Рішення № 29092260, 01.02.2013, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01.02.13 Справа№ 5015/5234/12

За позовом: Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія» Граве Україна», м. Львів

До відповідача-1: Публічне акціонерне товариство «Українська страхова компанія»Гарант - Авто», м. Київ

До відповідача-2: Товариство з обмеженою відповідальністю «Міра і К», м. Львів

Про стягнення страхового відшкодування в порядку регресу в розмірі 5 390,00 грн.

В судове засідання з'явились:

від позивача: Астапович О.В. - представник

від відповідача-1: не з'явився

від відповідача-1: не з'явився

Суддя Березяк Н.Є.

Секретар судового засідання Іванило О.П.

Представнику позивача роз'яснено права та обов'язки, передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України.

Суть спору: Подано позов Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія» Граве Україна» до відповідача-1 Публічного акціонерного товариства «Українська страхова компанія»Гарант - Авто» та до відповідача-2 Товариства з обмеженою відповідальністю «Міра і К» про стягнення страхового відшкодування в порядку регресу в розмірі 5 390,00 грн.

В судовому засіданні 01.02.2013 року судом оглянуто оригінали документів, які долучені позивачем до матеріалів справи.

Суть спору та причини відкладення розгляду справи було викладено в ухвалах господарського суду Львівської області від 25.12.2012 р. та від 17.01.2013 р.

Представник позивача позов підтримав, просив стягнути з відповідача-1 - 5040,00 грн. страхового відшкодування в порядку регресу та з відповідача-2 - 350,00 грн. розміру вартості оцінки матеріального збитку та задоволити позовні вимоги з мотивів наведених в позовній заяві, матеріалах справи та поясненнях наданих в судовому засіданні.

Відповідач-1 в судове засідання не з'явився, хоча належним чином був повідомлений про час і місце розгляду справи ухвалою суду, яка направлялась йому рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення. Однак, відповідачем-1 25.12.2012 р. подано відзив на позовну заяву, в якому проти позовних вимог заперечив частково.

Відповідач-2 в судові засідання не з'явився, вимог ухвал суду від 25.12.2012 р. та від 17.01.2013 р. не виконав, причин неявки не повідомив, хоча належним чином був повідомлений про час та місце розгляду справи ухвалами суду, які направлялись йому рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення. За таких обставин суд вважає, що справа у відповідності до вимог ст.75 ГПК України, може бути розглянута за відсутності відповідача.

В судовому засіданні 01.02.2013 року оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Суд заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, та оцінивши докази в їх сукупності, встановив наступне:

09.10.2009 року між Закритим акціонерним товариством «Страхова компанія» Граве Україна», яке змінило найменування на Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія» Граве Україна» (Страховик) та Вербицькою Ольгою Ярославівною (Страхувальник) було укладено договір страхування наземного транспорту №04462.0300125.0009, згідно якого було застраховано автомобіль марки «Нісан», державний номерний знак якого ВС 5126 ВО.

Згідно умов зазначеного Договору, Страховик взяв на себе зобов'язання виплатити страхове відшкодування у випадку пошкодження, втрати або знищення застрахованого автомобіля внаслідок дорожньо-транспортної пригоди за участю даного транспортного засобу.

30.09.2010 року в м. Львові по вул. Шота Руставелі з вини водія транспортного засобу „Галаз 3207" (д.н.з. ВС 1617 АА) Ткач В.М. сталася дорожньо транспортна пригода (надалі ДТП) за участю застрахованого автомобіля марки «Нісан», реєстраційний номер ВС 5126 ВО.

В результаті зіткнення автомобіль марки «Нісан», державний номерний знак якого ВС 5126 ВО отримав технічні пошкодження.

Як вбачається з довідки Відділу ДАІ м. Львова №8695730 від 08.11.2010 р., та постанови Мостиського районного суду Львівської області від 26.10.2010 року по адміністративній справі, вище зазначене ДТП відбулось внаслідок порушення п.10.1 правил дорожнього руху України водієм Ткач В.М., якого визнано винними у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.

Як вбачається з довідки Відділу ДАІ м. Львова №8695730 від 08.11.2010 р. (а.с.9-10) автомобіль „Галаз 3207" (д.н.з. ВС 1617 АА) належить ТзОВ «Міра і К». Цивільно-правова відповідальність власника вказаного транспортного засобу була застрахована у відповідача-1 згідно полісу №ВС1221889 (а.с.48), за яким забезпечувалась відповідальність водіїв автомобіля марки «ГАЛАЗ» з д.н.з. ВС 1617 АА. Відтак, відповідальність Ткач В.М. була застрахована у відповідача-1.

Вартість пошкоджень автомобіля марки «Нісан», державний номерний знак якого ВС 5126 ВО визначається на підставі Висновку № 375 експертного авто товарознавчого дослідження по визначенню вартості матеріального збитку від 08.11.2012 р. (а.с.16-19) та рахунків №0510/1, №0510/2 від 05.10.2010 р. (а.с.12,13).

Згідно зі страховим актом від 25.11.2010 р. та на підставі розрахунку страхового відшкодування від 25.11.2010 року, який був складений спеціалістами Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія» Граве Україна», Вербицькій Ользі Ярославівні проведено виплату страхового відшкодування у розмірі 5 550,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 15947 від 06.12.2010 р. (а.с.29).

07.02.2011 року позивач звернувся до відповідача-1 з заявою №4963 на виплату страхового відшкодування в порядку регресу, яка була залишена без задоволення.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач-2 перерахував на розрахунковий рахунок позивача франшизу в розмірі 510,00 грн. Відтак, позивач просить стягнути з відповідача-1 5040,00 грн. страхового відшкодування в порядку регресу.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача-2 додаткові витрати в розмірі 350,00 грн., які були сплачені позивачем за оцінку матеріального збитку заподіяного власнику автомобіля марки «Нісан», д.н.з. ВС 5126 ВО, що підтверджується платіжним дорученням № 34756 від 13.11.2012 р..

Проаналізувавши всі обставини та матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають до задоволення частково.

При прийнятті рішення, суд виходив з наступного:

Відповідно до ст. 979 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Як вбачається із матеріалів справи, на виконання умов Договору страхування наземного транспорту №04462.0300125.0009 від 09.10.2009 р., позивач згідно зі страховим актом від 25.11.2010 р. та на підставі розрахунку страхового відшкодування від 25.11.2010 року, який був складений спеціалістами Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія» Граве Україна», здійснив страхове відшкодування Вербицькій Ользі Ярославівні у розмірі 5 550,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 15947 від 06.12.2010 р. (а.с.29).

Зазначене страхове відшкодування ПрАТ «Страхова компанія» Граве Україна» відшкодувало у зв'язку з пошкодженням застрахованого автомобіля марки «Нісан», державний номерний знак якого ВС 5126 ВО, внаслідок дорожньо-транспортної пригоди. Дане ДТП відбулось внаслідок порушення правил дорожнього руху водієм Ткач В.М., що встановлено постановою Мостиського районного суду Львівської області від 26.10.2010 року по адміністративній справі №3-1135, яка набрала законної сили (а.с.28).

Згідно із ст. 27 Закону України „Про страхування" передбачено, що до Страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування в межах фактичних затрат, переходить право вимоги, яке Страхувальник має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Стаття 933 Цивільного кодексу України передбачає перехід до страховика прав страхувальника щодо особи, відповідальної за завдані збитки, а саме: „До страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки".

За ч. 1 ст. 1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Відповідно до п. 8 постанови Пленуму Верховного суду України від 27.03.92 р. № 6 із змінами і доповненнями з винної особи за регресною вимогою стягується сума майнових витрат, понесених на виконання зобов'язання по відшкодуванню шкоди, а якщо законом встановлено межі відшкодування або межі відповідальності винної особи, то з неї витрати стягуються в цих межах та враховуючи норми ст. 27 Закону України "Про страхування" випливає, що розмір вимоги, що переходить до страховика повинна відповідати сумі понесених витрат на виконання зобов'язання по відшкодуванню шкоди.

Як вбачається з довідки Відділу ДАІ м. Львова №8695730 від 08.11.2010 р. (а.с.9-10) автомобіль „Галаз 3207" (д.н.з. ВС 1617 АА) належить ТзОВ «Міра і К». Цивільно-правова відповідальність власника вказаного транспортного засобу була застрахована у відповідача-1 згідно полісу №ВС1221889 (а.с.48), за яким забезпечувалась відповідальність водіїв автомобіля марки «ГАЛАЗ» з д.н.з. ВС 1617 АА. Відтак, відповідальність Ткач В.М. була застрахована у відповідача-1.

Відповідно до ч. 2. ст.1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Оскільки, право вимоги у Позивача виникло 01.10.2010 року, отже до даного спору потрібно застосовувати Закон України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів"в редакції станом на дату виникнення права вимоги (далі - Закон України № 1961-IV). Відповідно до п. 55.1. ст. 55 Закону України № 1961-IV з метою організації обміну інформацією про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності та контролю за його здійсненням створюється єдина централізована база даних, яка містить відомості про чинні та припинені договори обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, страхові випадки, що мали місце, транспортні засоби та їх власників.

Згідно з ст. 35 Закону України № 1961-IV для отримання страхового відшкодування особа, яка має право на відшкодування, подає страховику відповідну заяву. Згідно з ст. 37 Закону України № 1961-IV виплата страхового відшкодування здійснюється протягом одного місяця з дня отримання страховиком визначених у ст. 35 цього Закону документів або в строки та в обсягах, визначених рішенням суду.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем на адресу відповідача-1 була направлена регресна вимога №4963 від 07.02.2011 року на виплату страхового відшкодування в порядку регресу в розмірі 5550,00 грн., яка залишена без відповіді та задоволення. Однак позивач просить стягнути з відповідача-1 страхове відшкодування в порядку регресу в розмірі 5040,00 грн., так як ТзОВ «Міра і К» (відповідач-2) перерахував на розрахунковий рахунок позивача франшизу в розмірі 510,00 грн.

Є необґрунтованими доводи відповідача-1 стосовно суми страхового відшкодування, яке підлягає до стягнення в порядку регресу. Зокрема, у відзиві на позовну заяву відповідач 1 просить суд врахувати те, що у зв'язку із пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу (ст.29 ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»), відповідно до якого згідно його розрахунку страхове відшкодування становило б 4538,50 грн.

Відповідно до ст. 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Статтею 33 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

В своєму відзиві відповідач-1 посилається на розрахунок коефіцієнту фізичного зносу складових автомобіля марки «Нісан» з д.н.з. ВС 5126 ВО, який проведений спеціалістом Онищенко С.В. на підставі «Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів». Однак, відповідачем-1 не подано жодного документу, який би підтверджував повноваження Онищенка С.В. на проведення такого розрахунку. Відтак, вищевказаний розрахунок не може бути належним та допустимим доказом заперечень відповідача-1.

Враховуючи вищевикладене, вимоги позивача щодо страхового відшкодування з відповідача-1 в розмірі 5040,00 грн. в порядку регресу підлягають до стягнення.

Що стосується вимог позивача щодо стягнення з відповідача-2 додаткових витрат в розмірі 350,00 грн., які були сплачені позивачем за оцінку матеріального збитку заподіяного власнику автомобіля марки «Нісан», д.н.з. ВС 5126 ВО, слід зазначити наступне:

Згідно із ст. 27 Закону України „Про страхування" передбачено, що до Страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування в межах фактичних затрат, переходить право вимоги, яке Страхувальник має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Стаття 933 Цивільного кодексу України передбачає перехід до страховика прав страхувальника щодо особи, відповідальної за завдані збитки, а саме: „До страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки".

За ч. 1 ст. 1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Як вбачається з матеріалів справи, витрати понесені позивачем за оцінку матеріального збитку заподіяного власнику автомобіля марки «Нісан», д.н.з. ВС 5126 ВО в розмірі 350,00 грн. не входять у розмір страхового відшкодування, а позивач має право зворотної вимоги тільки у розмірі виплаченого відшкодування і тільки в тих межах, які Страхувальник (Вербицька О.Я.) має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Крім того, позивачем не подано суду жодних доказів звернення до відповідача-2 з вимогою сплати понесених витрат за оцінку матеріального збитку заподіяного власнику автомобіля марки «Нісан», д.н.з. ВС 5126 ВО в розмірі 350,00 грн. Отже, станом на момент подання позовної заяви відповідачем-2 жодним чином не порушено право позивача.

З огляду на викладене, позовні вимоги позивача щодо стягнення з відповідача-2 350,00 грн. не підлягають до задоволення.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Судові витрати слід віднести на відповідача пропорційно задоволених позовних вимог в розмірі 1 504,99 грн. судового збору.

Керуючись 3,4,41,42,43, 44;45,46,12,32,33,34,35,36,43,49,75,82,84,85 ГПК України, суд , -

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задоволити частково.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Гарант - Авто» (01042, м. Київ, провулок Новопечерський, 19/3, код ЄДРПОУ 16467237) на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія» Граве Україна» (79044, м. Львів, вул. Метрологічна, 2, код ЄДРПОУ 19243047) - 5040,00 грн. - страхового відшкодування в порядку регресу, 1 504,99 грн. - судового збору.

3. В частині позовних вимог щодо стягнення з ТзОВ «Міра і К» 350,00 грн. - відмовити.

4. Рішення суду може бути оскаржено протягом 10 днів до Львівського апеляційного господарського суду.

Наказ видати у відповідності до ст. 116 ГПК України.

Повний текст рішення виготовлено та підписано 05.02.2013 р.

Суддя Березяк Н.Є.