Рішення № 29110821, 31.01.2013, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31.01.13 Справа№ 5015/4933/12

Господарський суд Львівської області у складі судді Ділай У.І.

При секретарі Лосик Ю.О.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Державного підприємства «Придніпровська залізниця», м. Дніпропетровськ

до відповідача: Державного підприємства «Стрийський вагоноремонтний завод», м. Стрий

третя особа-1: Товариство з обмеженою відповідальністю «Рейл Карго Транс», м. Київ

третя особа-2: Державне підприємство «Державний транспортно-логістичний центр», м.Київ

третя особа-3: Товариство з обмеженою відповідальністю «Трініті-Інвест», м.Київ

про: стягнення 776 083,61 грн.

Представники :

Від позивача: Барчунінов К.О. - ю/к (Довіреність № 37 від 01.01.2013 р.)

Від відповідача: Васьків І.В. - начальник юридичного відділу (Довіреність № ЮВ-108-Н від 26.12.2012 р.)

Від третьої особи-1: Кучурук Р.І. - представник (Довіреність №33 від 12.12.2012р.); Желєзняк В.М. - генеральний директор

Від третьої особи-2: не з'явився

Від третьої особи-3: Гиренко А.С. - представник (Довіреність №20/10-01 від 02.01.2012р.)

Представникам сторін та третіх осіб роз'яснено права і обов'язки передбачені ст.ст.20, 22 ГПК України. Клопотань в порядку ч. 6 ст. 811 ГПК України про технічну фіксацію судового процесу не поступало.

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

На розгляд Господарського суду Львівської області поступила позовна заява Державного підприємства «Придніпровська залізниця», м. Дніпропетровськ до відповідача - Державного підприємства «Стрийський вагоноремонтний завод», м. Стрий, за участю третьої особи: Товариства з обмеженою відповідальністю «Рейл Карго Транс», м. Київ про стягнення 776 083,61 грн.

Ухвалою суду від 26.11.2012 р. вказана позовна заява прийнята до провадження та призначена до розгляду на 11.12.2012 р.

За клопотанням відповідача та третьої особи Ухвалою суду від 11.12.2012 р. до участі у справі в якості третьої особи-2, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача залучено Державне підприємство «Державний транспортно-логістичний центр»; в якості третьої особи-3, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача залучено Товариство з обмеженою відповідальністю «Трініті-Інвест».

З підстав, викладених в ухвалах суду розгляду справи неодноразово відкладався.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав

Заявлені у позові вимоги мотивовані тим, що у період з 07.04.2012 р. по 20.04.2012 р. на станцію Ростуща Придніпровської залізниці на адресу вантажоодержувача - ТзОВ «Стройекспорт» зі станції Щебелинка Південної залізниці по перевізним документам прибували порожні власні вагони хопер-мінераловози. Однак одержувач вагонів від прийняття вказаних вагонів на під'їзну колію відмовився з причин відсутності договірних відносин між вантажовідправником і власником вагонів та непридатності вагонів під навантаження через розукомплектування розвантажувальних пристроїв.

В зв'язку з вищенаведеним. вагони, що прибули на ст. Ростуща були затримані на коліях станції про що зазначено в актах загальної форми. В очікуванні рішення власника вагонів щодо подальших дій. вагони простоювали на коліях станції до 17 год. 10 хв. 14.05.12 року.

З огляду на те, що відповідальність за ефективність використання та технічний стан приватних вагонів несе власних вагонів з відповідача підлягають стягненню: плата за користування вагонами за час затримки вагонів (контейнерів) в очікуванні переадресування, встановлена згідно із статтею 119 Статуту залізниць України, плата за зберігання вантажу, встановлена тарифом, збір за надання залізницею інформації пов'язаної з переадресуванням, збір за телеграфне повідомлення, нараховані за актами загальної форми № № 117, 118, 119, 120 від 14.05.2012 р. на загальну суму 776 083,61 грн.

Представник відповідача вимоги позивача заперечив з підстав, викладених у Відзиві на позов № ЮВ-11-ВЗ від 04.12.2012 р. та Клопотанні б/н від 31.01.2013 р.

У Відзиві відповідач зазначає, що вказані у позовній заяві вантажні вагони, які є власністю ДП «Стрийський вагоноремонтний завод» були передані у користування ТзОВ «Рейл Карго Транс», згідно умов трьохстороннього Договору № 1003/245-2011 від 30.12.2011 р., на підставі звернення ДП «Державний транспортно-логістичний центр». З огляду на те, що вагони були передані у користування третій особі, у ДП «Стрийський вагоноремонтний завод» не було можливості оперативного управління даними вагонами без порушення договірних зобов'язань.

Відповідач вважає пред'явлення вимог до нього безпідставним, оскільки ДП «Стрийський вагоноремонтний завод» не являвся ні відправником, ні одержувачем, ні оператором чи експедитором затриманих вагонів; позивач та вантажоодержувач - ТзОВ «Стройекспорт» порушили вимоги Статуту залізниць України та інших нормативних актів, що регулюють договірні відносини у сфері перевезення залізничним транспортом, які призвели до безпідставного нарахування платежів; відповідач не мав можливості вплинути на врегулювання ситуації, так як своєчасно не був повідомлений про затримку вагонів, час та підстави такої затримки; зазначені в позові вагони, відповідно до умов трьохстороннього договору від 30.12.2011.№ 1003/245-2011., укладеного з ТзОВ «Рейл Карго Транс» та Державним підприємством «Державний транспортно-логістичний центр» вибули з оперативного управління відповідача, що підтверджено довідкою Державного підприємства «Головний інформаційно-обчислювальний центр Державної адміністрації залізничного транспорту України» від 24.12.2012 р. за № ГІОЦ-36/1436, копія якої додана до матеріалів справи.

Притягнення до відповідальності можливе при наявності передбачених законодавством умов, зокрема повного складу правопорушення. З огляду на відсутність вини відповідача у затримці вагонів, відсутні підстави для притягнення його до відповідальності.

Окрім того у Клопотанні б/н від 31.01.2013 р. відповідач вказує на пропуск позивачем строку позовної давності на пред'явлення даного позову, оскільки згідно п. 137 Статуту залізниць України позови залізниць до вантажовідправників, вантажоодержувачів і пасажирів, що випливають із цього Статуту, можуть бути подані відповідно до установленої підвідомчості чи підсудності до суду за місцем знаходження відповідача протягом 6 місяців.

Представник третьої особи-1 подав Відзиви на позовну заяву № 1514 від 10.12.2012 р., №70 від 17.01.2012р. та б/н від 31.01.2013 р. , відповідно до яких проти позовних вимог заперечив в повному обсязі, в зв'язку з їх безпідставністю та протиріччю фактичним матеріалам справи.

На обґрунтування своїх заперечень третя особа зазначає, що Правилами складання актів, затверджених наказом Міністерства транспорту України № 334 від 28.05.2002 р. не передбачено складання актів загальної форми ГУ-23 для визнання вагону технічно-несправним. Згідно Інструкції з технічного обслуговування вагонів в експлуатації, затвердженої наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 25.09.2008 р. № 417-Ц, при виявленні оглядачем вагонів відсутності деталей і вузлів розвантажувальний пристроїв він зобов'язаний видати на такі вагони повідомлення ВУ-23н (п. 7.9.1.1.). Таким чином акти загальної форми ГУ-23 не є належними доказами, що засвідчують несправність вагонів.

Окрім того у залізничних накладних як код платника транспортних послуг вказано код ТОВ «Трініті-Інвест». Таким чином, вагони надійшли на адресу ТОВ «Стройекспорт» (вантажоодержувач) за безпосередньої участі транспортно-експедиторської компанії ТОВ «Трініті-Інвест». До відзиву третьою особою додано, укладений між ТзОВ «Рейл Карго Транс» та ТОВ «Трініті-Інвест» Договір № 9213626 від 30.12.2011 р. про організацію перевезень вантажів в спеціалізованому рухомому складі.

Також у Відзиві №70 від 17.01.2012р. третя особа зазначає-1, що затримка приватних власних вагонів відбулась не з вини власника вагонів, а через некомпетентні дії представників позивача, зокрема, признання модернізованих вагонів пошкодженими, а також через грубі порушення одержувачем вагонів Статуту залізниць, так як одержувач не мав права відмовитись від прийняття вагонів від залізниці, з підстав відсутності договірних відносин з вантажовідправником і власником вагонів та непридатності вагонів під навантаження з причин розукомплектування розвантажувальних пристроїв, а залізниця не мала право затримувати вагони на станції та складати акт загальної форми.

На думку третьої особи-1 позивач не мав підстав для затримки вагонів через непридатність вагонів під навантаження з причин розукомплектування розвантажувальних пристроїв, так як вагони були технічно справні, а розукомплектація розвантажувальних пристроїв відбулась через їх заводську модернізацію згідно ТУ У 35.2-002110890-004-2003 (модель - № 19-923-01).

Із посиланням на вищевикладені доводи представник третьої особи-1 просив суд в задоволенні позову відмовити повністю.

Представник третьої особи-2 пояснень по суті спору суду не надав.

Представником третьої особи-3 подано Відзив від 28.01.2013 р., в якому зазначається, що затримані на станції «Ростуща» Придніпровської залізниці вагони було направлено ТзОВ «Рейл Карго Транс» на адресу ТОВ «Стройекспорт» за заявкою ТзОВ «Трініті-Інвест», відповідно до умов Договору про організацію перевезень вантажів № 9213852 від 11.01.2012 р.

В день прибуття вагонів було встановлено, що вагони являються технічно не справними, їх завантаження, подальша експлуатація є неможлива із-за їх значних технічних пошкоджень, неповної комплектації, невідповідності державному стандарту, про що позивачем були складені акти по формі ГУ-23.

TOB «Трініті-Інвест» відповідно до вище умов Договору відмовилось від використання несправних вагонів, та повідомило про це ТОВ «Рейл Карго Транс» з яким має договірні відносини. Також неодноразово зверталося до позивача, третьої особи-1 та третьої особи-2, з листами (№09/04-08 від 09.04.2012р., №11/04-02 від 11.04.2012р., 25/04-01 від 25.04.2012р„ №26/04-02 від 26.04.2012р.) про направлення даних вагонів в ремонт, але відповідей на дані листи не отримувало.

Отже, ТОВ «Трініті-Інвест» діяло в межах чинного законодавства та умов Договору про організацію перевезень вантажів №9213852 від 11.01.2012р., та навіть більше того доклало всіх зусиль, щоб запобігти простою даних вагонів.

В процесі розгляду матеріалів справи судом встановлено:

У період з 07.04.2012 р. по 20.04.2012 р. на станцію «Ростуща» Придніпровської залізниці на адресу вантажоодержувача Товариства з обмеженою відповідальністю «Стройекспорт» зі станції Щебелинка Південної залізниці по перевізним документам прибували порожні власні вагони хопер-мінераловози, а саме

· вагони №№ 52551801. 52540515, 52546017, 52555810, 59821546 - у кількості 5 вагонів, накладна № 44813137;

· вагони №№ 59822825, 59821850, 52552841, 59822841, 59823591, 59822106 - у кількості 6 вагонів, накладна № 44860369;

· вагони №№ 52540838, 52541679, 52542487, 52545746, 52547486. 52547544, 52548112, 52548930, 52551827, 52551835, 52551868, 52551876, 52552759, 52552874. 52554003, 52554821. 52581626, 53610739, 59820829, 59821009, 59821322, 59821371, 59821389, 59821454, 59821611, 59821678. 59821777, 59821975, 59822296, 59822338, 59822452, 59822544, 59822684, 59822692, 59822700, 59822932, 59823039, 59823104, 59823435, 59823831. 59823849. 59823872, 59823880, 59822353, 52548450 у кількості - 45 вагонів, накладна № 44860047;

· вагони №№ 59823526, 59823153, 53063376, 52548401, 52547478, 59822023, 59823583, 59820126, 59821447, 52543626, 59823021, 59821819, 59822627, 52591179, 52539731, 59822817, 59822056, 52545688, 59821496, 52548906. 53610721, 53067237, 53610705. 53063335, 52540812, 53067302, 53610622, 52539848, 59822254, 53063426, 5254)653, 59823799, 59822908, 59822866, 59822635, 53061982, 53061966 - у кількості 37 вагонів, накладна № 44809242.

Загальна кількість 93 вагони. Відправником вищевказаних вагонів згідно накладних було Публічне акціонерне товариство «Євроцемент -Україна».

Згідно з графою 20 залізничних накладних № 44813137; № 44860369; № 44860047 та № 44809242, а також технічних паспортів на вагони власником вагонів є Державне підприємство «Стрийський вагоноремонтний завод».

Як зазначається у позовній заяві по прибуттю вагонів на станцію «Ростуща» Придніпровської залізниці, відповідно до вимог ст. 42 Статуту залізниць України, про їх прибуття у встановленому порядку було повідомлено одержувача - Товариство з обмеженою відповідальністю «Стройекспорт». Проте, останнє від прийняття вагонів на під'їзну колію відмовилося з причин відсутності договірних відносин з вантажовідправником і власником вагонів та непридатності вагонів під навантаження з причин розукомплектування розвантажувальних пристроїв. Про дані обставини було складено акти загальної форми № 111 від 09.04.2012 р., № 112 від 12.04.2012 р., № 114. № 116 від 20.04.2012 р.

Про факт відмови ТзОВ «Стройекспорт» від прийняття вагонів свідчать представлені суду листи ТзОВ «Стройекспорт» від 09.04.2012 р., 12.04.2012 р. та 20.04.2012 р., адресовані начальнику ДП «Придніпровська залізниця».

Як вбачається із матеріалів справи працівниками позивача було проведено технічний огляд вагонів, за результатом якого більшість вагонів було визнано непридатними для навантаження, про що було складено акти загальної форми ГУ-23: № 110 від 09.04.12 p.. № 113 від 20.04.12 p. та № 115 від 20.04.12 р.

В зв'язку з вищенаведеним вагони, що прибули на станцію Ростуща по накладних № 44813137, № 44860369, № 44860047, № 44809242 було затримані на коліях станції ,про що зазначено в актах загальної форми № 111 від 09.04.2012 р., № 112 від 12.04.12 p.. № 114 від 20.04.12 p. та № 116 від 20.04.12 р.

В очікуванні рішення власника вагонів щодо подальших дій. вагони простоювали на коліях станції, до 17 год. 10 хв. 14.05.2012 р.

14.05.2012 р. ДП «Стрийський вагоноремонтний завод» звернувся на адресу ТзОВ «Рейл Карго Транс» із заявою № 567, відповідно до якої просило переадресувати зупинені вагони хопер-мінераловози по первинним перевізним документам (Додаток № 1), які були відправлені зі станції Щебелинка, Південної залізниці в адрес ТОВ «Стройекспорт» за наступними реквізитами: Вагонне депо Дрогобич, станція Дрогобич (82100, м. Дрогобич, пров. Привокзальний, 11).

Відповідно до вищевказаної заяви позивача ТзОВ «Рейл Карго Транс» звернулося до Начальника Галузевої служби комерційної роботи та маркетингу ДП «Придніпровської залізниці» із Заявою № 517 від 14.05.2012 р. про переадресацію вагонів на Станцію Дрогобич, Вагонне депо Дрогобич.

На підставі наказу № М-91 від 14.05.12 р. затримані вагони були переадресовані за первинними перевізними документами на ст. Дрогобич Львівської залізниці.

За час перебування вагонів на коліях станції «Ростуща» Придніпровської залізниці за актами загальної форми № 117, 118, 119, 120 від 14.05.2012 р. позивачем було нараховано:

плату за користування вагонами в сумі 615 187,40 грн.;

збір за зберігання рухомого складу в сумі 19 647,80 грн.;

збір за переадресування в сумі 11 643,60 грн.;

збір за надання залізницею інформації, повящзаної з переадресуванням в сумі 257,54 грн.;

всього - 646 736,34 грн. (без ПДВ). Загальна сума по актах з ПДВ складає 776 083,61 грн.

Як вбачається із змісту позовної заяви плату за користування вагонами у розмірі 738 224,88 грн. ( у т.ч. 123 037,48 грн. ПДВ) позивачем нараховано відповідно до ст. 119 Статуту залізниць України, п.15 Правил користування вагонами і контейнерами, затверджених наказом Мінтрансу 25.02.99 N 113 і зареєстрованих Міністерством юстиції України 15.03.99 р. за № 165/3458, якими визначено, що за час затримки на коліях залізниці вагонів, що належать підприємствам чи орендовані ними, стягується 50 відсотків зазначених розмірів плати;

Збір за зберігання рухомого складу у розмірі 23 577,36 грн. (у т.ч. 3929,56 грн. ПДВ) нараховано відповідно до ст. 46 Статуту залізниць України, Правил зберігання, затверджених наказом Мінтрансу від 21 листопада 2000 р. N 644, якими визначено, що збір за зберігання у разі затримки з вини одержувача (відправника) після закінчення терміну безоплатного зберігання сплачується незалежно від місця затримки (на станції призначення та на підходах до неї, на прикордонних, припортових станціях тощо), при цьому термін безоплатного зберігання обчислюється з моменту затримки;

Суму збору за переадресування у розмірі 13 972,32 грн. ( у т.ч. 2328,72 грн. ПДВ) розраховано згідно п.8.1 р. 3 Збірника тарифів на перевезення вантажів та пов'язані із ними послуги. Тарифного керівництва №1;

Збір за надання залізницею інформації пов'язаної з переадресуванням у розмірі 309,05 грн. (у т.ч. 51,51 грн. ПДВ) нараховано згідно п. 8.3, р. 3 Збірника тарифів на перевезення вантажів та пов'язані із ними послуги. Тарифного керівництва №1.

09.07.2012 р. позивач звернувся на адресу відповідача, як власника затриманих вагонів, із Претензією № 3/11-49, відповідно до якої просив сплатити суму боргу в розмірі 776 083,61 грн.

У відповідь на претензію відповідач надіслав позивачу лист № ЮВ-10-В від 17.08.2012 р., в якому претензію позивача відхилив та запропонував з приводу оплати вартості перебування вагонів на коліях станції звернутися до ТзОВ «Рейл Карго Транс», якому дані вагони були надані в користування.

Суд заслухавши пояснення представників сторін та третіх осіб, розглянувши та дослідивши докази по справі та оцінивши їх в сукупності, прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають до задоволення з наступних підстав:

Регулювання відносин залізничного транспорту загального користування з відправниками та одержувачами вантажів, багажу, вантажобагажу і пошти здійснюється нормами Закону України «Про залізничний транспорт».

Відповідно до положень ст. 3 вищевказаного Закону законодавство про залізничний транспорт загального користування складається з Закону України «Про транспорт», цього Закону, Статуту залізниць України, який затверджується Кабінетом Міністрів України, та інших актів законодавства України.

Нормативні документи, що визначають порядок і умови перевезень, користування засобами залізничного транспорту загального користування, безпеки руху, охорони праці, забезпечення громадського порядку, перетину залізничних колій іншими видами транспорту і комунікаціями, пожежної безпеки, санітарні норми та правила на залізничному транспорті України є обов'язковими для всіх юридичних і фізичних осіб на території України.

Обов'язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, організацій, установ і громадян, які користуються залізничним транспортом, визначає Статут залізниць України (надалі Статут), затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998 № 457.

Як встановлено судом спір між сторонами виник у зв'язку із затримкою на станції Ростуща Придніпровської залізниці та подальшою переадресацією 93 вагонів хопер-мінераловозів, які було відправлено зі станції Щебелинка Південної залізниці на адресу ТзОВ «Стройекспорт». Відправку вагонів здійснювало ТзОВ «Рейл Карго Транс» за заявкою ТзОВ «Трініті-Інвест».

Суд встановив, що власником затриманих вагонів є Державне підприємство «Стрийський вагоноремонтний завод», про що свідчить запис у графі 20 залізничних накладних № 44813137; № 44860369; № 44860047 та № 44809242, а також технічні паспорти на вагони.

Порядок реєстрації та експлуатації власних вантажних вагонів на залізничному транспорті загального користування регламентують Правила реєстрації та експлуатації власних вантажних вагонів, затверджених Наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 28.09.2004 р. № 856.

Згідно п. 6.1. Правил, перевезення вантажів залізничним транспортом у власних вагонах здійснюються на договірних засадах згідно із затвердженими залізницею планами перевезень. Власники, оператори, державні вагонні компанії або орендарі вагонів на підставі договорів з відправниками, одержувачами, експедиторами та перевізником організовують ефективне використання рухомого складу для перевезення вантажів.

Пункт 6.2 Правил реєстрації та експлуатації власних вантажних вагонів передбачає, що місячне планування перевезень вантажів у власних вагонах здійснюється відправником за окремим замовленням та за погодженням з власником вагонів.

Таким чином, забезпечення вантажовідправників власними вагонами здійснює власник вагонів на підставі укладених ним з вантажовідправником договорів.

Згідно п. 7.2 Правил реєстрації та експлуатації власних вантажних вагонів розрахунки за перевезення вантажів, користування вагонами, додаткові послуги та штрафи здійснюються відповідно до Статуту залізниць України, СМГС, Правил користування вагонами і контейнерами, затверджених наказом Мінтрансу від 25.02.99 N 113 та зареєстрованих у Міністерстві юстиції України від 15.03.99 за N 165/3458 (із змінами), та Правил розрахунків за перевезення вантажів, затверджених наказом Мінтрансу України від 21.11.2000 N 644 та зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 24.11.2000. за N 864/5085 (із змінами).

Відповідно до ч.2 статті 119 Статуту залізниць України плата за користування вагонами і контейнерами вноситься також за час затримки вагонів на станціях призначення і на підходах до них в очікуванні подання їх під вивантаження, перевантаження з причин, що залежать від вантажоодержувача, власника залізничної під'їзної колії, порту, підприємства. За час затримки на коліях залізниці вагонів, що належать підприємствам чи орендовані ними, стягується 50 відсотків зазначених розмірів плати.

В пункті 1 Правил користування вагонами і контейнерами, затвердженими Наказом Міністерства транспорту України від 25.02.1999 р. № 113 зазначено про те, що ці Правила визначають порядок користування і умови користування вагонами залізниць України та вагонами, які належать підприємствам, організаціям, портам, установам і громадянам, а також орендовані ними (якщо ці вагони знаходяться на коліях залізниць загального користування).

Згідно п.6 вищевказаних Правил користування вагонами і контейнерами час користування обчислюється окремо для кожного вагона і контейнера за його номером. Номерному обліку часу користування підлягають усі вагони і контейнери, подані під вантажні операції на місцях загального користування, а на місцях незагального користування - вагони і контейнери парку залізниць України й інших держав, передані на під'їзні колії або орендовані ділянки колій.

Усі завантажені вагони, а також порожні вагони, які належать підприємствам, організаціям, портам, установам і громадянам, та орендовані ними, що знаходяться на станціях і на підходах до них в очікуванні подавання під вантажні або інші операції з причин, які залежать від вантажовласника, є такими, що перебувають у користуванні вантажовласника.

Згідно з п.15 Правил за час перебування на під'їзних коліях та інших місцях незагального користування вагонів, що належать підприємствам чи орендовані ними, плата не вноситься. Якщо такі вагони затримані на станції призначення чи на підходах до неї або на станції відправлення з причин, що залежать від вантажовласника, то плата за користування сплачується в розмірі 50 відсотків.

Пунктом 5 розділу V «Ставки плати за користування вагонами і контейнерами залізниць» Тарифного керівництва № 1 встановлено, що за затримку на станції призначення чи на підходах до неї або на станції відправлення власних та орендованих вагонів з вини одержувача, відправника або власника (орендаря) вагонів залізниці сплачується плата в розмірі 50% ставок, зазначених у табл. 1.

Відповідно до статті 46 Статуту одержувач зобов'язаний прийняти і вивезти зі станції вантаж, що надійшов на його адресу. Терміни вивезення і порядок зберігання вантажів установлюються Правилами. Вантажі, що прибули, зберігаються на станції безкоштовно протягом доби. Цей термін обчислюється з 24-ої години дати вивантаження вантажу (контейнера) засобами залізниці або з 24-ої години дати подачі вагонів під вивантаження засобами одержувача. За зберігання вантажу на станції понад зазначений термін справляється плата, встановлена тарифом.

Згідно пункту 5 Правил зберігання вантажів якщо одержувач не вивіз вантаж з місця загального користування у терміни, встановлені статтею 46 Статуту, з нього стягується плата за зберігання вантажу, встановлена тарифом, незалежно від того, чиїми засобами здійснюється охорона вантажу.

Пунктом 8 Правил зберігання вантажів встановлено, що збір за зберігання вантажів у вагонах в разі затримки їх з вини одержувача після закінчення терміну безоплатного зберігання сплачується незалежно від місця затримки (на станціях призначення та на підходах до неї, на прикордонних, припортових станціях, тощо).

Правила зберігання вантажів установлюють, що збір за зберігання вантажів у разі затримки їх з вини одержувача після закінчення терміну безоплатного зберігання сплачується незалежно від місця затримки (на станції призначення та на підходах до неї, на прикордонних, припортових станціях тощо), при цьому термін безоплатного зберігання обчислюється з моменту затримки.

Підставою для нарахування та стягнення збору за зберігання, в тому числі при затримці вагонів на шляху перевезення, є акт загальної форми, який складається для засвідчення обставин, що виникли в процесі перевезення вантажу, і підписується особами, які беруть участь у засвідченні обставин, що стали підставою для складання акта, але не менше як двома особами, відповідно до Правил складання актів, Правил користування вагонами і контейнерами.

Як вбачається із матеріалів справи по факту затримки 93 вагонів хопер-мінераловозів, які прибували на станцію «Ростуща» Придніпровської залізниці зі станції Щебелинка Південної залізниці залізницею оформлено Акти загальної форми № 111 від 09.04.2012 р., 112 від 12.04.2012 р., № 114 від 20.04.2012 р., № 116 від 20.04.2012 р., в яких зазначено про відмову ТзОВ «Стройекспорт» від прийняття вагонів на під'їзну колію з причин відсутності договірних відносин з вантажовідправником і власником вагонів та непридатності вагонів під навантаження з причин розукомплектування розвантажувальних пристроїв.

Технічна непридатність вагонів під завантаження оформлена актами загальної форми № 110 від 09.04.2012 р., № 113 від 20.04.2012 р., № 115 від 20.04.2012 р.

Порожні приватні власні вагони, які перевозяться залізницею за повними перевізними документами зі сплатою провізної плати, мають статус «вантажу», які залізниця зобов'язана доставити на станцію призначення у цілості та збереженості і видати їх одержувачу, зазначеному в накладній, а одержувач має щодо залізниці права та обов'язки, передбачені Статутом, зокрема, обов'язок отримати їх від залізниці, а у разі несвоєчасного приймання вагонів від залізниці, - сплатити плату за користування вагонами, які знаходяться на коліях залізниці, та збір за зберігання у розмірах, встановлених Тарифним керівництвом №1, а також інші права та обов'язки, які має одержувач відносно вантажу, що прибув на його адресу.

Згідно визначення, наведеного у ст. 6 Статуту вантажоодержувач (одержувач вантажу, вантажовласник) - зазначена у документі на перевезення вантажу (накладній) юридична чи фізична особа, яка за дорученням вантажовідправника отримує вантаж.

Відповідно до ст.ст. 41,42 Статуту залізниці зобов'язані доставити вантажі за призначенням в установлені терміни та повідомити одержувача в день прибуття вантажу або до 12-ої години наступного дня.

Згідно приписів ст. 46 Статуту одержувач зобов'язаний прийняти і вивезти зі станції вантаж, що надійшов на його адресу. Терміни вивезення і порядок зберігання вантажів установлюються Правилами.

Стаття 47 статуту передбачає, що одержувач може відмовитись від прийняття вантажу лише у разі, коли якість вантажу через псування або пошкодження змінилася настільки, що виключається можливість повного або часткового його використання.

Як вже зазначалося вказаний у залізничних накладних № 44813137; № 44860369; № 44860047 та № 44809242 одержувач вагонів - ТзОВ «Стройекспорт» від їх прийняття відмовився у зв'язку із відсутністю договірних відносин між вантажовідправником і власником вагонів, а також технічною несправністю вагонів, неможливістю їх завантаження, подальшої експлуатації та прийняття не під'їзні колії. Факт відмови вантажоодержувача від прийняття вагонів підтверджується листами ТзОВ «Стройекспорт» від 09.04.2012 р., 12.04.2012 р. та 20.04.2012 р., адресованими начальнику ДП «Придніпровська залізниця».

У зв'язку із відмовою вантажоодержувача від прийняття вагонів було здійснено переадресацію вантажу на станцію Дрогобич, Вагонне депо Дрогобич (82100, м. Дрогобич, пров. Привокзальний, 11).

Переадресацію здійснено на підставі заяви ДП «Стрийський вагоноремонтний завод» № 567 від 14.05.2012 р., адресованої ТзОВ «Рейл Карго Транс» та заяви ТзОВ «Рейл Карго Транс» № 517 від 14.05.2012 р. поданої Начальнику Галузевої служби комерційної роботи та маркетингу ДП «Придніпровської залізниці».

Згідно з п. 1 Правил переадресування вантажів, затверджені наказом Міністерства транспорту України від 20 серпня 2001 р. № 542 зміна станції призначення або разом з нею і одержувача вантажу (переадресування) здійснюється у порядку, передбаченому статтею 44 Статуту залізниць України.

Переадресування здійснюється за заявою відправника, одержувача або експедитора (за дорученням).

У відповідності до ст. 44 Статуту залізниця може на заяву відправника, одержувача змінити станцію призначення вантажу, прийнятого до перевезення (переадресувати вантаж), з оплатою витрат за договірним тарифом. За час затримки вагонів (контейнерів) в очікуванні переадресування справляється плата, встановлена згідно із статтею 119 цього Статуту. Час затримки обчислюється з моменту, коли минуло дві години після повідомлення про прибуття вантажу.

Зміна станції призначення на шляху перевезення порожніх власних вагонів провадиться за письмовою заявкою власника, наданою залізниці, у межах якої перебувають вагони ( п. 6.8. Правил реєстрації та експлуатації власних вантажних вагонів).

Пункт 13 Правил переадресування вантажів визначає, що за час затримки вагонів (контейнерів) до оформлення відправником перевізних документів на переадресування стягується плата за користування вагонами (контейнерами) відповідно до статей 44 та 119 Статуту залізниць.

Положення ст. 62 Статуту визначають, що порядок розрахунків за перевезення і послуги встановлюється Укрзалізницею згідно з чинним законодавством.

Належні за перевезення вантажів і надання додаткових послуг платежі можуть вноситися готівкою, чеками, безготівково, якщо інше не передбачено законодавством, на станціях відправлення або передоплатою через розрахункові підрозділи залізниць.

Остаточні розрахунки між залізницями і одержувачами за перевезення вантажів і надання додаткових послуг здійснюються на станціях призначення.

Згідно актів загальної форми № 117, 118, 119, 120 від 14.05.2012 р. Станцією призначення визначено станцію Дрогобич.

Із врахуванням вищенаведеного, суд вважає вимоги позивача про стягнення платежів, пов'язаних із перевезенням 93 вагонів хопер-мінераловозів із Державного підприємства «Стрийський вагоноремонтний завод», який є власником вказаних вагонів і станцією призначення (згідно пере адресації вагонів) обґрунтованими, доведеними наявними в матеріалах справи доказами та такими, що підлягають до задоволення.

Доводи відповідача щодо безпідставності пред'явлення до нього позовних вимог, суд до уваги не приймає, оскільки, як випливає із вищевикладеного саме на відповідача як власника вагонів покладався обов'язок забезпечення ефективного використання рухомого складу для перевезення вантажів. Окрім того, згідно переадресації станцію відповідача визначено «станцією призначення», а відтак на нього покладається обов'язок остаточного розрахунку за перевезення вантажів і надання додаткових послуг (ст. 62 Статуту).

Безпідставними також суд вважає твердження відповідача про відсутність його вини у тривалій затримці вагонів, які мотивовані тим, що ДП «Стрийський вагоноремонтний завод» своєчасно не було повідомлено про затримку вагонів, час та підстави такої затримки. Вказані твердження спростовуються представленими суду листами ТзОВ «Трініті-Інвест» № 09/04-08 від 09.04.2012 р., № 11/04-08 від 11.04.2012 р., № 17/04-05 від 17.04.2012 р. та № 26/04-02 від 26.04.2012 р. в яких Товариство повідомляло ТзОВ «Реіл Карго Транс» та ДП «Стрийський вагоноремонтний завод» про факт затримки вагонів на станції «Ростуща» Придніпровської залізниці.

Щодо заяви відповідача про пропуск позивачем строку позовної давності на звернення із даним позовом, то необхідно вказати наступне:

Згідно приписів ст. 137 Статуту позови залізниць до вантажовідправників, вантажоодержувачів і пасажирів, що випливають із цього Статуту, можуть бути подані відповідно до установленої підвідомчості чи підсудності до суду за місцем знаходження відповідача протягом 6 місяців. При цьому, зазначений шестимісячний термін обчислюється з дня настання події, що стала підставою для подання позову.

Як вбачається із матеріалів справи, підставою звернення до ДП «Стрийський вагоноремонтний завод» із позовом про стягнення платежів, пов'язаних із затримкою та подальшою переадресацією вагонів є акти загальної форми № 117, 118, 119, 120 від 14.05.2012 р. Таким чином шестимісячний строк позовної давності для стягнення коштів згідно вказаних актів закінчується 14.11.2012 р.

Згідно поштового конверта, позовну заяву позивачем подано 13.11.2012 р., тобто в межах строку позовної давності.

З огляду на вищевикладене, підстави для відмови позивачу у задоволенні позовних вимог відсутні.

У відповідності з п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України та ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Судові витрати відповідно до ст. 49 ГПК України покладаються на відповідача.

Враховуючи вищенаведене та керуючись ст.ст. 46, 62, 119, 137 Статуту залізниць України, ст.ст. 43, 32- 34, 43, 49, 82- 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,

ВИРІШИВ :

1. Позовні вимоги задоволити.

2. Стягнути з Державного підприємства «Стрийський вагоноремонтний завод» (82400, Львівська обл., м. Стрий, вул. Зубенка, 2. Ідентифікаційний код 20770332) на користь Державного підприємства «Придніпровська залізниця» (49600, м. Дніпропетровськ, вул. Карла Маркса, 108. Ідентифікаційний код 01073828) 776 083,61 грн. боргу, 15 521,67 грн. судового збору.

3. Наказ видати згідно ст.116 ГПК України.

Суддя Ділай У.І.

Повний текст рішення виготовлено та підписано 04.01.2013 р.