Рішення № 29093149, 28.01.2013, Бориспільський міськрайонний суд Київської області

дата документу :28.01.2013

Провадження №2/359/157/2013

Справа №1005/9528/2012

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 січня 2013 року Бориспільський міськрайонний суд Київської області у складі:

головуючого Борця Є.О.,

при секретарі судового засідання Гамзі Т.О.,

за участю позивача ОСОБА_1,

за участю представника позивача ОСОБА_2,

за участю відповідача ОСОБА_3,

розглянувши в приміщенні суду у відкритому судовому засіданні цивільну справу:

за первісним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3, третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору -ОСОБА_4, про поділ земельної ділянки та будівельних матеріалів і конструкцій, які були використані в процесі будівництва жилого будинку;

за зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1, третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору -ОСОБА_4, про визнання права власності на 1/2 частку в земельній ділянці та стягнення грошових коштів,

встановив:

В жовтні 2012 року ОСОБА_1 звернулась до суду з вказаним первісним позовом, який обґрунтовує тим, що протягом березня 2005 року -жовтня 2009 року вона проживала однією сім'єю з ОСОБА_3 За цей час сторони придбали 1/2 частку в земельній ділянці площею 0,1000 га з кадастровим номером 3220881303:02:002:0390 з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування жилого будинку, що розташовується в АДРЕСА_1 На цій земельні ділянці вони збудували жилий будинок, якому присвоєна адреса: АДРЕСА_1. Це нерухоме майно є об'єктом спільної сумісної власності сторін. Крім того, у них народилось двоє малолітніх синів. Вони залишились проживати разом з ОСОБА_1 На цій підставі позивач просила суд збільшити її частку в спільному майні та визнати за нею право власності на 35% в земельній ділянці і 70% в будівельних матеріалах і конструкціях, які були використані в процесі будівництва жилого будинку.

В ході розгляду цивільної справи ОСОБА_1 подала заяву про збільшення вимог первісного позову, яку обґрунтовує тим, що за час проживання однією сім'єю ОСОБА_3 уклав кредитний договір для придбання автомобіля марки corolla», номерний знак НОМЕР_1. За рахунок спільних грошових коштів повернутий кредит у розмірі 3341 долара США. Автомобіль залишився у користуванні відповідача, тому ОСОБА_3 зобов'язаний повернути половину грошових коштів у розмірі 1670 доларів США 50 центів. Відповідач відмовляється добровільно повернути грошові кошти. Тому позивач просить суд стягнути з ОСОБА_3 грошові кошти у розмірі, еквівалентному 1670 доларам США 50 центам.

ОСОБА_3 не визнає первісний позов та пред'явив зустрічний позов, який обґрунтовує тим, що 1/2 частка в земельній ділянці придбана за рахунок його особистих грошових коштів, тому є його власністю. ОСОБА_1 не визнає за ним це право. Тому відповідач просить визнати за ним право власності на 1/2 частку в земельній ділянці. Крім того, для придбання будівельних матеріалів та оплату будівельних робіт відповідач позичив 60000 доларів США. Для придбання автомобіля він уклав кредитний договір. Після припинення проживання однією сім'єю ОСОБА_3 повернув позику у розмірі 479550 гривень, що еквівалентні 60000 доларів США, та сплатив за кредитним договором грошові кошти у розмірі 153664 гривень 56 копійок. ОСОБА_1 зобов'язана повернути половину позики у розмірі 239775 гривень та половину грошових коштів, сплачених за кредитним договором, у розмірі 76832 гривень 28 копійок. Вона відмовляється добровільно повернути грошові кошти. Тому ОСОБА_3 просить суд примусово стягнути з ОСОБА_1 половину позики у розмірі 239775 гривень та половину грошових коштів, сплачених за кредитним договором, у розмірі 76832 гривень 28 копійок.

Заслухавши пояснення учасників цивільного процесу та показання свідків ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_3, дослідивши докази, які містяться в матеріалах цивільної справи, суд встановив наступні обставини та дійшов до таких висновків.

Протягом березня 2005 року -жовтня 2009 року сторони проживали однією сім'єю. Ця обставина встановлена рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 18 квітня 2011 року (а.с.7-8), тому на підставі ч.3 ст.61 ЦПК України не підлягає доказуванню.

22 грудня 2006 року за договором купівлі-продажу (а.с.11-12) ОСОБА_3 придбав 1/2 частку в земельній ділянці площею 0,1000 га з кадастровим номером 3220881303:02:002:0220 з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування жилого будинку, що розташовується в АДРЕСА_1

17 січня 2008 року він отримав державний акт на право власності на цю земельну ділянку серії ЯЕ №607867 (а.с.13-14).

За загальним правилом, передбаченим ст.74 СК України, якщо жінка та чоловік проживають однією сім'єю, але не перебувають у шлюбі між собою, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності.

Разом з тим, згідно з п.3 ч.1 ст.57 СК України до спільної сумісної власності жінки та чоловіка, які проживають однією сім'єю, але не перебувають у шлюбі між собою, не відноситься майно, набуте жінкою або чоловіком за час проживання однією сім'єю, але за кошти, які належали їй, йому особисто.

Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_5 показав, що 17 грудня 2006 року він передав ОСОБА_3 грошові кошти у розмірі 110000 гривень для придбання 1/2 частки в земельній ділянці в АДРЕСА_1

Передача грошових коштів підтверджується письмовим договором дарування грошових коштів (а.с.161-162).

Розмір грошових коштів, які свідок ОСОБА_5 передав відповідачу, дорівнює половині вартості земельної ділянки.

З урахуванням цих обставин в сукупності суд вважає доведеним, що 1/2 частка в земельній ділянці була придбана за особисті грошові кошти ОСОБА_3, тому є його особистою власністю, а не спільною сумісною власністю сторін.

У відповідності до ч.1ст.392 ЦК України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Встановлено, що ОСОБА_1 не визнає за ОСОБА_3 право власності на 1/2 частку в земельній ділянці. У такий спосіб порушує його право.

Тому для відновлення порушеного права суд вважає, що за відповідачем належить визнати право власності на 1/2 частку в земельній ділянці площею 0,1000 га з кадастровим номером 3220881303:02:002:0390 з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування жилого будинку, що розташовується в с. Петровському Борис-пільського району.

Встановлено, що в 2008 році на цій земельній ділянці було закінчено будівництво жилого будинку, якому присвоєна адреса: АДРЕСА_1 Ця обставина підтверджується копією протоколу про самовільне будівництво будинку №30 від 20 лютого 2008 року (а.с.121-122), копією постанови по справі про адміністративне правопорушення №143 від 20 лютого 2008 року (а.с.179-180) та копією рішення виконавчого комітету Вишеньківської сільської ради №145 від 28 лютого 2008 року (а.с.15, 17).

Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_6 показав, що будівництво жилого будинку закінчилось у 2009 році.

Достовірність показання свідка ОСОБА_6 спростовується копією протоколу про самовільне будівництво будинку №30 від 20 лютого 2008 року (а.с.121-122), копією постанови по справі про адміністративне право-порушення №143 від 20 лютого 2008 року (а.с.179-180) та копією рішення виконавчого комітету Вишеньківської сільської ради №145 від 28 лютого 2008 року (а.с.15, 17).

Вище вже зазначалось, що у відповідності до ст.74 СК України якщо жінка та чоловік проживають однією сім'єю, але не перебувають у шлюбі між собою, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності.

Згідно з абз.3 ч.2, ч.3 ст.331 ЦК України право власності на нерухоме майно підлягає державній реєстрації, тому право власності виникає лише з моменту державної реєстрації. До цього моменту особа вважається власником матеріалів, обладнання тощо, які були використані в процесі цього будівництва.

Встановлено, що жилий будинок зведений за час проживання сторін однією сім'єю. З показань свідка ОСОБА_3 та інших письмових доказів, які містяться в матеріалах цивільної справи, вбачається, що жилий будинок збудований за грошові кошти обох сторін. Рішенням виконавчого комітету Вишеньківської сільської ради №335 від 19 серпня 2010 року (а.с.183) право власності на жилий будинок оформлено на ім'я ОСОБА_3 Разом з тим, це рішення органу місцевого самоврядування не виконано: право власності на жилий будинок за ним не зареєстровано.

З урахуванням цих обставин в сукупності суд вважає, що ОСОБА_1 та ОСОБА_3 набули право спільної сумісної власності на будівельні матеріали і конструкції, які були використані в процесі будівництва жилого будинку, розташованого по АДРЕСА_1

У відповідності до ст.70 цього Кодексу у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності, частки майна жінки та чоловіка є рівними.

Разом з тим, при вирішенні спору про поділ майна суд може відступити від засад рівності часток за обставин, що мають істотне значення, зокрема якщо один із них не дбав про матеріальне забезпечення сім'ї, приховав, знищив чи пошкодив спільне майно, витрачав його на шкоду інтересам сім'ї. За рішенням суду частка майна жінки, чоловіка може бути збільшена, якщо з нею, ним проживають діти, а також непрацездат-ні повнолітні син, дочка, за умови, що розмір аліментів, які вони одержують, недостатній для забезпечення їхнього фізичного, духовного розвитку та лікування.

Згідно з ч.1 ст.60 ЦПК України позивач зобов'язаний довести ті обставини, на які він посилається як на підставу своїх вимог.

Встановлено, що у сторін народились два малолітні сина. Це підтверджується копіями свідоцтв про їх народження (а.с.9, 10). Після припинення проживання однією сім'єю діти залишились проживати з ОСОБА_1 Рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 18 квітня 2011 року (а.с.7-8) з ОСОБА_3 на утримання малолітніх синів стягуються аліменти.

Позивач не надала суду докази на підтвердження того, що розмір аліментів, які стягуються з відповідача, є недостатнім для забезпечення фізичного та духовного розвитку дітей.

Тому підстави для відступлення від засад рівності часток відсутні, за кожною стороною належить визнати право власності на 1/2 частку в будівельних матеріалах і конструкціях, які були використані в процесі будівництва жилого будинку, розташованого по АДРЕСА_1

Встановлено, що 10 січня 2007 року ОСОБА_3 уклав з ОСОБА_5 договір позики (а.с.90), за яким для будівництва жилого будинку відповідач позичив грошові кошти у розмірі 303000 гривень, які на той день були еквівалентні 60000 доларів США. ОСОБА_3 зобов'язався повернути їх до 31 грудня 2007 року.

Крім того, 30 вересня 2008 року відповідач уклав з АКБСР «Укрсоцбанк»договір кредиту (а.с.61-68), за яким для придбання автомобіля він отримав кредит у розмірі 21628 доларів США. ОСОБА_3 зобов'язався повернути кредит та сплачувати відсотки за користування ним до 29 вересня 2015 року.

З копії розписки (а.с.91) та копії листа ПАТ «Укрсоцбанк»(а.с.70) вбачається, що відповідач повернув позику та погасив кредит. Крім того, у виконання договору кредиту відповідач уклав з ВАТ «УСК «Дженералі Гарант»договір добровільного страхування транспортного засобу (а.с.72-77), на підставі якого сплатив страхову суму у розмірі 15394 гривень 82 копійок. Це підтверджується копіями рахунків та копією квитанції (а.с.71, 78 та 79).

У відповідності до ч.3 ст.11, ч.2 ст.509 ЦК України зобов'язання виникають на підставі актів законодавства.

Встановлено, що чинним сімейним та цивільним законодавством не передбачено зобов'язання жінки або чоловіка, які проживають однією сім'єю, але не перебувають у шлюбі між собою, відшкодовувати один одному половину погашеного кредиту, повернутої позики або сплачених страхових сум.

Тому підстави для стягнення вказаних грошових коштів відсутні. У задоволенні цих вимог сторонам належить відмовити.

Керуючись ч.3 ст.11, ч.2 ст.509, абз.3 ч.2, ч.3 ст.331, ч.1ст.392 ЦК України, п.3 ч.1 ст.57, ст.ст.70, 74 СК України, п.2 ч.1, ч.3 ст.208, ч.1-ч.3 ст.209, ст.ст.213-215 та ст.218 ЦПК України, суд

вирішив:

Первісний позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3, третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору -ОСОБА_4, про поділ земельної ділянки та будівельних матеріалів і конструкцій, які були використані в процесі будівництва жилого будинку, задовольнити частково.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частку в будівельних матеріалах і конструкціях, які були використані в процесі будівництва жилого будинку, розташованого по АДРЕСА_1

Визнати за ОСОБА_3 право власності на іншу 1/2 частку в будівельних матеріалах і конструкціях, які були використані в процесі будівництва жилого будинку, розташованого по АДРЕСА_1

У задоволенні первісного позову в частині інших вимог ОСОБА_1 відмовити.

Зустрічний позов ОСОБА_3 до ОСОБА_1, третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору -ОСОБА_4, про визнання права власності на 1/2 частку в земельній ділянці та стягнення грошових коштів задовольнити частково.

Визнати за ОСОБА_3 право власності на 1/2 частку в земельній ділянці площею 0,1000 га з кадастровим номером 3220881303:02:002:0390 з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування жилого будинку, що розташовується в АДРЕСА_1

У задоволенні зустрічного позову в частині інших вимог ОСОБА_3 відмовити.

Рішення суду може бути оскаржено відповідачем до Апеляційного суду Київської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10-денного строку з дня його оголошення, іншими учасниками цивільного процесу -протягом 10-денного строку з дня вручення копії рішення суду.

Суддя

Бориспільського міськрайонного суду Є.О. Борець