Постанова № 29096771, 01.02.2013, Чернігівський окружний адміністративний суд

Справа № 825/122/13-а

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 січня 2013 р. Чернігівський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючої судді - Кашпур О.В.

при секретарі - Крук О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрпромруно" до Державної податкової інспекції у м. Чернігові Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення ,-

В С Т А Н О В И В :

Позивач 09.01.2013 року звернувся з позовом до Державної податкової інспекції у м. Чернігові Державної податкової служби і просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення відповідача форми «Р» від 22 жовтня 2012 року № 0003682320 про збільшення суми грошового зобов'язання ТОВ «Укрпромруно» з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на загальну суму 13253,00 грн. (з яких 8835,00 грн. за основним платежем та 4418,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями), стягнути з Державного бюджету України на користь ТОВ «Укрпромруно» судовий збір за подання адміністративного позову. Свої вимоги мотивує тим, що відповідачем неправомірно, в порушення вимог чинного податкового законодавства, донараховано податок на додану вартість на підставі зустрічної перевірки ТОВ «Бетонбудсервіс», яка свідчить про нікчемність укладених між позивачем та цим товариством угод. Позивач наполягає на тому, що між ним та ТОВ «Бетонбудсервіс» було проведено реальну господарську операцію, ним придбано у контрагента товар - вовну немиту, та здійснено розрахунки за цей товар у безготівковій формі. Реальність цієї операції підтверджують необхідні бухгалтерські документи, а саме договір, видаткова та податкова накладні, банківські виписки. Відповідно до положень Податкового Кодексу України, підставою для зарахування сум ПДВ, сплачених позивачем у ціні товару, є податкова накладна. Таким чином, податковий кредит ТОВ «Укрпромруно» сформовано на підставі документу, який відповідає по формі і змісту Податкового Кодексу України та є єдиною підставою для такого формування. На момент укладення договору закупівлі товару контрагент позивача був зареєстрований в якості юридичної особи, та був платником податку на додану вартість, про що свідчить інформація з офіційного вебсайту ДПС України. Враховуючи наведене, позивач просить задовольнити його позовні вимоги, визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення 22 жовтня 2012 року № 0003682320.

В судовому засіданні представники позивача позовні вимоги підтримали в повному обсязі.

Представники відповідача позовні вимоги не визнали, просили в їх задоволенні відмовити, пояснили, що згідно акту ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва від 30.03.2012 р. №396/22-225/33188728 про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ТОВ «Бетонбудсервіс» не підтверджено реальність здійснення господарських відносин між позивачем та ТОВ «Бетонбудсервіс» в січні 2012 року. На підставі цього акту ДПІ в м. Чернігові було зроблено висновки про те, що у ТОВ «Бетонбудсервіс» відсутні необхідні умови для здійснення господарських операцій, відсутні основні фонди, технічний персонал, виробничі активи, складські приміщення, транспортні засоби, тому відповідач вважає, що господарські операції між позивачем та ТОВ «Бетонбудсервіс» є фіктивними правочинами, та такими, що вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювались цими правочинами. Також актом стверджується про відсутність реальних господарських відносин між ТОВ «Бентобудсервіс» та його постачальником ПП «Дніпро-Авто». В результаті опрацювання даних, поданих в додатку № 5 «Розшифровка в розрізі контрагентів» на рівні ДПА України у ТОВ «Укрпромруно» по взаємовідносинах з ТОВ «Бентобудсервіс» за січень 2012р. існує розбіжність у сумі 8835,00 грн. Враховуючи наведене, позивачем безпідставно сформовано податковий кредит з ПДВ, а тому позовні вимоги ТОВ «Укрпромруно» задоволенню не підлягають.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного:

Встановлено, що працівниками ДПІ у м. Чернігові була проведена документальна виїзна позапланова перевірка ТОВ «Укрпромруно» з питань достовірності, повноти нарахування податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ „Бентобудсервіс" за січень 2012 року. За результатами перевірки складений акт від 04.10.2012р. № 1945/22/31078941.

Перевіркою встановлено порушення товариством п.198.2, п.198.6 ст.198, п.200.1, п.200.2 ст.200 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено суму податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету, за період, що перевірявся, на суму 8835,00 грн.

На підставі акту перевірки ДПІ в м. Чернігові було винесено податкове повідомлення-рішення № 0003682320 від 22.10.2012 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг), на загальну суму 13253,00 грн. (з яких 8835,00 грн. за основним платежем та 4418,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями).

TOB «Укрпромруно» оскаржило в адміністративному порядку вищевказане податкове повідомлення-рішення до ДПС у Чернігівській області. За результатами розгляду скарги 16.11.2012 року ДПС у Чернігівській області прийнято рішення № 1714/10/10-215, яким скаргу «Укрпромруно» залишено без задоволення, а оскаржуване повідомлення-рішення залишено без змін. За результатами розгляду повторної скарги на податкове повідомлення-рішення від 22.10.2012 року № 0003682320 у ДПС України прийнято рішення № 7463/0/61-12/10-2115 від 20.12.2012 рок, яким скаргу ТОВ «Укрпромруно» залишено без задоволення, а оскаржуване повідомлення-рішення залишено без змін.

В судовому засіданні було встановлено, що між ТОВ «Укрпромруно», як покупцем та ТОВ «Бетонбудсервіс», як продавцем укладено договір № 1 від 17.01.2012 року про закупівлю товару - вовну немиту (а.с. 69).

ТОВ «Укрпромруно» до складу податкового кредиту за січень 2012 року віднесено ПДВ по взаємовідносинам з ТОВ «Бетонбудсервіс» на суму 8835,00 грн.

На виконання умов зазначеного договору ТОВ «Бетонбудсервіс» було виписано видаткову накладну № РН-0000010 від 31.01.2012 року (а.с. 70) на суму 53010,00 грн. в тому числі ПДВ 8835,00 грн. та податкову накладну № 11 від 31.01.2012 року (а.с. 71).

Згідно виписки по рахунку ТОВ «Укрпромруно» № 26005301833023 у Відділі «Промінвестбанку» в м. Чернігів (а.с. 72) та акту перевірки розрахунок за придбаний товар відповідно до зазначених накладних був проведений згідно платіжного доручення № 296 від 21.03.2012 року.

Отримання товару згідно договору закупівлі відображено в бухгалтерському обліку підприємства, про що свідчить оборотно-сальдова відомість по рахунку 281 місце зберігання ТМЦ за січень 2012 року (а.с. 73).

Згідно із наявними в матеріалах справи доказами ТОВ «Бетонбудсервіс», на момент укладення договору з ТОВ «Укрпромруно», було юридичною особою, зареєстрованою належним чином, про що свідчить свідоцтво про державну реєстрацію (а.с. 21), довідка АА № 077009 з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України (а.с. 22), витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 12.09.2012 року (а.с. 24) довідка з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (а.с. 25-30), ТОВ «Бетонбудсервіс» було зареєстроване як платник податку на додану вартість, про що свідчить свідоцтво платника ПДВ № 19774405 (а.с. 23), тобто мало право на видачу податкових накладних.

Згідно ст.. 4 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» бухгалтерський облік та фінансова звітність ґрунтуються на таких основних принципах, зокрема превалювання сутності над формою - операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми.

Частинами 2 та 3 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні і зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити: назва документа; дата і місце складання; назва підприємства, від імені якого складається документ; зміст і обсяг господарської операції; одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що мають можливість ідентифікувати особу, які брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88 первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Отже, на підтвердження включення податку на додану вартість до складу податкового кредиту необхідні документи, оформлені відповідно до вимог, встановлених ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88, зокрема: документи, що підтверджують факт отримання товару від іншої особи та документи, що підтверджують зв'язок понесених витрат з господарською діяльністю платника податку.

Всі зазначені вище первинні бухгалтерські документи оформлені у відповідності до ст.. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88 та повністю відображають реальність проведених господарських операцій між ТОВ «Укрпромруно» та ТОВ «Бетонбудсервіс».

Відповідно до п.п. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу;

Згідно із п.п. 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше;

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Пунктом 201.1 ст. 201 ПК України передбачено, що платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Відповідно до п. 201.10 ст. 201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Отже, із положень зазначених норм законодавства вбачається, що формування податкового кредиту з податку на додану вартість допускається за умови підтвердження відповідних сум належним чином оформленими документами. Такими документами Податковий кодекс України визначає податкові накладні. Наявність таких податкових накладних, які відповідають вимогам Податкового кодексу України була встановлена і під час проведення перевірки і в судовому засіданні, тому у позивача були законні підстави для формування податкового кредиту з податку на додану вартість.

Суд вважає, що висновки ДПІ в м. Чернігові ДПС про відсутність здійснення реальної господарської операції між позивачем та його контрагентом зроблені на підставі висновків акту про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ТОВ «Бетонбудсервіс», складеного ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва від 30.03.2012 р. №396/22-225/33188728, є безпідставними та неправомірними, оскільки позивач не може нести відповідальності за дії свого контрагента, на момент укладення договору ТОВ «Бетонбудсервіс» зареєстровано в якості юридичної особи та платника податку на додану вартість, про що свідчать письмові докази, надані позивачем.

Згідно з рішенням Європейського суду з прав людини від 22.01.2009 у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява № 3991/03) зазначено, що у разі якщо національні органи за відсутності будь-яких вказівок на безпосередню участь фізичної або юридичної особи у зловживанні, пов'язаним зі сплатою ПДВ, який нараховується у ланцюгу поставок, або будь-яких вказівок на обізнаність про таке оподатковуваної ПДВ поставки, який повністю виконав свої зобов'язання, за дії або бездіяльність постачальника, який перебував поза межами контролю отримувача і у відношенні якого у нього не було засобів перевірки та забезпечення його виконання, то такі владні органи порушують справедливий баланс, який має підтримуватися між вимогами суспільних інтересів та вимогами захисту права власності.

Підпункт 4.1.4 Податкового кодексу України встановлює презумпцію правомірності рішень платника податку в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу.

За змістом вказаної норми податковий кредит вважається сформованим платником податків правомірно, однак контролюючий орган не позбавлений можливості довести в установленому порядку факт невідповідності задекларованих наслідків господарської операції платника податків у податковому обліку фактичним обставинам.

Відповідно до ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На думку суду позивачем доведено ті обставини, на яких ґрунтуються вимоги про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, а відповідачем не доказана правомірність своїх дій.

Враховуючи те, що в судовому засіданні було встановлено наявність всіх підтверджуючих проведення господарських операцій між позивачем та його контрагентом первинних бухгалтерських документів, суд приходить до висновку про те, що договір закупівлі товару № 1 від 17.01.2012 року спричинив реальні юридичні наслідки для ТОВ «Укрпромруно», в судовому засіданні встановлено факт оплати поставлених позивачу товарів, що підтверджує використання отриманих товарів позивачем у власній господарській діяльності, позивачем на виконання вимог Податкового кодексу України отримано належним чином оформлену податкову накладну, яка є підставою для зарахування сум ПДВ до складу податкового кредиту, суд приходить до висновку, що ДПІ в м. Чернігові неправомірно донарахувала ТОВ «Укрпромруно» податок на додану вартість в розмірі 13253,00 грн., а тому позовні вимоги про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0003682320 від 22.10.2012 року, підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Керуючись статтями 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Позов задовольнити в повному обсязі.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Чернігові Державної податкової служби № 0003682320 від 22.10.2012 року.

Стягнути з Державного бюджету України 132 грн. 53 коп. судових витрат на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрпромруно".

Постанова набирає законної сили та може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду у порядок і строки, передбачені статтями 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя О.В. Кашпур