Вирок № 29107038, 06.02.2013, Балаклійський районний суд Харківської області

В И Р О К

Іменем України

справа № 610/190/13- к

провадження 1-кп/610/24/2013

м. Балаклія 06.02.2013 року

Балаклійський районний суд Харківської області -

головуючий: Стригуненко В.М.,

за участі:

прокурора: Жеваго В.В.,

обвинуваченого: ОСОБА_1,

потерпілої: ОСОБА_2,

секретаря: Паточка А.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду матеріали кримінального провадження № 12012220190000296 про обвинувачення:

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1; уроженця, зареєстрованого в ІНФОРМАЦІЯ_2, фактично проживаючого в ІНФОРМАЦІЯ_3; громадянина України; з повною загальною середньою освітою, за спеціальністю: газоелектрозварювальник 4 розряду; офіційно не працевлаштованого; не одруженого; раніше судимого:

11.06.1999р. Балаклійським районним судом Харківської області за ч.3 ст.81, ч.3 ст.140 КК України (1960р.) до 3 років позбавлення волі з відсрочкою виконання вироку на 2р.,

11.08.2000р. Балаклійським районним судом Харківської області за ч.ч.2, 3 ст.140 КК України (1960р.) до 3р. 6міс. позбавлення волі. За постановою Прилуцького міського суду Чернігівської області від 01.08.2000р. від відбування покарання звільнений умовно-достроково на не відбуту частину покарання 1р. 3міс. 21д.,

18.08.2004р. Балаклійським районним судом Харківської області за ч.2 ст.309 КК України (2001р.) до 5р. позбавлення волі (звільнений від покарання з випробуванням на 3р. і покладенням обов'язків),

03.04.2008р. Балаклійським районним судом Харківської області за ч.1 ст.309 КК України до 2р. позбавлення волі (звільнений від покарання з випробуванням на 2р. і покладенням обов'язків),

29.04.2009р. Зміївським районним судом Харківської області за ч.3 ст.185, ст.304 КК України до 4р. позбавлення волі. За постановою Харківського районного суду Харківської області від 28.05.2012р. від відбування покарання звільнений умовно-достроково на не відбуту частину покарання 4міс. 9д.,

у вчиненні злочину, передбаченого ч.3 ст.185 КК України,

в с т а н о в и в:

15 грудня 2012 року близько 16.00 години в смт. Андріївка Балаклійського району Харківської області по вул. Б. Хмельницького б.24, ОСОБА_3, реалізуючи корисний умисел, скориставшись ключем від вхідних дверей, місце зберігання якого йому було відоме, проник до житлового будинку ОСОБА_2, звідки таємно, повторно викрав б/к крісло з меблевого гарнітуру «Павлін 0024» вартістю 470 гривень, розпорядившись ним на свій розсуд.

Обвинувачений у вчиненні інкримінованого йому злочину винним себе визнав повністю і підтвердив факт вчинення злочину при обставинах, викладених у даному вироку.

Не дивлячись на наведену позицію обвинуваченого, його винність у вчиненні злочину за обставин, викладених у цьому вироку, і в обсязі обвинувачення, визнаного судом доведеним, підтверджується достатньою сукупністю зібраних по справі та безпосередньо досліджених у суді доказів.

Даними протоколу про прийняття заяви ОСОБА_2 про вчинене кримінальне правопорушення від 18.12.2012р., яка повідомила про крадіжку майна з її житлового будинку ОСОБА_1 (а.с.21).

ОСОБА_4 огляду місця події від 18.12.2012р. та фототаблиці до нього, згідно до якого запірні пристрої вхідний дверей житлового будинку потерпілої пошкоджень не мають (а.с.27-31).

Даними договору дарування житлового будинку від 15.04.2011р. та витягу про державну реєстрацію за потерпілою права власності на нього (а.с.36-38).

В суді потерпіла ОСОБА_2 пояснила, що до кінця серпня 2012 року дозволяла обвинуваченому ОСОБА_1 проживати у її будинку. З того часу він виїхав з будинку, вона також переїхала до іншого населеного пункту. При цьому не дозволяла обвинуваченому користуватися та розпоряджатися її будинком і майном.16.12.2012р. виявила зникнення з будинку б/к крісла з меблевого гарнітуру «Павлін 0024», про що заявила до міліції. Пізніше крісло їй було повернуто у попередньому стані.

ОСОБА_4 огляду місця події від 02.01.2013р. та фототаблиці до нього, згідно до якого за місцем проживання ОСОБА_5 в смт. Андріївка міліцією виявлено та вилучено крісло (а.с.53-56).

Свідок ОСОБА_5 в суді пояснив, що вилучене у нього крісло він придбав приблизно в середині грудня 2012р. у обвинуваченого ОСОБА_1 за 150 гривень.

Вилученим у свідка ОСОБА_5, оглянутим і долученим до справи у встановленому для цього порядку речовим доказом предметом злочину б/к кріслом з меблевого гарнітуру «Павлін 0024», яке повернуто потерпілій (а.с.100, 101)

Даними висновку товарознавчої експертизи, згідно до якого ринкова вартість б/к крісла з меблевого гарнітуру «Павлін 0024» на момент вчинення злочину складала 470 гривень (а.с.67-68).

Тому, визнавальні показання обвинуваченого ОСОБА_1, як стабільні, узгоджувані і підтверджені сукупністю наведених доказів, судом визнаються повністю достовірними.

Оцінивши зібрані по справі докази в їх сукупності та взаємозв'язку, суд вважає вину ОСОБА_1 доведеною в повному обсязі обвинувачення.

Суд кваліфікує дії обвинуваченого ОСОБА_3 за викладеним фактом:

за ч. 3 ст. 185 КК України, як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинена

повторно, поєднана з проникненням у житло.

Згідно до ст.337 КПК України суд діє лише в межах висунутого обвинувачення.

Судом досліджувалися дані про особу обвинуваченого ОСОБА_3, при цьому встановлено, що він: раніше неодноразово судимий; офіціально не працевлаштований; за місцем реєстрації з 2003р. перебуває на диспансерному обліку у нарколога з приводу синдрому залежності від алкоголю, на обліку у психіатра не перебуває; за місцем проживання характеризується позитивно; не одружений; інших відомостей не добуто, підсудним та іншими учасниками судового провадження не надано.

В період досудового слідства і в суді ОСОБА_3 винним себе у вчиненні інкримінованого йому злочину визнавав стабільно, що свідчить про надання допомоги правоохоронним органам і суду у встановленні обставин справи і актитивне сприяння у розкритті злочину, що на підставі п.1 ч.1 ст.66 КК України визнається пом'якшучою покарання обставиною.

Щире каяття повинно бути діяльним, супроводжуватися сприянням розкриттю і розслідуванню злочину, відшкодуванням заподіяної шкоди та іншими позитивними діями, підтверджуючими глибоке каяття і усвідомлення протиправності своєї поведінки, такого не встановлено. Як свідчать обставини справи та особа обвинуваченого, він лише підтверджував вчинення злочину, будучи викритим міліцією.

Обставиною, що обтяжують покарання ОСОБА_3, на підставі п.1 ч.1 ст.67 КК України, суд визнає рецидив злочинів.

Вчинений злочин є тяжким, ОСОБА_1 до кримінальною відповідальності притягується вшосте, маючи 5-ть не погашених та не знятих у встановленому Законом порядку судимостей, у т.ч. за вчинення аналогічних корисливих, тяжких злочинів; як убачається з історії його судимостей, він постійно переконував суд у своєму щирому каятті і виправленні, що враховувалося як пом'якшуюча покарання обставина при призначенні покарань. До нього 1 раз застосовувалася відстрочка виконання вироку, 2 рази застосовувалося звільнення від покарання з випробуванням, в період яких він 2-чі вчиняв нові умисні злочини, 2-чі застосовувалося умовно-дострокове звільнення від відбування покарання, зловживаючи довірою суду до нього та не виправдовуючи її. Все це не зупинило його від вчинення нового злочину менше ніж через 4-ри місяці після закінчення не відбутої частини покарання за УДЗ, під загрозою покарання і свідчить про його виняткові зухвалість, стійку злочинну, антисоціальну спрямованість, вперте небажання ставати на шлях виправлення і перевиховання, і необхідність у його ізоляції.

Достатніх підстав для застосування правил ст.ст.69, 75 КК України суд не вбачає.

Однак, з урахуванням пом'якшучої покарання обставини, повернення потерпілій предмету злочину у його попередньому стані, молодого віку обвинуваченого, позиції потерпілої, яка не наполагала на суворій мірі покарання, реального позбавлення волі, суд призначає це покарання у наближеному до мінімального розмірі санкції ч.3 ст.185 КК України, вважаючи його необхідним і достатнім в якості кари за вчинене, для виправлення та попередження нових злочинів.

З огляду на покарання, що призначається обвинуваченому та запобігання спробам переховуватися від суду та вчиняти інші кримінальні правопорушення, запобіжний захід йому, до вступу вироку в законну силу, належить застосувати у вигляді тримання під вартою.

Судові витрати в сумі 392 гривні, понесені при провадженні по даній справі за проведення товарознавчої експертизи, підлягають стягненню в порядку ч.2 ст.124 КПК України.

Питання про речові докази по справі суд вирішує відповідно до ч.9 ст.100 КПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 100, 124, 369-378 КПК України, -

з а с у д и в:

ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.3 ст.185 КК України, призначивши йому покарання у вигляді позбавлення волі строком на 3 (три) роки 6 (шість) місяців.

До набрання даним вироком законної сили, застосувати до обвинуваченого ОСОБА_1 запобіжний захід - тримання під вартою, взявши його під варту у залі суду.

Початок строку відбування покарання ОСОБА_1 обчислювати з моменту проголошення даного вироку, тобто з 06.02.2013 року.

Судові витрати, пов'язані з проведенням товарознавчою експертизи в сумі 392 гривні стягнути з обвинуваченого ОСОБА_1 на користь Науково-дослідного експертно-криміналістичного центру при ГУМВС України в Харківській області (ЄДРПОУ 25574728, р/р 31253272210487 в УДК в Х/о МФО 851011, призначення платежу (за експертні послуги).

Речовий доказ, повернути власнику, на підставі п.5 ч.9 ст.100 КПК України.

Вирок може бути оскаржений до апеляційного суду Харківської області, через Балаклійський районний суд, протягом 30 днів з дня його проголошення. Для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії вироку.

Головуючий В.М. Стригуненко