Ухвала суду № 29086580, 28.01.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"28" січня 2013 р. м. Київ К-28461/10

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:Головуючий:Нечитайло О.М.Судді: Ланченко Л.В. Пилипчук Н.Г.,за участю секретаря:Руденко А.М.,за участю представників позивача:не з'явився, відповідача:не з'явився, розглянувши у відкритому судовому засіданнікасаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Тара»

на постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 29.07.2010 р.

у справі №23/547/07-АП-5/371/07-АП

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Тара»

до Мелітопольської об'єднаної державної податкової інспекції Запорізької області

про скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Тара»(далі-позивач) звернулось з адміністративним позовом до Мелітопольської об'єднаної державної податкової інспекції Запорізької області (далі-відповідач) про скасування податкового повідомлення-рішення.

Постановою Господарського суду Запорізької області від 25.02.2008 р. адміністративний позов задоволено, скасовано податкове повідомлення-рішення від 19.12.2006 р. №0006652302/0, стягнуто з Державного бюджету України на користь позивача судовий збір у розмірі 3,40 грн.

Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 29.07.2010 р. рішення суду першої інстанції скасовано, прийнято нове, яким у задоволенні позову відмовлено.

Вважаючи, що рішення суду апеляційної інстанції прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, позивач звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, у якій просить його скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Відповідач письмових заперечень на касаційну скаргу позивача на адресу суду касаційної інстанції не надіслав.

Відповідно до ч. 1 ст. 220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлені такі фактичні обставини справи.

Представниками податкового органу було проведено виїзну планову перевірку господарської діяльності позивача з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок за період липень, жовтень 2006 р., за результатами якої складено акт від 19.12.2006 р. № 1045/23/10273338.

У ході проведення перевірки контролюючим органом було встановлено порушення позивачем вимог п. 1.8 ст. 1, пп. 7.4.1 п. 7.4, пп. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», у результаті чого позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування заявленого на рахунок платника у банку з податку на додану вартість на 59 715,36 грн. та визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 3 838,36 грн. та штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 1 919,18 грн. (податкове повідомлення-рішення від 19.12.2006 р. №0006652302/0).

Позивач оскаржив вказане податкове повідомлення-рішення в адміністративному порядку, за результатами якого податкове повідомлення-рішення від 19.12.2006 р. №0006652302/0 залишено без змін, а скарги позивача - без задоволення.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи, наведені у касаційній скарзі, перевіривши матеріали справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Так, судовими інстанціями було встановлено, що у ході проведення документальної перевірки позивача за липень 2006 року (довідка від 05.10.06 р. №732/23119273338) було встановлено взаємовідносини останнього з постачальником ПП «Техмаш-ТМ».

3 метою дослідження правомірності формування позивачем податкового кредиту за липень 2006 року, відповідачем було надіслано запити до Білоцерківської ОДПІ з питання взаємовідносин з ПП «Техмаш-ТМ»від 29.08.2006 р. №18010/7/16-510, від 27.09.2006 р. №20677/7/23-510-510 щодо надання інформаційної довідки з питання відвантаження товарів (робіт, послуг) по податковим накладним від 06.06.2006 р. №103 на суму ПДВ 6 939,28 грн., від 19.06.2006 р. №115 на суму ПДВ 6 364,08 грн. та від 19.06.2006 р. №110 на суму ПДВ 46412,00 грн.

До Білоцерківської ОДПІ було також направлено запит на проведення зустрічної перевірки ПП «Техмаш-ТМ»від 27.10.2006 р. №23651/7/23-510-553, у відповідь на який повідомлено, що постачальником реалізованої продукції є ПП «Фордар».

По ланцюгу до виробника направлені запити до Білоцерківської ОДПІ на проведення зустрічної перевірки ПП «Фордар»від 07.11.2006 р. №24442/7/23-510-553, від 27.11.2006 р. №26412/7/23-510-553, від 07.12.2006 р. № 28012/7/23-510-553.

У відповідь на вказаний запит було повідомлено, що ПП «Фордар» за юридичною адресою не знаходиться, звітує до податкового органу з «нульовими»показниками.

За наведених обставин контролюючий орган дійшов висновку про відсутність можливості підтвердити факт поставки товару, а відтак безпідставності включення позивачем до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплаченого в ціні придбання товару.

Суд апеляційної інстанції, розглядаючи дану справу та вбачаючи підстави для відмови у задоволенні позовних вимог виходив з того, що на підставі акту перевірки від 19.12.2006 р. №1045/23/19273338 з приводу відображення операцій з ПП «Техмаш-ТМ»відповідачем було складено протокол від 12.01.2007 р. про притягнення керівника позивача ОСОБА_5 до адміністративної відповідальності за оформлення документів бухгалтерської та податкової за відсутності фактичних операцій з контрагентом.

Постановою Мелітопольського міськрайсуду від 21.06.2007 р. у справі № 3-/8527-07, залишеною без змін ухвалою Апеляційного суду Запорізької області, визнано, що ОСОБА_5, включивши до складу податкового кредиту з ПДВ суму у розмірі 59 715,36 грн. за документами, де контрагентом зазначено ПП «Техмаш-ТМ», скоїв правопорушення, передбачене ч.1 ст.163-1КУАП.

Відтак, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що факт порушення позивачем податкового обліку шляхом безпідставного включення за безтоварними операціями до податкового кредиту суми податку на додану вартість у розмірі 59 715,36 грн. при розгляді даної справи слід вважати доведеним.

У той же час, слід зазначити, що податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8№ цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду(пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»).

Відповідно до пп. 7.4.5 п.7.4 ст. 7 зазначеного Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Відповідно до приписів пп. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 вказаного закону сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Як вбачається з матеріалів справи, підставою для відмови позивачу у бюджетному відшкодуванні суми податку на додану вартість у розмірі 59 715,36 грн. та визначенні йому суми податкового зобов'язання з цього ж податку, стало встановлення податковим органом факту непідтвердження надходження до бюджету такого податку, сплаченого позивачем в ціні придбаного у контрагента товару, в ланцюгу поставок товару.

У той же час, судом першої інстанції було підтверджено реальність виконання господарських зобов'язань між позивачем та його контрагентом, зокрема, встановлено наявність первинної бухгалтерської та податкової документації.

Обставини, на які посилається контролюючий орган в обґрунтування своєї правової позиції, знаходяться поза межами вимог ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем, у свою чергу, не доведено невідповідність первинних документів, на підставі яких позивачем включено суми сплаченого у ціні придбаних у контрагента товарів податку на додану вартість, а саме -податкових накладних, наданих позивачем під час проведення податковим органом перевірки та долучених до матеріалів справи, вимогам Закону України «Про податок на додану вартість».

Зазначене судом апеляційної інстанції при постановленні оскаржуваного судового рішення взято до уваги не було, що призвело до безпідставного скасування рішення суду першої інстанції.

Відповідно до ст.226 КАС України, суд касаційної інстанції скасовує судове рішення суду апеляційної інстанції та залишає в силі рішення суду першої інстанції, яке ухвалено відповідно до закону і скасоване або змінене помилково.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 210-231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Тара»задовольнити.

2. Постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 29.07.2010 р. у справі №23/547/07-АП-5/371/07-АП скасувати.

Постанову Господарського суду Запорізької області від 25.02.2008 р. у справі №23/547/07-АП-5/371/07-АП залишити в силі.

3. Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута з підстав, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя:Нечитайло О.М. Судді:Ланченко Л.В. Пилипчук Н.Г.