Постанова № 29096973, 22.01.2013, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 січня 2013 р. Справа №2а/0570/17778/2012

Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови: 14:28 год.

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Галатіної О.О.

при секретарі Зайцевій Я.О.

за участю:

представників позивача - Яковенко В.М., Веремєєва О.О.

представника відповідача - Лютого Р.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ВОС-ТОРГ» до Державної податкової інспекції у Будьонівському районі м. Донецька Донецької області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень від 10 жовтня 2012 року № 0000692302, 0000702302 та № 0000712302, суд -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Будьонівському районі м. Донецька Донецької області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень від 10 жовтня 2012 року № 0000692302, 0000702302 та № 0000712302.

Позивач в обґрунтування позовних вимог посилається на безпідставність донарахування податковим органом податкових зобов'язань з податку на додану вартість податковим повідомленням-рішенням № 00007023020 від 10.10.2012 року, податку на прибуток податковим повідомленням-рішенням № 0000692302 від 10.10.2012 року, а також визначення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість податковим повідомленням-рішенням № 0000712302 від 10.10.2012 року. Вказані рішення прийняті на підставі акту перевірки від 26.09.2012 року № 2122\22-011-1\37603041. Даний акт складено за результатами виїзної позапланової перевірки підприємства позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 22.03.2011 року по 30.06.2012 року.

Перевіркою було встановлено, порушення п. 187.1, ст..187, п.198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість на суму 194327 грн., завищення розміру залишку від'ємного значення ПДВ на - 349 грн.; пп. 138.1.1 п. 138.1 ст. 138, пп.139.1.1, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на прибуток на суму 328166 грн.

Такі висновки податковий орган робить виходячи з того, що заниження сум податків відбулося внаслідок начебто укладеного нікчемного правочину з ТОВ «Юпітер 2003», а отже, що позивачем безпідставно сформовано податковий кредит та завищені витрати.

Позивач не згодний з такими висновками податкового органу, викладеними у акті перевірки, а також з рішеннями прийнятими відповідачем, оскільки всі спірні операції відображені в бухгалтерському обліку позивача з підтвердженням їх здійснення по всіх необхідних рахунках.

Посилаючись на вказані обставини позивач просить суд, визнати незаконними та скасувати податкові повідомлення-рішення № від 10 жовтня 2012 року №№ 0000692302, 0000702302 та 0000712302, стягнути з відповідача понесені судові витрати та витрати на правову допомогу в розмірі 5000 грн.

В судовому засіданні представники позивача уточнили позовні вимоги. Просили суд скасувати податкові повідомлення-рішення від 10 жовтня 2012 року №№ 0000692302, 0000702302 та 0000712302.

В судовому засіданні представник відповідача проти позову заперечував та пояснив, що податкові повідомлення-рішення прийняті у зв'язку з порушенням позивачем вимог податкового законодавства. В ході проведення перевірки не підтвердилось транспортування товару отриманого позивачем від ТОВ «Юпітер 2003», не було підтверджено здійснення ним поставок товарів. Здійснення діяльності, спрямоване на «ймовірне» здійснення операцій, пов'язаних з наданням податкової вигоди третім особам, свідчить про те, що правочини між позивачем та ТОВ «Юпітер 2003» здійснений без мети настання реальних наслідків. Отже, зазначений правочин, відповідно до ч.ч. 1,2 ст. 215, ч. 5 ст. 203 ЦК України є нікчемним, і в силу ст. 216 ЦК України не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з їх недійсністю.

Посилаючись на вказані обставини, просив суд у задоволені позову відмовити у повному обсязі.

Вислухавши у судовому засіданні представників сторін, дослідивши та оцінивши надані докази за своїм внутрішнім переконанням, суд встановив наступне.

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «ВОС-ТОРГ» є юридичною особою, зареєстроване виконавчим комітетом Донецької міської ради, перебуває на податковому обліку в Державній податковій інспекції у Будьонівському районі м. Донецька Донецької області Державної податкової служби.

26 вересня 2012 року Державною податковою інспекцією у Будьонівському районі м. Донецька Донецької області Державної податкової служби було проведено позапланову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «ВОС-ТОРГ» з питань дотримання вимог податкового, законодавства за період з 22.03.2011 р. по 30.06.2012 року валютного та іншого законодавства за період з 22.03.201 року по 30.06.2012 року.

За результатами перевірки складено акт № 2122/22-011-1/37603041 та встановлені наступні порушення:

- п. 187.1, ст..187, п.198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість на суму 194327 грн., завищення розміру залишку від'ємного значення ПДВ на 349 грн.;

- п. 138.1.1 п. 138.1 ст. 138, пп.139.1.1, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на прибуток на суму 328166 грн.

За наслідками перевірки були прийняті податкові повідомлення-рішення.

Податковим повідомленням-рішенням № 00007023020 від 10.10.2012 року позивачу було донараховано податку на додану вартість у розмірі 32351 грн. та застосовано штраф у сумі 8087 грн., податковим повідомленням-рішенням № 0000692302 від 10.10.2012 року донараховано податку на прибуток у розмірі 328166 грн. та застосовано штраф в розмірі 38629 грн., податковим повідомленням-рішення за № 0000712302 від 10. 10 2012 року визначено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість в сумі 349 грн.

Висновки про порушення вимог податкового законодавства були зроблені податковим органом, виходячи з виявлення ознак нікчемності угоди укладеної між позивачем та ТОВ «Юпітер 2003» № 18 від 10.01.2012 року.

Так, відповідно до договору поставки № 18 від 10.01.2012 року, постачальник ТОВ «Юпітер 2003» зобов'язується поставити покупцю ТОВ «ВОС-ТОРГ» наступну продукцію - ПВХ - підвіконник «Данке» ламінований на умовах, передбачених даним договором в строк передбачений договором.

Відвантаження товару відповідно до п. 2.3 договору здійснюється силами покупця за його рахунок.

Відповідно до наданих первинних бухгалтерських документів, судом встановлено, що позивач мав фінансово-господарські взаємовідносини з ПМП «ДІКСІ» у липні 2011 року.

На підтвердження фактичного виконання умов вищевказаного договору, позивач надав суду: податкові та видаткові накладні, виписка з банку про проведення розрахункових операцій.

Відповідно до п.п. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, податковий кредит - це сума, на яку платник податків має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду.

Згідно з п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

У відповідності до приписів п. 198.3. ст. 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України визначено, що не дозволяється включення до податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

Таким чином, згідно норм чинного на час виникнення спірних правовідносин податкового законодавства України можливість віднесення платником до податкового кредиту сум податку залежить від їх оплати в звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва, та одержання належним чином оформленої податкової накладної.

Крім того, виходячи з наведенного, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Стосовно визначення витрат при обчисленні податку на прибуток, відповідно до приписів п.п. 138.1.1. п. 138.1 ст. 138 Податкового кодексу України, витрати операційної діяльності включають: собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Згідно з п. 138.2. ст. 138 Податкового кодексу України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

У разі, якщо платник податку здійснює виробництво товарів, виконання робіт, надання послуг з довготривалим (більше одного року) технологічним циклом виробництва за умови, що договорами, укладеними на виробництво таких товарів, виконання робіт, надання послуг, не передбачено поетапної їх здачі, до витрат звітного податкового періоду включаються витрати, пов'язані з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг у цьому періоді.

Витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг (п. 138.4 Кодексу).

Відповідно до частини 2 статті 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», зокрема, визначає, що податкова та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Стаття 1 цього Закону визначає, що первинний документ - це документ, який місить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Наявні у позивача вищеперелічені первинні документи, а саме: договір про постачання товару № 18 від 18 червня 2011 року, податкові та видаткові накладні, виписки з рахунку, повністю підтверджують факт виконання умов договору та його товарність.

Крім того, судом було встановлено, що приймання товару за договором поставки здійснювалося уповноваженим представником підприємства позивача зав. складом ОСОБА_4, на ім'я якого були виписані довіреності на отримання ТМЦ.

Вказані обставини підтверджуються копією журналу реєстрації довіреностей.

Крім того, позивачем підтверджено факт транспортування товару, а саме, надані товарно-транспортні накладні.

Так, перевезення товару підтверджується договором укладеним між позивачем та перевізником ФОП ОСОБА_5 про перевезення.

Перевезення товару здійснювалось автомобілем НОМЕР_4, належному перевізнику ФОП ОСОБА_5 на праві власності. Саме цей транспортний засіб вказаний у товарно-транспортних накладних.

Актами виконаних робіт, виписками з рахунку, товарно-транспортними накладними підтверджується факт транспортування товару від ТОВ «Юпітер 2003» на адресу позивача.

З товарно-транспортних накладних також вбачається, що пунктом навантаження товару є - м. Одеса, вул. Новомосковська дорога 25, що є юридичною адресою ТОВ «Юпітер 2003».

Отже, перевіривши надані докази, суд не має сумнівів, стосовно дійсності транспортування товару від ТОВ «Юпітер 2003» на адресу позивача, а отже і товарності вказаної угоди.

Подальший перепродаж товару підтверджується також договорами укладеними позивачем з ТОВ «Ідеал», ТОВ «Кристальні вікна», ТОВ «Будівельний портал України, ТОВ «Алюмо-Сервіс», ТОВ «Кришталевий дім», ТОВ «Юрт Індастрі», ТОВ «Нові вікна», ТОВ «Алітон», ТОВ «АлМар-Пласт», ТОВ «Кришталеві вікна», ТОВ «Технопластдизайн», податковими та видатковими накладними, реєстрами виданих та отриманих податкових накладних, виписками з банківського рахунку, щодо проведення розрахункових операцій з зазначеними контрагентами.

Суд також вважає за необхідне зазначити, що відповідно до пункту 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», при кваліфікації правочину за статтею 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Як вбачається з матеріалів справі, а ні у відношенні керівника підприємства позивача, а ні у відношенні керівника ТОВ «Юпітер 2003» не було порушено кримінально справу та не виносився вирок, щодо встановлення вини вказаних осіб.

Статтею 204 ЦК України передбачено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до частини 2 статті 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин).

Згідно із статтею 228 ЦК України, правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Посилання відповідача на недійсність правочину, тобто його укладення без наміру створення цивільно-правових наслідків, лише з метою отримання певної преференції, зокрема, права на формування податкового кредиту та формування валових витрат, не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні.

Суд не приймає до уваги посилання відповідача на те, що у податкових накладних, що були видані ТОВ «Юпітер 2003» позивачу на виконання умов договору № 18 від 10.01.2012 року, невірно зазначено дату договору, оскільки виконання умов вказаного договору повністю підтверджується первинними документами, що наявні у матеріалах справи, а в податкових накладних контрагентом було допущено технічну помилку.

Таким чином, відповідачем не було доведено, що сторони, укладаючи господарські зобов'язання, мали умисел на укладення угод з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.

Факт товарності вказаної угоди повністю знайшов підтвердження у судовому засіданні, у зв'язку з чим суд вважає, що податкові повідомлення-рішення № № 0000692302, 0000702302 від 10.10.2012 року про донарахування позивачу податку на додану вартість, податку на прибуток та застосування штрафних санкцій прийняті відповідачем помилково.

Стосовно податкового повідомлення-рішення № 0000712302 від 10.10.2012 року, яким визначено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість в сумі 349 грн., суд вважає за необхідне зазначити, що в судовому засіданні представником відповідача не було надано пояснень, внаслідок якого порушення вимог податкового законодавства позивачу було визначено вказану суму від'ємного значення, а отже судом зроблено висновок про те, що вказане рішення прийняте відповідачем помилково.

Згідно із частинами 1, 2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Оскільки в судовому засідання відповідач не довів правомірність рішень, що є предметом оскарження в даній справі, суд вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги позивача повністю.

Керуючись статтями 2-15, 17-18, 33-35, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110-111, 121, 122-143, 151-154, 158, 162, 163, 167, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ВОС-ТОРГ» до Державної податкової інспекції у Будьонівському районі м. Донецька Донецької області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень від 10 жовтня 2012 року № 0000692302, 0000702302 та № 0000712302 - задовольнити.

Скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Будьонівському районі м. Донецька Донецької області Державної податкової служби від 10 жовтня 2012 року за №№ 0000692302, 0000702302 та 0000712302.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ВОС-ТОРГ» витрати по сплаті судового забору у розмірі - 2146 (дві тисячі сто сорок шість) грн.

Вступна та резолютивна частини постанови прийняті у нарадчій кімнаті та проголошені у судовому засіданні 22 січня 2013 року. Постанова у повному обсязі складена 27 січня 2013 року.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Галатіна О.О.