Постанова № 29101935, 21.01.2013, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 січня 2013 р. Справа №2а/0570/17000/2012

Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови: 11:55 годин.

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Галатіної О.О.

при секретарі Зайцевій Я.О.

за участю:

представника позивача - Іванова Ю.І.

представників відповідача - Єрмакової Ю.І., Волкової В.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Морське постачання та сервіс» до Жовтневої міжрайонної державної податкової інспекції м. Маріуполя Донецької області Державної податкової служби про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, суд -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом до Жовтневої міжрайонної державної податкової інспекції м. Маріуполя Донецької області Державної податкової служби про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, мотивуючи вимоги тим, що податковим органом було проведено перевірку позивача (акт № 1140/22-2/25577841 від 31.07.2012 року), якою було встановлено, що позивач здійснив оплату, як засобу платежу в іноземній валюті в сумі 570,41 дол. США в порушення пункту 4г ст. 5 Декрету Кабінету Міністрів України від 9 лютого 1993 року № 5-93 «Про систему валютного регулювання і валютного контролю». У зв'язку з цим, податковий орган податковим повідомленням-рішенням нарахував позивачу штрафні санкції за порушення валютного законодавства в сумі - 4557,58 грн. Позивач не погоджується з прийнятим рішенням, з огляду на те, що позивач виконує функції морського агента в порту м. Маріуполь на підставі укладених договорів із судновласниками. До правовідносин агента та судновласника застосовуються норми глави 68 ЦК України. В договорі № 04-6/101 від 05.01.2009 року укладеному між позивачем та ДП «Маріупольський морський торгівельний порт», визначено, що позивач діє за рахунок, від імені та за дорученням нерезидента судновласника. Згідно п.п. 2.2.14 договору обов'язком агента є від імені та за дорученням судновласника (перевізника) сплачувати «Порту» суми портових зборів та плату за надані послуги. Податковий орган при проведені перевірки встановив, що переплата в розмірі 570, 41 дол. США, яка виникла згідно оплати 04.12.09 року за обслуговування орського судна «Dan Vikking», що належить судновласнику «Shipping DK Lillebelt» (Данія) була зарахована в якості оплати за фінальний рахунок Державним підприємством «Маріупольський морський торгівельний порт» № 8719-В від 30.11.09 р. за надання послуг портом через позивача іншому судновласнику «Med Black Shipping S.A.» (Панама) за обслуговування судна «Annette» (Панама).

Таким чином, на думку позивача перерахування на адресу порту оплати послуг по судну «Annette» за рахунок власних коштів позивача не відбувалось, а тому позивач вважає, що Жовтнева МДПІ безпідставно нарахувала згідно з податковим повідомленням-рішенням від 26.10.2012 року № 0000092240 суму штрафних санкцій за порушення валютного законодавства в сумі 4557, 58 грн. Посилаючись на вказані обставини позивач просить суд визнати недійсним податкове повідомлення-рішення № 0000092240 від 26.10.2012 року в частині нарахування штрафних санкцій за порушення валютного законодавства в сумі 4557, 58 грн.

В судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені вимоги повністю. Просив суд задовольнити їх у повному обсязі.

Представники відповідачів в судовому засіданні проти позову заперечували, посилаючись при цьому на те, що відповідачем за результатами проведеної перевірки позивача було встановлено порушення п. 4г ст. 5 Декрету КМУ від 19 лютого 1993 року № 15-93 «Про систему валютного регулювання і валютного контролю», що призвело до здійснення розрахунків в іноземній валюті в сумі 570, 41 дол. США між Товариством з обмеженою відповідальністю «Морське постачання та сервіс» та Державним підприємством «Маріупольський морський торгівельний порт» без одержання індивідуальної ліцензії НБУ на право використання іноземної валюти на території України. Порушення валютного законодавства під час безготівкових розрахунків полягає у тому, що позивач діє у морському порту, як представник судновласників - морський агент, який за договором морського агентування за винагороду надає послуги в галузі торговельного мореплавства. У періоді, який перевірявся, позивачем з поточного рахунку здійснювалось перерахування іноземної валюти на розрахунковий рахунок Державного підприємства «Маріупольський морський торгівельний порт», в якості оплати за обслуговування морських суден в порту Маріуполь по проведеним господарським операціям з нерезидентами. Так, за обслуговування в порту морського судна «Dan Vikking», у позивача виникла заборгованість у сумі 570, 41 дол. США. Повернення зайво сплачених коштів від Державного підприємства «Маріупольський морський торгівельний порт» на рахунки позивача не було здійснено. Зазначені кошти у розмірі 570, 41 дол. США, які були зайво сплачені позивачем Державному підприємству «Маріупольський морський торгівельний порт» за обслуговування в порту морського судна «Dan Vikking», що належить судновласнику «Shipping DK Lillebelt» (Данія), були зараховані в якості оплати позивачем порту по фінальному рахунку № 8719-В від 30.11.2009 року за обслуговування судна «Annette» іншого судновласника.

Таким чином, у даному випадку іноземна валюта в сумі 570, 41 дол. США була використана, як засіб платежу між резидентами, Товариством з обмеженою відповідальністю «Морське постачання та сервіс» та Державним підприємством «Маріупольський морський торгівельний порт», а отже, відповідачем правомірно застосовано штраф до позивача податковим повідомленням-рішенням № 0000092240 від 26.10.2012 року на суму 4557, 58 грн. за порушення валютного законодавства.

Розгляд справи здійснювався із фіксуванням судового процесу за допомогою звукозаписувального пристрою „Камертон".

Вислухавши у судовому засіданні представників сторін, дослідивши та оцінивши надані докази, суд вважає позов таким, що підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Судом встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Морське постачання та сервіс» є юридичною особою, зареєстроване виконавчим комітетом Маріупольської міської ради Донецької області 17.07.2007 року та в ЄДРПОУ відповідно до довідки АБ № 453932.

Підприємство позивача також перебуває на податковому обліку в Жовтневій міжрайонній державній податковій інспекції м. Маріуполя Донецької області Державної податкової служби, як платник податків.

31 липня 2012 року Жовтневою міжрайонною державною податковою інспекцією Донецької області Державної податкової служби було проведено документальну планову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 0.01.2009 року по 31.12.2011 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2009 року по 31.12.2011 року.

Перевіркою встановлено порушення позивачем п. 4г ст. 5 Декрету КМУ від 9 лютого 1993 року № 15-93 «Про систему валютного регулювання і валютного контролю», відповідно до якого, індивідуальні ліцензії видаються резидентам і нерезидентам на здійснення разової валютної операції на період, необхідний для здійснення такої операції, до таких операцій також відноситься використання іноземної валюти на території України як засобу платежу або як застави.

В ході перевірки було встановлено проведення розрахунку Товариством з обмеженою відповідальністю «Морське постачання та сервіс» з Державним підприємством «Маріупольський морський торгівельний порт» в іноземній валюті в сумі 570, 41 дол. США, з поточного рахунку Державному підприємству «Маріупольський морський торгівельний порт», в якості оплати за обслуговування в порту морського судна «Annette» без одержання індивідуальної ліцензії Національного банку України на право використання іноземної валюти на території України, як засобу платежу.

Перевіркою також встановлено, що переплата в розмірі 570, 41 дол. США, яка виникла згідно оплати 04.12.09 року за обслуговування морського судна «Dan Vikking», що належить судновласнику «Shipping DK Lillebelt» (Данія), була зарахована в якості оплати за фінальний рахунок Державного підприємства «Маріупольський морський торгівельний порт» № 8719-В від 30.11.09 р. за надання послуг портом через позивача судновласнику судна «Annette» нерезиденту «Med Black Shipping S.A.» (Панама).

Переплата виникла наступним чином.

У періоді, що перевірявся, підприємством позивача з поточного рахунку № 26007900175186 в банківській установі Філія ПУМБ в м. Маріуполі» МФО 335742 здійснювалось перерахування іноземної валюти на розрахунковий рахунок порту в якості оплати за обслуговування морського судна «Dan Vikking», що належить судновласнику «Shipping DK Lillebelt» (Данія):

- отримані кошти від нерезидента 01.12.2009 року в сумі 5890,00 дол. США та 27.01.2010 року в сумі 520,00 дол. США;

- сплачено до Державного підприємства «Маріупольський морський торгівельний порт» в сумі 2945, 18 дол.США згідно виписки № 62 від 04.12.2009 року;

- виставлений фінальний рахунок Державним підприємством «Маріуопльський морський торгівельний порт» № 8893-В від 22.12.2009 року в сумі 2374,77 дол. США, який був включений до фінального дисбурменського рахунку № 026 від 22.12.2009 року на суму 6410,00 дол. США.

Таким чином переплата за послуги надані портом склала 570, 41 дол. США.

Судом встановлено, що повернення зайво сплачених коштів у доларах США з від Державного підприємства «Маріупольський морський торгівельний порт» на рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю «Морське постачання та сервіс» не відбувалось.

Той факт, що сума 570, 41 дол. США, виникла внаслідок переплати судовласником судна «Dan Vikking», повністю підтверджується матеріалами справи та не спростовується жодною стороною.

Разом з тим, податковий орган, вважає, що вказані кошти є власністю позивача, отримані, як оплата за агентські послуги та використані портом у подальших господарських взаємовідносинах між позивачем та портом. Виходячи з цього відповідач робить висновок про те, що позивачем порушено вимоги діючого валютного законодавства.

Суд не погоджується з позицією податкового органу з цього приводу з огляду на наступне.

Як встановлено в судовому засіданні, позивач здійснює функції морського агента в порту Маріуполь на підставі укладених договорів з судновласниками, а також з Державним підприємством «Маріупольський морський торгівельний порт».

Відповідно до договору № 04/-6/101 від 05.01.2009 року, укладеним між позивачем та Державним підприємством «Маріупольський морський торгівельний порт», визначено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Морське постачання та сервіс» (агент) діє за рахунок від імені та за дорученням нерезидента «Судновласника».

Згідно п. 1 цього договору, агент діє з Державним підприємством «Маріупольський морський торгівельний порт» у відповідності до положень глави 31 ГК України, глави 5 розділу 4 Кодексу торгового мореплавства України, тобто як повноважний представник судновласників, на підставі договору доручення з останнім.

Згідно п.п. 2.2.14 п. 2 договору, обов'язком агента є від імені та за дорученням судновласника (перевізника) сплачувати порту суми портових зборів та плату за надані послуги.

Як вже зазначалось вище, при виконанні вимог цього договору, а саме, при наданні позивачем послуг судновласнику судна «Dan Vikking» та перерахувані Державному підприємству «Маріупольський морський торгівельний порт» оплати за їх послуги, виникла переплата на суму 570, 41 дол. США згідно оплати 04.12.09 року.

Вподальшому при обслуговувані судна «Annette» судновласника «Med Black Shipping S.A.» (Панама) були здійснені такі розрахункові операції:

- отримані кошти від нерезидента 23.11.2009 року в сумі 12650, 00 дол. США та 15.12.2009 р. в сумі 15050,00 дол. США;

- сплачено до Державного підприємства «Маріупольський морський порт» 27.11.2009 року кошти в сумі 12516,26 дол. США, згідно виписки банку від 27.11.2009 року та в сумі 2402,17 дол. США, згідно виписки банку від 25.12.2009 року. Всього - 14918,43 дол. США;

- виставлений фінальний рахунок Державним підприємством «Маріупольський морський торгівельний порт» № 8719-В від 30.11.2009 року на суму 15488,84 дол. США, який був включений до фінального дисбурсменського рахунку № 025 від 30.11.2009 року на суму 27700,00 дол.США;

- переплата в розмірі 570,41 дол. США (що виникла згідно оплати 04.12.2009 року за обслуговування морського судна «Dan Vikking», була зарахована в якості оплати по фінальному рахунку Державного підприємства «Маріупольський морський торгівельний порт» № 8719-В від 30.11.2009 року.

Дії морського агента регламентує Кодекс торговельного мореплавства України.

Згідно ст. 116 цього Кодексу, у морському порту або поза його територією, як постійні представники судновласника діють агентські організації (морський агент), які за договором морського агентування за винагороду зобов'язуються надавати послуги вгалузі торговельного мореплавства.

Статтею 118 цього ж Кодексу передбачено, що судновласник або інший довіритель зобов'язані: надавати морському агенту кошти, достатні для здійснення його функцій; відшкодувати морському агенту будь-які витрати, зроблені ним від їх імені або за їх згодою; нести відповідальність за наслідки будь-яких дій морського агента в межах його повноважень.

Таким чином, морський агент, як довірена особа судновласника тільки організує процес обслуговування морського судна в порту, а порт безпосередньо здійснює операції з обслуговування морського судна в порту.

Як вбачається з рахунків, в результаті розбіжностей яких виникла переплата, а саме, рахунку № 8893-В/44 від 03.12.2009 року (попередньому) та за тим самим номером від 22.12.2009 року (фінальному), кошти перераховані згідно рахунку № 62 від 04.12.2009 року у розмірі 540, 41 дол. США, були перераховані як переплата, у зв'язку з виниклими розбіжностями по попередньо виставленому рахунку та фінальному.

При співставленні попереднього та фінального рахунку, судом було встановлено, що сума 540, 41 дол. США не увійшла до агентських послуг, що виставлялися позивачем судовласнику, а отже, зазначена сума коштів не є власністю позивача.

В матеріалах справи відсутні будь-які документи, які б підтвердили належність вказаних коштів до грошової винагороди позивача, тобто право власності позивача на вказані кошти.

Таким чином, податковим органом помилково зроблені висновки про те, що вказані кошти належать позивачу на праві власності, а отже і передчасно зроблені висновки про те, що за відсутністю ліцензії на право використання іноземної валюти на території України, позивач здійснював розрахункові операції в іноземній валюті.

Слід також зазначити, що відповідно до наданих до суду первинних документів, сума 540,41 дол. США є власністю нерезидента «Shipping DK Lillebelt» (Данія) та підлягає поверненню вказаній особі.

Згідно із частинами 1, 2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Оскільки в судовому засідання відповідач не довів правомірність рішення, що є предметом оскарження в даній справі, суд вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги позивача повністю.

Керуючись статтями 2, 17, 94, 158-163, 167, 185-186 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Морське постачання та сервіс» до Жовтневої міжрайонної державної податкової інспекції м. Маріуполя Донецької області Державної податкової служби про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення - задовольнити повністю.

Визнати недійсним податкове повідомлення-рішення Жовтневої міжрайонної податкової інспекції м. Маріуполя Донецької області Державної податкової служби від 26.10.2012 року № 0000092240 про застосування суми штрафних санкцій за порушення валютного законодавства в розмірі 4557, 58 грн.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Морське постачання та сервіс» витрати по сплаті судового збору у сумі 46 грн.

Постанову ухвалено у нарадчій кімнаті та проголошено її вступну та резолютивну частини у судовому засіданні 21 січня 2013 року.

Повний текст постанови складено 26 січня 2013 року.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає до суду апеляційної інстанції.

Суддя Галатіна О.О.