Постанова № 2909444, 03.09.2008, Вінницький окружний адміністративний суд

а

ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

м. Вінниця,    вул. Островського, 14

тел/факс (0432) 55-15-10, 55-15-15, e-mail: vin.adminsud@meta.ua

____________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 

03 вересня 2008 р.                                                                                  Справа № 2-а-9830/08

Вінницький окружний адміністративний суд в складі

Головуючого судді Курко Олега Петровича,

При секретарі судового засідання:   Савченко Олені Олегівні 

За участю представників сторін:

позивача      :   Ткач В.В., Китасюк Н.П. - за довіреностями

відповідача :   Язвінська Л.М., Томчук А.В., Богуцький О.Л. - за довіреностями

розглянувши матеріали справи

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Курланд"  

до:    Жмеринської об’єднаної державної податкової інспекції 

про: визнання недійсним податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ :

До Вінницького окружного адміністративного суду звернулось  товариство з обмеженою відповідальністю "Курланд" з адміністративним позовом до Жмеринської об'єднаної державної податкової інспекції у Вінницькій області про визнання недійсним (нечинним) податкового повідомлення - рішення.

Позовні вимоги мотивовані незаконністю проведення позапланової перевірки у період з 02.06.2008 року по 13.06.2008 р. з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість в рахунок майбутніх платежів, на підставі якої позивачу було виписано податкове повідомлення-рішення № 0000802301/0 від 01.07.2008 року, яким також зменшено бюджетне відшкодування на суму 2661878,00 грн.

Крім того, представник позивача надав через канцелярію суду додаткові пояснення до позову від 29.08.2008 року № 8824.

Позивач вважає такі дії посадових осіб Жмеринської об'єднаної податкової інспекції у Вінницькій області неправомірними та звернувся до суду за захистом своїх прав.

У судовому засіданні представники позивача позовні вимоги підтримали, посилаючись на позовні вимоги, викладені у позовній заяві, та додаткових поясненнях. Просили суд позов задовольнити.

Представники відповідача позов не визнали, посилаючись на письмові заперечення від 11.08.2008 року № 8013, відповідно до яких зазначили, що позапланові виїзні перевірки проводяться за наявності хоча б однієї з таких обставин, зокрема, п. 9 ч. 6 ст. 11-1 Закону України "Про Державну податкову службу України " -   у разі, коли платником подано декларацію з від'ємним значенням з податку на додану вартість, яке становить більше 100 тис. грн.

Що стосується направлення повідомлення платнику податків про проведення перевірки, то при позаплановій перевірці воно не вимагається. Представники відповідача просили суд відмовити у задоволенні позовних вимог.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши надані докази, судом встановлено наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Курланд" зареєстроване Жмеринською районною державною адміністрацією Вінницької області 25.10.2006 року, про що свідчить Свідоцтво  про державну реєстрацію юридичної особи ( а.с. 10).

Згідно з направленням № 149 від 02 червня 2008 року ( а.с. 78) та наказу начальника Жмеринської ОДПІ Вінницької області заступнику начальника відділу податкового контролю юридичних осіб доручено провести позапланову перевірку товариства з обмеженою відповідальністю "Курланд" з питань достовірності заявленого до відшкодування з бюджету податку на додану вартість ( а.с. 69).

Відповідно до акту про результати позапланової перевірки ТОВ "Курланд" № 10/23/34657396 від 17 червня 2008 року підприємством порушено п. 11.29 ст. 11, пп. 7.4.2 п 7.4, пп. 7.7.1, пп. 7.7.2, п 7.7 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" та завищено бюджетне відшкодування за березень 2008 року на суму 4278297 грн.(а.с. 13).

Згідно з податковим повідомленням-рішенням від 01 липня 2008 року за № 0000802301/0, що було виписане на підставі вищезазначеного акту  про результати позапланової перевірки,  загальна сума зменшення  бюджетного відшкодування з податку на додану вартість становить  266187,0 грн. ( а.с. 41).

Проте, суд не погоджується з такими діями відповідача з наступних підстав.

Основним нормативним документом, що регулює діяльність посадових осіб податкової інспекції  є  Закон України "Про державну податкову службу в Україні" від 04 грудня 1990 року № 509-ХІІ ( далі Закон № 509).

Як вбачається зі  п. 1 ч.1 ст.  11 Закону № 509 посадові особи податкової інспекції  мають право здійснювати документальні невиїзні перевірки (на підставі поданих  податкових  декларацій,  звітів  та   інших   документів, пов'язаних   з   нарахуванням   і   сплатою   податків  та  зборів (обов'язкових платежів) незалежно від способу їх подачі),  а також планові    та    позапланові    виїзні   перевірки   своєчасності, достовірності,  повноти нарахування і сплати  податків  та  зборів (обов'язкових   платежів),   додержання   валютного  законодавства юридичними   особами,   їх філіями,  відділеннями,  іншими відокремленими підрозділами,  що не мають статусу юридичної особи, а  також   фізичними   особами,   які   мають   статус   суб'єктів  підприємницької  діяльності  чи  не мають такого статусу,  на яких згідно із законами України покладено обов'язок  утримувати  та/або сплачувати   податки   і   збори   (обов'язкові   платежі),   крім  Національного банку України  та  його  установ.

 Відповідно до п. 9 ч. 6 ст. 11-1 вищезазначеного Закону позаплановою виїзною перевіркою вважається перевірка,  яка не передбачена  в  планах роботи органу державної податкової служби і проводиться за наявності хоча б однієї з тих обставин, що передбачені в даній статті, зокрема,  платником  подано  декларацію  з  від'ємним  значенням  з податку  на  додану  вартість,  яке  становить  більше 100 тис. гривень.

Згідно з ч. 9 ст. 11-1 Закону України № 509 позапланова  виїзна   перевірка   здійснюється   на  підставі виникнення  обставин,  викладених  у  цій  статті,   за   рішенням керівника податкового органу, яке оформляється наказом.

Відповідно до ч. 2 ст. 11-2 Закону №509 посадові особи  органу  державної  податкової  служби  вправі приступити  до  проведення     позапланової    перевірки  за наявності  підстав для її проведення, визначених цим та іншими законами України, та за умови надання платнику податків під розписку:  копії наказу керівника податкового органу про проведення позапланової виїзної перевірки, в якому зазначаються підстави проведення позапланової виїзної перевірки, дата її початку та дата закінчення.

Згідно із ч. 2 ст. 11-2 зазначеного Закону ненадання цих документів платнику податків або їх  надання  з порушенням  вимог,  встановлених  частиною  першою цієї статті, є підставою   для   недопущення  посадових   осіб   органу   державної податкової  служби до проведення планової або позапланової виїзної перевірки.

При перевірці товариства з обмеженою відповідальністю "Курланд" посадовими особами податкової інспекції не були наданні копії наказу керівника податкового органу.

Так, як позивач допустив до перевірки посадову особу податкової інспекції, то суд не може вважати дії відповідача у цій частині неправомірними.

Що стосується необґрунтованого зменшення бюджетного відшкодування, то судом встановлено наступне.

Згідно із Законом України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" від 21.12. 2000 року № 2181-ІІІ платник  податків самостійно обчислює суму податкового зобов'язання, яку зазначає у податковій декларації, крім випадків, передбачених  підпунктом  "г" підпункту 4.2.2 пункту 4.2,  а також пунктом 4.3 цієї статті.

Згідно з п. 7.7.7 ст. 7  Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 року № 168/97-ВР (далі - Закон № 168) якщо за наслідками  документальної  невиїзної  (камеральної)  або позапланової виїзної перевірки (документальної) податковий  орган   виявляє   невідповідність  суми   бюджетного відшкодування  сумі,  заявленій у податковій декларації,  то такий податковий орган:  у  разі  перевищення  заявленої  платником  податку суми бюджетного відшкодування над сумою, визначеною податковим органом внаслідок проведення таких перевірок,  надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються сума такого перевищення та підстави для її вирахування.

Відповідно до ч. 1 ст. 8-1 вищезазначеного Закону  будь-яка юридична або  фізична  особа,  яка  провадить підприємницьку діяльність у сфері сільського господарства, лісового господарства,  рибальства,  з обробки чи переробки  такої виробленої  нею  продукції,  а  також  з  надання супутніх послуг, визначених   цією    статтею    (далі    -    сільськогосподарське підприємство),  може  обрати спеціальний режим  оподаткування податком на додану вартість.

Проте п. 11.22 ст. 11 Закону № 168 тимчасово зупинено дію ст. 8-1 цього Закону до  01 січня 2009 року. Окрім цього пп. 11.29 ст. 11 Закону  зупинено дію до 01 січня 2009 року  пункту 7.7 статті 7,  пунктів 10.1 і 10.2 статті 10 цього Закону в частині сплати до бюджету  податку  на  додану  вартість  щодо  операцій  з поставки товарів (робіт,  послуг) власного виробництва, включаючи продукцію (крім підакцизних товарів), виготовлену на давальницьких умовах із власної сільськогосподарської сировини,  за  винятком  операцій  з поставки переробним підприємствам молока та м'яса живою вагою, що здійснюються  сільськогосподарськими  товаровиробниками  незалежно від організаційно-правової форми та форми власності, в яких сума, одержана від поставки сільськогосподарської продукції  власного виробництва  та  продуктів  її  переробки  за  попередній  звітний (податковий) рік,  становить не менше 50 відсотків загальної  суми валового  доходу  підприємства.

  З аналізу цієї статті випливає, що зупинено сплату податку на додану вартість щодо конкретних операцій, а не взагалі.

Позивач є сільськогосподарським товаровиробником.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про фіксований сільськогосподарський податок"  фіксований сільськогосподарський   податок   сплачується  в рахунок таких податків і зборів (обов'язкових платежів):

    -  податку на прибуток підприємств;

    - плати (податку) за землю;

    -  комунального податку;

    - збору за геологорозвідувальні роботи, виконані за рахунок державного бюджету;

    - плати за придбання торгового патенту на здійснення торговельної діяльності;

    - збору за спеціальне водокористування.

Інші податки та збори (обов'язкові платежі), визначені Законом України "Про систему оподаткування" сплачуються сільськогосподарськими товаровиробниками в порядку і розмірах, визначених законодавчими актами України.

Згідно п. 34 Наказу ДПА України "Про затвердження Положення про реєстрацію платників податку на додану вартість" на час  призупинення дії статті 8-1 Закону  ( 168/97-ВР ) не застосовуються норми цього Положення щодо реєстрації платників податку на додану вартість як суб'єктів спеціального режиму оподаткування.

Тобто, платники податків при переході на фіксований сільськогосподарський податок звільняються від сплати податків і зборів, які чітко передбачені в ст. 1 Закону України "Про фіксований сільськогосподарський податок", в той же час перехід на спеціальний режим оподаткування не передбачає обов’язку платника податку переходити на спеціальний режим оподаткування податком на додану вартість та подавати до податкового органу податкову скорочену декларацію з ПДВ сільськогосподарського товариства.

Таким чином, право на перехід на спеціальний режим оподаткування податком на додану вартість платник податку може на свій розсуд  і не реалізовувати, так як це є пільгою (правом) для платника податку, а не обов’язком, крім того такий обов’язковий перехід платника податку на спеціальний режим оподаткування податком на додану вартість Законом не передбачається.

Відповідно до пп. 4.4.1 Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами"  у разі коли норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника  податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків.

Підпунктом 11.29 ст. 11 Закону № 168 не передбачено можливості прийняття платником рішення щодо вибору порядку обкладання ПДВ, але разом з тим дана норма не передбачає обов’язкового переходу платника податку на спеціальний режим оподаткування податком на додану вартість.

Порядок акумуляції та використання коштів, які нараховуються сільськогосподарським платниками податку на додану вартість щодо операцій з продажу товарів (робіт, послуг) власного виробництва, включаючи продукцію (крім підакцизних товарів), виготовлену на давальницьких умовах із власної сільськогосподарської сировини затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 26.02.1999 року № 271, введений в дію з метою підтримки сільськогосподарських товаровиробників та відповідно до пункту 11.29 статті 11 Закону  № 168. Останнє згідно Довідника № 45 пільг, наданих чинним законодавством по сплаті податків, зборів, інших обов'язкових платежів станом на 01.03.2008р., є податковою пільгою зі сплати податку на додану вартість,  і використання її є виключним правом позивача яке ніким не може бути нав’язане.

Тобто висновки податкової інспекції в акті перевірки на те, що всі операції з поставки товарів (послуг) власного виробництва, на які поширюються норми п. 11.29 ст. 11 Закону України "Про податок на додану вартість" відображаються в спеціальній декларації № 2, що подається за скороченою формою і не передбачає розрахунків з бюджетом, є невірними, оскільки  позивач не скористався своїм правом  на обрання спеціального режиму оподаткування податком на додану вартість, і обов’язок такого переходу не може залежати від волі відповідача.

Враховуючи фактичні обставини справи, суд вважає, що позивач визначив суму бюджетного відшкодування відповідно до діючого на момент визначення законодавства, а тому податкове повідомлення - рішення від 01.07.2008р. № 0000802301/0 Жмеринської ОДПІ є протиправним та підлягає скасуванню.

Відповідно до ст. 71 КАС України  кожна  сторона  повинна  довести  ті  обставини,  на  яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно ст. 86 КАС України  оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

В той же час згідно ч. 2 ст. 71 цього Кодексу в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності  свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Заперечення та документи, надані відповідачем, не містять доказів того, що оспорюване рішення є правомірним. А тому вимоги ч.2 ст.71 КАС України останнім не виконано.

Згідно ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України. Оскільки квитанцією №  000602 від 11 липня 2008 року підтверджено розмір судового збору сплаченого позивачем, що складає 3,40 грн., дана сума має бути стягнута з Державного бюджету України.

 Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94,  158, 162, 163, 167, 255, 257  КАС України, -

ПОСТАНОВИВ :

Позов задовольнити.

Визнати протиправним та  скасувати податкове повідомлення-рішення Жмеринської ОДПІ у Вінницькій області № 0000802301/0 від 01.07.2008р.

Стягнути з Державного бюджету України на користь ТОВ "Курланд" 3,40 грн. понесених судових витрат по сплаті судового збору.

Відповідно до ст. 186 КАС України постанова може бути оскаржена протягом 10 днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. При цьому апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження , якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження. Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до суду апеляційної інстанції через суд , який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Відповідно до ст. 254 КАС України постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова або ухвала суду першої інстанції набирає сили після закінчення цього строку.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

 Повний текст постанови оформлено:  09.09.08 

Суддя                                                                     Курко Олег Петрович