Ухвала суду № 29101920, 28.01.2013, Севастопольський апеляційний адміністративний суд

Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

Іменем України

Справа № 2а-13861/11/0170/19

28.01.13 м. Севастополь Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Іщенко Г.М.,

суддів Цикуренка А.С. ,

Дудкіної Т.М.

секретар судового засідання Бондаренко К.С.

за участю сторін:

представник позивача, Красноперекопської об'єднаної державної податкової інспекції Автономної Республіки Крим Державної податкової служби- не з'явився сповіщений у встановленому законом порядку,

представник відповідача, Публічного акціонерного товариства "Бром"- Дерев'янко Олександр Михайлович, довіреність № б/н від 02.01.13

представник відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю " Аксіома"- не з'явився сповіщений у встановленому законом порядку,

розглянувши апеляційну скаргу Красноперекопської об'єднаної державної податкової інспекції Автономної Республіки Крим Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Кузнякова С.Ю.) від 24.04.12 у справі № 2а-13861/11/0170/19

за позовом Красноперекопської об'єднаної державної податкової інспекції Автономної Республіки Крим Державної податкової служби (вул. Північна 2, мітсо Красноперекопськ, Автономна Республіка Крим,96000)

до Публічного акціонерного товариства "Бром" (вул. Північна, 1, місто Красноперекопськ, Автономна Республіка Крим,96000)

Товариства з обмеженою відповідальністю " Аксіома" (вул. Короленковская, 54 кв. 2, місто Дніпродзержинськ, Дніпропетровська область,51925)

про стягнення коштів за нікчемним правочином,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 24.04.2012 у задоволенні адміністративного позову Красноперекопської об'єднаної державної податкової інспекції Автономної Республіки Крим Державної податкової служби до Публічного акціонерного товариства «Бром», Товариства з обмеженою відповідальністю «Аксіома» про стягнення коштів за нікчемним правочином- відмовлено.

На зазначене судове рішення від Красноперекопської об'єднаної державної податкової інспекції Автономної Республіки Крим Державної податкової служби надійшла апеляційна скарга, в якій ставиться питання про скасування рішення суду першої інстанції та прийняття нового рішення про задоволення позовних вимог у зв'язку з порушенням судом норм матеріального та процесуального права.

Колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування Окружним адміністративним судом Автономної Республіки Крим норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи Красноперекопська об'єднана державна податкова інспекція Автономної Республіки Крим Державної податкової служби (далі-позивач) звернулася до суду з адміністративним позовом до Публічного акціонерного товариства «Бром» (далі-відповідач (1), Товариства з обмеженою відповідальністю «Аксіома» (відповідач (2) про стягнення в дохід держави суми, одержаної за нікчемним правочином, а саме за договором № 2012/10 від 20.12.2010 у розмірі 413505,20 грн., у тому числі податок на додану вартість- 68917,53 грн.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що матеріалами справи підтверджено реальне виконання відповідачами договору №2012/10 від 20.12.2010, доводи податкового органу щодо нікчемності або недійсності укладеного правочину не мають під собою матеріально-правового і фактичного обґрунтування, отже підстав для стягнення з відповідачів в дохід держави суми, одержаної за нікчемним правочином, а саме за договором № 2012/10 від 20.12.2010, в розмірі 413505,20 грн., в тому числі податок на додану вартість - 68917,53 грн., немає.

Із такими висновками суду першої інстанції погоджується колегія суддів, оскільки вони відповідають фактичним обставинам справи та вимогам матеріального права, що регулює спірні правовідносини.

При апеляційному перегляді справи встановлено, що позивачем проведена позапланова виїзна перевірка відповідача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2010 по 30.06.2011, за результатами якої був складений акт № 13/1/23-0/05444552 від 30.09.2011.

Перевіркою встановлено, що у перевіряємий період ПАТ "Бром" уклало з Товариством з обмеженою відповідальністю «Аксіома» договір № 2012/10 від 20.12.2010 на постачання рідкого хлору.

Неспроможними визнаються судовою колегією доводи апеляційної скарги щодо нікчемності договору № 2012/10 від 20.12.2012 у зв'язку з відсутністю у відповідачів мети настання реальних наслідків по операціям придбання товару від постачальника та подальшого продажу цього товару на адресу покупця, оскільки згідно статті 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Судом першої інстанції безперечно встановлено, що предметом договору №2012/10 від 20.12.2010, укладеному між ПАБ «Бром» та ТОВ «Аксіома», є постачання хлору рідкого.

Заявником апеляційної скарги не враховано, що в акті перевірки від 30.09.2010 зазначено, що договір №2012/10 від 20.12.2010 був укладений на постачання рідкого хлору, що відповідає Додатку до договору №1 від 20.12.2010. Проте жодних зауважень до взаємовідносин сторін по постачанню саме хлору позивачем не наведено ні в акті перевірки, ні в позовній заяві. Сума позовних вимог 413505,20грн. обґрунтована постачанням інших товарів: кілець "Рашига" та металопрокату.

Слід зазначити, що на заявлену до стягнення з відповідачів суму в розмірі 413505,20 грн., в тому числі податок на додану вартість 68917,53 грн. за отримання ПАТ «Бром» від ТОВ «Аксіома» товарно-матеріальних цінностей, відповідачем -ПАТ «Бром» надані первини бухгалтерські документи.

Судом першої інстанції безспірно встановлено, що ТОВ «Аксіома» на адресу ПАТ «Бром» була видана видаткова накладна №РН 0612005 від 06.12.2010 на постачання кілець "Рашига" на загальну суму 283330,20грн., у тому числі податок на додану вартість-47221,70грн., податкова накладна на зазначену суму, оплата товару підтверджено платіжними дорученнями:№2709 від 07.12.2010 на суму 15000,00грн., №2837 від 27.12.2010 на суму 60000,00грн.№4 від 11.01.2011 на суму 108330,20грн. Дані взаємовідносини здійснені на виконання укладеного в письмовій формі договору №112 від 30.11.2010, відповідно до предмету якого ТОВ- «Аксіома» продає, а покупець-ПАТ «Бром» покупає кільця "Рашига".

Поза увагою заявника апеляційної скарги залишився той факт, що ТОВ «Аксіома» на адресу ПАТ "Бром" була надана видаткова накладна № РН 1402003 від 22.02.2011 на постачання металопрокату (круг, лист) на загальну суму 130175,00 грн., у тому числі податок на додану вартість - 21695,83 грн., податкова накладна на зазначену суму, оплата товару підтверджено платіжним дорученням № 27 від 14.01.2011 на суму 130175,00 грн.Дані взаємовідносини здійснені на виконання укладеного в письмовій формі договору №37 від 01.02.2011, відповідно до предмету якого продавець- ТОВ «Аксіома» продає, а покупець- ПАТ «Бром» покупає металопрокат (круг, лист).

Судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції про реальне постачання товарно-матеріальних цінностей на їх оплату на суму в розмірі 413505,20грн., у тому числі, податок на додану вартість-68917,53грн., що підтверджується первинними бухгалтерськими документами.

Помилковими вважаються судовою колегією доводи апеляційної скарги щодо відсутності у ТОВ "Аксіома" трудових ресурсів, складських приміщень, виробничих потужностей, транспортного обладнання для здійснення будь-якого виду діяльності, оскільки вказані доводи не підтверджені належним чином і не мають правового значення для вирішення питання про наявність наміру сторін на реальне настання правових наслідків, обумовлених укладеною угодою або порушення відповідачами правил оподаткування.

Слід зазначити, що заявником апеляційної скарги не надано доказів, що сторони при укладанні договору про постачання товару мали умисел направлений на несплату податків та одержання неоподаткованого прибутку на момент укладення такої угоди.

Суд також зазначає, що позивач, звернувшись до суду з позовом просить стягнути з відповідачів в дохід держави суму, одержану за нікчемним правочином.

Відповідно до статей 207, 208 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині. Недійсною може бути визнано також нікчемну умову господарського зобов'язання, яка самостійно або в поєднанні з іншими умовами зобов'язання порушує права та законні інтереси другої сторони або третіх осіб. Нікчемними визнаються, зокрема, такі умови типових договорів і договорів приєднання, що:

- виключають або обмежують відповідальність виробника продукції, виконавця робіт (послуг) або взагалі не покладають на зобов'язану сторону певних обов'язків;

- допускають односторонню відмову від зобов'язання з боку виконавця або односторонню зміну виконавцем його умов;

- вимагають від одержувача товару (послуги) сплати непропорційно великого розміру санкцій у разі відмови його від договору і не встановлюють аналогічної санкції для виконавця. Виконання господарського зобов'язання, визнаного судом недійсним повністю або в частині, припиняється повністю або в частині з дня набрання рішенням суду законної сили як таке, що вважається недійсним з моменту його виникнення. У разі якщо за змістом зобов'язання воно може бути припинено лише на майбутнє, таке зобов'язання визнається недійсним і припиняється на майбутнє. Якщо господарське зобов'язання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін - у разі виконання зобов'язання обома сторонами - в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов'язанням, а у разі виконання зобов'язання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також все належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише у однієї із сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави. У разі визнання недійсним зобов'язання з інших підстав кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні все одержане за зобов'язанням, а за неможливості повернути одержане в натурі - відшкодувати його вартість грошима, якщо інші наслідки недійсності зобов'язання не передбачені законом.

В той же час законом не передбачено такий спосіб захисту прав як стягнення коштів в дохід держави за нікчемним правочином з підстав, на які посилається податковий орган, а саме: укладання правочину без мети настання реальних наслідків та порушення інтересів держави та суспільства.

Судова колегія звертає увагу на те, що чинним законодавством відповідач ПАТ "Бром" не зобов'язаний та не має права перевіряти відповідність законодавству установчих документів своїх контрагентів по угодах, а також правильність сплати ним податків, отже підстав для стягнення з ПАТ "Бром" та ТОВ "Аксіома" в дохід держави суми, одержаної за нікчемним правочином, а саме за договором № 2012/10 від 20.12.2010, укладеним між зазначеними підприємствами, в розмірі 413505,20 грн., в тому числі податок на додану вартість - 68917,53 грн., немає.

Суд першої інстанції повно та правильно з'ясував характер спірних правовідносин, правильно застосував зазначені норми матеріального права, що підлягають застосуванню, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, підтверджуються достовірними доказами, дослідженими при розгляді справи.

Доводи апеляційної скарги щодо неправильного застосування норм матеріального та процесуального права висновків суду першої інстанції не спростовують, оскільки ґрунтуються на невірному трактуванні позивачем наведених правових норм.

Суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, ретельно дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення відповідно до вимог матеріального та процесуального права, рішення не може бути змінено чи скасовано з підстав, що викладені в апеляційній скарзі, а тому постанова Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 24.04.2012 підлягає залишенню без змін, апеляційна скарга Красноперекопської об'єднаної державної податкової інспекції Автономної Республіки Крим Державної податкової служби задоволенню не підлягає.

Керуючись статтями 195, 196, пунктом 1 частини першої статті 198, статтею 200, пунктом 1 частини першої статті 205, статтями 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Красноперекопської об'єднаної державної податкової інспекції Автономної Республіки Крим Державної податкової служби залишити без задоволення

Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 24.04.2012 у справі № 2а-13861/11/0170/19 залишити без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки, передбачені статтею 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст судового рішення виготовлений 04 лютого 2013 р.

Головуючий суддя підпис Г.М. Іщенко

Судді підпис А.С. Цикуренко

підпис Т.М. Дудкіна

З оригіналом згідно

Головуючий суддя Г.М. Іщенко