Постанова № 29086366, 29.01.2013, Харківський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 січня 2013 р. Справа № 2а-5970/12/2070Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Філатова Ю.М.

Суддів: Водолажської Н.С. , Тацій Л.В.

за участю секретаря судового засідання Коцури Т.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Генснаб" на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 22.10.2012р. по справі № 2а-5970/12/2070

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Генснаб"

до Західної міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, товариство з обмеженою відповідальністю "Генснаб", звернувся до суду з адміністративним позовом до відповідача, Західної міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби, в якому просив скасувати податкові повідомлення-рішення № 0000032211 від 27.03.2012 року та № 0000022211 від 27.03.2012 року.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 22.10.2012р. по справі №2а-5970/12/2070 в задоволенні позову було відмовлено.

Не погоджуючись з постановою Харківського окружного адміністративного суду від 22.10.2012р. по справі №2а-5970/12/2070 позивач продав апеляційну скаргу, просить її скасувати та прийняти нову постанову, якою його позов задовольнити.

Відповідач вважає, що постанова Харківського окружного адміністративного суду від 22.10.2012р. по справі №2а-5970/12/2070 прийнята у відповідності до вимог чинного законодавства, а тому підстави для її скасування відсутні.

Розглянувши матеріал справи, заслухавши суддю - доповідача та представників сторін колегія суддів встановила, що підставою прийняття оскаржуваних повідомлень - рішень був акт перевірки позивача працівниками відповідача № 395/18-015/37457992 від 14.03.2012 року, в якому зроблені висновки про порушення вимог податкового законодавства, а саме:

- п. 198.3 ст. 198 ПК України - завищено податковий кредит на загальну суму 46625,00 грн., в т. ч. у лютому 2011 р. - 5453,00 грн., у березні 2011 р. - 3809,00 грн., у квітні 2011 р. - 2208,00 грн., у травні 2011 р. - 4145 грн., у червні 2011 р. - 5569,00 грн., у липні 2011 р. - 5232,00 грн., у серпні 2011 р. - 8586,00 грн., у вересні 2011 р. - 11623,00 грн., що призвело до заниження суми ПДВ, яка підлягає нарахуванню до сплати в бюджет на загальну суму 44080,00 грн., в т. ч. у лютому 2011 р. - 5453,00 грн., у березні 2011 р. - 3809,00 грн., у квітні 2011 р. - 2208,00 грн., у травні 2011 р. - 4145 грн., у червні 2011 р. - 5569,00 грн., у липні 2011 р. - 5232,00 грн., у серпні 2011 р. - 8586,00 грн., у вересні 2011 р. - 9078,00 грн. та завищенню від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту (рядок 19) у сумі 2545,00 грн..

Згідно з актом перевірки позивача від 14.03.2012 року № 395/18-015/37457992 податковим органом досліджувались його взаємовідносини з ТОВ "Промспец Консалтинг" за договорами: № 110201 від 01.02.2011 р., № 110301 від 01.03.2011 р., № 110401 від 01.04.2011 р., № 110501 від 04.05.2011 р., № 110601 від 01.06.2011 р., № 110701 від 01.07.2011 р., № 110801 від 01.08.2011 р..

Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції суд першої інстанції виходив з того, що оцінивши надані позивачем документи по здійсненим господарським операціям з ТОВ "Промспец Консалтинг" за правилами ст. 86 КАС України, суд дійшов висновку, що оглянуті документи мають недоліки, які позбавляють їх статусу первинних, перелічені документи не спричинили змін у складі та структурі активів і зобов'язань сторін спірного правочину, а відтак, перелічені документи не визнаються судом належними та допустимими доказами реальності господарських операцій. Таке мотивування викладено судом першої інстанції по всім договорам між позивачем та ТОВ "Промспец Консалтинг".

Проте судом першої інстанції не наведено жодного аргументу в підтвердження того, в чому саме вбачаються недоліки наданих документів, чому вони не можуть мати статус первинних, чому перелічені документи не спричинили змін у складі та структурі активів і зобов'язань сторін спірних правочинів. Відповідно і висновок суду першої інстанції про те, що перелічені документи не визнаються належними та допустимими доказами реальності господарських операцій є безпідставним.

Колегія суддів вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню виходячи з наступного.

Матеріали справи свідчать про те, що між ТОВ "Генснаб" (покупець) та ТОВ "Промспец Консалтинг" (продавець), були укладені договори № 110201 від 01.02.2011 р , згідно з п. 1.1 договору, предметом договору є продаж будівельних та господарських матеріалів, інструменту на умовах договору та у відповідності до специфікацій,№ 110301 від 01.03.2011 р , згідно з п. 1.1 договору, предметом договору є продаж будівельних та господарських матеріалів, інструменту на умовах договору та у відповідності до специфікацій, № 110401 від 01.03.2011 р , згідно з п. 1.1 договору, предметом договору є продаж госптоварів та абразивного інструменту на умовах договору та у відповідності до специфікацій, № 110501 від 01.05.2011 р , згідно з п. 1.1 договору, предметом договору є продаж перчаток, інструмента та устаткування на умовах договору та у відповідності до специфікацій, № 110601 від 01.06.2011 р , згідно з п. 1.1 договору, предметом договору є продаж абразивів, перчаток, інструментів та устаткування на умовах договору та у відповідності до специфікацій, № 110701 від 01.07.2011 р , згідно з п. 1.1 договору, предметом договору є продаж перчаток, інструмента та устаткування на умовах договору та у відповідності до специфікацій, № 110801 від 01.08.2011 р , згідно з п. 1.1 договору, предметом договору є продаж кругів, перчаток, інструмента та устаткування на умовах договору та у відповідності до специфікацій.

До матеріалів справи приєднані усі документи, що підтверджували виконання умов договорів в повному обсязі.

Відповідно до п.п. 5.3.9. п. 5.3. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в редакції Закону України N 283/97-ВР від 22.05.97 р., із змінами та доповненнями, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин, не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Підпунктом 7.4.1. п. 7.4. ст. Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997, № 168/97-ВР в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин, визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена п. 1.2, п. 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95 р. № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.95 р. №168/704 (далі по тексту -Положення).

Пунктом 1.2. Положення визначено, що господарські операції відображаються у бухгалтерському обліку методом їх суцільного і безперервного документування. Записи в облікових регістрах провадяться на підставі первинних документів, створених відповідно до вимог цього Положення.

Відповідно до п. 2.1 Положення первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Пунктом 2.4 Положення визначено, що первинні документи мають містити такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала

участь у здійсненні господарської операції.

В статті 2 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" зазначено, що сфера дії Закону поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно- правових форм і форм власності, а також на представництва іноземних суб'єктів господарської діяльності (далі - підприємства), які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством.

Відповідно з ч. 2 ст. З Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Статтею 9 цього Закону встановлено вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Згідно з даною нормою, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Водночас статтею 1 Закону України від 16.07.99 N 996-ХІУ "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно зі статтею 1 Закону України від 16.07.99 N 996-ХІУ "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Отже визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Податкового кодексу України.

Так, згідно з пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

При цьому відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Водночас відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Тобто необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Позивачем було надано до суду усі первинні документи підтверджуючі правомірність укладених правочинів. Всі зазначені документи відповідають вимогам діючого законодавства.

Колегія суддів також вважає доцільним зауважити, що обмеження права сумлінного платника податку на формування податкового кредиту у зв'язку з можливими порушеннями його контрагентами порядку обліку та звітування по податкам суперечать практиці Європейського суду з прав людини. Так, відповідно п. 57 Рішення Європейського суду з прав людини по справі «Булвес» АД проти Болгарії від 22.01.09 р судом було зазначено, що оскільки компанія-заявник у повному обсязі та вчасно виконала обов'язки з дотримання встановлених Державою-членом Конвенції норм стосовно ПДВ та не мала засобів для забезпечення виконання податкових зобов'язань постачальником і не знала про невиконання останнім своїх обов'язків, вона могла правомірно очікувати отримання вигоди від застосування одного із основних правил системи оподаткування ПДВ, а саме від визнання права на податковий кредит щодо суми ПДВ, яка була сплачена постачальнику. Більше того, лише після подачі декларації із віднесенням відповідних сум до складу податкового кредиту та проведення податковими органами зустрічної перевірки постачальника могло бути встановлено, чи виконав постачальник свій обов'язок подання звітності з ПДВ у повному обсязі. Відповідачем не доведено обізнаності позивача щодо недобросовісного декларування своїх зобов'язань його контрагентами. Отже, позивач не може нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку. Такі вимоги, на думку зазначеного рішення Європейського суду з прав людини, є надмірним тягарем для платника податку, що порушує справедливий баланс, який повинен підтримуватись між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту прав власності.

На підставі викладеного колегія суддів вважає, що постанова Харківського окружного адміністративного суду від 03.10.2011р. по справі №2а-12590/11/2070 прийнята при невідповідності висновків суду обставинами справи.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п. 3 ст. 198, п. 3 ч.1 ст. 202, 205, 207, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Генснаб" задовольнити.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 22.10.2012р. по справі № 2а-5970/12/2070 скасувати.

Прийняти нову постанову, якою позов товариства з обмеженою відповідальністю "Генснаб" задовольнити.

Скасувати податкові повідомлення-рішення № 0000032211 від 27.03.2012 року та № 0000022211 від 27.03.2012 року.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання постанови у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Філатов Ю.М.Судді Водолажська Н.С. Тацій Л.В.

Повний текст постанови виготовлений 04.02.2013 р.