таку правову позицію, з огляду на наступне.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно з п. 198.2 ст. 198 Кодексу датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 Кодексу 198.3 податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду (п. 200.1 Кодексу).

Згідно п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відноситься до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 5.1 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»(далі - Закон) валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 зазначеного Закону, встановлено, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

Згідно з підпунктом 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Вказані норми повністю кореспондуються із нормами Податкового кодексу України, що набрав чинності з 01.01.2011.

Таким чином, до валових витрат включається сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів, які придбаваються таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності та такі витрати не підлягаю включення до складу валових витрат, зокрема, у випадку, якщо вони не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення (частина перша статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»).

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (ч. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»).

Крім того, в інформаційному листі Вищого адміністративного суду України № 742/11/13-11 від 02.06.2011 р. зазначено, що судам належить звертати особливу увагу на дослідження обставин реальності здійснення господарських операцій платника податку, на підставі яких таким платником були сформовані дані податкового обліку. При цьому приймати на підтвердження даних податкового обліку можна лише достовірні первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

З метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати рух активів у процесі здійснення господарської операції.

При цьому, дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції: договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо.

Як вбачається з матеріалів справи, між ТОВ «Укрпромспец» (Замовник) та ФОП ОСОБА_3 (Виконавець) укладено договір про надання послуг від 01.02.2011 № 04, предметом якого є послуги по пошиву спецодягу (костюмів робочих) в кількості 75 шт., загальна сума договору - 6 510,00 грн. та договір про надання послуг від 01.03.2011 № 01/03-11, предметом якого є послуги по пошиву костюмів д/с, костюмів утеплених та курток, загальна сума договору - 65 000,00 грн.

Так, господарська операція та реальність її здійснення згідно договору про надання послуг від 01.02.2011 № 04 підтверджується: податковою накладною, актом здачі-приймання робіт (надання послуг), карткою рахунку по рахунку бухгалтерського обліку 631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками» за 1 квартал 2011 року по контрагенту ФОП ОСОБА_3, платіжним дорученням та виписками банку.

Судом першої інстанції встановлено, що готова продукція (спецодяг - костюми робочі в кількості 75 шт.) була отримана ТОВ «Укрпромспец» від ФОП ОСОБА_3 згідно накопичувальної відомості розрахунків з постачання готової продукції (додаток до акту здачі-приймання робіт (надання послуг) від 28.02.2011 № 04) та підписано акт здачі-приймання робіт (надання послуг) від 28.02.2011 № 04.

В подальшому дану продукцію в кількості 175 шт. позивачем було відвантажено до ВАТ «Львівський хімічний завод», що підтверджується відповідними документами, які містяться в матеріалах справи.

Господарська операція та реальність її здійснення згідно договору про надання послуг від 01.03.2011 № 01/03-11 підтверджується: податковими накладними, актами здачі-приймання робіт (надання послуг), карткою рахунку по рахунку бухгалтерського обліку 631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками» за 1 квартал 2011 року по контрагенту ФОП ОСОБА_3, платіжними дорученнями та виписками банку.

Судом першої інстанції також встановлено, що протягом березня 2011 року ФОП ОСОБА_3 надавались послуги по пошиву костюмів д/с, костюмів утеплених та курток, про що складені накопичувальні відомості розрахунків з постачання готової продукції (при частковому відвантаженні продукції) та підписано акти здачі-приймання робіт (надання послуг).

В подальшому дану продукцію згідно акту здачі-приймання робіт (надання послуг) від 12.03.2011 № 01 позивачем було відвантажено у частині власної продукції (костюми робочі) та товару ТОВ «Укрпромспец» наступним покупцям: ТОВ «Буковинський сад», СТОВ «Куяльник», що підтверджується наявними в справі матеріалами.

Згідно акту здачі-приймання робіт (надання послуг) від 29.03.2012 № 03 готову продукцію було отримано позивачем на склад для подальшого нанесення фірмового логотипу підприємства-покупця та реалізації у частині власної продукції до ПрАТ «Зернопродукт МХП» згідно видаткової накладної від 04.05.2011 № 115, за що останній здійснив оплату в повному обсязі.

Згідно акту здачі-приймання робіт (надання послуг) від 31.03.2011 № 04 готову продукцію (куртки утеплені) позивачем було відвантажено наступним покупцям: ЗАТ «Запорізький оліяжиркомбінат», ДП «Левона-С» ПНВП «Левона».

Крім того, слід зауважити, що апелянтом не заперечується той факт, що первині документи позивача містять всі обов'язкові реквізити, як того вимагає чинне законодавство.

Наведені факти спростовують висновок апелянта про фіктивність правочинів між позивачем та ФОП ОСОБА_3

Так, згідно п. 18 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 року № 9 «Про судову практику розгляду справ про визнання правочинів недійсними»:… при кваліфікації правочину за ст. 228 Цивільного кодексу України має враховуватись вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі.

Однак, відповідачем не було надано доказів наявності вироку суду ФОП ОСОБА_3 за ознаками злочину, передбаченого ч. 2 ст. 205 КК України (фіктивне підприємництво), а договори укладені між позивачем та ФОП ОСОБА_3 до теперішнього часу у судовому порядку не визнаний недійсним.

Слід відмітити, що податковим органом не було надано рішення суду у цивільній чи господарській справі, вироку суду у кримінальній справі або іншого належного доказу на підтвердження «безтоварності» здійснених позивачем господарських операцій.

Отже, укладаючи угоду із своїм контрагентом, позивач мав всі документальні підтвердження господарської правосуб'єктності контрагента договору: здійснювати господарську діяльність, реалізовувати господарську компетенцію, мати зобов'язання, нести за ними відповідальність, тощо.

Необхідно зауважити, що ТОВ«Укрпромспец» були вчинені всі необхідні дії, починаючи з укладання договору та проведення оплати товару до реалізації його контрагентам. Крім того, позивач не зобов'язаний перевіряти наявність у свого контрагента наміру здійснення господарської діяльності, а також фіктивність створення останнього, оскільки дані питання входять до компетенції інших державних органів.

Правочини укладалися з юридичною особою, при наявності всіх необхідних документів, а тому позивач жодним чином не міг і не повинен був передбачити дотримання чи недотримання своїм контрагентом вимог податкового законодавства.

Окрім вищевикладеного судова колегія вважає за необхідне прийняти до уваги наступне:

Відповідно до ч. 2 ст. 215 ЦК України, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин).

Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч.ч. 1-3, 5. 6 ст. 203 цього Кодексу (ч. 1 ст. 215 ЦК України).

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин) (ч. 3 ст. 215 ЦК України).

Згідно зі ст. 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

У разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний судом недійсним (ч. 3 ст. 228 ЦК України).

Відповідно до ст. 204 Цивільного кодексу України діє презумпція правомірності правочину, тобто правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Отже, орган державної податкової служби не наділений правом самостійно визначати сумнівність чи фіктивність правовідносин, тому податкова інспекція має право звернутися до суду з метою визнання правочину недійсним, а не самостійно вирішувати дане питання.

Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України № К-1470/09 від 15.04.2009 року.

За ч.1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Ч. 2 ст. 71 КАСУ в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладає на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Всупереч наведеним вимогам відповідач як суб'єкт владних повноважень не надав суду достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, і не довів правомірності винесення ним спірних податкових повідомлень-рішень.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку про необхідність залишення постанови суду першої інстанції без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.160, 195, 196, 198, 202, 205, 206, 212, 254 КАС України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Чернігові залишити без задоволення, а постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 24.05.2012 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядок і строки, визначені ст. 212 КАС України.

Головуючий суддя: О.М. Оксененко

Судді:

Г.М. Бистрик

В.Г. Усенко

Ухвалу в повному тексті виготовлено 05.02.2013 року.

Головуючий суддя Оксененко О.М.

Судді: Бистрик Г.М.

Усенко В.Г.