Рішення № 29096541, 31.01.2013, Згурівський районний суд Київської області

Справа № 1011/936/12

Номер провадження: 2/365/18/13

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31.01.2013 року смт. Згурівка

Згурівський районний суд Київської області в складі:

головуючого- судді ХИЖНОГО Р.В.

при секретарі НОСОВІЙ О.О.

за участю:

позивачки ОСОБА_1

представника позивачки ОСОБА_2

представника відповідача ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт. Згурівка Київської області справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4 про визнання права власності на житловий будинок номер АДРЕСА_2,-

В С Т А Н О В И В:

Позивачка ОСОБА_1 звернулась до Згурівського районного суду Київської області із вищевказаною позовною заявою, в які вказує, що з 2000 року вона з відповідачем ОСОБА_4 проживали в цивільному шлюбі, без його реєстрації. Позивачці та її сім'ї (матері, батьку та сестрі) належала на праві спільної часткової власності квартира АДРЕСА_1. У 2004 році позивачка продала вищевказану квартиру та отримала за неї 12000 грн. Отримані кошти позивачка мала намір витратити на придбання іншого житла. На початку 2005 року відповідач запропонував позивачці придбати житловий будинок АДРЕСА_2. Оскільки ціна будинку 5000 грн. позивачку влаштовувала, вона погодилась. На 25 квітня 2005 року було призначено підписання угоди. В цей день відповідач навмисно не взяв паспорт позивачки, також позивачка в цей день була зайнята на роботі, тому договір купівлі-продажу будинку було підписано на ім"я відповідача ОСОБА_4 За будинок було сплачено обумовлені 5000 грн. із грошей, отриманих позивачкою від продажу вищевказаної квартири. Сторони разом переїхали до житлового будинку та спільно проживали в ньому три роки. Відповідач постійно обіцяв позивачці переоформити будинок на неї, запевняв, що її права не будуть порушені. Після смерті баби позивачки сторони переїхали проживати за адресою: АДРЕСА_3, а будинком по АДРЕСА_2 користувались як дачею. В липні 2012 року позивачка захворіла і вимушена була лікуватись стаціонарно. В цей час відповідач привів в будинок по АДРЕСА_2 сторонню жінку із дитиною, з якими почав проживати спільно. Після виписки з лікарні позивачку відповідач та вказана жінка до будинку не пустили. Відповідач коштів для придбання будинку не мав. Позивачка уточнила позовні вимоги та просила визнати за нею право власності на спірний житловий будинок на підставі ст.ст. 328,655 ЦК України, посилаючись на те, що відповідач мав сплатити вартість будинку із власних коштів, і тільки в тому випадку до нього переходить право власності на придбаний будинок. Своїми діями відповідач не тільки обманом оформив на себе право власності на будинок, але і фактично не визнає право власності позивачки на придбаний будинок, хоча на його придбання були витрачені кошти, отримані позивачкою від продажу квартири. Враховуючи вищевикладене позивачка ОСОБА_1 просить суд:

1. Постановити рішення, яким визнати за нею - ОСОБА_1 право власності на будинок АДРЕСА_2, загальною площею 52,70 кв.м, житловою площею 28,80 кв.м.

2. Судові витрати покласти на відповідача.

В судовому засіданні позивачка ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_2 позовні вимоги з урахуванням їх уточнення підтримали в повному обсязі та просила позов задоволити. Представник позивачки ОСОБА_2 просив визнати за позивачкою ОСОБА_1 право власності на будинок АДРЕСА_2 на підставі ст.ст. 328, 655 ЦК України, згідно яких право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів, в тому числі за договором купівлі-продажу. За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

В судовому засіданні представник відповідача ОСОБА_4 -ОСОБА_3 проти задоволення позову заперечував. Свої заперечення обґрунтовував тим, що на початку 2004 року сторони за попередньою домовленістю з ОСОБА_5 переїхали проживати в житловий будинок по АДРЕСА_2. Необхідної суми для придбання вищевказаного будинку відповідач не мав. Згідно усної домовленості з ОСОБА_5, відповідач зобов"язувався потягом одного року зібрати необхідні кошти та укласти договір купівлі-продажу. Вартість будинку становила 5000 грн., що було на той час еквівалентно 1000 доларів США. В квітні 2005 року відповідач позичив у своєї тітки ОСОБА_6 700 доларів США. При оформленні договору купівлі-продажу житлового будинку в нотаріальній конторі була присутня ОСОБА_6, яка принесла із собою 700 доларів США та передала їх ОСОБА_5, ще 300 доларів США були передані відповідачем. З 2005 року до часу звернення із позовом до суду позивачка ОСОБА_1 визнавала право власності на житловий будинок відповідача ОСОБА_4 Лише після погіршення стосунків з відповідачем, позивачка звернулась до суду. Відповідач правомірно набув право власності на будинок. Договір купівлі-продажу спірного житлового будинку неоспорювався та не визнаний недійсним. Крім того, представник відповідача просив застосувати до даних правовідносин строк позовної давності, оскільки договір купівлі-продажу спірного житлового будинку було укладено в квітні 2005 року, з цього часу позивачка знала про так зване порушення її прав. Позивачка не зазначила причин пропуску нею строків позовної давності та не просила суд про поновлення строків позовної давності.

В судовому засіданні були заслухані покази свідків.

Свідок ОСОБА_6 в судовому засіданні показала, що відповідач ОСОБА_4 є її племінником. В квітні 2005 року до неї звернувся відповідач ОСОБА_4 з проханням позичити йому 700 доларів США на придбання житлового будинку по АДРЕСА_2. Вартість будинку становила 1000 доларів США, але відповідач мав лише 300 доларів США. На підтвердження отримання коштів у борг, відповідачем була складена розписка. При оформленні договору купівлі-продажу у нотаріуса свідок була присутня, оскільки принесла необхідні для розрахунку за будинок 700 доларів США. Крім свідка, під час укладення договору були присутні відповідач ОСОБА_4 та продавець будинку - ОСОБА_5 із дочкою. Саме свідок передала 700 доларів США ОСОБА_5, а ще 300 доларів США доплатив відповідач.

Свідок ОСОБА_7 в судовому засіданні показала, що була сусідкою баби позивачки ОСОБА_1 Батьки позивачки мали у власності квартиру, яка була продана, а за отримані кошти був придбаний будинок по АДРЕСА_2. Під час укладення договору купівлі-продажу житлового будику свідок не була присутня.

В судовому засіданні свідок ОСОБА_8 показала, що працює приватним нотаріусом Згурівського нотаріального округу. 29 квітня 2005 року до неї звернулись ОСОБА_9 та відповідач ОСОБА_4 з приводу оформлення договору купівлі-продажу житлового будинку по АДРЕСА_2. Позивачка ОСОБА_1 при укладенні договору присутня не була, з приводу переоформлення вищевказаного житлового будинку до нотаріальної контори не зверталась.

Дослідженими в судовому засіданні письмовими доказами встановлено, що позивачка ОСОБА_1, діючи від себе та за дорученнями, 25 лютого 2004 року продала за 12000 грн. квартиру АДРЕСА_1 (копія договору купівлі-продажу квартири -а.с.7, копії доручень -а.с.9-11). 29 квітня 2005 року між ОСОБА_5 (продавець) та відповідачем ОСОБА_4 (покупець) було укладено договір купівлі-продажу житлового будинку номер 53 по вулиці Садовій в смт. Згурівка (копія договору -а.с.8).

Відповідно до ст. 392 ЦК України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Згідно положення ч. 2 ст. 10 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

В силу ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлено судом.

Відповідно до ч.1, ч.2 ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Згідно ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

В силу ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно ч. 1 ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до ч. 1 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Згідно положення ч. 4 ст. 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Оцінюючи добуті в судовому засіданні докази, суд приходить до висновку, що позов ОСОБА_1 до ОСОБА_4 про визнання права власності на житловий будинок номер АДРЕСА_2 не підлягає до задоволення. В ході судового розгляду підстави, на які посилаються позивачка ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_2, є недостатніми для задоволення позову. Так, позивачка просила визнати за нею право власності на весь спірний будинок з підстав, передбачених ст.ст. 328, 655 ЦК України, що не знайшло свого підтвердження під час розгляду даної справи. Судом встановлено, що 29 квітня 2005 року відповідачем ОСОБА_4 та ОСОБА_5 було укладено нотаріально посвідчений договір купівлі-продажу спірного житлового будинку, за умов якого до відповідача перейшло право власності на житловий будинок номер АДРЕСА_2. Про вчинення даного правочину позивачка дізналась у 2005 році. На час розгляду справи вищевказаний договір купівлі-продажу є чинним, в установленому законом порядку не оспорюється. Позивачка не є стороною вищевказаного договору, про що свідчать її пояснення, допитані як свідки ОСОБА_8, ОСОБА_6 та договір купівлі-продажу. Представником позивача заявлено перед судом про застосування строків позовної давності, які суд вважає, що на час розгляду справи судом спливли. Позивачка та її представник про поновлення цих строків не клопотали перед судом.

Керуючись ст.ст. 321,328,256,257,261,267,392,655 ЦК України,

ст.ст. 10,212-215,218,223 ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_4 про визнання права власності на житловий будинок номер АДРЕСА_2 -відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 10 ( десяти ) днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні в судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом 10 ( десяти ) днів з дня отримання копії цього рішення.

ГОЛОВУЮЧИЙ Р.В. ХИЖНИЙ