Рішення № 29108611, 04.02.2013, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" лютого 2013 р.Справа № 5017/3373/2012

За позовом: Заступника прокурора м. Одеси в інтересах держави в особі Одеської міської ради в особі Департаменту комунальної власності Одеської міської ради

до відповідача: Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1

про розірвання договору оренди, виселення та стягнення 11 996,63 грн.

Суддя Малярчук І.А.

В судових засіданнях приймали участь представники сторін:

від прокурора: Вигнанюк Т.Л., посвідчення №013414 від 03.12.2012р.

від позивача - ОМР: не з`явився

від позивача - ДКВ ОМР: Полозенко І.І., довіреність від 18.06.2012р. №ОНЗ/3302; КурловичО.О., довіреність №01-13/7291 від 24.12.2012р.; Добров Р.М., довіреність №01-13/7391 від 25.12.2012р.

від відповідача: не з`явився

В судовому засіданні 21.01.2013 р. приймали участь представники сторін:

від прокурора: Вигнанюк Т.Л., посвідчення №013414 від 03.12.2012р.

від позивача - ОМР: не з`явився

від позивача - ДКВ ОМР: Добров Р.М., довіреність №01-13/7391 від 25.12.2012р.

від відповідача: не з`явився

СУТЬ СПОРУ: про розірвання договору оренди №307/204 від 28.10.2003р., укладеного між Представництвом по управлінню комунальною власністю Одеської міської ради та ФОП ОСОБА_1;

про виселення ФОП ОСОБА_1 на користь Департаменту комунальної власності Одеської міської ради з нежитлового приміщення підвалу, загальною площею 222,3 кв.м., що розташоване за адресою: АДРЕСА_2;

про стягнення з ФОП ОСОБА_1 на користь Департаменту комунальної власності Одеської міської ради заборгованості з орендної плати в сумі 11 231,75 грн. та пені в сумі 764,88грн.

Прокурор на заявлених позовних вимогах наполягає, надав уточнення позовних вимог від 01.02.2013р. за вх.№3486/2013, в їх обґрунтування зазначає, що за результатами проведеної прокуратурою м. Одеси перевірки додержання законодавства щодо оренди комунального майна, встановлено, що 28.10.2003р. між Представництвом по управлінню комунальною власністю Одеської міської ради (правонаступником якої є Департамент комунальної власності Одеської міської ради) та ФОП ОСОБА_1 було укладено договір оренди №307/204, згідно з яким, останньому передано у строкове платне користування об'єкт комунальної власності - нежитлове приміщення підвалу, загальною площею 222,3кв.м., що розташоване за адресою: АДРЕСА_2, строком до 28.10.2008р. Додатковим погодженням від 03.11.2008р. сторони встановили орендну плату з 01.01.2007р. у розмірі 1485,22 грн. 26.04.2010р. сторони підписали додаткове погодження, яким продовжили строк дії договору оренди до 26.10.2010р., у зв'язку з чим згідно ст.17 Закону України „Про оренду державного та комунального майна" за умови відсутності заяв сторін про його припинення договір №307/204 від 28.10.2003р. є дійсним. Внаслідок неналежного виконання відповідачем умов вищевказаного договору оренди у нього утворилась заборгованість по орендній платі в розмірі 11 231,75 грн., на суму якої прокурором було нараховано 764,88 грн. пені. Крім того, прокурор зазначає, що заборгованість відповідача перед ДКВ ОМР по орендній платі носить систематичний характер, що є суттєвим порушенням умов вищевказаного договору оренди та є підставою для його розірвання, про що прокурором також заявлено позовну вимогу. Також, як наслідок розірвання договору оренди прокурор просить суд виселити відповідача із орендованого приміщення.

Позивач - Одеська міська рада 05.12.2012р. подав до суду клопотання за вх.№36918/2012 про розгляд даної справи за відсутністю представника міськради.

Позивач - Департамент комунальної власності Одеської міської ради подав до суду пояснення від 10.12.2012р. за вх.№37599/2012, де повністю підтримав заявлені прокурором позовні вимоги та виклав їх обґрунтування, яке є тотожним, наведеному прокурором у позові.

Відповідач, в судові засідання не з'являвся, відзив на позов та витребувані судом документи не надав, у зв'язку з чим справу було розглянуто за наявними в ній матеріалами у відповідності до ст.75 ГПК України.

Ухвалою суду від 21.01.2013р., згідно клопотання позивача від 21.01.2013р. за вх.№2067/2013, за положеннями ч.3 ст.69 ГПК України, було продовжено строк розгляду справи до 06.02.2013р.

Розглянувши наявні в матеріалах справи документи, заслухавши доводи представників прокурора та позивача, суд встановив наступне:

28.10.2003р. між Представництвом по управлінню комунальною власністю міськради, правонаступником якого згідно Положення про Департамент комунальної власності Одеської міської ради, зареєстрованого державним реєстратором виконкому Одеської міської ради 02.03.2011р. є Департамент комунальної власності Одеської міської ради, (орендодавець) та ФОП ОСОБА_1 (орендар) було укладено договір оренди нежитлового приміщення №307/204, за умовами якого орендодавець передає, а орендар приймає у строкове платне користування нежитлове приміщення, розташоване за адресою: АДРЕСА_2, а саме, підвал загальною площею 222,3 кв.м., на підставі розпорядження міського голови №1335-01 від 28.10.2003р., під розміщення швейного виробництва та складу. Строк дії договору з 28.10.2003р. по 28.10.2008р. (п.п.1.1., 1.2. договору).

Відповідно до п.п.2.1., 2.2. договору №307/204 від 28.10.2003р. орендна плата визначається на підставі ст.19 Закону України „Про оренду державного та комунального майна" та рішення сесії Одеської міської ради від 26.03.2003р. №1054-ХХIV „Про оренду комунального майна, що є власністю територіальної громади міста Одеси". За орендоване приміщення орендар зобов'язується сплачувати орендну плату відповідно до розрахунку, приведеного у додатку 1 до договору, що становить за перший після підписання договору оренди місяць 569,86 грн. без урахування податку на додану вартість та індексу інфляції. Розмір орендної плати за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування розміру орендної плати за минулий місяць на щомісячний індекс інфляції, що друкується Мінстатом України.

До орендної плати не входить плата за комунальні послуги, вартість експлуатаційних витрат та плата за користування земельною ділянкою. Орендар вносить орендну плату щомісячно до 15 числа поточного місяця, незалежно від результатів його господарської діяльності (п.п.2.3., 2.4. договору).

За умовами п.3.4. договору №307/204 від 28.10.2003р. орендодавець зобов'язується передати орендарю в оренду приміщення, згідно з п.1.1. цього договору, за актом приймання-передачі, який підписується обома сторонами. Вступ орендаря у користування приміщенням настає одночасно з підписанням відповідного розпорядження про передачу в оренду нежитлового приміщення, договору оренди та акта приймання-передачі вказаного приміщення.

Після закінчення строку дії договору чи у випадку його дострокового розірвання, орендар зобов'язаний у 15-денний термін передати орендодавцю приміщення за актом у належному стані, не гіршому ніж на момент передачі його в оренду та відшкодувати орендодавцеві збитки у разі погіршення стану або втрати (повної або часткової) об'єкта оренди (п.4.7. договору №307/204 від 28.10.2003р.).

Згідно п.4.10. договору №307/204 від 28.10.2003р. у випадку припинення дії цього договору у зв'язку із закінченням строку чи дострокового розірвання договору, орендар сплачує орендну плату по день підписання акта приймання-передачі приміщення.

Положеннями п.5.2. договору №307/204 від 28.10.2003р. сторони передбачили, що за несвоєчасне внесення орендної плати орендар сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочки.

Відповідно до п.п.5.3., 5.6. договору №307/204 від 28.10.2003р. у разі невнесення орендарем орендної плати на протязі 3-х місяців з дати закінчення терміну платежу, договір підлягає розірванню у відповідності з чинним законодавством. За невиконання або неналежне виконання орендарем обов'язків за цим договором, орендодавець має право розірвати договір оренди у відповідності з чинним законодавством.

На виконання умов договору №307/204 від 28.10.2003р. Представництвом по УКВ передано відповідачу приміщення по АДРЕСА_2, згідно підписаного сторонами акту приймання-передачі приміщення від 28.10.2003р.

03.11.2008р. сторонами відписано додаткове погодження №1 до договору оренди №307/204 від 28.10.2003р., відповідно до п.1 якого на підставі Методики розрахунку і порядку використання плати за оренду державного майна, затвердженої постановою КМУ від 04.10.1995р. №786 (зі змінами), орендна плата за договором оренди №307/204 від 28.10.2003р. з 01.01.2007р. розраховується в сумі 1485,22 грн.

26.04.2010р. між Представництвом по управлінню комунальною власністю міськради та ФОП ОСОБА_1 було підписано додаткове погодження №3 до договору оренди №307/204 від 28.10.2003р. відповідно до якого строк дії договору було продовжено до 26.10.2010р.

Позивач - ДКВ ОМР надав суду докази часткової оплати відповідачем орендної плати з грудня 2011 р. по жовтень 2012р., а саме, виписки УДКСУ у м. Одесі Одеської області за 01.11.2012р., 20.06.2012р., 10.05.2012р., 06.04.2012р., 28.03.2012р., 24.02.2012р., 25.01.2012р., 23.12.2011р.

Відповідно до свідоцтва про право власності на житловий будинок від 28.01.2004р. №46 об'єкт, розташований за адресою: АДРЕСА_2 належить Територіальній громаді міста Одеси в особі Одеської міської ради.

Згідно довідки КП „ОМБТІ та РОН" №14186-12/363 від 20.12.2012р. станом на 19.12.2012р. окремо нежитлове приміщення підвалу загальною площею 222,3 кв.м. по АДРЕСА_2 не зареєстроване.

Проаналізувавши наявні в матеріалах справи документи, подані прокурором та позивачем - ДКВ ОМР докази та викладену правову позицію, суд, вважає заявлені прокурором позовні вимоги про стягнення з ФОП ОСОБА_1 на користь Департаменту комунальної власності Одеської міської ради заборгованості з орендної плати в сумі 11 231,75 грн. такими, що підлягають задоволенню з огляду на наступні положення законодавства.

Засадами чинного Цивільного кодексу України в редакції від 16.01.03 р. передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. (ст. 15 ЦК України).

Згідно ч.1 ст.759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

За користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Якщо розмір плати не встановлений договором, він визначається з урахуванням споживчої якості речі та інших обставин, які мають істотне значення (ч. 1 ст.762 ЦК України).

Відповідно до ч.1 ст. 763 ЦК України договір найму укладається на строк, встановлений договором.

Згідно ст.ст.525, 526 ЦК України зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а при відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Таким чином, наявні у справі докази свідчать про існування заборгованості відповідача по орендній платі за договором оренди №307/204 від 28.10.2003р. перед ДКВ ОМР в сумі 11 231,75грн. за липень-листопад 2012р.

Також, позивачем заявлено до стягнення з відповідача 764,88 грн. пені, нарахованої на суму заборгованості по орендній платі за грудень 2011 р. - жовтень 2012р., оскільки, як вбачається із виписок УДКСУ у м. Одесі Одеської області за 01.11.2012р., 20.06.2012р., 10.05.2012р., 06.04.2012р., 28.03.2012р., 24.02.2012р., 25.01.2012р., 23.12.2011р. мала місце несвоєчасна сплата відповідачем орендної плати протягом вказаного періоду.

У відповідності до приписів ст. 546 ЦК України виконання зобов'язань може забезпечуватись неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Пунктом 1 ст. 547 ЦК України встановлено, що правочин, щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі.

Відповідно до п.п. 1, 2, 3 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Статтею 253 ЦК України визначено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Виходячи зі змісту зазначених норм, початком для нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання є день, наступний за днем, коли воно мало бути виконано. Нарахування санкцій триває протягом шести місяців. Проте законом або договором можуть бути передбачені інші умови нарахування.

Частина перша статті 223 ГК України передбачає, що при реалізації в судовому порядку відповідальності за правопорушення у сфері господарювання застосовуються загальний та скорочені строки позовної давності, передбачені ЦК України, якщо інші строки не встановлено ГК України.

За змістом пункту 1 частини другої статті 258 ЦК України щодо вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) передбачено спеціальну позовну давність в один рік.

Поняття позовної давності міститься в статті 256 ЦК України, відповідно до якої позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відтак частина шоста статті 232 ГК України передбачає строк та порядок, у межах якого нараховуються штрафні санкції, а строк, протягом якого особа може звернутись до суду за захистом свого порушеного права, встановлюється ЦК України.

За вищенаведених умов мало місце звернення позивача із вимогою про стягнення пені із дотриманням строку спеціальної позовної даності, який визначений п.1 ч.2 ст.258 ЦК України, та періоду нарахування пені, визначеного ч.6 ст.232 ГК України.

Перевіривши розрахунок пені, зроблений позивачем, суд встановив, що пеню обраховано вірно, із дотриманням строку спеціальної позовної давності та строку нарахування пені, встановленого ч.6 ст.232 ГК України, у зв'язку з чим позовна вимога прокурора про стягнення з відповідача 764,88 грн. пені підлягає судом задоволенню у повній мірі.

Таких висновків суд дійшов ще й з врахуванням постанов Верховного суду України по справі №13/110-11 від 27.04.2012р., у справі №40/117 від 20.03.2012р.

Також, позивачем заявлено позовну вимогу про розірвання договору оренди №307/204 від 28.10.2003р., укладеного між Представництвом по управлінню комунальною власністю Одеської міської ради та ФОП ОСОБА_1 та, як наслідок, виселення відповідача із орендованого приміщення.

Відповідно до ч.1 ст.10 Закону України „Про оренду державного та комунального майна" №2269-ХII від 10.04.1992р. орендна плата з урахуванням її індексації є істотною умовою договору оренди

Згідно ч.ч.1, 2 ст.773 ЦК України наймач зобов'язаний користуватися річчю відповідно до її призначення та умов договору. Якщо наймач користується річчю, переданою йому у найм, не за її призначенням або з порушенням умов договору найму, наймодавець має право вимагати розірвання договору та відшкодування збитків.

За положеннями п.1 ч.1 ст.783 ЦК України наймодавець має право вимагати розірвання договору найму, якщо: наймач користується річчю всупереч договору або призначенню речі.

Відповідно до ч.2 ст.651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Згідно до ч.ч.2, 3 ст. 653 ЦК України у разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються. У разі зміни або розірвання договору зобов'язання змінюється або припиняється з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни. Якщо договір змінюється або розривається у судовому порядку, зобов'язання змінюється або припиняється з моменту набрання рішенням суду про зміну або розірвання договору законної сили.

Так, у постанові ВСУ від 08.05.2012р. по справі №5021/966/2011 з аналогічних спірним правовідносинах викладено правову позицію, із якої вбачається, що істотне порушення орендарем (наймачем) такої умови договору оренди державного (комунального) майна, як внесення орендної плати, є достатньою правовою підставою для дострокового розірвання договору оренди в судовому порядку та повернення орендованого майна орендодавцю (наймодавцю). При цьому згідно з рішенням КСУ від 9 липня 2002 року № 15-рп/2002 (справа № 1-2/2002 про досудове врегулювання спорів) право особи (громадянина України, іноземця, особи без громадянства, юридичної особи) на звернення до суду за вирішенням спору не може бути обмежене законом, іншими нормативно-правовими актами. Встановлення законом або договором досудового врегулювання спору за волевиявленням суб'єктів правовідносин не є обмеженням юрисдикції судів і права на судовий захист. Тому норми статті 188 ГК України та статті 11 ГПК України не позбавляють сторону договору права на безпосереднє звернення до суду з вимогою про розірвання договору оренди без дотримання порядку досудового врегулювання спору.

Суд, дослідивши договір №307/204 від 28.10.2003р., виписки УДКСУ у м. Одесі Одеської області за 01.11.2012р., 20.06.2012р., 10.05.2012р., 06.04.2012р., 28.03.2012р., 24.02.2012р., 25.01.2012р., 23.12.2011р., встановив, що мало місце систематичне порушення відповідачем умов договору щодо строку сплати орендної плати, визначеного п.2.4. вказаного договору, за грудень 2011 р. - листопад 2012р., що є порушенням істотної умови договору, оскільки позивач позбавлений можливості отримати за договором те, на що він розраховував, а саме, надходження до бюджету коштів від орендної плати, отже таке порушення має наслідком розірвання договору на вимогу сторони. З огляду на викладене, суд задовольняє позовні вимоги прокурора щодо розірвання договору №307/204 від 28.10.2003р.

Одночасно, прокурором заявлено позовну вимоги про виселення відповідача із орендованого нежитлового приміщення.

За положеннями ч.1 ст.785 ЦК України у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Відповідно до ч.1 ст.27 Закону України „Про оренду державного та комунального майна" у разі розірвання договору оренди, закінчення строку його дії та відмови від його продовження або банкрутства орендаря він зобов'язаний повернути орендодавцеві об'єкт оренди на умовах, зазначених у договорі оренди.

Звідси, як наслідок задоволення судом позовної вимоги про розірвання договору №307/204 від 28.10.2003р., суд задовольняє позовну вимогу прокурора про виселення ФОП ОСОБА_1 з орендованого приміщення та передання Департаменту комунальної власності Одеської міської ради нежитлового приміщення підвалу, загальною площею 222,3 кв.м., що розташоване за адресою: АДРЕСА_2.

Згідно ст.32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Статтею 33 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом (ст.43 ГПК України).

З огляду на вищевикладені обставини справи, з урахуванням положень чинного законодавства, суд, вбачає доведеними фактичними даними та обґрунтованими заявлені позовні вимоги прокурора, у зв'язку з чим стягує з ФОП ОСОБА_1 на користь Департаменту комунальної власності Одеської міської ради заборгованість з орендної плати в сумі 11 231,75грн., пеню в сумі 764,88грн., розриває договір оренди №307/204 від 28.10.2003р., укладений між Представництвом по управлінню комунальною власністю Одеської міської ради та ФОП ОСОБА_1 та виселяє ФОП ОСОБА_1 та передає Департаменту комунальної власності Одеської міської ради спірне майно.

Згідно ст. 49 ГПК України витрати по оплаті судового збору в сумі 2682,50грн. підлягають стягненню з відповідача до державного бюджету України.

Неявка відповідача в судове засідання не є перешкодою для розгляду справи, оскільки, як визначено п.п.3.9.1., 3.9.2. Постанови Пленуму ВГСУ №18 від 26.12.2011р. „Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК України. ...В разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Крім того, у постанові ВГСУ від 04.11.2010р. у справі № 10-22-3-30/336-07-9260 визначено, що суддя може постановити рішення, навіть якщо не надійшло жодного підтвердження про вручення або безпосередньо доставку судових ухвал відповідачу, якщо виконано наступні умови: ухвала була передана одним із способів, передбачених процесуальним законодавством, не було отримано будь-якого підтвердження, не зважаючи на всі розумні зусилля для отримання, процесуальні документи надсилались за адресою, яка зазначена стороною.

В процесі розгляду даної справи судом було вжито всіх необхідних заходів щодо повідомлення відповідача про судові засідання, в тому числі судове засідання, призначене на 21.01.2013р., особливо з врахуванням того, що ухвали надсилались відповідачу за адресою зазначеною прокурором у позовній заяві та свідоцтві про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 НОМЕР_2 від 25.11.2002р., суд приймає рішення за результатами розгляду справи по суті.

Керуючись ст. ст. 44, 49, 82- 85 ГПК України суд, -

ВИРІШИВ:

1. Задовольнити позов прокурора повністю.

2. Розірвати договір оренди №307/204 від 28.10.2003р., укладений між Представництвом по управлінню комунальною власністю Одеської міської ради (65039, м. Одеса, вул. Артилерійська,1, код 2630259) та Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 (65089, АДРЕСА_1, код НОМЕР_1).

3. Виселити Фізичну особу - підприємця ОСОБА_1 (65089, АДРЕСА_1, код НОМЕР_1) на користь Департаменту комунальної власності Одеської міської ради (65039, м. Одеса, вул. Артилерійська,1, код 2630259) з нежитлового приміщення підвалу, загальною площею 222,3 кв.м., що розташоване за адресою: АДРЕСА_2.

4. Стягнути з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (65089, АДРЕСА_1, код НОМЕР_1) на користь Департаменту комунальної власності Одеської міської ради (65039, м. Одеса, вул. Артилерійська,1, код 2630259) 11 231 (одинадцять тисяч двісті тридцять одна) грн. 75 коп. заборгованості, 764 (сімсот шістдесят чотири) грн. 88 коп. пені.

5. Стягнути з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (65089, АДРЕСА_1, код НОМЕР_1) до державного бюджету України (рахунок №31210206783008, Одержувач: ГУДКСУ в Одеській області, Код ЄДРПОУ - 37607526, Банк одержувача: ГУДКСУ в Одеській області, МФО: 828011, Код бюджетної класифікації: 22030001, Код ЄДРПОУ господарського суду Одеської області: 03499997) через Державну податкову інспекцію у Приморському районі м. Одеси 2682 (дві тисячі шістсот вісімдесят дві) грн. 50коп. судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили згідно зі ст. 85 ГПК України, після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Накази видати згідно зі ст. 116 ГПК України.

Повний текст рішення складено 05.02.2013р.

Суддя Малярчук І.А.