Ухвала суду № 29101879, 31.01.2013, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"31" січня 2013 р.

справа № 2а-10036/10/0470

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Головко О.В.

суддів: Суховарова А.В. Ясенової Т.І.

за участю секретаря судового засідання: Троянова А.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Нікопольської об’єднаної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29 березня 2011 року в адміністративній справі

за позовом Закритого акціонерного товариства «Нікопольський завод сталевих труб «ЮТіСТ»

до Нікопольської об’єднаної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби

про скасування податкових повідомлень-рішень,-

в с т а н о в и в :

До суду надійшов позов ЗАТ «Нікопольський завод сталевих труб «ЮТіСТ», в якому з урахуванням уточнених позовних вимог останнє просить скасувати податкові повідомлення-рішення Нікопольської об'єднаної державної податкової інспекції від 13.03.2010 № 0000282320/0/10331, № 0000292320/0/10332, № 0000302320/0/10333; від 05.05.2010 № 0000282320/1/19010, № 0000292320/1/19008, № 0000302320/1/19009; від 31.05.2010 № 0000282320/2/22323, № 0000292320/2/22325, № 0000302320/2/22327; від 13.03.2010 № 0000401720/0/10329, № 0000152200/0/10330; від 05.05.2010 року № 0000401720/1/19000, № 0000152200/1/19011; від 31.05.2010 року № 0000152200/2/22330, № 0000401720/2/22376 - в частині нарахування штрафних санкцій; від 12.08.2010 № 0000302320/3, № 0000292320/3, № 0000282320/3, № 0000152200/3, № 0000401720/3.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29 березня 2011 року позов задоволено повністю.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду та прийняту нову постанову, якою у задоволенні позову відмовити повністю. Апеляційна скарга ґрунтується на тому, що судом першої інстанції не надано належної оцінки обставинам справи та нормам чинного законодавства, що призвело до прийняття невірного рішення.

Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, а також правильність застосування судом норм матеріального і процесуального права та правової оцінки обставин у справі, колегія суддів доходить висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Судом першої інстанції встановлено, матеріалами справи підтверджено, що відповідачем було проведено планову виїзну перевірку Закритого акціонерного товариства «Нікопольський завод сталевих труб «ЮТіСТ» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2008 по 30.09.2009, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2008 по 30.09.2009, за результатами якої складено Акт від 01.03.2010 № 357/232/30926951.

Відповідно до висновків, викладених в Акті перевірки, в результаті порушень Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» позивачем завищено податок на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 1532986, 83 грн., від безприбуткових операцій.

Надаючи оцінку такому висновку колегія суддів зазначає, що відповідно до п. 5.1 ст. 5 вищезазначеного Закону валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно з п. 6.1 ст. 6 цього ж Закону якщо об'єкт оподаткування платника податку з числа резидентів за результатами податкового року має від'ємне значення об'єкта оподаткування (з урахуванням суми амортизаційних відрахувань), сума такого від'ємного значення підлягає включенню до складу валових витрат першого календарного кварталу наступного податкового року. Розрахунок об'єкта оподаткування за наслідками півріччя, трьох кварталів та року здійснюється з урахуванням від'ємного значення об'єкта оподаткування попереднього року у складі валових витрат таких податкових періодів наростаючим підсумком до повного погашення такого від'ємного значення.

Пунктом 1.31 статті 1 вказаного Закону визначено, що продаж товарів - будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за плату або компенсацію, незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатного надання товарів.

Підпунктом 4.1.1 п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» встановлено, що валовий доход включає, зокрема, загальні доходи від продажу товарів (робіт, послуг), у тому числі допоміжних та обслуговуючих виробництв, що не мають статусу юридичної особи, а також доходи від продажу цінних паперів, деривативів, іпотечних сертифікатів участі, іпотечних сертифікатів з фіксованою дохідністю, сертифікатів фондів операцій з нерухомістю (за винятком операцій з їх первинного випуску (розміщення), операцій з їх кінцевого погашення (ліквідації) та операцій з консолідованим іпотечним боргом відповідно до закону).

Доводи апелянта, що термін «доходи» визначений Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 3 «Звіт про фінансові результати», відповідно до якого під цим поняттям розуміється збільшення економічних вигод підприємства у вигляді надходження активів чи зменшення зобов’язань, які приводять до росту власного капіталу, не може бути використаний у податковому обліку, за висновком колегії суддів не є обґрунтованими, адже відповідно до ст. 3 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» об’єктом оподаткування є прибуток, визначений шляхом зменшення сум скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно п. 4.3 ст. 4 вказаного Закону на суму валових витрат платника податку, визначених ст. 5 вказаного Закону; суму амортизаційних відрахувань, нарахованих згідно ст. 8, 9 вказаного Закону.

Судом встановлено, що облік продукції на підприємстві ведеться по видам продукції відповідно до Методичних рекомендацій по формуванню собівартості продукції (робіт та послуг) у промисловості, затверджених наказом Міністерства промислової політики України від 09.07.2007 № 373, відповідно до яких всі витрати на виробництво включаються у собівартість видів продукції (робіт та послуг). Позивачем було самостійно визначено різницю при реалізації продукції нижче собівартості та донараховано у податковому обліку з податку на прибуток та з податку на додану вартість валові доходи та податкове зобов’язання.

При проведенні перевірки податковий орган використовував наказ Міністерства фінансів України від 20.10.1999 № 246, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 02.11.1999 за № 751/4044.

При цьому апелянт зазначив, що позивач неправомірно використовував наказ Міністерства промислової політики України від 09.07.2007 № 373, оскільки той не зареєстрований в Міністерстві юстиції України.

Колегія суддів критично ставиться до таких доводів апелянта, адже з матеріалів справи вбачається, що при проведенні планової перевірки позивача за період з 31.07.2007 по 31.03.2008 податковим органом було донараховано суму реалізації нижче собівартості з використанням Методики, затвердженої наказом Міністерства промислової політики України від 09.07.2007 № 373, що свідчить про необґрунтованість висновків апелянта.

Статтею 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», чинного на момент виникнення спірних правовідносин, у разі коли норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків.

Крім того судом встановлено, що на виконання вимог ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» позивачем у грудні 2009 року було здійснено коригування за 2008 рік валових доходів на суму 13697111,00 грн. та валових витрат на суму 13045087,00 грн.

Також в періоді з квітня 2008 року по вересень 2009 року позивачем було зроблено коригування податкового зобов’язання з податку на додану вартість по операціям з реалізації продукції власного виробництва за цінами нижче собівартості, правомірність якого підтверджується відповідними довідками № 27/235.30926951 від 27.03.2009, № 27/235.30926951 від 07.10.2009, Актом № 1382/235.30926951 від 20.08.2009, складеними відповідачем.

Щодо доводів апелянта стосовно коригування податкових зобов’язань за листопад 2009 року колегія суддів зазначає, що у зв’язку зі збільшенням податкового зобов’язання по ПДВ на суму 4182711,01 грн. внаслідок невідповідності декларації з ПДВ за листопад 2009 року, податковий орган не зменшив податкове зобов’язання підприємства на суму, самостійну визначену останнім, що призводить до подвійного оподаткування позивача. Крім того колегія суддів зазначає, що уточнюючу декларацію було подано позивачем до податкової інспекції 21.12.2009, тоді як перевіркою охоплювався період з 01.04.2008 по 30.09.2009, отже дана декларація не могла бути предметом дослідження при проведенні даної податкової перевірки.

Враховуючи викладене колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про протиправність спірних податкових повідомлень-рішень.

В свою чергу, враховуючи попередні висновки суду, у податкового органу відсутні підстави для нарахування штрафних санкцій.

Враховуючи сукупність викладених обставин колегія суддів доходить висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 160, 198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України суд, -

у х в а л и в :

Апеляційну скаргу Нікопольської об’єднаної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби залишити без задоволення, а постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29 березня 2011 року в адміністративній справі № 2а-10036/10/0470 – без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів з дня складання в повному обсязі.

Повний текст ухвали складений 05 лютого 2013 року.

Головуючий: О.В. Головко

Суддя: А.В. Суховаров

Суддя: Т.І. Ясенова