Рішення № 29108643, 31.01.2013, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31.01.13 Справа№ 5015/4769/12

За позовом: Приватного підприємства «Наш ринок», м. Львів;

до відповідача: Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, м. Львів

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Товариство з обмеженою відповідальністю «Наш ринок», м. Львів

про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою.

Суддя П. Манюк

при секретарі Н. Чорній

за участю представників:

від позивача: Пукаляк Т.М. - представник

від відповідача: ОСОБА_3 - представник

від третьої особи: не з'явився

Зміст ст. 22 ГПК України представникам позивача та відповідача роз'яснено.

Суть спору: Розглядається справа за позовом Приватного підприємства «Наш ринок» до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 з участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Наш ринок» про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою.

Ухвалою господарського суду Львівської області від 14.11.2012 року порушено провадження у справі та призначено до розгляду в судовому засіданні на 26.11.2012 року.

Розгляд справи відкладався з підстав наведених у відповідних ухвалах суду, в судових засіданнях оголошувалася перерва.

Ухвалою суду від 10.01.2013 року строк вирішення спору було продовжено в межах строків, визначених ч.3 ст.69 ГПК України.

28.01.2013 р. до участі у справі допущено Товариство з обмеженою відповідальністю «Наш ринок» в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача.

В судових засіданнях представник позивача позовні вимоги підтримав, просив їх задоволити.

Представник відповідача у судових засіданнях позовні вимоги заперечив, просив відмовити у їх задоволенні.

Представник третьої особи вимог суду не виконав, письмових пояснень по суті позову не подав.

Розглянувши матеріали справи суд встановив наступне:

Приватне підприємство «Наш ринок» (надалі - позивач) звернулося з позовом до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (надалі - відповідач) про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою по АДРЕСА_1, загальною площею 0, 4138 га, наданою позивачу у користування згідно договору оренди землі від 24.12.2010 року зареєстрованого у Львівській міській раді за № Ш - 1971, шляхом її звільнення від тимчасового об'єкта торгівлі (павільону), розміщеного на торгівельному місці № 12.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на те, що згідно з договором оренди землі від 24.12.2010 року, зареєстрованим у Львівській міській раді за № Ш - 1971, позивач користується земельною ділянкою, яка знаходиться по АДРЕСА_1, наданою для обслуговування ринку.

На вказаній земельній ділянці знаходиться зокрема тимчасовий об'єкт торгівлі (павільйон), який належить відповідачу та розміщений на торгівельному місці № 12.

Відповідно до п. 20 Правил торгівлі на ринках, адміністрація ринку при наданні продавцям торгових місць на визначений термін укладає з ними письмову угоду, в якій рекомендується зазначити термін дії угоди, асортимент (вид) товарів, що реалізуються, розташування торговельного місця, умови його оренди, розмір та порядок оплати за оренду майна, перелік послуг, які надає ринок та їх вартість.

В порушення вказаних Правил, відповідач ухиляється від укладення з позивачем договору оренди торговельного місця № 12 та використовує земельну ділянку під своїм тимчасовим об'єктом торгівлі (павільйоном), який розміщений на вказаному торговельному місці без жодних правових підстав, чим перешкоджає позивачу здійснювати підприємницьку діяльність з обслуговування ринку, оскільки відповідачем не сплачується орендна плата за використання торгового місця відповідно до встановленої плати на ринку.

Позивач надсилав відповідачу повідомлення від 04.04.2011 року № 3-03/11 про необхідність укладення договору оренди торгового місця, однак жодної відповіді від відповідача не отримав. Відтак позивач вважає, що його право як орендаря на користування земельною ділянкою є порушеним та підлягає захисту в судовому порядку.

В представленому відзиві та в усних пояснення, наданих в судових засіданнях, відповідач позовні вимоги заперечив з мотивів, що 09.11.2005 р. було створене товариство з обмеженою відповідальністю «Наш ринок». Для здійснення своєї господарської діяльності вказане товариство 22.05.2007 р. у порядку, передбаченому чинним законодавством, уклало з Львівською міською радою договір оренди землі. Згідно умов вказаного договору, земельна ділянка за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 0,4276 га, була надана орендарю - товариству з обмеженою відповідальністю «Наш ринок» у строкове платне користування терміном на 3 роки (до 10.05.2010 р.) для обслуговування ринку. Згодом, орендарем (ТзОВ «Наш ринок»), 05.05.2010 р. було подано у Львівську міську раду заяву із пакетом документів, необхідних для продовження терміну договору оренди землі. Письмового заперечення (відмови) у поновленні договору від Львівської міської ради орендар не отримував. Згідно рішення Господарського суду Львівської області від 30.11.2010 р. у справі № 15/201, суд дійшов до висновку про фактичне продовження існування між ТзОВ «Наш ринок» та Львівською міською радою відносин щодо оренди земельної ділянки загальною площею 0,4276 га. за адресою АДРЕСА_1 після спливу терміну оренди. Вказане рішення Господарського суду Львівської області від 30.11.2010 р. набрало законної сили.

Проте, 16.12.2010 р. Львівською міською радою прийнято ухвалу № 86 «Про користування ПП "Наш ринок" земельною ділянкою на АДРЕСА_1», у п. 1 якої, зокрема передбачено надання приватному підприємству "Наш ринок" земельної ділянки, що використовується ТзОВ «Наш ринок», площею 0,4138 га (у тому числі площею 0,0468 га у межах червоних ліній) на АДРЕСА_1 в оренду терміном на 3 роки для обслуговування ринку за рахунок земель житлової та громадської забудови за функцією використання - землі комерції.

Не погоджуючись з ухвалою Львівської міської ради від 16.12.2012 р. № 86, ТзОВ «Наш ринок» звернулося в Галицький районний суд м. Львова з позовом до Львівської міської ради про скасування вказаної ухвали Львівської міської ради. Постановою Галицького районного суду м. Львова від 21.02.2011 р. у справі № 2а-319/2011 р. позовні вимоги ТзОВ «Наш ринок» було задоволено. Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 20.06.2011 р. апеляційну скаргу Львівської міської ради задоволено, постанову Галицького районного суду м. Львова від 21.02.2011 р. скасовано. Однак ухвалою Вищого адміністративного суду України від 15.11.2011 р. касаційну скаргу ТзОВ «Наш ринок» задоволено, постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 20.06.2011 р. скасовано, а постанову Галицького районного суду м. Львова від 21.02.2011 р. залишено в силі.

Враховуючи, що ухвалу Львівської міської ради від 16.12.2012 р. № 86 «Про користування ПП "Наш ринок" земельною ділянкою по АДРЕСА_1» скасовано, позивач немає жодних підстав для стягнення з підприємців, в тому числі і відповідача орендної плати за використання торгового місця № 12.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, оцінивши докази в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають до задоволення виходячи із наступних мотивів:

Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Статтею 16 ЦК України встановлено, що одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є припинення дії, яка порушує право та відновлення становища, яке існувало до порушення.

Стаття 1 Закону України «Про оренду землі» встановлює, що оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Згідно ч. 1 ст. 5 Закону України "Про оренду землі", орендарями земельних ділянок є юридичні або фізичні особи, яким на підставі договору оренди належить право володіння і користування земельною ділянкою.

Відповідно до ст. 13 вказаного Закону, договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Як встановлено судом, 16.12.2010 р. Львівською міською радою прийнято ухвалу № 86 «Про користування ПП "Наш ринок" земельною ділянкою на АДРЕСА_1» в оренду терміном на 3 роки для обслуговування ринку за рахунок земель житлової та громадської забудови за функцією використання - землі комерції.

24.12.2010 р., на підставі вказаної ухвали, між Львівською міською радою та позивачем укладено договір оренди землі № Ш - 1971 загальною площею 0, 4138 га, яка знаходиться на АДРЕСА_1 у м. Львові для обслуговування ринку, що зареєстрований у управлінні Держкомзему у місті Львові 14.07.2011 р. за № 461010004000297, який на сьогоднішній день є чинним.

Твердження представників відповідача про те, що судовими рішеннями скасовано ухвалу Львівської міської ради від 16.12.2010 р. № 86 «Про користування ПП "Наш ринок" земельною ділянкою на АДРЕСА_1» не свідчать про недійсність договору оренди землі, укладеного між позивачем та Львівською міською радою. Доказів, які б підтверджували наявність судових рішень чи судових спорів щодо законності вказаного договору сторонами, станом на час розгляду справи, суду не представлено. В свою чергу вказаний договір не є недійсним в силу закону (нікчемний договір). Виходячи із приписів ч.3 ст. 215 Цивільного кодексу України, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах встановлених законом, такий правочин лише може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

На орендованій позивачем земельній ділянці знаходиться тимчасовий об'єкт торгівлі (павільйон), який належить відповідачу та розміщений на торгівельному місці № 12.

Згідно ст. 25Закону України "Про оренду землі" орендар земельної ділянки має право, зокрема, самостійно господарювати на землі з дотриманням умов договору оренди землі.

Відповідно до п. 20 Правил торгівлі на ринках, затверджених наказом Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України, Міністерства внутрішніх справ України, Державної податкової адміністрації України, Державного комітету стандартизації, метрології та сертифікації України від 26 лютого 2002 р. № 57/188/84/105, та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 22 березня 2002 р. за № 288/6576 , адміністрація ринку при наданні продавцям торгових місць на визначений термін укладає з ними письмову угоду, в якій рекомендується зазначити термін дії угоди, асортимент (вид) товарів, що реалізуються, розташування торговельного місця, умови його оренди, розмір та порядок оплати за оренду майна, перелік послуг, які надає ринок та їх вартість.

В порушення вказаних Правил, відповідач ухиляється від укладення з позивачем договору оренди торговельного місця № 12 та використовує земельну ділянку під своїм тимчасовим об'єктом торгівлі (павільйоном), який розміщений на вказаному торговельному місці без жодних правових підстав.

Згідно ст. 27 Закону України "Про оренду землі", орендареві забезпечується захист його права на орендовану земельну ділянку нарівні із захистом права власності на земельну ділянку відповідно до закону. Орендар в установленому законом порядку має право витребувати орендовану земельну ділянку з будь-якого незаконного володіння та користування, на усунення перешкод у користуванні нею, відшкодування шкоди, заподіяної земельній ділянці громадянами і юридичними особами України, іноземцями, особами без громадянства, іноземними юридичними особами, у тому числі міжнародними об'єднаннями та організаціями.

Відповідно до ст. 152 Земельного кодексу України, власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права його володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків, а також захищати свої права іншими визначеними способами захисту порушених прав на землю.

Судом встановлено, що право користування земельною ділянкою на якій розташований павільйон відповідачем у встановленому земельним законодавством порядку не набуто, тому таке порушення можна вважати як самовільне зайняття земельної ділянки, оскільки згідно ст. 1 Закону України „Про державний контроль за використанням та охороною земель" самовільним зайняттям земельної ділянки визнаються будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними.

Статтею 212 Земельного кодексу України визначено, що самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню власникам землі або землекористувачам без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування ними, а приведення земельних ділянок у придатний для використання стан, включаючи знесення будинків, будівель і споруд, здійснюється за рахунок громадян або юридичних осіб, які самовільно зайняли земельні ділянки. Повернення самовільно зайнятих земельних ділянок проводиться за рішенням суду.

В порушення вказаних норм законодавства відповідач ухиляється від укладення з позивачем договору оренди торгового місця № 12 та використовує земельну ділянку під своїм тимчасовим об'єктом торгівлі (павільйоном) без жодних правових підстав, не сплачує позивачу відповідної плати, чим перешкоджає позивачу у користуванні земельною ділянкою, необхідною йому для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Зважаючи на викладене, суд вважає, що позивачем представленими доказами доведено наявність умов, які є підставами для зобов'язання відповідача про усунення перешкод в користуванні позивачем земельною ділянкою по АДРЕСА_1, загальною площею 0, 4138 га, наданою у користування згідно договору оренди землі від 24.12.2010 року № Ш - 1971, шляхом її звільнення від тимчасового об'єкта торгівлі (павільону), розміщеного на торгівельному місці № 12.

За таких обставин суд прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають до задоволення.

Оскільки, спір виник внаслідок неправомірних дій відповідача, судові витрати (судовий збір) покладаються на відповідача.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст. 15, 16, 216 Цивільного кодексу України, ст. 152, 312 Земельного кодексу України, ст.ст. 1, 5, 13, 25, 27 Закону України «Про оренду землі», ст. ст. 33, 49, 82-84 ГПК України, суд,-

вирішив:

1. Позовні вимоги задоволити повністю.

2. Зобов'язати фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 (79039, АДРЕСА_2, ідентифікаційний код НОМЕР_1) усунути перешкоди Приватному підприємству «Наш ринок» (79007, АДРЕСА_1, код ЄДРПОУ 37072877) у користуванні земельною ділянкою по АДРЕСА_1, наданою у користування згідно договору оренди землі від 24.12.2010 року № Ш - 1971, шляхом її звільнення від тимчасового об'єкта торгівлі (павільону), розміщеного на торгівельному місці № 12.

3. Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (79039, АДРЕСА_2, ідентифікаційний код НОМЕР_1) на користь Приватного підприємства «Наш ринок» (79007, АДРЕСА_1, код ЄДРПОУ 37072877) 1 073, 00 грн. судового збору.

4. Накази видати відповідно до ст. 116 ГПК України.

Суддя Манюк П.Т.