Ухвала суду № 29089189, 04.02.2013, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

УХВАЛА

04.02.2013Справа № 901/34/13-г

за позовом Фізичної особи - підприємця Сіманова Олега Олександровича

до Малого підприємства «Каштак»

про стягнення 119270,40 грн.

Суддя Куртлушаєв М. І.

П р е д с т а в н и к и :

Від позивача: не з'явився.

Від відповідача: не з'явився.

СУТЬ СПОРУ: Фізична особа - підприємець Сіманов Олег Олександрович звернувся до Господарського суду Автономної Республіки Крим з позовною заявою про стягнення з Малого підприємства «Каштак» суми завдатку, внесеного позивачем по попередньому договору в сумі 59635,20 грн., та додатково суму сплаченого завдатку в розмірі 59635,20 грн.

Ухвалою Господарського суду Автономної Республіки Крим від 04.01.2013 позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження у справі та справу призначено до розгляду на 04.02.2013.

22.01.2013 на адресу суд від позивача надійшла заява про забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно Малого підприємства «Каштак»: екскаватор пневмоколісний гідравлічний ЕК-1820 виробництва ВАТ «ТВЕКС», реєстраційний номер КН 21078, 2007 року випуску, заводський номер 3791, двигун № 299910 та заборони Малому підприємству «Каштак» вчиняти будь-які дії щодо відчуження екскаватору пневмоколісного гідравлічного ЕК-1820 виробництва ВАТ «ТВЕКС», реєстраційний номер КН 21078, 2007 року випуску, заводський номер 3791, двигун № 299910.

Розглянувши таку заяву позивача про забезпечення позову у судовому засіданні 04.02.2013, судом встановлено наступне:

Статтею 66 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Статтею 67 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що заходами до забезпечення позову є, зокрема, накладання арешту на майно або грошові суми, що належать відповідачеві; заборона відповідачеві вчиняти певні дії; заборона іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору.

Відповідно до постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 16 «Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову» умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

Тобто, вирішення питання щодо доцільності вжиття заходів по забезпеченню позову можливе саме у випадку існування припущень щодо того, що у майбутньому можуть виникнути обставини, які значно ускладнять, або навіть унеможливлять його виконання, а також припущення щодо того, що відповідач або інші особи можуть своїми діями привести до таких незворотних наслідків.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Причому оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Згідно з Інформаційним листом Вищого господарського суду України № 01-8/2776 від 12.12.2006 «Про деякі питання практики забезпечення позову» у вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого:

розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову;

забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу;

наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову;

імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів;

запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Правовий аналіз норм чинного законодавства свідчить, що заявник повинен обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову, вказати про наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

Так, у своїй заяві заявник вказує на те, що у разі відчуження екскаватору третім особам, у відповідача буде відсутнє майно, на яке можна буде звернути стягнення у разі задоволення позову.

При цьому суд зазначає, що позивач звернувся до суду з позовом про стягнення коштів, а не про звернення стягнення на майно.

Таким чином, позивач не вказує конкретних фактів того, які у майбутньому можуть виникнути обставини, що значно ускладнять, або навіть унеможливлять виконання судового рішення саме про стягнення коштів, а також факти того, що відповідач може своїми діями привести до таких незворотних наслідків.

Крім того, вибір способу забезпечення залежить від суті позовної вимоги. Так, у позові про стягнення грошей слід застосовувати накладення арешту на кошти.

У той час як, позивач, звертаючись до суду з позовом про стягнення коштів, просить накласти арешт на майно відповідача і заборонити йому вчиняти певні дії щодо такого майна.

Слід зазначити, що заходи із забезпечення позову є заходами превентивного характеру, тобто вони застосовуються лише у випадку існування загрози, що невжиття таких заходів може утруднити виконання можливого рішення господарського суду.

Однак позивачем всупереч вимогам статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України не представлено доказів відсутності коштів у боржників та не надано суду доказів того, що у наступному виконання судового рішення може утруднитися, тобто взагалі не доведена наявність підстав застосування заходів забезпечення позову саме у той спосіб, який вказаний у заяві про забезпечення позову.

Отже, з урахуванням викладеного, заява позивача щодо забезпечення позову вважається судом таким, що не підлягає задоволенню.

Суд також зазначає, що підпунктом 3 пункту 2 частини другої статті 4 Закону передбачено справляння судового збору за подання до господарського суду заяви про забезпечення позову. При цьому заявником при звернені до суд з даною заявою судовий збір сплачено не було.

Водночас, Господарським процесуальним кодексом України не передбачено наслідків неподання доказів сплати названого збору в установленому порядку і розмірі. Відтак, господарський суд повинен розглянути зазначену заяву й за відсутності таких доказів, а розподіл відповідних сум судового збору здійснити між сторонами за правилами статті 49 ГПК у залежності від результатів розгляду заяви про вжиття заходів до забезпечення позову. Про такий розподіл може бути зазначено в рішенні (постанові) господарського суду або в ухвалі, якою закінчується розгляд справи (Лист Вищого господарського суду України від 23.05.2012 № 01-06/704/2012 "Про деякі питання практики застосування Закону України "Про судовий збір").

На підставі викладеного, керуючись статтями 66, 86 Господарського процесуального кодексу України суд, -

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви Фізичної особи - підприємця Сіманова Олега Олександровича про забезпечення позову - відмовити.

Суддя М.І. Куртлушаєв