Рішення № 29107545, 05.02.2013, Тульчинський районний суд Вінницької області

Справа № 148/477/13- ц

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 лютого 2013 року м.Тульчин

Тульчинський районний суд Вінницької області

в складі: головуючого судді Карнауха А.П.

при секретарі Нечипорук Т.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Тульчині цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Тульчинської державної нотаріальної контори про усунення порушень права,

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернулась до Тульчинського районного суду з позовом до Тульчинської державної нотаріальної контори про усунення порушень права. Мотивуючи свої позовні вимоги наступним.

В даний час позивачка проживає в с.Довжок Кам»янець-Подільського району Хмельницької області, але зареєстрована в ІНФОРМАЦІЯ_1, де раніше постійно проживала. Має намір провести відчуження свого будинку. Але при зверненні до нотаріуса їй було повідомлено про наявність заборони, яка була накладена ще 13.07.2007 року Тульчинською державною нотаріальною конторою за № 5298870, про що їй було вручено витяг із Єдиного реєстру заборон відчуження об»єктів нерухомого майна.

Вона 01.12.2012 року зверталась до нотаріальної контори з проханням зняти заборону, але їй було відмовлено через відсутність повідомлення про зняття заборони від Вінницької обласної контори будбанку, який 22.03.1985 року був ініціатором накладення заборони. В усному порядку державним нотаріусом було роз"яснено, що відсутні будь-які документи про причини накладення заборони. Є лише запис в журналі накладення заборон за 1985 рік, який у 2007 році при введенні в дію Єдиного реєстру заборон був автоматично перенесений з журналу до реєстру.

Вважає відмову нотаріальної контори зняти заборону неправомірною.

Просить суд визнати дії Тульчинської державної нотаріальної контори про відмову в знятті заборони, накладеної 27 березня 1985 року і зареєстрованої 13 липня 2007 року за № 5298870 на ім»я ОСОБА_1 неправомірними.

Зобов»язати Тульчинську державну нотаріальну контору вилучити вказану заборону з Єдиного реєстру заборон відчуження об»єктів нерухомого майна.

В судове засідання позивачка ОСОБА_1 не з»явилась, надала суду письмову заяву про розгляд справи за її відсутності, за участю її представника, та про підтримку позовних вимог.

Представник позивачки адвокат ОСОБА_2, в судовому засіданні позовні підтримав та пояснив суду, що його довірителька раніше проживала в м.Тульчині, а потім переїхала до Хмельницької області. Зараз вона хоче відчужити свій будинок, але зробити цього не може, бо в реєстрі заборон стоїть заборона на відчуження її майна. Ця заборона накладена ще в 1985 році. З яких підстав нотаріальна контора пояснити не може. Відсутні будь-які документи з цього приводу. Залишився лише запис в журналі, що заборона накладена з ініціативи Стройбанку, якого в Україні не існує. Просить суд задовольнити позовні вимоги.

Представник відповідача завідуюча Тульчинською державною нотаріальною конторою ОСОБА_3, позов визнала та пояснила суду, що в нотаріальній конторі немає ніяких документів щодо підстав накладення заборони в 1985 році. В журналі заборон зроблений лише запис про це. Коли формувався реєстр заборон, то цей запис автоматично був перенесений до реєстру. В даний час пояснити з яких підстав була накладена заборона і чи ці підстави не відпали вона не може. При передачі справ до нотаріального архіву в 2006 році ніяких документів про цю заборону передано не було. Інших заборон щодо майна ОСОБА_1 в реєстрі немає.

Вислухавши пояснення представників позивача та відповідача, оглянувши матеріали справи суд встановив, що згідно витягу з Єдиного реєстру заборон відчуження об»єктів нерухомого майна № 38378964 від 20.10.2012 року в реєстрі міститься архівний запис щодо накладення заборони на майно позивачки, який зроблений 13.07.2007 року з ініціативи Вінницької облконтори стройбанку від 22.03.1985 року.. При цьому записано, що підстави такої заборони не вказані.

Згідно листа заступника голови Національного банку України №4-010/5734/11627 від 07.12.2012 року Національним банком України не зареєстровано банк під назвою «Стройбанк». Інформації про його правонаступників також немає.

Вказане свідчить про відсутність на даний час будь-яких документів, що можуть мати інформацію про підстави накладення заборони на відчуження майна позивачки та необхідність її продовження. Не існує й ініціатора, відповідно до запису нотаріальної контори, заборони.

За таких обставин суд вважає, що визнання позову відповідачем не суперечить закону.

Відповідно до ст..174 ЦПК України у разі визнання позову відповідачем суд за наявності законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

Оскільки відповідач визнав позов і це визнання не суперечить закону, не порушує прав,свобод чи інтересів інших осіб суд вважає можливим ухвалити рішення про задоволення позову.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 50, 74 Закону України «Про нотаріат», ст. ст. 209, 215 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити .

Визнати дії Тульчинської державної нотаріальної контори про відмову в знятті заборони, накладеної 27 березня 1985 року і зареєстрованої 13 липня 2007 року за № 5298870 на ім»я ОСОБА_1 неправомірними.

Зобов»язати Тульчинську державну нотаріальну контору вилучити вказану заборону з Єдиного реєстру заборон відчуження об»єктів нерухомого майна.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення до апеляційного суду Вінницької області через Тульчинський районний суд.

Суддя: