Рішення № 29108481, 31.01.2013, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-8/17302-2012 31.01.13

за позовом Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України»

до Державне підприємство зовнішньоекономічної діяльності «Укрінтеренерго»

про стягнення штрафних та фінансових санкцій у розмірі 48017,88 грн.

Суддя Полякова К.В.

Представники:

від позивача: Бернацька О.В. - дов. №14-407 від 15.06.2012,

від відповідача: Какун Н.М. - дов. №3 від 17.01.2013,

СУТЬ СПОРУ:

На розгляд Господарському суду міста Києва передані позовні вимоги Публічного акціонерного т товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» до Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності «Укрінтеренерго» про стягнення штрафних та фінансових санкцій у розмірі 48017,88 грн., з яких: втрати від інфляційних процесів за весь час прострочення у розмірі 39535,91 грн., три відсотки річних - 1372,76 грн. та пеня 7109,20 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх обов'язків щодо оплати отриманого природного газу відповідно до умов договору № 44/1-81 на купівлю-продаж природного газу.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.12.2012 порушено провадження у справі та призначено справу до розгляду на 20.12.2012 року.

20.12.2012 через відділ діловодства та документообігу Господарського суду міста Києва відповідачем подано відзив на позовну заяву, у якому виклав свої заперечення щодо задоволення позовних вимог з огляду на те, що Державним підприємством зовнішньоекономічної діяльності «Укрінтерненрго» прострочено оплату за отриманий природний газ на 4 дні, а не на 123 дня, як вказано позивачем. До того ж, посилаючись на важке фінансове становище, відповідач просить зменшити розмір штрафних санкцій до 1000,00 грн.

У судовому засіданні 20.12.2012 представник позивача підтримав позовні вимоги у повному обсязі, додатково надав реєстр прийнятих платежів від Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності «Укрінтеренерго».

Представник відповідача у судовому засіданні заперечував проти позову, посилаючись на обставини і факти, викладені у відзиві на позовну заяву.

У зв'язку із наданням додаткових доказів та пояснень, судом оголошено перерву у судовому засіданні до 31.01.2013 року.

Під час судового засідання 31.01.2013 представник позивача надала пояснення на підтвердження обставин, викладених у позовній заяві, додатково надала баланс, звіт про фінансові результати за 1 півріччя 2012 року та акт звірки розрахунків за період з 01.09.2011 по 30.11.2012 року, просила задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Представник відповідача у призначеному судовому засіданні надала пояснення аналогічні тим, що викладені у відзиві на позовну заяву, заперечували проти заявленого позову.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, суд, -

ВСТАНОВИВ:

29.09.2011 між Національною акціонерною компанією «Нафтогаз України» (продавець) та Державним підприємством зовнішньоекономічної діяльності «Укрінтеренерго» (покупець) укладено Договір № 44/1-81 на купівлю-продаж природного газу.

Пунктом 1.1. Договору № 44/1-81 закріплено, що продавець зобов'язується передати у власність покупцю у IV кварталі 2011 року та у 2012 році природний газ (за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, ввезеного на митну територію України ПАТ «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України», далі - газ), а покупець зобов'язується прийняти та оплатити газ на умовах цього договору.

На виконання умов договору, а саме пункту 2.1. позивач поставив, а відповідач прийняв природний газ обсягом 31902,917 тис. куб. метрів на загальну суму 123914694,54 грн., що підтверджується актами приймання-передачі природного газу від 31.10.2011 (а. с. 17, 18), від 30.11.2011 (а. с. 19) та від 31.12.2011 (а. с. 20).

Відповідно до п. 6.1. Договору № 44/1-81 оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 30 (тридцяти) відсоткової попередньої оплати вартості планових обсягів поставки природного газу за 5 (п'ять) днів до початку здійснення поставки. Решта 70 (сімдесят) відсотків вартості планових обсягів поставки природного газу сплачується покупцем протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа місяця наступного за місяцем поставки газу.

Додатковою угодою № 3 від 14.11.2011 до договору на купівлю-продаж природного газу від 29.09.2011 № 44/1-81 (а. с. 16) пункт 6.1. викладено у наступній редакції :

«Оплата за природний газ з врахуванням вартості транспортування територіє України проводиться покупцем виключно грошовими коштами в такому порядку:

- оплата в розмірі 30% (тридцять відсотків) від вартості запланованих місячних обсягів проводиться не пізніше ніж за 5 (п'ять) банківських днів до початку місяця поставки газу;

- оплати в розмірі по 35% (тридцять п'ять відсотків) від вартості запланованих місячних обсягів проводяться до 5 числа та до 15-го числа поточного місяця поставки.

Остаточний розрахунок за спожитий газ з урахуванням вартості транспортування територією України здійснюється на підставі акту приймання-передачі газу (за звітний місяць) до 14 числа місяця, наступного за місяцем поставки газу».

Відповідно до п.7.2 зазначеного Договору № 44/1-81, у разі невиконання покупцем пункту 6.1. умов цього Договору він у безспірному порядку зобов'язується сплатити продавцю крім суми заборгованості пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу, а за прострочення понад 30 днів додатково стягується штраф у розмірі 7% від суми простроченого платежу. Пеня сплачується протягом 3 (трьох) банківських днів з моменту отримання покупцем вимоги продавця. У разі несплати пені у вказаний строк покупець вважається таким, що має заборгованість за цим Договором.

Оплату за природний газ поставлений у жовтні відповідачем здійснено 18.11.2011 року, що підтверджується платіжним дорученням № 73 від 18.11.2011 та платіжним дорученням № 74 від 18.11.2011, які містяться у матеріалах справи. Оскільки умовами договору № 44/1-81, пунктом 6.1. передбачено здійснювати остаточний розрахунок до 14-го числа місяця наступного за місяцем поставки газу 07.11.2012 Національною акціонерною компанією «Нафтогаз України» на адресу відповідача надіслано вимогу про сплату пені розміром 7109,20 грн.

З огляду на те, що Державним підприємством зовнішньоекономічної діяльності «Укрінтеренерго» умови договору, щодо оплати отриманого природного газу, здійснювались з простроченням, позивач звернувся до суду із позовною заявою, щодо стягнення на свою користь інфляційних втрат у розмірі 39535,91 грн., 3% річних 1372,76 грн. та 7109,20 грн. пені.

Суд, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, з'ясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами, дійшов висновку про те, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Нормами частини 1 статті 11 ЦК України передбачено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства. Пунктом 1 частини 2 зазначеної статті визначені підстави виникнення цивільних прав та обов'язків, якими зокрема є договори та інші правочини.

Оскільки між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення Господарського кодексу України (далі ГК України) як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері.

Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 193 ГК України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно ст. 173 ГК України один суб'єкт господарського зобов'язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб'єкта, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ст. 530 ЦК України).

Статтею 614 ЦК України визначено, що особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлене договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

Відповідно до статті 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, частина 1 статті 625 ЦК України встановлює виняток із загального правила статті 614 Цивільного кодексу України, що закріплює принцип вини як підставу відповідальності боржника.

З системного аналізу наведених законодавчих норм, вбачається право кредитора вимагати стягнення боргу, враховуючи індекс інфляції та відсотків річних, як спосіб захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

Відповідно до Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 17.07.2012р. №01-06/928/2012 «Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права» сума боргу з урахуванням індексу інфляції повинна розраховуватися, виходячи з індексу інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якийсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, дефляція).

Згідно із роз'ясненням Вищого арбітражного суду України від 12.05.1999 №02-5/223 відповідні індекси інфляції розраховуються Державним комітетом статистики України (раніше - Міністерство статистики України), починаючи з серпня 1991 року щомісячно і публікуються у газеті «Урядовий кур'єр». Повідомлені друкованими засобами масової інформації з посиланням на державний комітет статистики України ці показники згідно зі статтями 19, 21 і 22 Закону України «Про інформацію» є офіційними і можуть використовуватися для визначення розміру завданих збитків.

Відповідно до листа Верховного Суду України від 03.04.1997 №62-97 «Рекомендації відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ», якщо сума боргу повинна бути сплачена в період з 1 по 15 числа відповідного місяця, то вона індексується з рахунком цього місяця, а якщо сума повинна бути сплачена з 16 по 31 число відповідного місяця, то вона індексується з наступного місяця.

Суд, дослідивши подані позивачем розрахунки, встановив, що Публічним акціонерним товариством «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз Україна» зроблено хибний висновок щодо кількості днів прострочення виконання зобов'язання відповідачем, з огляду на наступне. Умовами договору № 44/1-81 на купівлю-продаж природного газу, безпосередньо п. 6.1., визначено, що строк остаточного розрахунку здійснюється до 14-го числа місяця, отже кількість днів щодо прострочення необхідно відліковувати з 15-го числа по день фактичного здійснення оплати. Платіжним дорученням № 73 від 18.11.2011 та платіжним дорученням № 74 від 18.11.2011, які містяться у матеріалах справи, підтверджується факт здійснення 18.11.2011 оплати за прийнятий природний газ.

На підставі наявних у матеріалах справи доказів, здійснивши арифметичний розрахунок, суд дійшов висновку, що фактична кількість днів прострочення здійснення оплати за прийнятий природний газ дорівнює 4 дні. Крім того, відповідачем у відзиві на позовну заяву та протягом судового розгляду даного спору не заперечувався факт прострочення здійснення оплати за договором № 44/1-81 на 4 дні.

Враховуючи вище викладене, перевіривши розрахунок інфляційної складової суми боргу суд дійшов висновку, що вимога позивача про стягнення інфляційних втрат підлягає задоволенню у сумі розміром 4185,26 грн., тобто як визначено законодавством, за весь час прострочення платежу, а саме за 4 дні.

Перевіривши розрахунок 3% річних, суд визнав його обґрунтованим та таким, що відповідає нормам чинного законодавства України, а вимогу позивача про стягнення з відповідача суми 3% річних розміром 1372,76 грн. такою, що підлягає задоволенню.

Щодо нарахованої суми пені суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки.

Згідно із положень статей 546, 549 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, різновидом якої є пеня.

Відповідно до частини 1 статті 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Відповідно до п.7.2 зазначеного Договору № 44/1-81, у разі невиконання покупцем пункту 6.1. умов цього Договору він у безспірному порядку зобов'язується сплатити продавцю крім суми заборгованості пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу, а за прострочення понад 30 днів додатково стягується штраф у розмірі 7% від суми простроченого платежу. Пеня сплачується протягом 3 (трьох) банківських днів з моменту отримання покупцем вимоги продавця. У разі несплати пені у вказаний строк покупець вважається таким, що має заборгованість за цим Договором.

Відповідно до статей 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Суд критично оцінює прохання відповідача зменшити суму пені до 1000,00 грн. у зв'язку із тим, що Державне підприємство зовнішньоекономічної діяльності «Укрінтеренерго» перебуває у важкому фінансовому становищі, та наголошує на наступному. У відповідності ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язанням є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 617 ЦК України, норми якої кореспондуються з положеннями ст. 218 ГК України, визначено, що особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком відсутність у боржника необхідних коштів.

З огляду на положення наведених вище норм, відповідач не звільняється від виконання зобов"язаннь з оплати прийнятого природного газу, оскільки важке фінансове становище не визначено законадавчо обставиною, що звільняє від виконання зобов'язання.

За таких обставин, перевіривши наданий розрахунок пені, суд вважає його законним та обґрунтованим, а вимога позивача про стягнення з відповідача пені за прострочення здійснення оплати за прийнятий газ підлягає задоволенню у сумі 7109,20 грн.

Згідно з ч. 1 статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Частиною 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Нормами статті 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Оскільки спір виник внаслідок неправомірних дій відповідача, то судові витрати - судовий збір - відповідно до приписів статті 49 ГПК України, покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 33, 34, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності «Укрінтеренерго» (04080, місто Київ, Подільський район, вулиця Фрунзе, будинок 85; код ЄДРПОУ 19480600) на користь Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (01001, місто Київ, Шевченківський район, вулиця Богдана Хмельницького, будинок 6; код ЄДРПОУ 20077720) 4185 (чотири тисячі сто вісімдесят п'ять) гривень 26 копійок - втрат від інфляційних процесів за весь час прострочення, 7109 (сім тисяч сто дев'ять) гривень 20 копійок пені, 3% річних - 1372 (одну тисячу триста сімдесят дві) гривні 76 копійок та 454 (чотириста п'ятдесят чотири) гривні 59 копійок судового збору.

Рішення постановлено у нарадчій кімнаті та проголошено його вступну та резолютивну частину у судовому засіданні у присутності представника позивача та представника відповідача 31.01.2013 року.

Дата виготовлення повного тексту - 05.02.2013 року.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя К.В. Полякова