Рішення № 29104338, 28.01.2013, Сумський районний суд Сумської області

Справа № 1817/2123/12

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 січня 2013 року Сумський районний суд Сумської області під головуванням судді Дашутіна І.В., при секретарі Макошенець С.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Суми цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання договору довічного утримання,

ВСТАНОВИВ :

Позивачка звернулася до суду з даним позовом у якому зазначила, що 01 квітня 2004 року між нею та відповідачкою був укладений договір довічного утримання, який був посвідчений державним нотаріусом, при цьому вона передала набувачу майна ОСОБА_2 власний будинок, а остання взяла на себе зобовязання довічно утримувати її, забезпечувати всім необхідним, що визначено в договорі. Але ОСОБА_2 з самого початку не виконує своїх зобовязань, а тому вона просить розірвати договір довічного утримання.

В судовому засіданні позивачка та її представники свої вимоги підтримали.

Відповідач та її представник з позовом не згодні, при цьому відповідачка пояснила, що будинок № 36 по вулиці Комсомольській в с. Бездрик був фактично куплений нею у позивачки за 2000 доларів, але при оформленні цієї угоди нотаріус порадив їм оформити цей правочин договором довічного утримання, що і було зроблено, хоча ОСОБА_1 гроші у зазначеній сумі отримала. Відповідачка вважає, що вона виконує свої зобовязання перед позивачкою, визначені договором довічного утримання, зокрема, позивачка забезпечена житлом, вона користується кімнатою, яку сама вибрала, в будинку постійно маються продукти харчування і у позивачки немає ніяких перешкод для харчування, вона має достатньо одягу і у придбанні нового немає потреби, вона забезпечує і належне медичне обслуговування, викликаючи при необхідності лікаря, придбаває медикаменти, немає перешкод у користуванні земельною ділянкою, за своїм бажанням позивачка свою білизну в даний час пере сама. Турбуючись про позивачку вона добилася перерахунку їй пенсії, тому завдяки їй вона тепер отримує пенсію майже вдвічі більшу ніж раніше. Відповідачка стверджує, що відносини між ними завжди були нормальними до тих пір, поки не вмішався далекий родич ОСОБА_1, який став налаштовувати її проти них. Зважаючи на те, що вона виконує свої зобовязання і на те, що будинок вона фактично купила і іншого житла у її сім*ї немає, то просить відмовити у задоволенні позову.

Вислухавши сторони, свідків, вивчивши матеріали справи, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 746 ЦК України, за договором довічного утримання одна сторона (відчужувач) передає другій стороні (набувачеві) у власність житловий будинок, квартиру або її частину, інше нерухоме майно або рухоме майно, яке має значну цінність, взамін чого набувач зобовязується забезпечувати відчужувача утриманням та (або) доглядом довічно.

Згідно ст. 755 ЦК України, договір довічного утримання може бути розірваний за рішенням суду на вимогу відчужувача або третьої особи, на користь якої він був укладений, у разі невиконання або неналежного виконання набувачем своїх обовязків, незалежно від його вини.

Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобовязана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, причому, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

В суді встановлено, що у лютому 2004 року сімя ОСОБА_2, у якій було двоє малолітніх дітей, поселилася на квартиру в будинок ОСОБА_1 і в послідуючому домовилася з нею про покупку її будинку № 36 по вулиці Комсомольській в с. Бездрик Сумського району за 2000 доларів з умовою подальшого проживання в ньому господарки будинку і з метою юридичного оформлення цієї угоди вони 01 квітня 2004 року прибули до державної нотаріальної контори Сумського району. Але нотаріус, за таких обставин, порадив укласти договір довічного утримання, на що сторони погодилися і в цей же день такий договір був нотаріально посвідчений.

Згідно умов договору ОСОБА_1 передала у власність ОСОБА_2 свій житловий будинок з господарськими будівлями та земельну ділянку при ньому загальною вартістю, згідно оцінки Сумського БТІ, 31307 грн. У свою чергу ОСОБА_2 зобовязалася забезпечити матеріальне утримання ОСОБА_1 щомісячно на суму 200 грн., право безоплатного користування кімнатою жилою площею 16,2 кв. м., щоденним триразовим харчуванням, надання побутових послуг ( прання постільної білизни один раз на 14 днів ), необхідним одягом, забезпечення належного медичного обслуговування.

У підтвердження домовленості щодо жилого будинку, ОСОБА_1 09.11.2004. написала розписку про отримання від ОСОБА_2 суми, еквівалентної 2000 доларам США (10700 грн.) за свій жилий будинок, яка була посвідчена Безрицьким сільським головою.

В послідуючі роки між сторонами складалися доволі добрі відносини, вони були взаємно задоволені один одним, разом проводили час, що підтверджується копіями фотографій \а.с. 41/ та поясненнями свідків, проживали як одна сімя. З самого початку, по взаємній домовленості, ОСОБА_1 стала займати іншу кімнату в будинку, а не ту, що була обумовлена договором, вона ж не потребувала придбання одягу, оскільки, була забезпечена ним в достатній кількості, чого вона не заперечувала в судовому засіданні, вона ж побажала тепер сама прати свою особисту білизну, хоча раніше це робила ОСОБА_2 З І.

Також в послідуючі роки сімя ОСОБА_2 за власні кошти зробила покращення житлових і побутових умов, провела ремонт домоволодіння, перекрили крівлю, забезпечили опалення, підведення води, підключення телефону та ін., що підтверджується наданими суду квитанціями.

Навесні 2009 року до ОСОБА_1 став навідуватися далекий родич її покійного чоловіка - ОСОБА_3 і з цього часу ОСОБА_1 стала предявляти до ОСОБА_2 та членів її родини претензії на неналежний догляд за нею, стала підозрювати що її намагаються отруїти, відмовилася від спільного харчування, стала ходити в магазин і купувати продукти харчування, які вживала там же, або носила їх до своєї сусідки, з якою дружить і там харчується. З того ж часу вона стала розповідати сусідам про її погане обслуговування. У 2009 році вона вперше звернулася до сільської ради зі скаргою на ОСОБА_2, що та її ображає, але перевіркою ці обставини не підтвердилися. У 2010 році вона декілька разів, в тому числі і під час розгляду справи, зверталася до сільської ради зі скаргами, що її отруїли, що її обікрали, на місце виходили комісії, перевіряли їх обґрунтованість, але вони не підтверджувалися.

Оцінюючи докази, суд віддає перевагу показанням свідків ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, оскільки на думку суду вони є послідовними та обєктивними.

Так свідок ОСОБА_4 суду пояснила, що добре знає сторони, які з 2004 року проживають разом, вони приходили до сільської ради, брали різні документи для оформлення договору купівлі-продажу будинку, але уклали договір довічного утримання, хоча ОСОБА_1 в сільській раді отримала від ОСОБА_2 2000 доларів США, все було у них добре, але у квітні місяці 2009 року ОСОБА_1 звернулася до сільської ради з приводу того, що її ображають, вони виходили на місце, в будинку був її родич ОСОБА_3, факт образ не підтвердився, але ОСОБА_2 говорила, що коли їм повернуть гроші які вони заплатили за будинок і які вони вклали в нього то вони розійдуться, на що ОСОБА_3 сказав, що вони про це подумають. У березні 2010 року ОСОБА_1 знову звернулася до сільської ради, заявивши, що її отруїли молоком, а також приходив ОСОБА_8 і повідомляв, що ОСОБА_1 погрожувала спалити хату, щоб вона нікому не дісталася, у 2010 році було багато скарг, вони комісією виходили на місце, в будинку все чисто, прибрано, в холодильнику було багато їжі, на запитання чи дають їй їсти вона промовчала, сказавши, що їй свого вистачає, говорила, що свої речі пере сама, про те що ОСОБА_2 відмовляється це робити вона не говорила. Потім була скарга, що у неї вкрали сосиску, була скарга стосовно кімнати у якій вона проживає, вони знову виходили на місце, дійсно в договорі вказана інша кімната для проживання, ОСОБА_2 у її присутності сказала, що ОСОБА_1 може займати любу із трьох кімнат, але та сказала, що переходити в іншу кімнату вона не буде, та в якій вона проживає її влаштовує, вона невелика, тепла, у цій кімнаті було все необхідне для проживання. Про те, що її не допускають до холодильника ОСОБА_1 комісії не говорила, навпаки вона говорила, що вона сама не хоче їсти їхнього і що їй вистачає свого, не говорила вона також і про погрози з боку ОСОБА_2 повідбивати їй руки, коли доторкнеться до холодильника.

Свідок ОСОБА_5. пояснив, що по роду своєї роботи він добре знає ОСОБА_1 та сім*ю ОСОБА_2, яка проживає разом з нею, між ними є договір довічного утримання. У звязку з надходженням скарг від ОСОБА_1 він виходив на місце, обстежував житлово-побутові умови, які були задовільними, в будинку все чисто, прибрано, у бабусі є своя кімната, ліжко, в холодильнику була їжа, вона їм говорила, що з холодильника вона нічого сама не бере, так як їй не подобається, вона собі купує в магазині ковбасу, інші продукти і цього їй вистачає. При перевірках факти, які викладалися у скаргах ОСОБА_1, не підтверджувалися.

Свідок ОСОБА_6 суду пояснив, що раніше він працював у Бездрицькій амбулаторії, неодноразово він бував в будинку ОСОБА_1, коли та хворіла, в будинку тепло, чисто, ніяких нарікань на подружжя ОСОБА_2, яке проживає разом з нею, від ОСОБА_1 не надходило. Він вважає, що ОСОБА_1 отримує належне медичне обслуговування, скарг від неї з цього приводу не надходило, як особа похилого віку вона потребує медичного огляду і цей огляд вона проходить особисто, йому вона ніколи не скаржилася на неналежні умови проживання, як не скаржилася на подружжя ОСОБА_2.

Свідок ОСОБА_7 суду пояснив, що працює лікарем і до нього раніше зверталась ОСОБА_1 з головною біллю, в результаті чого він призначив їй лікування. Скарг він неї на поганий догляд не було, вона була одягнута нормально.

Що стосується пояснень свідків ОСОБА_9, свідка ОСОБА_3, свідка ОСОБА_10 сусідки, свідків ОСОБА_11 та ОСОБА_12, то ці свідки пояснили в суді, що всю інформацію про її взаємовідносини з ОСОБА_2 вони отримують від ОСОБА_1, а отже роблять свої висновки виключно з її слів, до того ж останні зазначені вище свідків підтвердили, що в будинку нічого від ОСОБА_1 не закривається і не ховається, але вона сама не бажає всім цим користуватися, так як боїться щоб її не отруїли, а тому вона сама собі купує продукти харчування і зберігає їх у сусідки.

Таким чином, суд вважає, що ОСОБА_1 не довела в судовому засіданні ті обставини, на які вона посилалася як на підстави для розірвання договору довічного утримання, на думку суду відповідач ОСОБА_2 виконує умови договору, а тому суд не вбачає підстав для його розірвання.

Керуючись ст. ст. 10, 11, 60, 212 - 215 та 218 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Відмовити в задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання договору довічного утримання в звязку з його необґрунтованістю.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до апеляційного суду Сумської області через районний суд протягом 10-ти днів з дня його проголошення.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Суддя (підпис)

З оригіналом згідно

СуддяІ.В. Дашутін