Ухвала суду № 2909169, 16.09.2008, Львівський апеляційний адміністративний суд

       ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД_

      Головуючий в 1-й інстанції Петрик І.Й.                                                       Справа № 22а-5066/08

      Господарський суд Львівської області                                                          Ряд. стат.звіту №41

      Справа №5/297А                                                                                              Доповідач: В.З. Улицький

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

                    16 вересня 2008 року                                                                              м. Львів

     Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі:

     головуючого:                                          Улицького В.З.

     суддів:                                                     Багрія В.М., Обрізка І.М.

     секретаря:                                                 Неміш О.П.

  розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ДПІ у Залізничному районі м. Львова на постанову господарського суду Львівської області від 07.11.2007 року у справі за позовом ДПІ у Залізничному районі м. Львова до ПП «Фінкомінвест», ТзОВ «Компанія Селіон» про визнання недійсним господарського зобов’язання,-

встановила:

       У вересні 2007 року ДПІ у Залізничному районі м. Львова звернулося з позовом до ПП «Фінкомінвест», ТзОВ «Компанія Селіон» про визнання недійсним господарськиого зобов’язання, що виникло на підставі договору №ДГ-385 від 27.02.2006 року.

     Позивач свої позовні вимоги мотивував тим, що ними було проведено планову перевірку ПП «Фінкомінвест» з питань дотримання вимог податкового та валютного законодавства за період з 01.07.2005 року по 30.09.2006 року, про що складено акт №346/23-0/20786095.

    В ході перевірки встановлено що між ПП «Фінкомінвест» та ТзОВ «компанія Селіон» виникло ряд господарських зобов’язань на загальну суму 10307327,42 грн., в тому числі ПДВ на суму 1717887,90 грн.

            Позивач вважаючи, що господарське зобов’язання між відповідачами вчинене з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільству позивач звернувся до суду.    Зокрема в обґрунтування своїх доводів посилався на те, що рішенням Солом’янського районного суду м. Києва від 12.12.2006 року визнано недійсним статут та свідоцтво про державну реєстрацію ТзОВ «Компанія Селіон» з моменту реєстрації.   

 Постановою господарського суду Львівської області від 07.11.2007 року у задоволені позову відмовлено.

            Постанову суду оскаржила ДПІ у Залізничному районі м. Львова. Вважає, що постанова суду є незаконною, прийнятою з порушенням норм матеріального та процесуального права, з неповним з’ясуванням всіх обстави, що мають значення для справи та підлягає скасуванню з підстав викладених в апеляційних скаргах.     

                 Перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу ДПІ у Залізничному районі м. Львова слід залишити без задоволення з наступних підстав :

     ДПІ у Залізничному районі м. Львова було проведено планову перевірку ПП «Фінкомінвест» з питань дотримання вимог податкового та валютного законодавства за період з 01.07.2005 року по 30.09.2006 року, про що складено акт №346/23-0/20786095.

    В ході перевірки встановлено що між ПП «Фінкомінвест» та ТзОВ «Компанія Селіон» виникло ряд господарських зобов’язань на загальну суму 10307327,42 грн., в тому числі ПДВ на суму 1717887,90 грн.

           Пунктом 11 ст. 10 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» передбачено, що податкові органи подають до судів позови до підприємств, установ, організацій та громадян про визнання угод недійсними і стягнення в доход держави коштів, одержаних ними за такими угодами, а в Інших випадках - коштів, одержаних без установлених законом підстав, а також про стягнення заборгованості перед бюджетом і державними цільовими фондами за рахунок їх майна.

Відповідно до ст. 207 ГК України, господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб’єктності), може бути на вимогу однієї із сторін або відповідного органу державної влади визнано недійсним повністю або частково.

Статтею 208 ГК України, передбачено, що якщо господарське зобов'язання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави І суспільства, то за наявності наміру в обох сторін - у разі виконання зобов'язання обома сторонами - в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов'язанням, а у разі виконання зобов'язання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також все належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише у однієї із сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави.

Договір може бути визнаний недійсним лише з підстав та з наслідками, передбаченими законом. Тому, в кожній справі про визнання угоди недійсною суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угоди недійсною і настання певних юридичних наслідків.

ДПІ у Залізничному районі м. Львова вказуючи на укладення спірної угоди з метою, завідомо суперечною інтересам держави і моральним засадам суспільства, не вказує, того, в чому саме полягає завідомо суперечна інтересам держави та суспільства мета укладення угоди. При цьому, ДПІ у Франківському районі м. Львова не заперечується факт виконання вказаної угоди сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 18 Закону "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців", якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Беручи до уваги рішення рішенням Солом'янського районного суду м. Києва від 12.12.2006р. яким визнано недійсними статут, свідоцтво про державну реєстрацію ТзОВ «Компанія Селіон» з моменту реєстрації та свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість, слід зазначити, що на момент вчинення спірного господарського зобов'язання ТзОВ «Компанія Селіон» було зареєстроване в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України, мало чинне свідоцтво платника податку на додану вартість.

Визнання недійсними установчих документів ТзОВ «Компанія Селіон» та подальше анулювання свідоцтва платника податку на додану вартість саме по собі не тягнуло за собою недійсність господарських зобов'язань, укладених з моменту державної реєстрації такої особи і до моменту виключення з державного реєстру, та не позбавляло правового значення виданих за такими господарськими операціями податкових накладних.

Чинним законодавством України не передбачено обов'язку покупця, а також не надано йому право перевіряти достовірність даних, які вказуються продавцем в його первинних документах, а також контролювати показники податкової звітності по податках та обов'язкових платежах. Це ж стосується і перевірки покупцем намірів продавця щодо сплати ним державі податків.

Крім того слід зазначити, що доводи позивача суперечать закладеним в ст.. 61 Конституції України принципу індивідуалізації відповідальності, оскільки одна із сторін договору не може нести відповідальність за діяльність свого контрагента.

При цьому податковий орган не позбавлений права донарахувати необхідну суму податкового боргу суб’єкту підприємницької діяльності – порушнику податкового законодавства.

   З вищенаведеного випливає, що доводи апеляційної скарги є безпідставними  і необґрунтованими, а рішення суду першої інстанції законним.

  Керуючись ст. ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206 КАС України, колегія суддів, -

ухвалила:

              Апеляційну скаргу ДПІ у Залізничному районі м. Львова залишити без задоволення, а постанову господарського суду Львівської області від 07.11.2007 року – без змін.

             Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.

             На ухвалу протягом одного місяця може бути подана касаційна скарга безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

      Головуючий:                                                                    В. Улицький

      Судді:                                                                               В.Багрій

                                                                                                І.Обрізко