Ухвала суду № 29086896, 30.01.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"30" січня 2013 р. м. Київ К/9991/70158/12

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі: Лосєва А.М. Бившевої Л.І. Пилипчук Н.Г. за участю секретаря Титенко М.П.за участю представників: позивача:Козачка А.А.,відповідача:не з'явився,розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Шатро»

на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 25.10.2012

у справі № 2а-1270/12/1070

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Шатро»

до Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби

про визнання протиправними дій та скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В:

16 березня 2012 року Товариство з обмеженою відповідальністю «ШАТРО»(надалі -позивач, ТОВ «Шатро») звернулось до Київського окружного адміністративного суду із позовною завою до Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області Держаної податкової служби (надалі -відповідач, Броварська ОДПІ Київської області ДПС), у якій просило суд визнати протиправними дії Броварської ОДПІ щодо проведення перевірки та складення Акта про результати невиїзної позапланової перевірки ТОВ «ШАТРО»з питань достовірності нарахування та сплати податку на додану вартість у частині взаємовідносин з ТОВ «Лугпромстройсантехмонтаж»за період з 01 серпня 2011 року по з 31 серпня 2011 року № 1859/232/32913237 від 01 грудня 2011 року; скасувати податкове повідомлення -рішення № 0009912301 від 16 грудня 2011 року.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 18 липня 2012 року адміністративний позов задоволено: визнано протиправними дії Броварської об'єднаної Державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби щодо проведення перевірки результати якої оформлені актом перевірки №1859/232/32913237 від 01.12.2011 про результати невиїзної позапланової перевірки ТОВ «Шатро»з питань достовірності нарахування та сплати податку на додану вартість у частині взаємовідносин з ТОВ «Лугпрометройсантехмонтаж»за період з 01.08.2011 по 31.08.2011; скасувано податкове повідомлення-рішення від 16.12.2011 №0009912301. прийняте Броварською об'єднаною Державною податковою інспекцією Київської області Державної податкової служби; стягнуто з Державного бюджету України на користь ТОВ «Шатро»судовий збір у сумі 2 146, 00 грн.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 25 жовтня 2012 року скасовано рішення суду першої інстанції та прийнято нову постанову, якою у задоволенні адміністративного позву ТОВ «ШАТРО»відмовлено.

У касаційній скарзі позивач, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права просить скасувати рішення апеляційного суду та залиши в силі рішення суду першої інстанції.

Відповідач письмових заперечень на касаційну скаргу позивача не надав.

Відповідно до частини першої статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що представниками податкового органу проведено невиїзну позапланову документальну перевірку ТОВ «ШАТРО»з питань достовірності нарахування та сплати податку на додану вартість у частині взаємовідносин з ТОВ «Лугпромстройсантехмонтаж»за період з 01 серпня 2011 року по 31 серпня 2011 року, за результатами якої 01 грудня 2011 року складено акт № 1859/232/32913237 (надалі акт).

Перевіркою встановлено порушення позивачем приписів пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету на загальну суму 419 539,00 грн.; пункту 1, пункту 5 статті 203, пункту 1, пункту 2 статті 215, пункту 1 статті 216, статті 228, статті 626, статті 629, статті 650, статті 655, статті 658, статті 662 Цивільного кодексу України, у частині недодержання позивачем та його контрагентом вимог, зазначених статей у момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені такими правочинами.

На підставі акта відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 16 грудня 2011 року № 0009912301, яким збільшено позивачу суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 524 423,75 грн., у тому числі: за основним платежем на 419 539,00 грн., за штрафними санкціями -на 104 884,75 грн.

За результатами адміністративного оскарження спірного рішення, скарга ТОВ «ШАТРО від 26 грудня 2011 року залишена без задоволення, а податкове повідомлення-рішення від 16 грудня 2011 року № 0009912301 без змін.

Задовольняючи позовні вимоги у частині визнання протиправними дій Броварської ОДПІ щодо проведення перевірки суд першої інстанції дійшов висновку, що податковим органом порушено права позивача, передбачені підпунктом 17.1.6. пункту 17.1. статті 17 Податкового кодексу України, що виявилось у позбавленні останнього права бути присутнім під час проведення перевірки.

Обґрунтовуючи позицію щодо позовної вимоги про скасування податкового повідомлення-рішення від 16 грудня 2011 року № 0009912301, суд першої інстанції послався на наявність у матеріалах справи достатніх доказів на підтвердження реальності виконання Договорів підряду №№ 7,8 від 01 квітня 2011 року та №№ 20-21 від 01 серпня 2011 року, укладених між позивачем та ТОВ «Лугпромстройсантехмонтаж».

Водночас, суд апеляційної інстанції не погодився із таким висновком суду першої інстанції, у зв'язку з відсутністю порушень порядку проведення перевірок податковим органом та відсутністю у матеріалах справи платіжних доручень, у зв'язку з чим, скасував попереднє рішення та відмовив у задоволенні адміністративного позову.

Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що між ТОВ «ШАТРО»та ТОВ «Лугпромстройсантехмонтаж»у квітні та серпні 2011 року укладались Договори підряду №№ 7,8 від 01 квітня 2011 року та №№ 20-21 від 01 серпня 2011 року, за умовами яких ТОВ «Лугпромстройсантехмонтаж»зобов'язувалось: провести проектні роботи, розробити проектну документацію стадій проекту будівництва центру відпочинку та здоров'я (реконструкція існуючих та будівництво нових профільних об'єктів) в урочищі «Межигір'я»на території Новопетрівської сільської ради Вишгородського району Київської області; виконати будівництво навчального майданчику та обладнати блок постів, що розташовані за адресою: м. Київ, вул. Промислова, 4; провести ремонтно-будівельні роботи ГРП № 7, що розташоване за адресою: м. Київ, вул. Дмитрова, 6.

На думку суду першої інстанції, реальність виконання укладених між позивачем та ТОВ «Лугпромстройсантехмонтаж»Договорів підряду підтверджується наявними у матеріалах справи: податковими накладними, завданням на проектування, кошторисом №1-п на проектні (вишукувальні) роботи, актом № 2 завдання-приймання науково-технічної продукції за договором № 8 від 01 квітня 2011 року, актом № 1 приймання виконаних будівельних робіт за серпень 2011 року, довідкою про вартість виконаних будівельних робіт та витрат, актом приймання-передачі матеріалів замовника за серпень 2011 року, актом №1 приймання виконаних будівельних робіт за серпень 2011 року, довідкою про вартість виконаних будівельних робіт та витрат за серпень 2011 року, актом приймання-передачі замовника за липень 2011 року, довідкою про вартість виконаних будівельних робіт та витрат, актом № 1 приймання виконаних будівельних робіт за серпень 2011 року.

Разом з тим, суд касаційної інстанції зазначає, що з'ясовуючи обставини реальності вчинення господарської операції судам слід ретельно перевіряти доводи податкових органів про фактичне нездійснення господарської операції, викладені в актах перевірки або зафіксовані іншими доказами.

Згідно з частиною другою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Виходячи зі змісту наведеної норми, саме на податкові органи покладається обов'язок надати достатні докази на обґрунтування висновків про порушення платником податків норм податкового законодавства, на підставі яких такому платнику визначено відповідні грошові зобов'язання.

Водночас судам при розв'язанні відповідних спорів варто враховувати принцип офіційного з'ясування обставин справи, передбачений частинами четвертою та п'ятою статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України. Відповідно до вказаної норми суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи. Суд повинен запропонувати особам, які беруть участь у справі, подати докази або з власної ініціативи витребувати докази, яких, на думку суду, не вистачає.

Задля вжиття належних заходів із метою встановлення обставин реальності здійснення спірної господарської операції суди повинні витребувати у податкового органу або платника податків ті докази, які не надані учасниками справи, але які, на думку суду, можуть підтвердити або спростувати доводи податкового органу щодо наявності порушень з боку платника податків. Відповідні дії можуть бути вчинені судом на підставі пункту 1 частини другої статті 110, статті 114 Кодексу адміністративного судочинства України.

У разі ненадходження витребуваних додаткових доказів у строк, установлений судом, спір може бути розв'язано на підставі наявних у справі доказів.

Якщо позивач без поважних причин ухиляється від надання доказів на вимогу суду, а наявних у справі матеріалів недостатньо для спростування підтверджених належними доказами висновків контролюючого органу, покладених в основу ухваленого ним спірного рішення, у позові платника податків може бути відмовлено.

Якщо витребувані судом докази на підтвердження правомірності оскарженого рішення (дій чи бездіяльності) не надані відповідачем-податковим органом, суд не позбавлений права вказати на допущені таким податковим органом порушення процесуальних вимог шляхом постановлення окремої ухвали в порядку статті 166 Кодексу адміністративного судочинства України.

У разі якщо зібраних у справі доказів буде достатньо для підтвердження доводів податкового органу щодо відсутності фактичного здійснення господарської операції, у відповідному позові платника податків щодо неправомірності визначених йому грошових зобов'язань необхідно відмовити. Водночас відсутність або недостатність відповідних доказів з урахуванням змісту підпункту 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 Податкового кодексу України (презумпція правомірності рішень платника податку в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків) є підставою для висновку про неправомірність оскарженого рішення контролюючого органу.

Документи та інші дані, що спростовують реальність здійснення господарської операції, яка відображена в податковому обліку, повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції -умов проектування та розробки проектної документації, будівництва, зміст послуг, що надаються, форма вираження результатів робіт та наданих послуг тощо.

Крім того, згідно з пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

При цьому відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Водночас, відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Тобто, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

При цьому, установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку є передумовою для висновків про наявність порушень податкового законодавства.

На думку колегії суддів Вищого адміністративного суду України, суд першої інстанції обґрунтовано посилався на наявність таких первинних документів як податкові накладні, завдання на проектування, акти завдання-приймання, довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрат, як на докази реальності операцій, проте судами не було надано належної правової оцінки питанням розрахунків за отримані послуги та виконані роботи та подальшого використання результатів вказаних послуг та робіт, що позбавляє можливості стверджувати про правильність висновків судів у цій частині позову.

Водночас, встановивши відсутність доказів, що не досліджувались у суді першої інстанції, за наслідками розгляду апеляційної скарги, колегія суддів апеляційної інстанції помилково дійшла висновку про необхідність скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог в частині скасування податкового повідомлення -рішення № 0009912301 від 16 грудня 2011 року.

За таких умов, враховуючи, що для з'ясування вищевикладених обставин судам попередніх інстанцій належало ретельно перевірити доводи позивача та податкового органу, що викладені в позовній заяві та актах перевірки або підтверджені іншими доказами, беручи до уваги приписи частини 5 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку про наявність підстав для скасування судових рішень у частині оскарження податкового повідомлення-рішення та направлення справи у цій частині на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

Що стосується позовної вимоги про визнання протиправними дій Броварської ОДПІ щодо проведення перевірки та складення Акта про результати невиїзної позапланової перевірки ТОВ «ШАТРО»з питань достовірності нарахування та сплати податку на додану вартість в частині взаємовідносин з ТОВ «Лугпромстройсантехмонтаж»за період з 01 серпня 2011 року по з 31 серпня 2011 року № 1859/232/32913237 від 01 грудня 2011 року, колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується із висновками суду апеляційної інстанції, з огляду на наступне.

Відповідно до пункту 79.1. статті 79 Податкового кодексу України документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником органу державної податкової служби рішення про її проведення та за наявності обставин для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 цього Кодексу. Документальна невиїзна перевірка здійснюється на підставі зазначених у підпункті 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 цього Кодексу документів та даних, наданих платником податків у визначених цим Кодексом випадках, або отриманих в інший спосіб, передбачений законом.

Пунктом 79.2. статті 79 Податкового кодексу України визначено, що документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами органу державної податкової служби виключно на підставі рішення керівника органу державної податкової служби, оформленого наказом, та за умови надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.

Виконання умов цієї статті надає посадовим особам органу державної податкової служби право розпочати проведення документальної невиїзної перевірки.

Судом апеляційної інстанції із посиланням на пункт 79.3. статті 79 Податкового кодексу України вірно спростовано висновки суду першої інстанції щодо відсутності ознак порушення податковим органом права позивача передбачені підпунктом 17.1.6. пункту 17.1. статті 17 Податкового кодексу України та зазначено, що присутність платників податків під час проведення документальних невиїзних перевірок не обов'язкова.

А відтак, висновки суду апеляційної інстанції про правомірність проведеної невиїзної перевірки є обґрунтованими та підтверджені належними доказами.

Згідно з статтею 159 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Підсумовуючи викладене, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що суди першої та апеляційної інстанцій дали передчасну юридичну оцінку встановленим фактичним обставинам справи у частині скасування податкового повідомлення-рішення від 16 грудня 2011 року № 0009912301, а тому ухвалені ними судові рішення у цій частині не можна вважати законними та обґрунтованими. В решті рішення суду апеляційної інстанції слід залишити без змін.

Відповідно до частини другої статті 227 Кодексу адміністративного судочинства України, підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

Оскільки передбачені процесуальним законодавством межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені попередніми судовими інстанціями, постанова та ухвала у справі підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції в частині позовних вимог щодо скасування податкового повідомлення-рішення від 16 грудня 2011 року № 0009912301. Під час нового розгляду справи необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з'ясувати і перевірити всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінити докази, що мають юридичне значення для її розгляду і вирішення спору по суті, і в залежності від встановленого, правильно визначити норми матеріального права, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, та прийняти обґрунтоване і законне судове рішення.

Керуючись ч. 3 ст. 160, ст.ст. 210, 214, 215, 220, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України,

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ШАТРО»задовольнити частково.

2. Постанову Київського окружного адміністративного суду від 18 липня 2012 року та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 25 жовтня 2012 року у справі № 2а-1270/12/1070 у частині скасування податкового повідомлення-рішення від 16 грудня 2011 року № 0009912301 скасувати.

Справу № 2а-1270/12/1070 у даній частині направити на новий розгляд до Київського окружного адміністративного суду.

В решті постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 25 жовтня 2012 року у справі № 2а-1270/12/1070 залишити без змін.

3. Ухвала у частині направлення справи на новий розгляд набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.

В решті ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236 -238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя:(підпис)Лосєв А.М. Судді(підпис)Бившева Л.І. (підпис) Пилипчук Н.Г. З оригіналом згідно

помічник судді А.Р. Окунський