Постанова № 29089748, 28.01.2013, Херсонський окружний адміністративний суд

ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

73027, м. Херсон, вул. Робоча, 66, тел. 48-51-90

____________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" січня 2013 р. 11 год.57 хв.Справа № 2а - 3276/12/2170

Херсонський окружний адміністративний суд у складі:

головуючої судді: Дубровної В.А.,

при секретарі: Кургузовій Т.М.,

за участю представників -

позивача - Ляха В.І.,

відповідача - Данилюк О.Є., Голодриги С.Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Державна фінансова інспекція в Херсонській області до Херсонський державний завод "Палада" про зобов'язання вчинити певні дії,

встановив:

Державна фінансова інспекція в Херсонській області (далі - позивач) звернулась до Херсонського окружного адміністративного суду з позовом до Херсонського державного заводу «Палада» (далі - відповідач, ХДЗ « Палада»), в якому просить зобов'язати відповідача виконати пункти 2.1, 2.2, 2.3, 2.4 вимоги від 11.06.2012 р. № 21-06-15-17/3459.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначає, що проведеною ревізією фінансово-господарської діяльності ХДЗ «Палада» за період з 01.10.2010 р. по 31.12.2011 року встановлено ряд порушень законодавства, що підтверджується актом ревізії від 29.05.2012 №06-18/8. З метою усунення встановлених порушень ХДЗ «Палада» було пред'явлено вимоги від 11.06.2012 р. за № 21-06-15-17/3459 ( надалі вимога ), які станом на 31.07.2012 р. залишились не усунутими, зокрема пункт 2.1. вимоги щодо проведення претензійно-позовної роботи з ТОВ Торгівельний дім «Миколаївські ресурси» щодо отримання (повернення) коштів ХДЗ «Палада» або отримання товару в сумі 25 190,00 грн.; пункт 2.2 вимоги щодо проведення донарахування (виставлення рахунків з уточненими донарахуваннями), у разі відмови ТОВ «Сталь-ЮГ» провести претензійно-позовну роботу по отриманню коштів по донарахованій вартості металобрухту, що не передбачені додатковими угодами, в сумі 1030,00 грн.; пункт 2.3 вимоги щодо проведення претензійно-позовної роботи по поверненню зайво виплачених сум коштів або їх стягнення з осіб, винних у зайвих грошових виплатах коштів у сумі 3 170,00 грн., у порядку та розмірах, встановлених ст.ст. 133-136 КЗпП України; пункт 2.4. вимоги щодо придбання аналогічних (ідентичних ) активів та оприбуткування їх на баланс за рахунок отриманих коштів внаслідок реалізації активів, здійснених без погодження міністерства та концерну. Оскільки на момент звернення до суду відповідач пункти 2.1, 2.2, 2.3, 2.4 вимоги від 11.06.2012 р. № 21-06-15-17/3459 не виконав, тому позивач просить задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги та просив позов задовольнити.

Відповідач надав письмові заперечення проти задоволення вимог щодо зобов'язання виконати пп. 2.1., 2.2., 2.4 вимоги від 11.06.2012 року № 21-06-15-17/3459, при цьому визнав позовні вимоги в частині п. 2.3 вказаної вимоги. Представники відповідача в судовому засіданні підтримали позицію ХДЗ «Палада», викладену у запереченнях, надавши при цьому додаткові пояснення. Так, не погоджуючись з пунктом 2.1. вимоги, представники відповідача пояснили, що дебіторська заборгованість по взаєморозрахунках з ТОВ Торговельний дім «Миколаївські ресурси» в сумі 25190,00 грн., що складає вартість не отриманого піску, станом на 01.01.2011 р. була поточною і на теперішній час вказана сума дебіторської заборгованості є погашеною. Щодо виконання пункту 2.2. вимоги, то представники відповідача вважають її такою, що не відповідають первинним документам оформленим за наслідками виконання договору купівлі-продажу № 1 від 04.01.2010 р. металобрухту, укладеному між ХДЗ «Палада» та ТОВ «Сталь-Юг». Позивач вважає, що оскільки інспектором фінансової інспекції були вибірково досліджені додаткові угоди та видаткові накладні на відвантаження металобрухту, тому є помилковим його висновок щодо не відповідності цін, вказаних в кількох додаткових угод, з цінами за відвантажувальними накладними. Стосовно пункту 2.4. вимог, то відповідач вважає висновок Державної фінансової інспекції в Херсонській області про реалізацію основних засобів на суму 66 473,86 грн. без погодження з Мінпромполітики та концерном «Укроборонпром» є помилковим, оскільки фахівцями фінансової інспекції при віднесенні реалізованих матеріальних цінностей до основних засобів був застосований пункт 3.2. наказу ХДЗ «Палада» про облікову політику підприємства, яким встановлена вартісна межа у розмірі 1 000,00 грн. для відокремлення в складі основних засобів малоцінних оборотних активів. Проте, вказаний в акті ревізії перелік реалізованих матеріальних цінностей на суму 66 473,86 грн. обліковуються на рахунках бухгалтерського обліку 20 «виробничі запаси», оскільки придбані підприємством для виробництва готової продукції ( плавучі доки). У зв'язку з перепрофілюванням виробництва, а саме з 2000 р. завод не здійснює виробництво автономних доків, на складах сформувався надлишок матеріалів та обладнання, яке використовується для будівництва автономних доків, тому було прийнято рішення щодо їх реалізації. Реалізація комплектуючих та обладнання для будівництва доків на думку відповідача не потребувала будь-якого погодження з концерном «Укроборонпром», тому що ці цінності не є основними засобами.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши наявні у справі докази, суд приходить до наступного.

Відповідно до ч. ч. 1, 2, 5 ст. 2 Закону України «Про контрольно-ревізійну службу в Україні» головним завданням державної контрольно-ревізійної служби є здійснення державного фінансового контролю за використанням і збереженням державних фінансових ресурсів, необоротних та інших активів, правильністю визначення потреби в бюджетних коштах та взяття зобов'язань, ефективним використанням коштів і майна, станом і достовірністю бухгалтерського обліку і фінансової звітності в міністерствах та інших органах виконавчої влади, в державних фондах, у бюджетних установах і у суб'єктів господарювання державного сектору економіки, а також на підприємствах і в організаціях, які отримують (отримували в періоді, який перевіряється) кошти з бюджетів усіх рівнів та державних фондів або використовують (використовували у періоді, який перевіряється) державне чи комунальне майно (далі - підконтрольні установи), виконанням місцевих бюджетів, розроблення пропозицій щодо усунення виявлених недоліків і порушень та запобігання їм у подальшому.

Державний фінансовий контроль реалізується державною контрольно-ревізійною службою через проведення державного фінансового аудита, перевірки державних закупівель та інспектування.

Інспектування здійснюється у формі ревізії та полягає у документальній і фактичній перевірці певного комплексу або окремих питань фінансово-господарської діяльності підконтрольної установи, яка повинна забезпечувати виявлення наявних фактів порушення законодавства, встановлення винних у їх допущенні посадових і матеріально відповідальних осіб. Результати ревізії викладаються в акті.

Відповідно до ч. 6 ст. 2 Закону України Закону України «Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні» порядок проведення державною контрольно-ревізійною службою державного фінансового аудиту та інспектування встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 35 Порядку проведення інспектування державною контрольно-ревізійною службою, затвердженою постановою Кабінету Міністрів України від 20 квітня 2006 року №550, визначено, що виявлені об'єктом контролю порушення законодавства, контроль за дотриманням якого віднесено до компетенції служби, фіксуються в констатуючій частині акта ревізії з обов'язковим посиланням на норми законів чи інших нормативно-правових актів, які порушено, та зазначенням винних у їх допущенні осіб.

Відповідно до п. 46 Порядку якщо вжитими в період ревізії заходами не забезпечено повне усунення виявлених порушень, органом служби у строк не пізніше ніж 10 робочих днів після реєстрації акта ревізії, а у разі надходження заперечень (зауважень) до нього - не пізніше ніж 3 робочих дні після надіслання висновків на такі заперечення (зауваження) надсилається об'єкту контролю письмова вимога щодо усунення виявлених ревізією порушень законодавства із зазначенням строку зворотного інформування.

Судом встановлено, що відповідно до п. 2.2. Плану контрольно - ревізійної роботи Державної фінансової інспекції України на І квартал 2012 року групою інспекторів Державної фінансової інспекції в Херсонській області було проведено планову ревізію окремих питань фінансово-господарської діяльності Херсонського державного заводу «Палада» за період з 01.10.2010 р. по 01.01.2012 р.

За наслідками перевірки складений акт від 29.05.2012 р. № 06-18/8, згідно висновків якого встановлено ряд порушень законодавства.

На підставі висновків ревізії позивачем пред'явлено вимогу № 21-06-15-17/3459 від 11.06.2011 року про усунення виявлених порушень законодавства, а саме:

- п. 2.1 вимоги провести претензійно-позовну роботу з ТОВ Торгівельний дім «Миколаївські ресурси» щодо отримання (повернення) коштів Заводу або отримання Товару на суму 25 190,00 грн.; у разі пропуску строків позовної давності стягнути з осіб, винних у неотриманні доходів, шкоду у порядку та розмірі встановленому ст.ст. 130-136 Кодексу законів про працю України;

- пункт 2.2. вимоги провести донарахування (виставити рахунки з уточненими донарахуваннями), у разі відмови ТОВ «Сталь-ЮГ», провести претензійно-позовну роботу щодо отримання коштів по донарахуванню вартості металобрухту, що не передбачені додатковими угодами, в сумі 1 030,00 грн.; у разі пропуску строків позовної давності стягнути з осіб, винних у неотриманні доходів, шкоду у порядку та розмірі встановленому ст. ст. 130-136 Кодексу законів про працю України;

- пункт 2.3. вимоги провести претензійно-позовну роботу щодо повернення зайво виплачених сум коштів. В іншому випадку стягнути з осіб, винних у зайвих грошових виплатах коштів у сумі 3 170,00 грн. у порядку та розмірах, встановлених ст.ст. 133-136 КЗпП.

- пункт 2.4. вимоги за рахунок отриманих коштів від реалізації вказаних активів. Придбати аналогічні (ідентичні) активи та оприбуткувати на баланс. В подальшому реалізацію активів здійснювати з дозволу органу управління та згідно з чинним законодавством.

Дана вимога відповідачем оскаржена не була і на теперішній час вищезазначені пункти вимоги відповідачем не виконані у зв'язку з чим позивач звернувся до суду з вимогою щодо зобов'язання ХДЗ «Палада» виконати вказані вимоги.

Під час розгляду справи відповідач визнав позов в частині зобов'язання виконати пункт 2.3. вимоги щодо проведення претензійно-позовної роботи по поверненню зайво виплачених підзвітним особам коштів у сумі 3 170,00 грн., що складає виплачені за одну добу затримки у відрядженні директора заводу, начальника технічного відділу та водія) без оформлення рішення керівника про подовження терміну відрядження, відшкодування коштів за використання палива на автомобільний транспорт без оформлення письмового рішення керівника на використання власного автотранспорту під час відрядження (начальник юрвідділу), зазначивши, що вказані виплати будуть повернуті в касу підприємства відрядженими, про що додатково фінансова інспекція отримає письмове підтвердження.

Щодо викладеного у пункті п. 2.1 вимоги зобов'язання ХДЗ «Палада» провести претензійно-позовну роботу з ТОВ Торгівельний дім «Миколаївські ресурси» щодо отримання (повернення) коштів заводу або отримання товару на суму 25 190,00 грн., то суд встановив наступне.

17.06.2009 року між ТОВ Торговий дім «Миколаївські ресурси» (постачальник за умовами договору) та ХДЗ «Палада» ( покупець за умовами договору) укладено договір №359/514, згідно якому постачальник поставляє на адресу покупця протягом строку договору пісок будівний по цінам, якості та загальному асортименті, вказаних в специфікації, а покупець зобов'язується його прийняти та сплатити в порядку та на умовах, передбачених даним договором. Форма оплати - попередня. За умовами доповнення від 19.06.2009 року до договору від 17.06.2009 р. за № 359/514 поставка партій товару здійснюється на умовах EXW Миколаївська область, Вознесенський район, с. Бугське, пісчаний кар'єр. Згідно змін до специфікації № 1 від 19.06.2012 р. до даного договору, предметом придбання визначено пісок будівельний намивний в кількості 5 762,41 т за ціною 18,33 грн. (без НДС), всього ціна договору склала 126 750,00 грн., у т.ч. ПДВ. Строк дії договору обмежений виконанням сторонами своїх зобов'язань за договором.

В ході перевірки позивачем було встановлено, що на балансовому субрахунку 631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками» станом на 01.01.2011 обліковується заборгованість ТОВ ТД «Миколаївські ресурси» перед ХДЗ «Палада» в сумі 25 190,21 грн., що складає суму попередньої оплати, сплаченої ХДЗ «Палада» 18.06.2009 року, без фактичного отримання від ТОВ ТД «Миколаївські ресурси» піску. Позивач вважає, що не вжиття з боку керівництва ХДЗ «Палада» заходів щодо отримання товару згідно з умовами договору призвело до збільшення дебіторської заборгованості та необґрунтованого відволікання коштів підприємства.

Вказані обставини стали підставою для встановлення відповідачем порушення ст.193 Господарського кодексу України від 16.01.2003 р. за № 436-ІУ та ст. 526, ст. 527 Цивільного кодексу України, в порушення ст. 4 ст. п. 3, 6, 7 статті 8 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999р. № 996-ХІУ, та сформована вимога про зобов'язання ХДЗ «Палада» провести претензійно-позовну роботу з ТОВ Торгівельний дім «Миколаївські ресурси» щодо повернення коштів або отримання товару на суму 25190,00 грн., оскільки претензійно-позовна робота протягом 2011 року та на момент написання акту ревізії по поверненню грошових коштів не проведена.

В ході проведення ревізії були надані письмові пояснення директора ХДЗ «Палада» щодо вказаних обставин, згідно яким встановлено, що заборгованість за умовами договору з ТОВ Торгівельний дім «Миколаївські ресурси» виникла через відсутність грошових коштів для оплати вартості перевезення перевізнику піску від ТОВ Торгівельний дім «Миколаївські ресурси» до заводу, при цьому вказано, що з новим замовленням по будівництву залишок піску на суму 25190,00 грн. буде негайно доставлено на завод.

Суд відмічає, що поняття "заборгованість" у сфері господарських відносин передбачає невиконання певним суб'єктом господарювання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч.1 ст. 173 ГК України - господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно з ч.1 ст. 193 ГК України - суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

З огляду на вказані обставини, судом встановлено, що умовами договору від 17.06.2009 р. за № 359/514, укладеному між ТОВ Торгівельний дім «Миколаївські ресурси» та ХДЗ «Палада», передбачено поставка піску на умовах самовивезення, тобто обов'язок отримати пісок у постачальника покладено на ХДЗ «Палада».

Відповідно до ч.2 ст. 222 ГК України - у разі необхідності відшкодування збитків або застосування інших санкцій суб'єкт господарювання чи інша юридична особа - учасник господарських відносин, чиї права або законні інтереси порушено, з метою безпосереднього врегулювання спору з порушником цих прав або інтересів має право звернутися до нього з письмовою претензією, якщо інше не встановлено законом.

Таким чином, умовою пред'явлення претензії є порушення прав чи законних інтересів учасника господарських відносин.

Однак, за вказаним договором права та законні інтереси ХДЗ «Палада» не були порушені, оскільки саме він зобов'язаний власними силами отримати у ТОВ Торгівельний дім «Миколаївські ресурси» залишок піску на суму 25 190,00 грн. Відповідно не має також підстав зобов'язувати ХДЗ «Палада» проводити претензійно-правову роботу з ТОВ Торгівельний дім «Миколаївські ресурси», оскільки на момент розгляду справи дебіторська заборгованість ТОВ Торгівельний дім «Миколаївські ресурси» в сумі 25190,00 грн. погашена шляхом отримання піску.

Крім того, відповідач надав до матеріалів справи акт звірок розрахунків від 31.12.2012 р., згідно якому заборгованість ТОВ Торгівельний дім «Миколаївські ресурси» перед ХДЗ «Палада» погашення шляхом отримання піску.

Таким чином, суд приходить до висновку щодо відсутності підстав у задоволенні виконання пункту 2.1. вимоги Державної фінансової інспекції в Херсонській області.

Щодо викладеного у пункті п. 2.2 вимоги зобов'язання ХДЗ «Палада» провести донарахування (виставити рахунки з уточненими донарахуваннями), у разі відмови ТОВ «Сталь-ЮГ» провести претензійно-позовну роботу щодо отримання коштів по донарахуванню вартості металобрухту, що не передбачені додатковими угодами, в сумі 1030,00 грн., то суд встановив наступне.

04.01.2010 року між ТОВ «Сталь-Юг» (покупець за умовами договору) та ХДЗ «Палада» ( продавець за умовами договору) укладено договір № 1, згідно якому продавець продає, а покупець придбаває лом та відходи чорних металів металоконструкцій на умовах франко-склад покупця. Вид товару (найменування, категорія) та ціна за тонну товару передбачається у додаткових угодах, які є невід'ємною частиною даного договору. Розрахунки за товар здійснюються в розмірі 100% по факту відвантаження.

В ході проведення ревізії щодо повноти надходження, достовірності і правильності визначення доходів Державною фінансовою інспекцією в Херсонській області було встановлено, що за період з 01.10.2010 р. по 01.01.2012 р. ХДЗ «Палада» здійснювало ТОВ «Сталь-Юг» продаж металобрухту за цінами меншими, ніж ціни, передбачені у додаткових угодах до договору від 04.01.2010 р. № 1, що на думку відповідача є доказом недоотриманого ХДЗ «Палада» доходу на суму 1030,02 грн., та як наслідок порушенням п.1 ст.3, пп. 3, 6, 7 ст. 8 Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову Україні" № 996-ХІV, п. 1, 2 ст. 189 Господарського кодексу України від 16.01.2003 р. № 436-ІУ, п. 8 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 15 «Дохід », затвердженого наказом Міністерства Фінансів України від 29.11.1999р. та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 14.12.1999 р. за №860/4153 П(С)БО 15 «Дохід»).

Як вбачається з додатку № 25 до акту ревізії, позивачем наведений перелік накладних та додаткових угод, за якими на думку позивача встановлено розбіжності в цінах, зокрема -

Згідно додаткової угоди № 18 від 28.07.2011 р. ціна за тону металолому передбачена 2915,00 грн., при цьому згідно накладної від 25.07.2011 р. за №000179 ціна реалізації металолому складає 2900,00 грн.

Згідно додаткової угоди № 19 від 28.07.2011 р. ціна за тону металолому передбачена 2920,00 грн., при цьому згідно накладної від 28.07.2011 р. за № 000186 ціна реалізації металолому складає 2915,00 грн.

Згідно додаткової угоди № 19 від 28.07.2011 р. ціна за тону металолому передбачена 2920,00 грн., при цьому згідно накладної від 28.07.2011 р. за № 000187 ціна реалізації металолому складає 2 915,00 грн.

Згідно додаткової угоди № 20 від 08.08.2011 р. ціна за тону металолому передбачена 2950,00 грн., при цьому згідно накладної від 08.08.2011 р. за № 000198 ціна реалізації металолому складає 2 911,00 грн.

Згідно додаткової угоди № 23 від 19.08.2011 р. ціна за тону металолому передбачена 2712,00 грн., при цьому згідно накладної від 19.09.2011 р. за №000248 ціна реалізації металолому складає 2710,00 грн.

В судовому засіданні представники відповідача пояснили, що реалізація металобрухту здійснювалась по цінам, вказаним в додаткових угодах, про що свідчать надані до матеріалів справи товарні накладні, в яких ціна фактичної реалізації співпадає з ціною, вказаною у додаткових угодах. При цьому, вказали, що оскільки ціна на металобрухт є гнучкою, тому керівництвом заводу укладались додаткові угоди з урахуванням цін, яки фактично складались на тендерних торгах, що підтверджується кількістю підписаних додаткових угод та різною ціною реалізації на конкретну дату укладання угоди. Однак, з загального переліку укладених додаткових угод до договору та оформлених видаткових накладних вбачається, що фактичне відвантаження металолому за видатковими накладними у кількох випадках відбувалось не в день укладання додаткової угоди, тому встановлені на підставі кількох досліджених додаткових угод та видаткових накладних розбіжності в цінах є помилковим висновком інспектора фінансової інспекції.

На підтвердження вказаної позиції відповідач надав до матеріалів справи перелік додаткових угод та видаткових накладних, в ході дослідження яких судом не встановлено розбіжностей між договірною ціною та ціною фактичної реалізації металолому.

Так, реалізація металолому згідно накладної № 000179 від 25.07.2011 р. за ціною 2900,00 грн. відповідає ціні, вказаній у додатковій угоді № 17 від 14.07.2011 р.

Реалізація металолому згідно накладної № 000186 від 28.07.2011 р. за ціною 2915,00 грн. відповідає ціні, вказаній у додатковій угоді № 18 від 25.07.2011 р.

Реалізація металолому згідно накладної № 000187 від 28.07.2011 р. за ціною 2915,00 грн. відповідає ціні, вказаній у додатковій угоді № 18 від 25.07.2011 р.

Реалізація металолому згідно накладної № 000198 від 08.08.2011 р. за ціною 2911,00 грн. відповідає ціні, вказаній у додатковій угоді № 20 від 04.08.2011 р.

Реалізація металолому згідно накладної № 000248 від 19.09.2011 р. за ціною 2710,00 грн. відповідає ціні, вказаній у додатковій угоді № 23 від 15.09.2011 р.

Відповідно до ст.626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох чи більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 627 Цивільного кодексу України передбачено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Стаття 44 Господарського кодексу України передбачає самостійне формування підприємцем програми діяльності, вибору постачальників і споживачів продукції, що виробляється, залучення матеріально-технічних, фінансових та інших видів ресурсів, використання яких не обмежено законом, встановлення цін на продукцію та послуги відповідно до закону.

Відповідно до статті 189 Господарського кодексу України ціна в цьому Кодексі є вираженим у грошовій формі еквівалентом одиниці товару (продукції, робіт, послуг, матеріально-технічних ресурсів, майнових та немайнових прав), що підлягає продажу (реалізації), який повинен застосовуватися як тариф, розмір плати, ставки або збору, крім ставок і зборів, що використовуються в системі оподаткування.

Ціна є істотною умовою господарського договору. Ціна зазначається в договорі у гривнях. Ціни у зовнішньоекономічних договорах (контрактах) можуть визначатися в іноземній валюті за згодою сторін.

Суб'єкти господарювання використовують у своїй діяльності вільні та державні регульовані.

З матеріалів справи вбачається, що, керуючись вищезазначеними нормами законодавства та з метою отримання прибутку, ХДЗ «Палада» здійснювало продаж ТОВ «Сталь-Юг» металобрухту за договірними цінами, які визначались в залежності від результатів торгів на металобрухт, про що свідчать додаткові угоди до договору купівлі-продажу № 1 від 04.01.2010 р.

Відносно позиції позивача щодо порушення з боку заводу умов додаткових угод до даного договору, то на думку суду, вказані посилання є необґрунтованими, оскільки в ході розгляду даної справи вказані порушення не знайшли свого підтвердження.

Навпаки, з матеріалів справи вбачається, що договір купівлі-продажу № 1 від 04.01.2010 р. між ХДЗ «Палада» та ТОВ «Сталь-Юг» укладено відповідно до вимог діючого законодавства за цінами та умовами, узгодженими між сторонами.

Претензії у сторін відносно виконання зазначеного договору відсутні.

Крім того, спірні додаткові угоди до договору купівлі-продажу № 1 від 04.01.2010 р. укладалися в різні періоди часу, тобто протягом 2011 року, відповідно порівняння вказаних реалізаційних цін металобрухту з середньо статистичними цінами брухту чорного металу по Херсонській області за 4 квартал 2010 року з метою виявлення недоотриманого доходу відповідачем є помилковим.

За таких обставин, твердження Державної фінансової інспекції у Херсонській області про те, що ХДЗ «Палада» реалізовувався металобрухт за цінами нижчими ніж від тих, що передбачені додатковими угодами до договору з ТОВ «Сталь-Юг» та як наслідок недоотримало доходу в сумі 1 030,00 грн. є необґрунтованими.

Також, необхідно зауважити на те, що відповідачем не зазначено, в чому полягає недотримання п. 8 Положення (Стандарту) бухгалтерського обліку 15 „Дохід", затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 29.11.1999р. №290.

З огляду на викладене вище, суд дійшов висновку про те, що пункт 2.2. вимоги про зобов'язання ХДЗ «Палада» провести донарахування вартості металобрухту, що не передбачені додатковими угодами, в сумі 1 030,00 грн. ( виставити рахунки з уточненими донарахуваннями), у разі відмови ТОВ «Сталь-ЮГ» провести претензійно-позовну роботу щодо отримання коштів по вказаному донарахуванню є безпідставними і законодавчо необґрунтованими.

Щодо викладеного у пункті п. 2.4 вимоги по зобов'язанню ХДЗ «Палада» за рахунок отриманих коштів від реалізації вказаних активів придбати аналогічні (ідентичні) активи та оприбуткувати на баланс, то суд встановив наступне.

Як вбачається з акту ревізії суцільною ревізією методів оцінки запасів при відпуску у виробництво або продажу (вибутті) встановлено, що оцінка виробничих запасів і готової продукції при їх вибутті на Заводі здійснювалась за ідентифікованою собівартістю кожного найменування запасів, чим дотримано вимоги п. 16 П(С)БУ 9 «Запаси» та п.3.17 наказу «Про облікову політику підприємства».

Проте, при перевірці обґрунтованості придбання, руху та повноти відображення запасів підприємства інспектором державної фінансової інспекції було встановлено, що протягом ревізійного періоду підприємством реалізовано фізичним та юридичним особам матеріальних цінностей (дизель генератор К362 в комплекті, агрегат випрямувач, насосний агрегат ОВ 2-46 МК, котли, компресори 2 ВМ 2,5-14/9 та інше) загальною балансовою вартістю 66 473,86 грн. (реалізаційна вартість 183 910,40 грн. з ПДВ), з яких балансова вартість кожної одиниці більше 1 000,00 грн.

Керуючись пунктом 3.2. наказу ХДЗ «Палада» "Про облікову політику" від 20.04.2007 р. № 92 згідно якому передбачено, що для відокремлення в складі основних засобів малоцінних необоротних активів встановлено вартісну межу у розмірі 1000 грн., інспектор державної фінансової інспекції дійшов висновку, що оскільки балансова вартість реалізованих товарно-матеріальних цінностей складає більше 1000,00 грн., то вказані ТМЦ є основними засобами та відповідно до пункту 4.6. Статуту ХДЗ «Палада», затвердженого наказом Мінпромполітики від 19.09.2007 р. № 529 ( далі - наказ Мінпромполітики № 529) та пункту 20 Статуту ХДЗ «Палада», затвердженого наказом Державного концерну «Укроборонпром» від 17.02.2012 р. № 62 підлягають відчуженню при умові погодження щодо такого відчуження відповідно з Мінпромполітики України та Концерном у спосіб, що встановлений чинним законодавством України.

На підставі вказаних обставин, позивачем зроблено висновок про порушення ХДЗ «Палада» пп. 3, 6, 7 ст.8 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" № 996-XIV від 16.07.1999 р., п.4.6. наказу Мінпромполітики № 529, наказу Концерну № 62, без погодження Міністерства та Концерну, Підприємством відчужено майна (основних засобів) на суму 66473,86 грн. Крім того, на думку Державної фінансової інспекції у Херсонській області в порушення вимог Інструкції про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань та господарських операцій підприємств і організацій, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 30.11.1999 № 291 та п. 3.2. наказу ХДЗ «Палада» "Про облікову політику" від 20.04.2007 р. № 92 зазначені матеріальні цінності обліковувались на рахунку № 20 «Виробничі запаси», а необхідно було обліковувати на рахунку № 10 «Основні засоби».

Відповідно до Державного класифікатора України, затвердженого наказом Держстандарту України від 19.08.1997 року №507 (класифікація основних фондів ДК 013-97) під терміном «основні фонди» слід розуміти матеріальні цінності, що використовуються у господарській діяльності платника податку протягом періоду, який перевищує 365 календарних днів з дати введення в експлуатацію таких матеріальних цінностей, та вартість яких поступово зменшується у зв'язку з фізичним або моральним зносом.

Основні фонди підлягають розподілу за такими групами: група 1 - будівлі, споруди, їх структурні компоненти та передавальні пристрої, в тому числі жилі будинки та їх частини (квартири і місця загального користування); група 2 - автомобільний транспорт та вузли (запасні частини) до нього; меблі; побутові електронні, оптичні, електромеханічні прилади та інструменти, включаючи електронно-обчислювальні машини, інші машини для автоматичного оброблення інформації, інформаційні системи, телефони, мікрофони та рації, інше конторське (офісне) обладнання, устаткування та приладдя до них; група 3 - будь-які інші основні фонди, не включені до груп 1 і 2.

Одиницею обліку основних фондів є інвентарний об'єкт, включаючи усі пристрої і приладдя або окремий конструктивно відокремлений предмет, призначений для виконання окремих самостійних функцій, або ж відокремлений комплекс, що складається з конструктивно з'єднаних предметів, які є єдиними і орієнтовані на сумісне використання під час виконання певної роботи.

Інструкцією про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій, затвердженою наказом Міністерства фінансів України від 30.11.1999 року № 291, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 21.12.1999 року за № 893/4186 встановлено, що для обліку витрат на придбання або створення матеріальних і нематеріальних необоротних активів призначений рахунок 15 «Капітальні інвестиції», для обліку й узагальнення інформації про наявність та рух об'єктів і майнових комплексів, що віднесені до складу основних засобів - рахунок 10 «Основні засоби». До основних засобів належать матеріальні активи, які підприємство утримує з метою використання їх у процесі виробництва або постачання товарів і послуг, надання в оренду іншим особам, очікуваний строк корисного використання (експлуатації) яких більше одного року.

Методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про основні засоби визначені в Положенні (стандарті) бухгалтерського обліку 7 «Основні засоби», затвердженого наказом Міністерства фінансів України №92 від 27 квітня 2000 року.

Відповідно до якого за дебетом рахунку 10 «Основні засоби» відображається надходження (придбаних, створених, безоплатно отриманих) основних засобів на баланс підприємства, які обліковуються за первісною вартістю, сума витрат, яка пов'язана з поліпшенням об'єкта (модернізація, модифікація, добудова, дообладнання, реконструкція тощо), що призводить до збільшення майбутніх економічних вигод, первісно очікуваних від використання об'єкта; сума дооцінки вартості об'єкта основних засобів, за кредитом - вибуття основних засобів внаслідок продажу, безоплатної передачі або невідповідності критеріям визнання активом, а також у разі часткової ліквідації об'єкта основних засобів, сума уцінки основних засобів.

З викладеного вбачається, що основним критерієм віднесення матеріальних цінностей (будинків, споруд, машин, устаткування, витрат на поліпшення, модернізацію цих об'єктів) до основних фондів в контексті вищевикладених положень наказів Міністерства фінансів України є введення їх в експлуатацію та відображення у бухгалтерському обліку на рахунку 10 "Основні засоби".

Відповідно до Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 9 «Запаси», затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 246 від 20.10.1999, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 02.11.1999 за N 751/4044, яке визначає методологічні засади формування у бухгалтерському обліку інформації про запаси і розкриття її у фінансовій звітності, розроблена методологія та порядок визнання та первісної оцінки запасів, оцінки запасів на дату балансу та розкриття інформації про запаси в примітках до фінансової звітності.

Вказане Положення (стандарт) визначає що запаси - це активи, які, зокрема, і утримуються для подальшого продажу за умов звичайної господарської діяльності. Придбані (отримані) або вироблені запаси зараховуються на баланс підприємства за первісною вартістю.

Разом з тим цим Положенням (стандартом) безпосередньо не регламентовано порядок організації та обліку запасів.

Згідно ст. 8 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» питання організації бухгалтерського обліку на підприємстві належать до компетенції його власника (власників) або уповноваженого органу (посадової особи) відповідно до законодавства та установчих документів.

Підприємство самостійно визначає за погодженням з власником (власниками) або уповноваженим ним органом (посадовою особою) відповідно до установчих документів облікову політику підприємства; обирає форму бухгалтерського обліку як певну систему регістрів обліку, порядку і способу реєстрації та узагальнення інформації в них з додержанням єдиних засад, встановлених цим Законом, та з урахуванням особливостей своєї діяльності і технології обробки облікових даних; затверджує правила документообороту і технологію обробки облікової інформації, додаткову систему рахунків і регістрів аналітичного обліку; може виділяти на окремий баланс філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи, які зобов'язані вести бухгалтерський облік, з наступним включенням їх показників до фінансової звітності підприємства.

Судом встановлено, що згідно наведеному у додатку № 55 до акту ревізії реєстру ХДЗ «Палада» за період з 01.10.2010 р. по 01.01. 2012 р. було реалізовано фізичним особам майно, зокрема -

- котел ДЕ-10 у кількості 1 шт. на суму 70 000,00 грн., у т.ч. ПДВ (балансова вартість складає 1 950,52 грн.);

- прожектор МПСЛ-45 у кількості 3 шт. на загальну суму 6 300,00 грн. у т.ч. ПДВ (балансова вартість складає 1750,00 грн.);

- котел КЕ 100 у кількості 1 шт. на суму 3 200,00 грн. у т.ч. ПДВ (балансова вартість складає 1271,40 грн.);

- агрегат випрямувач у кількості 1 шт. на загальну суму 30 000,00 грн. у т.ч. ПДВ (балансова вартість складає 5 575,00 грн.);

- насосний агрегат ОВ 2-46 МК у кількості 1 шт. на загальну суму 11 700,00 грн. у т.ч. ПДВ (балансова вартість складає 1276,29 грн.);

- компресор 2 ВМ 2,5-14/9 у кількості 3 шт. на загальну суму 18 299,00 грн. у т.ч. ПДВ (балансова вартість складає 14 142,30 грн.);

- компресор 2 ВМ 2,5-14/9 у кількості 4 шт. на загальну суму 13 010,02 грн. у т.ч. ПДВ (балансова вартість складає 10 841,68 грн.);

- клапан ДУ 250 532-01.022 у кількості 1 шт. на загальну суму 8 400,00 грн. у т.ч. ПДВ (балансова вартість складає 7 000,00 грн.);

- дизель генератор К 362 в комплекті у кількості 1 шт. на загальну суму 23 000,00 грн. у т.ч. ПДВ (балансова вартість складає 19 166,67 грн.);

Наказом ХДЗ «Палада» від 20.04.2007 р. за № 92, погодженого з Міністерством промислової політики України 27.04.2007 р., затверджено облікову політику підприємства, якою зокрема передбачено -

- пунктом 3.1. визнання, оцінку та облік основних засобів здійснювати відповідно до П(С)БО 7 "Основні засоби". Одиницею обліку визначати окремий об'єкт основних засобів та інших матеріальних необоротних активів. Групування основних засобів в аналітичному обліку провадити згідно з вимогами Інструкції про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань за господарських операцій підприємств і організацій, затвердженої наказом Мінфіну України від 30.11.99 р. № 291.

- пунктом 3.2. для відокремлення в складі основних засобів малоцінних необоротних активів встановити вартісну межу у розмірі 1 000,00 грн.

- пунктом 3.11. товарно - матеріальні цінності визнавати, оцінювати та обліковувати згідно з вимогами П(С)БУ 9 «Запаси». Одиницею запасів визнавати кожне найменування цінностей. Придбані запаси на баланс підприємства зараховувати за первісною вартістю, виготовлені власними силами запаси відображати в балансі згідно виробничої собівартості;

- пунктом 3.16 запаси, які не принесуть економічних вигод у майбутньому, визначити неліквідними і списувати в бухгалтерському обліку на субрахунок 947.

- пунктом 3.17 оцінку вибуття виробничих запасів і готової продукції здійснювати за ідентифікаційною собівартістю кожного найменування запасів.

Таким чином, зі змісту пункту 3.2. вказаного наказу вартісна межа у розмірі 1000,00 грн. встановлена для відокремлення в складі основних засобів малоцінних необоротних активів, а не запасів, як стверджує про це інспектор державної фінансової служби в акті ревізії.

Як встановлено судом та не спростовано позивачем, облік реалізованого майна ХДЗ «Палада» відображався на рахунку № 20 «Виробничі запаси» клас 2 «Запаси», субрахунку 202 «Купівельні напівфабрикати та комплектуючи вироби» згідно плану рахунків бухгалтерського обліку, в оборотно-сальдових відомостях ТМЦ по субрахунках, оборотній відомості руху ТМЦ в розрізі груп, оборотній відомості по ТМЦ (зведена) по матеріально - відповідальній особі та коду групи продукції товарів.

За місцем їх збереження на складі (матеріально - відповідальна особа ОСОБА_1) завод здійснював облік спірного майна шляхом складання карток виробу, в яких відображено найменування продукції, її група, одиниця виміру, матеріально - відповідальна особа, собівартість, перелік операцій щодо конкретної продукції) дані інвентаризації, дата реалізація).

Таким чином, належне оприбуткування спірного майна підприємством на рахунку 20 «Виробничі запаси» підтверджено наявними в матеріалах справи документами.

При цьому, ні в акті перевірки, ні в інших документах позивача не вказано, які саме приписи нормативних актів, які регулюють питання обліку запасів, зокрема, Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 9 «Запаси» порушені позивачем, якими документами первинного бухгалтерського обліку підтверджуються.

Крім того, згідно наданого відповідачем балансу ХДЗ « Палада» станом на 31.12.2011 р. судом встановлено, що активи підприємства складаються з розділу І «Необоротні активи», до складу якого зокрема входять нематеріальні активи, незавершені капітальні інвестиції, основні засоби, довгострокові біологічні активи, довгострокові фінансові інвестиції, довгострокова дебіторська заборгованість та інше, а також з розділу ІІ «Оборотні активи», до складу якого зокрема входять виробничі запаси.

Таким чином, ХДЗ «Палада» в пункті 2.3. наказу про облікову політику підприємства з метою відокремлення у складі основних засобів саме малоцінних необоротних активів, а не оборотних активів ( виробничі запаси), встановив вартісну межу у розмір 1 000,00 грн., що спростовує твердження позивача щодо віднесення реалізованого майна до основних засобів.

Суд також вважає за необхідне зазначити про необґрунтоване та безпідставне встановлення у пункті 2.4 вимоги зобов'язання відповідача «в подальшому реалізацію активів здійснювати з дозволу органу управління та згідно з чинним законодавством», оскільки зміст вимоги повинен бути наслідком чинного правового регулювання, а ця частина вимог спрямована на майбутнє зобов'язання відповідача вчиняти певні дії, які на момент розгляду даної справи позивачем здійснені не були.

Таким чином, суд дійшов висновку про те, що позивачем не доведено юридичної та фактичної обґрунтованості мотивів винесення спірних пунктів 2.1, 2.2, 2.3 вимоги, тому вимоги позивача в цій частині є протиправними та такими, що не підлягають задоволенню.

Судом встановлено, що оскільки на момент розгляду справи відповідач визнав пункт 2.3 вимоги Державної фінансової інспекції в Херсонській області від 11.06.2012 року № 21-06-15-17/3459 щодо проведення претензійно-позовної роботи по поверненню зайво виплачених сум коштів при відрядженні, в іншому випадку стягнути з осіб, винних у зайвих грошових виплатах коштів у сумі 3170,00 грн. у порядку та розмірах, встановлених ст.ст. 133-136 КЗпП, проте її не виконав, тому суд приходить до висновку щодо задоволення позовних вимог в цій частині.

Керуючись ст.ст. 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

постановив:

Позовні вимоги Державної фінансової інспекції в Херсонській області до Херсонського державного заводу "Палада" задовольнити частково.

Зобов'язати Херсонський державний завод "Палада" (ідентифікаційний код 24961253, м. Херсон, Карантинний острів, 1) виконати пункт 2.3 вимоги від 11.06.2012 р. за №21-06-15-17/3459.

У задоволені позовних вимог в частині зобов'язання Херсонський державний завод "Палада" виконати пункти 2.1, 2.2., 2.4 вимоги від 11.06.2012 р. за №21-06-15-17/3459 - відмовити.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 КАС України чи прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Повний текст постанови виготовлений та підписаний 05 лютого 2013 р.

Суддя Дубровна В.А.

кат. 9