Постанова № 2909239, 17.03.2008, Львівський апеляційний адміністративний суд

Головуючий у I інстанції: Скрипничук І.В.                                                                                     Справа № 22-а-164/08

Господарський суд Чернівецької області                                                                                          ряд. стат. звіту № 72          

№ 2/18

Суддя-доповідач: Олендер І.Я. 

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 березня 2008 року                                                                       м. Львів

Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі :

головуючого-судді –                                            ОлендераІ.Я.,

суддів –                                                                 Кушнерика М.П., Шавеля Р.М.

при секретарі –                                                     Соколовській А.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Чернівці на постанову господарського суду Чернівецької області від 05 червня 2007 року у справі № 2/18 за адміністративним позовом Державної податкової інспекції у м.Чернівці до Будівельної дільниці Управління Міністерства внутрішніх справ України в Чернівецькій області про стягнення податкового боргу в розмірі 146347 гривень 21 копійки за рахунок активів боржника, -                    

в с т а н о в и л а :

05 червня 2007 року Господарським судом Чернівецької області прийнято постанову в справі № 2/18 за адміністративним позовом Державної податкової інспекції у м.Чернівці до Будівельної дільниці Управління Міністерства внутрішніх справ України в Чернівецькій області про стягнення податкового боргу в розмірі 146347 гривень 21 копійки за рахунок активів боржника, якою відмовлено у задоволенні адміністративного позову.

Прийняту постанову суд першої інстанції мотивував тим, що позивач вправі звертатись до суду з вказаним позовом лише у випадку коли сума податкового боргу попередньо не узгоджена з платником податків, а оскільки в даному випадку сума податкового боргу була узгоджена платником податків, то її стягнення проводиться не в судовому порядку, а у порядку визначеному зокрема пп.10.1.1 п.10.1 ст.10 Закону України „Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, що виключає можливість задоволення даного адміністративного позову.

Вказану постанову в апеляційному порядку оскаржив позивач – ДПІ у м.Чернівці, представник якої в поданій апеляційній скарзі просить зазначену постанову скасувати і ухвалити нову, якою повністю задовольнити його позовні вимоги, покликаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права та невідповідність його висновків обставинам справи.

Вимоги за апеляційною скаргою обґрунтовує тим, що хоча судом першої інстанції безспірно було встановлено, що за відповідачем рахується сума податкового боргу в розмірі 146347,21 грн., однак хибно стверджує, що судовий порядок звернення стягнення на активи платника податків можливий виключно тільки тоді, коли сума податкового боргу попередньо не узгоджена з таким платником. Внаслідок цього, беручи до уваги вимоги Закону України „Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, згідно яких суми податкових зобов’язань повинні попередньо узгоджуватись, суд прийнятою постановою неправомірно позбавив податковий орган можливості вживати передбачених законом заходів, щодо забезпечення виконання платником податків свої податкових зобов’язань та домагатись проведення стягнення податкового боргу з порушників податкового законодавства за рішенням суду згідно пп..3.1.1 ст.3 вказаного Закону.        

Сторони в судове засідання на виклик суду не явились, хоча належним чином були повідомлені про час, дату та місце апеляційного розгляду, тому на підставі до ч.4 ст. 196 КАС України.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів приходить до переконання, що подана апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Відмовляючи у задоволенні адміністративного позову ДПІ у м.Чернівці господарський суд Чернівецької області виходив з того, що хоча за відповідачем – БД УМВСУ в Чернівецькій області рахується сума податкового боргу в розмірі 146374,21 грн., однак оскільки сума податкового боргу була узгоджена платником податків – відповідачем, то її стягнення проводиться не в судовому порядку, а у порядку визначеному зокрема пп.10.1.1 п.10.1 ст.10 Закону України „Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, що виключає можливість задоволення даного адміністративного позову; та, що позивач вправі звертатись до суду з вказаним позовом лише у випадку коли сума податкового боргу попередньо не узгоджена з платником податків.

Зазначені висновки суду першої інстанції, на думку колегії суддів, не відповідають фактичним обставинам справи та є помилковими з огляду на неправильне застосування матеріального права.

Так судом першої інстанції було правильно встановлено, що заявлена позивачем сума в розмірі 146374,21 грн. є сумою податкового боргу, що рахується за платником податків в даному випадку БД УМВСУ у Чернівецькій області, оскільки така відповідачем узгоджена, і така підлягає сплаті в доход держави.

Як зазначено судом першої інстанції, та про це не заперечували сторони, відповідачу, через несплату ним узгодженого податкового боргу в розмірі, що зазначено вище, було надіслано дві податкові вимоги, які ним не оскаржено та які вважаються узгодженими.

При цьому судом першої інстанції, хоча і зроблено покликання на норми матеріального права, а саме п.1.6 ст.1, пп.3.1.1 п.3.1 ст.3 Закону України „Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, однак неправильно їх застосовано до даних правовідносин.

Так в розумінні п.1.6 ст.1 Закону України „Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” примусове стягнення – це звернення стягнення на активи платників податків у рахунок погашення його податкового боргу, без попереднього узгодження його суми таким платником податків. З огляду на змістове навантаження даної норми, на думку колегії суддів, законодавець не вважав за необхідним передбачити можливість попереднього узгодження суми податкового боргу перед стягненням, оскільки така вже була узгоджена в розумінні пп.5.3.1 п.5.3, пп.5.4.1 п.5.4 п.5, пп.6.2.1 п.6.2 ст.6 Закону України „Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, але аж ніяк не визначав обмеження за якого примусове стягнення неможливе.

Пп..3.1.1 п.3.1 ст.3 Закону України „Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” чітко регламентує, що активи платника податків можуть бути примусово стягнені в рахунок погашення його податкового боргу виключно за рішенням суду. В інших випадках платники податків самостійно визначають черговість та форми задоволення претензій кредиторів за рахунок активів, вільних від заставних зобов’язань забезпечення боргу. У разі, якщо такого платника податків визнано банкрутом, черговість задоволення претензій кредиторів визначається законодавством про банкрутство. 

Вказане на думку колегії суддів свідчить, що позивач ДПІ у м.Чернівці за наявності для цього достатніх підстав, а саме наявності за відповідачем БД УМВСУ у Чернівецькій області податкового боргу в розмірі 146347,21 грн., який ним добровільно не погашено, сума якого є узгодженою, з  метою захисту інтересів держави, у відповідності, в межах та у спосіб, що передбачені спеціальним Законом – Законом України „Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, правомірно звернувся з адміністративним позовом про стягнення вказаної суми податкового боргу за рахунок активів боржника.

Висновки суду першої інстанції, що в даному випадку позивач позбавлений можливості звернутись до суду з адміністративним позовом до відповідача є хибними та такими, що суперечать вище вказаним нормам матеріального права.

   Оскільки, як зазначено вище сума податкового боргу в розмірі 146347 грн. 21 коп. є узгодженою, і така добровільно відповідачем БД УМВСУ у Чернівецькій області не сплачена, то така підлягає стягненню з відповідача в користь держави за рахунок його активів.

Враховуючи наведене, колегія суддів приходить до висновку про порушення судом першої інстанції норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, постанова суду ґрунтується на всебічно, повно та об’єктивно не з’ясованих обставинах не відповідає вимогам ст.ст.2,10,11,71,72,86,138,143,159,161-163КАС України, тому підлягає скасуванню з прийняттям нової, якою позовні вимоги ДПІ у м.Чернівці слід повністю задовольнити.

  Керуючись  ст.ст. 160, 195, 196, 198, 202, 205, 207 КАС України колегія суддів, -

п о с т а н о в и л а :

   апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Чернівці задовольнити.

   Постанову господарського суду Чернівецької області від 05 червня 2007 року у справі № 2/18 за адміністративним позовом Державної податкової інспекції у м.Чернівці до Будівельної дільниці Управління Міністерства внутрішніх справ України в Чернівецькій області про стягнення податкового боргу в розмірі 146347 гривень 21 копійки за рахунок активів боржника, - скасувати.

   Позов Державної податкової інспекції у м.Чернівці до Будівельної дільниці Управління Міністерства внутрішніх справ України в Чернівецькій області про стягнення податкового боргу в розмірі 146347 гривень 21 копійки за рахунок активів боржника, - задовольнити.

   Стягнути з Будівельної дільниці Управління Міністерства внутрішніх справ України в Чернівецькій області (58023, м.Чернівці, вул.Комунальників,4, ідентифікаційний код 23313374) в дохід держави податковий борг в розмірі 146347 (сто сорок шість тисяч триста сорок сім) гривень 21 копійку за рахунок активів. 

   Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції, а у разі її постановлення в порядку ч.3 ст.160 КАС України протягом того ж строку з часу виготовлення постанови в повному обсязі.  

Головуючий                                                       І.Я.Олендер

                   Судді                                                             М.П.Кушнерик

    Р.М.Шавель