Постанова № 291000, 23.11.2006, Одеський апеляційний господарський суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

___________________

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" листопада 2006 р.

Справа № 15/224-06-6368А

Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Л.І. Бандури

суддів: Л.В. Поліщук, В.Б.Туренко

при секретарі судового засідання Г.В. Селіховій

за участю представників сторін

від позивача: Н.О.Бростовська

від відповідача: В.А.Думіков

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу

ТОВ „Балта-Хліб”

на постанову господарського суду Одеської області від 15.09.2006р.

у справі № 15/224-06-6368А

за позовом ТОВ „Балта-Хліб”

до Балтської МДПІ

про скасування податкових повідомлень-рішень

встановив:

ТОВ „Балта-Хліб” звернулось до господарського суду з адміністративним позовом про скасування податкових повідомлень-рішень Балтської МДПІ від 21.04.2006 р.:

№ 0001002300/0/452 про визначення податкового зобов’язання по ПДВ в сумі 1583 грн., штрафним санкціям по ПДВ в сумі 791,5 грн.;

№ 0001012300/0/453 про визначення податкового зобов’язання по податку на прибуток в сумі 91300 грн., штрафним санкціям по цьому податку в сумі 18260 грн.

В обґрунтування заявлених вимог, позивач послався на те, що отримання покупцем податкової накладної, яка складена з дотриманням всіх вимог, дає право на податковий кредит, незважаючи на те, що вона виписана неправомочною особою, оскільки статтями 9, 10 Закону України „Про систему оподаткування” не передбачено обов’язок і не надано право вимагати від іншого платника податків будь-яких відомостей, а Законом України „Про ПДВ” не передбачено обов’язок або право контролювати показники податкової звітності іншого платника та не передбачена відповідальність платника податку за порушення його контрагентом податкового законодавства. Також, позивач послався на те, що донарахування податкових зобов’язань податковим органом внаслідок визначення звичайних цін здійснюється по процедурі, встановленій законом для донарахування податкових зобов’язань за непрямими методами, якої на даний час не існує.

Постановою господарського суду Одеської області від 15.09.2006 р. (суддя В.С. Петров) в позові відмовлено, з підстав неправомірності заявлених вимог.

Не погоджуючись з постановою суду, ТОВ „Балта-Хліб”, після подачі заяви про апеляційне оскарження, звернулось з апеляційною скаргою, в якій просить її скасувати, прийняти нове рішення про відмову в позові, посилаючись на порушення судом норм матеріального права.

Відповідач вважає апеляційну скаргу необґрунтованою, а постанову суду такою, що відповідає чинному законодавству і матеріалам справи.

Заслухавши доводи представників сторін, перевіривши матеріали справи на предмет їх юридичної оцінки, дослідивши надані документи, обговоривши доводи апеляційної скарги, судова колегія встановила:

13.04.06 р. Балтська МДПІ здійснила планову документальну перевірку дотримання вимог податкового та валютного законодавства ТОВ „Балта –Хліб” за період з 01.04.05 р. по 31.12.05 р. і за її результатами склала акт №36/2300/31165269/407.

В ході перевірки виявлено порушення вимог п.п.7.4.2, п.п.7.4.3 п.7.4 ст.7 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” від 22.05.97 р. з подальшими змінами, при придбанні пшениці і третикале від пов’язаної особи ДСП „Хліб Балтщини” за договорами купівлі –продажу від 01.10.05 р., 01.12.05 р. по цінам, які вище за звичайні і це призвело до завищення валових витрат в 4 кв. 2005 р. в сумі 6181275 грн., порушення вимог п.п.7.2.6 п.7.2, п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість” від 03.04.97 р. з подальшими змінами при віднесені до складу податкового кредиту в квітні 2005 р. ПДВ в сумі 1583 грн. за податковою накладною №1 від 29.03.2005 р., виписаною особою, яка не була платником ПДВ.

На підставі акту перевірки, 21.04.06 р. Балтська МДПІ прийняла податкові повідомлення - рішення :

№0001012300/0/453 про визначення податкового зобов’язання по податку на прибуток в сумі 91300 грн., штрафним санкціям по цьому податку в сумі 18260 грн.;

№0001002300/0/457 про визначення податкового зобов’язання по ПДВ на 1583 грн., штрафним санкціям по ПДВ в сумі 791,5 грн., які були оскаржені в адміністративному порядку до Балтської МДПІ і рішеннями №№5582/10/10-0033, 5722/10/10-0033 від 18.05.06 р., 23.05.06 р. залишені без змін.

Відповідно до п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” дохід, отриманий платником податку від продажу товарів (робіт, послуг) пов’язаним особам, визначається виходячи із договірних цін, але не менше за звичайні ціни на такі товари (роботи, послуги), що діяли на дату такого продажу. Витрати, понесені платником податку у зв’язку з придбанням товарів (робіт, послуг) у пов’язаної особи, визначаються виходячи із договірних цін, але не більше за звичайні ціни, що діяли на дату такого придбання ( п.п.7.4.2 п.7.4 ст.7 цього Закону).

Підпунктом 1.18 Закону України „Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” встановлено, що звичайна ціна –ціна, визначена звичайною за правилами, встановленими Законом України „Про оподаткування прибутку підприємств”.

Згідно з п.п.1.20.1 п.1.20 ст.1 вищеназваного Закону звичайною вважається ціна товарів (робіт, послуг) визначена сторонами договору. Якщо не доведено зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню справедливих ринкових цін.

Для визначення звичайної ціни товару використовується інформація про укладені на момент продажу такого товару договори з ідентичними (однорідними) товарами у співставних умовах. Зокрема, враховуються такі умови договорів, як кількість (обсяг) товарів, строки виконання зобов’язань, умови платежів, звичайних для таких операцій, а також інші об’єктивні умови, що можуть вплинути на ціну. При цьому, умови договорів на ринку ідентичних ( у разі їх відсутності –однорідних) товарів визнаються співставними, якщо відмінність між такими умовами суттєво не впливає на ціну, або може бути економічно обґрунтоване, враховуються звичайні при укладенні угод між непов’язаними особами надбавки чи знижки до ціни.

Підпунктом 1.20.8 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” встановлено, що обов’язок доведення того, що ціна договору не відповідає рівню звичайної ціни у випадках, передбачених цим Законом, покладається на податковий орган у порядку, встановленому законом.

П.п.1.20.10 п.1.20 ст. 1 названого Закону передбачено, що донарахування податкових зобов’язань платника податку податковим органом внаслідок визначення звичайних цін здійснюється за процедурою, встановленою законом для нарахування податкових зобов’язань за непрямими методами, а для платників податку, визнаних природними монополістами згідно із законом - також відповідно до принципів регулювання цін, встановлених таким законом.

Податковий орган має право застосувати звичайні ціни для визначення бази оподаткування у випадках, передбачених законом, незалежно від виду господарської операції, що здійснюється платником цього податку, або податкового статусу іншої сторони такої операції.

Як вбачається із акту перевірки і встановлено судом першої інстанції, позивач придбав у ДСП „Хліб Балтщини”, пов’язаної особи, пшеницю та третикале за договорами купівлі-продажу від 01.10.05 р., 1.12.05 р., накладними №705, 901, 902, 903,1012, 1024 від 02.10.05 р. по ціні 749,85755 грн. за тонну пшениці і 750 грн. за тонну третикале.

Для обґрунтування договірної ціни на рівні звичайних цін, податкова служба направила запит підприємству „Хліб Балтщини”, відповідь на який не отримала.

В зв’язку з тим, що ДСП „Хліб Балтщини” реалізацію вищеназваної сільгосппродукції, крім позивача не проводив, податкова служба проаналізувала ці ціни на регіональному ринку за статистичними даними та цінами, наданими ВАТ Любашівський елеватор”, ВАТ „Балтське ХПП” і визначила за справедливу ринкову ціну найбільшу вартість пшениці і третикале відповідно: 660 грн. за тонну пшениці та 350 грн. за тонну третикале.

Таким чином, податкова служба, згідно з п.п.1.20.8 п.1 ст.1 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” обґрунтовано визначила, що ціна договорів не відповідає рівню звичайної ціни, що призвело до завищення валових витрат в 4 кварталі 2005 р. і заниження об’єкту оподаткування. Таких висновків дійшов і суд першої інстанції, з чим погоджується судова колегія.

Доводи скаржника про визначення податкового зобов’язання за непрямими методами не приймається судовою колегією до уваги, виходячи із наступного:

підпунктом 4.3.4 пункту 4.3 статті 4 Закону України „Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” передбачено, що застосування непрямого методу для визначення податкових зобов’язань платників податків у випадках, не передбачених цим пунктом не дозволяється. Визначення звичайної ціни в підставах визначення податкових зобов’язань за непрямими методами, згідно з п.4.3 цього Закону відсутнє.

Процедура нарахування податкових зобов’язань з використанням непрямого методу встановлена п.п.4.3.5 названого закону, відповідно з яким, рішення про застосування непрямих методів приймається податковим органом за місцезнаходженням платника податків за наявності підстав, визначених у підпункті 4.3.1 цього пункту. Нарахування податкових зобов’язань з використанням непрямого методу здійснюється виключно податковими органами. Рішення про сплату податкових зобов’язань приймається у судовому порядку за поданням керівника (його заступника) відповідного податкового органу.

Оскільки, непрямий метод не застосовувався, Балтською МДПІ з дотриманням процедури встановленої п.п.4.3.5 п.4.3 ст.4 Закону України „Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” для визначення податкових зобов’язань за непрямими методами було прийнято рішення про визначення звичайної ціни.

Щодо визначення податкового зобов’язання по ПДВ судова колегія зазначає:

відповідно до п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість” не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв’язку з придбанням товарів (послуг) не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону, а податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари, на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту (п.п.7.2.4, 7.2.6 п.7.2 ст.7 вищеназваного Закону).

Із акту перевірки вбачається, що позивач в березні 2005 р. придбав 10 тонн борошна у СПД Бакаєва Андрія Геннадійовича на загальну суму 9499,93 грн., отримав податкову накладну №1 від 29.03.05 р. і в квітні 2005 р. включив до податкового кредиту суму сплаченого податку у розмірі 1583грн. Ця податкова накладна виписана суб’єктом підприємницької діяльності Бакаєвим А.Г., який зареєстрований як платник ПДВ 04.04.05 р., що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію платника податку на додану вартість №73603933.

Тобто, у СПД Бакаєва А.Г. не було права виписувати податкову накладну №1 від 29.03.05 р. і як слідство, така податкова накладна є недійсною, згідно з абзацом 1 пункту 6 наказу ДПА України „Про затвердження форм податкової накладної, книги обліку придбання та книги обліку продажу товарів (робіт, послуг), порядку їх заповнення” №165 від 30.05.1997 р. з подальшими змінами, а тому, позивач неправомірно включив до податкового кредиту суму ПДВ, яка була включена до ціни товару.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов правильних висновків про порушення позивачем вимог п.п.7.2.6, 7.4.5 ст.7 Закону України „Про ПДВ”.

З урахуванням викладеного, постанова суду першої інстанції є обґрунтованою, відповідає матеріалам справи, чинному законодавству і підстави для її зміни або скасування відсутні.

Керуючись ст.ст. 160, 198, 200, 205, 206, 212, 254 Кодексу

адміністративного судочинства України, суд

ухвалив:

Постанову господарського суду Одеської області від 15.09.2006р. у справі №15/224-06-6368А залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом місяця з дня складення ухвали в повному обсязі до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Л. І. Бандура

Суддя Л. В. Поліщук

Суддя В. Б. Туренко