Рішення № 29108755, 04.02.2013, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" лютого 2013 р.Справа № 5017/3444/2012

За позовом: Департаменту комунальної власності Одеської міської ради

до відповідача: Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1

про розірвання договору оренди, виселення та стягнення 9030,26 грн.

Суддя Малярчук І.А.

В судових засіданнях приймали участь представники сторін:

від позивача: Добров Р.М., довіреність №ОМЗ/1624 від 21.03.2012р.

від відповідача: не з`явився

В судовому засіданні 04.02.2013 р. приймали участь представники сторін:

від позивача: Добров Р.М., довіреність №ОМЗ/1624 від 21.03.2012р.

від відповідача: не з`явився

СУТЬ СПОРУ: про розірвання договору оренди нежитлового приміщення №116/30 від 21.10.2005р., укладеного між Департаментом комунальної власності Одеської міської ради та ФОП ОСОБА_1;

про виселення ФОП ОСОБА_1 з нежитлових приміщень підвалу та першого поверху, загальною площею 307,8 кв.м., які розташовані за адресою: АДРЕСА_2, на користь Департаменту комунальної власності Одеської міської ради;

про стягнення з ФОП ОСОБА_1 на користь Департаменту комунальної власності Одеської міської ради 8240,80 грн. орендної плати, 789,46 грн. пені.

Позивач на заявлених позовних вимогах наполягає, надав письмові пояснення від 09.01.2013р. за вх.№592/2013, від 17.01.2013р. за вх.№1575/2013, від 31.01.2013р. за вх.№3372/2013, в їх обґрунтування зазначає, що ФОП ОСОБА_1 згідно з договором оренди №116/30 від 21.10.2004р. Представництвом по управлінню комунальною власністю Одеської міської ради, правонаступником якого є Департаментом комунальної власності Одеської міської ради, надано в строкове платне користування об'єкт комунальної власності - нежитлові приміщення підвалу та першого поверху, загальною площею 307,8кв.м., які розташовані за адресою: АДРЕСА_2. Однак, відповідач в свою чергу несвоєчасно сплачував орендну плату, у зв'язку з чим у останнього утворилась заборгованість в сумі 8240,80грн., яку останній в процесі розгляду справи оплатив. Разом з цим, позивачем у зв'язку з несвоєчасною сплатою орендних платежів нараховано до стягнення з відповідача пеню в сумі 789,46 грн. Крім того, позивач послався на те, що орендар в порушення п.4.1. договору №116/30 від 21.10.2004р. не використовує орендовані приміщення для розміщення продовольчого магазину та складу, що, на думку позивача є суттєвим порушенням умов договору, позаяк є підставою для розірвання цього договору і як наслідок - виселення відповідача із орендованого приміщення.

Відповідач, в судові засідання не з'являвся, відзив на позов та витребувані судом документи не надав, у зв'язку з чим справу було розглянуто за наявними в ній матеріалами у відповідності до ст.75 ГПК України.

Ухвалою суду від 21.01.2013р., за клопотанням позивача від 21.01.2013р. за вх.№2068/2013, згідно ч.3 ст.69 ГПК України, строк розгляду справи було продовжено до 12.02.2013р.

Розглянувши наявні в матеріалах справи документи, заслухавши доводи представників прокурора та позивача, суд встановив наступне:

23.11.2005р. між Представництвом по управлінню комунальною власністю Одеської міської ради, правонаступником якого згідно Положення про Департамент комунальної власності Одеської міської ради, зареєстрованого державним реєстратором Виконкому ОМР 02.03.2011р., є Департамент комунальної власності Одеської міської ради, (орендодавець) та ФОП ОСОБА_1 (орендар) було укладено нову редакцію договору оренди нежитлового приміщення №116/30 від 21.10.2004р., за умовами якого орендодавець передає, а орендар приймає у строкове платне користування нежилі приміщення першого поверху та підвалу, загальною площею 307,8 кв.м., розташовані за адресою: АДРЕСА_2. Вищезазначені приміщення належать територіальній громаді міста Одеси в особі Одеської міської ради на праві комунальної власності на підставі свідоцтва про право власності серії ЯЯЯ №079267, виданого виконавчим комітетом Одеської міської ради 17.05.2005р. (п.1.1. договору).

Відповідно до п.1.3. договору №116/30 від 21.10.2004р. у редакції від 23.11.2005р. термін його дії з 23.11.2005р. до 23.11.2015р.

За умовами п.п.2.2., 2.4. договору №116/30 від 21.10.2004р. у редакції від 23.11.2005р. за орендоване приміщення орендар зобов'язується сплачувати орендну плату відповідно до розрахунку, приведеного у додатку 1 до договору, що становить за перший після підписання договору оренди місяць 2260,86 грн. без урахування ПДВ та індексу інфляції. Розмір орендної плати за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування розміру орендної плати за минулий місяць на щомісячний індекс інфляції, що друкується Мінстатом України. Орендар вносить орендну плату щомісячно до 15 числа поточного місяця, незалежно від результатів його господарської діяльності.

Згідно п.4.1. договору №116/30 від 21.10.2004р. у редакції від 23.11.2005р. вказане у п.1.1. приміщення орендодавцем передано орендарю виключно для використання під розміщення магазину, складу.

Після закінчення строку дії договору чи у випадку його дострокового розірвання, орендар зобов'язаний у 15-денний термін передати орендодавцю приміщення за актом у належному стані, не гіршому ніж на момент передачі його в оренду та відшкодувати орендодавцеві збитки у разі погіршення стану або втрати (повної або часткової) об'єкта оренди п.4.7. договору №116/30 від 21.10.2004р. у редакції від 23.11.2005р.).

За умовами п.5.2. договору №116/30 від 21.10.2004р. у редакції від 23.11.2005р. за несвоєчасне внесення орендної плати орендар сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочки.

У п.5.3. договору №116/30 від 21.10.2004р. у редакції від 23.11.2005р. сторони погодили, що у разі невнесення орендодавцем орендної плати на протязі 3 місяців з дати закінчення терміну платежу, орендодавець має право відмовитись від договору і вимагати повернення об'єкту оренди.

За невиконання або неналежне виконання орендарем обов'язків, передбачених п.4.1., абз."а", „г", „є" п.4.2. цього договору, орендодавець має право достроково вимагати розірвання договору оренди у порядку, передбаченому чинним законодавством (п.5.6. договору №116/30 від 21.10.2004р. у редакції від 23.11.2005р.).

Як свідчить витяг про реєстрацію права власності на нерухоме майно №7324902 від 24.05.2005р. право власності на нежилі приміщення першого поверху та підвалу, площею 307,8 кв.м., розташованого за адресою: АДРЕСА_2, зареєстровано за територіальною громадою міста Одеси в особі Одеської міської ради, про що видано свідоцтво про право власності від 17.05.2005р. серії ЯЯЯ №079267.

З огляду на подане позивачем поштове повідомлення від 24.10.2009р. відповідачем отримано вимогу позивача №01.15/1264 від 19.10.2009р. про дотримання профілю користування об'єктом оренди згідно з п.4.1. договору №116/30 від 21.10.2004р. у редакції від 23.11.2005р., доказів реагування на яку з боку відповідача до суду не подано.

Подані позивачем акти обстеження нежитлового приміщення, розташованого за адресою: АДРЕСА_2, від 13.10.2009р., від 23.03.2010р., 24.07.2012р., від 15.01.2013р. свідчать про використання відповідачем частини орендованого приміщення під кафе швидкого харчування, аптеку, магазин „ІНФОРМАЦІЯ_1" з продажу товарів спортивного харчування, магазин з продажу кондиціонерів, частина площі здається в суборенду.

Так, із розрахунку заборгованості, поданого позивачем, вбачається, що відповідач в процесі розгляду даної справи погасив існуючу заборгованість з орендної плати в сумі 8240,80 грн., у зв'язку з чим припинив існувати предмет спору у даній справі, відповідно до чого суд вважає за доцільне застосувати до правовідносин, що склались між сторонами в частині розрахунків по орендній платі, положення п.1-1 ст. 80 ГПК України, згідно якого суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Так, п.4.4. Постанови Пленуму ВГСУ №18 від 26.12.2011р. „Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України" передбачено, що господарський суд припиняє провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору (пункт 1-1 частини першої статті 80 ГПК України), зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань... Припинення провадження у справі на підставі зазначеної норми ГПК України можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи. Якщо ж він був відсутній і до порушення провадження у справі, то зазначена обставина тягне за собою відмову в позові, а не припинення провадження у справі.

З огляду на вищезазначене, так як з фактичною сплатою орендних платежів, між сторонами не залишилось неврегульованих питань, суд припиняє провадження у справі №5017/34444/2012 в частині заявлених позивачем позовних вимог про стягнення з відповідача 8240,80 грн. орендної плати в порядку п.1-1 ст.80 ГПК України, з підстав відсутності предмету спору.

Разом з цим, проаналізувавши наявні в матеріалах справи документи, подані позивачем - ДКВ ОМР докази та викладену його правову позицію, суд, вважає заявлені позивачем позовні вимоги щодо стягнення з ФОП ОСОБА_1 на користь Департаменту комунальної власності Одеської міської ради 789,46 грн. пені, нарахованої на суму заборгованості по орендній платі за жовтень 2011 р. - вересень 2012р., такими, що підлягають задоволенню з огляду на наступні положення законодавства.

Засадами чинного Цивільного кодексу України в редакції від 16.01.03 р. передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. (ст. 15 ЦК України).

Згідно ч.1 ст.759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

За користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Якщо розмір плати не встановлений договором, він визначається з урахуванням споживчої якості речі та інших обставин, які мають істотне значення (ч. 1 ст.762 Цивільний кодекс України).

Відповідно до ч.1 ст. 763 Цивільного кодексу України договір найму укладається на строк, встановлений договором.

Згідно ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а при відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

У відповідності до приписів ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язань може забезпечуватись неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Пунктом 1 ст. 547 Цивільного кодексу України встановлено, що правочин, щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі.

Відповідно до п.п. 1, 2, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Статтею 253 ЦК України визначено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Виходячи зі змісту зазначених норм, початком для нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання є день, наступний за днем, коли воно мало бути виконано. Нарахування санкцій триває протягом шести місяців. Проте законом або договором можуть бути передбачені інші умови нарахування.

Частина перша статті 223 ГК України передбачає, що при реалізації в судовому порядку відповідальності за правопорушення у сфері господарювання застосовуються загальний та скорочені строки позовної давності, передбачені ЦК України, якщо інші строки не встановлено ГК України.

За змістом пункту 1 частини другої статті 258 ЦК України щодо вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) передбачено спеціальну позовну давність в один рік.

Поняття позовної давності міститься в статті 256 ЦК України, відповідно до якої позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відтак частина шоста статті 232 ГК України передбачає строк та порядок, у межах якого нараховуються штрафні санкції, а строк, протягом якого особа може звернутись до суду за захистом свого порушеного права, встановлюється ЦК України.

За вищенаведених умов мало місце звернення позивача із вимогою про стягнення пені із дотриманням строку спеціальної позовної даності, який визначений п.1 ч.2 ст.258 ЦК України, та періоду нарахування пені, визначеного ч.6 ст.232 ГК України.

Перевіривши розрахунок пені, зроблений позивачем, суд встановив, що пеню обраховано вірно, із дотриманням строку спеціальної позовної давності та строку нарахування пені, встановленого ч.6 ст.232 ГК України, у зв'язку з чим позовна вимога позивача про стягнення з відповідача 789,46 грн. грн. пені, з врахуванням встановлення судом вище неналежного виконання відповідачем умов договору №116/30 від 21.10.2004р. у редакції від 23.11.2005р., зокрема, його п.2.4. щодо щомісчної та своєчасної у повній мірі оплати орендних платежів, підлягає судом задоволенню у повній мірі.

Таких висновків суд дійшов ще й з врахуванням постанов Верховного суду України по справі №13/110-11 від 27.04.2012р., у справі №40/117 від 20.03.2012р.

Також, позивачем заявлено позовну вимогу про розірвання договору оренди №116/30 від 21.10.2004р. у редакції від 23.11.2005р., укладеного між Представництвом по управлінню комунальною власністю Одеської міської ради та ФОП ОСОБА_1 та, як наслідок, виселення відповідача із орендованого приміщення.

Відповідно до ч.1 ст.18 Закону України „Про оренду державного та комунального майна" №2269-ХII від 10.04.1992р. за договором оренди орендаря може бути зобов'язано використовувати об'єкт оренди за цільовим призначенням відповідно до профілю виробничої діяльності підприємства, майно якого передано в оренду, та виробляти продукцію в обсягах, необхідних для задоволення потреб регіону.

Згідно ч.ч.1, 2 ст.773 ЦК України наймач зобов'язаний користуватися річчю відповідно до її призначення та умов договору. Якщо наймач користується річчю, переданою йому у найм, не за її призначенням або з порушенням умов договору найму, наймодавець має право вимагати розірвання договору та відшкодування збитків.

За положеннями п.1 ч.1 ст.783 ЦК України наймодавець має право вимагати розірвання договору найму, якщо: наймач користується річчю всупереч договору або призначенню речі.

Відповідно до ч.2 ст.651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Згідно до ч.ч.2, 3 ст. 653 ЦК України у разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються. У разі зміни або розірвання договору зобов'язання змінюється або припиняється з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни. Якщо договір змінюється або розривається у судовому порядку, зобов'язання змінюється або припиняється з моменту набрання рішенням суду про зміну або розірвання договору законної сили.

Так, у постанові Верховного суду України від 08.05.2012р. по справі №5021/966/2011 з аналогічних спірним правовідносинах викладено правову позицію, із якої вбачається, що істотне порушення орендарем (наймачем) такої умови договору оренди державного (комунального) майна, як внесення орендної плати, є достатньою правовою підставою для дострокового розірвання договору оренди в судовому порядку та повернення орендованого майна орендодавцю (наймодавцю). При цьому згідно з рішенням Конституційного Суду України від 9 липня 2002 року № 15-рп/2002 (справа № 1-2/2002 про досудове врегулювання спорів) право особи (громадянина України, іноземця, особи без громадянства, юридичної особи) на звернення до суду за вирішенням спору не може бути обмежене законом, іншими нормативно-правовими актами. Встановлення законом або договором досудового врегулювання спору за волевиявленням суб'єктів правовідносин не є обмеженням юрисдикції судів і права на судовий захист. Тому норми статті 188 ГК України та статті 11 ГПК України не позбавляють сторону договору права на безпосереднє звернення до суду з вимогою про розірвання договору оренди без дотримання порядку досудового врегулювання спору.

Суд, дослідивши договір №116/30 від 21.10.2004р. у редакції від 23.11.2005р., акти обстеження нежитлового приміщення, розташованого за адресою: АДРЕСА_2, від 13.10.2009р., від 23.03.2010р., 24.07.2012р., від 15.01.2013р., встановив, що мало місце систематичне порушення відповідачем умов договору, крім несвоєчасної сплати орендної плати, ще й цільового використання об'єкту оренди, визначеного п.4.1. вказаного договору, що є порушенням умов договору та положень Закону України „Про оренду державного та комунального майна", у зв'язку з чим суд вбачає правомірність позовної вимоги ДКВ ОМР щодо розірвання цього договору на вимогу сторони, права якої порушені.

Крім того, позивач просить суд виселити відповідача із орендованого приміщення.

За положеннями ч.1 ст.785 ЦК України у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Відповідно до ч.1 ст.27 Закону України „Про оренду державного та комунального майна" у разі розірвання договору оренди, закінчення строку його дії та відмови від його продовження або банкрутства орендаря він зобов'язаний повернути орендодавцеві об'єкт оренди на умовах, зазначених у договорі оренди.

Із аналізу вказаних положень чинного законодавства вбачається, що наслідком розірвання договору оренди є обов'язкове повернення об'єкта оренди орендодавцю, з огляду на що позовна вимога позивача про виселення ФОП ОСОБА_1 з нежитлових приміщень підвалу та першого поверху, загальною площею 307,8 кв.м., які розташовані за адресою: АДРЕСА_2, на користь Департаменту комунальної власності Одеської міської ради підлягає судом задоволенню у повній мірі.

Згідно ст.32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Статтею 33 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом (ст.43 ГПК України).

З огляду на вищевикладені обставини справи, з урахуванням положень чинного законодавства, суд, вбачає доведеними фактичними даними та обґрунтованими заявлені позовні вимоги позивача, у зв'язку з чим розриває договір оренди нежитлового приміщення №116/30 від 21.10.2005р., укладений між Департаментом комунальної власності Одеської міської ради та ФОП ОСОБА_1, виселяє ФОП ОСОБА_1 з нежитлових приміщень підвалу та першого поверху, загальною площею 307,8 кв.м., які розташовані за адресою: АДРЕСА_2, на користь Департаменту комунальної власності Одеської міської ради. Крім того, суд стягує з ФОП ОСОБА_1 на користь Департаменту комунальної власності Одеської міської ради 789,46 грн. пені.

Згідно ст. 49 ГПК України витрати по оплаті судового збору в сумі 1213,71грн. відшкодовуються позивачу за рахунок відповідача.

Відповідно до п.5 ч.1 ст.7 Закону України „Про судовий збір" №3674-VI від 08.07.2011р. судовий збір, сплачений позивачем за платіжним дорученням №1421 від 01.10.2012р. в сумі 1468,79 грн. підлягає поверненню позивачу з державного бюджету України.

Неявка відповідача в судове засідання не є перешкодою для розгляду справи, оскільки, як визначено п.п.3.9.1., 3.9.2. Постанови Пленуму ВГСУ №18 від 26.12.2011р. „Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК України. ...В разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Крім того, у постанові ВГСУ від 04.11.2010р. у справі № 10-22-3-30/336-07-9260 визначено, що суддя може постановити рішення, навіть якщо не надійшло жодного підтвердження про вручення або безпосередньо доставку судових ухвал відповідачу, якщо виконано наступні умови: ухвала була передана одним із способів, передбачених процесуальним законодавством, не було отримано будь-якого підтвердження, не зважаючи на всі розумні зусилля для отримання, процесуальні документи надсилались за адресою, яка зазначена стороною.

В процесі розгляду даної справи судом було вжито всіх необхідних заходів щодо повідомлення відповідача про судові засідання, в тому числі судове засідання, призначене на 04.02.2013р., особливо з врахуванням того, що ухвали надсилались відповідачу за адресою, зазначеною позивачем у позовній заяві та свідоцтві про державну реєстрацію ФОП ОСОБА_1 НОМЕР_2 від 18.11.2005р., витязі з ЄДРЮФОП станом на 11.01.2013р., суд приймає рішення за результатами розгляду справи по суті.

Керуючись ст. ст. 44, 49, п.1-1 ст.80, ст.ст.82- 85 ГПК України суд, -

ВИРІШИВ:

1. Припинити провадження у справі №5017/3444/2012 в частині заявлених Департаментом комунальної власності Одеської міської ради позовних вимог про стягнення 8240,80 грн. заборгованості по орендній платі.

2. Задовольнити решту частину заявлених позивачем позовних вимог.

3. Розірвати договір оренди нежитлового приміщення №116/30 від 21.10.2005р., укладений між Департаментом комунальної власності Одеської міської ради (65039, м.Одеса, вул.Артилерійська,1, код 2630259) та Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 (65070, АДРЕСА_1, код НОМЕР_1).

4. Виселити Фізичну особу - підприємця ОСОБА_1 (65070, АДРЕСА_1, код НОМЕР_1) з нежитлових приміщень підвалу та першого поверху, загальною площею 307,8 кв.м., які розташовані за адресою: АДРЕСА_2, на користь Департаменту комунальної власності Одеської міської ради (65039, м. Одеса, вул.Артилерійська,1, код 2630259).

5. Стягнути з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (65070, АДРЕСА_1, код НОМЕР_1) на користь Департаменту комунальної власності Одеської міської ради (65039, м. Одеса, вул. Артилерійська,1, код 2630259), 789 (сімсот вісімдесят дев'ять) грн. 46 коп. пені, 1213 (одна тисяча двісті тринадцять) грн. 71коп. судового збору.

6.Винести ухвалу про повернення Департаменту комунальної власності Одеської міської ради (65039, м. Одеса, вул.Артилерійська,1, код 2630259) з державного бюджету України 1468 (одна тисяча чотириста шістдесят вісім) грн. 79 коп. судового збору, сплаченого за платіжним дорученням №1421 від 01.10.2012р.

Рішення господарського суду набирає законної сили згідно зі ст. 85 ГПК України, після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Накази видати згідно зі ст. 116 ГПК України.

Повний текст рішення складено 06.02.2013р.

Суддя Малярчук І.А.