Ухвала суду № 29086154, 22.01.2013, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 січня 2013 р.Справа № 2а-10708/12/2070Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Жигилія С.П.

Суддів: Дюкарєвої С.В. , Перцової Т.С.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Військової частини А-1451 на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 25.10.2012р. по справі № 2а-10708/12/2070

за позовом Військової частини А-1451

до Дзержинського відділу Державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції

про визнання дій незаконними, скасування постанови,

ВСТАНОВИЛА:

Військова частина А-1451(далі по тексту позивач) звернулась до суду з позовом до Дзержинського відділу Державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції (далі по тексту відповідач), в якому просить суд:

- визнати дії старшого державного виконавця Дзержинського відділу Державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції про арешт коштів військової частини А1451 незаконними;

- скасувати постанову № ДВ/3-2 старшого державного виконавця Дзержинського відділу Державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції про арешт коштів військової частини А1451.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 25.10.2012р. в задоволенні зазначеного адміністративного позову відмовлено.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, позивачем подано апеляційну скаргу.

В апеляційній скарзі, посилаючись на порушення судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваної постанови норм матеріального та процесуального права, позивач просить постанову Харківського окружного адміністративного суду від 25.10.2012р. скасувати та прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги Військової частини А-1451.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач, зокрема, посилається на порушення судом першої інстанції ст.ст. 25, 50, 55, 57, 63 Закону України "Про виконавче провадження", ст. 7 Кодексу адміністративного судочинства України.

Враховуючи неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, колегія суддів на підставі п. 2 ч. 1 ст. 197 Кодексу адміністративного судочинства України вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними в справі матеріалами.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши в межах апеляційної скарги рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що на виконанні у Дзержинському відділі державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції перебуває зведене виконавче провадження з виконання виконавчих документів, боржниками по яких є Військова частина А-1451, виданими за результатами розгляду цивільних, господарських та адміністративних справ, в тому числі розглянутих Харківським окружним адміністративним судом.

Позивач по справі та боржник у виконавчому провадженні - Військова частина А-1451 є бюджетною установою і фінансується з державного бюджету, що підтверджується довідкою Управління державного казначейства у Дзержинському районі м. Харкова від 17.11.11 року № 2.1-28/43(а.с.60).

29.02.2012 року державним виконавцем була винесена постанова № ДВ/3-12 про арешт коштів боржника - Військової частини А-1451, які містяться на рахунках, що належать боржнику, в межах загальної суми зведеного виконавчого провадження на підставі виконавчих документів та виконавчого збору.

23.07.2012 року керівник позивача звернувся до державного виконавця з листом, у якому просив скасувати постанову № ДВ/3-12 від 29.02.2012 року про арешт коштів боржника, у зв'язку з тим, що загальна сума боргу відповідно до вказаної постанови не відповідає дійсній заборгованості, яка рахується за військовою частиною. Крім того, позовна заява про скасування постанови державного виконавця подавалася до суду.

28.08.2012 року начальником Дзержинського ВДВС Харківського міського управління юстиції Фоменко І.М. було розглянуто вищевказане звернення та у ході перевірки зведеного виконавчого провадження про стягнення сум боргу з Військової частини А-1451 постанова № ДВ/3-12 від 29.02.2012 року про арешт коштів боржника була скасована та зобов'язано державного виконавця винести постанову про арешт коштів боржника Військової частини А-1451 у відповідності з вимогами чинного законодавства.

Позивач станом на 23.07.2012 року був обізнаний з наявністю зведеного виконавчого провадження, володів інформацією про склад такого провадження та про наявні суми боргу, які ще погашені.

Постановою державного виконавця Дзержинського відділу державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції про арешт коштів боржника Військової частини А-1451 від 28.08.2012 року №ДВ/3-2(а.с.9-14) накладено арешт на грошові кошти у загальній сумі 356321,44 грн., що містяться на наступних рахунках, які належать Військовій частині А-1451, крім захищених кодів економічної класифікації видатків, а також відповідно до Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевого бюджетів або бюджетних установ, затвердженого постановою КМУ за № 845 від 03.08.11 року, на всі реєстраційні і спеціальні реєстраційні рахунки належні боржнику:

- 35222031000423 в УДКС України в Дзержинському районі м. Харкова Харківської області, МФО 851011;

- 35218001000423 в УДКС України в Дзержинському районі м. Харкова Харківської області, МФО851011;

- 35221010000423 в УДКС України в Дзержинському районі м. Харкова Харківської області, МФО851011.

В ході виконавчого провадження державним виконавцем було встановлено, що боржником, Військовою частиною А-1451, у визначений державним виконавцем строк виконавчі документи не виконані. За вищевказаними виконавчими документами про стягнення з Військової частини А-1451 заборгованості на користь юридичних та фізичних осіб сума непогашеного боргу складає 323341,75 грн. Також є несплаченим виконавчий збір у розмірі 32979,69 грн. на підставі 36-х постанов державного виконавця про стягнення з боржника виконавчого збору.

Також, судом першої інстанції встановлено, що сума коштів, на яку накладено арешт, включає тільки ту частину заборгованості, яка на момент прийняття спірної постанови не погашена боржником, що підтверджується розрахунком заборгованості та поясненнями державного виконавця Приймак Ю.А. (а.с. 72-75) та не заперечувалося представником позивача в судовому засіданні.

21.09.2012 року представником Військової частини А-1451 ОСОБА_3 під особистий підпис був отриманий лист, адресований Військовій частині А-1451, про необхідність надати Дзержинському ВДВС ХМУЮ повідомлення про коди програмної класифікації видатків та кредитування державного бюджету (коди тимчасової класифікації видатків та кредитування місцевих бюджетів) і економічної класифікації видатків бюджету, за якими здійснюватиметься безспірне списання коштів з рахунків Військової частини А1451, чи реквізити рахунків, на яких наявні кошти для безспірного списання, згідно виконавчих документів. Також, представником Військової частини А-1451, ОСОБА_3, були отримані копії усіх 36-ти постанов про відкриття виконавчого провадження, з примусового виконання виконавчих документів, на підставі яких накладено арешт на кошти боржника постановою № ДВ/3-2 від 28.08.2012 року.

28.09.2012 року до УДКС України у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області державним виконавцем Дзержинського ВДВС ХМУЮ надані платіжні вимоги за №№ ДВ/3-1, ДВ/3-2, ДВ/3-3 від 27.09.2012 року для безспірного списання коштів з рахунків боржника згідно постанови № ДВ/3-2 від 28.08.2012 року про арешт коштів боржника.

Приймаючи рішення про відмову в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що оскаржена постанова № ДВ/3-2 старшого державного виконавця Дзержинського відділу Державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції про арешт коштів військової частини А1451 відповідає вимогам ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, прийнята відповідачем на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов висновку, що позовні вимоги Військової частини А-1451 не підлягають задоволенню.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Порядок проведення виконавчих дій при примусовому виконанні виконавчих документів регламентовано Законом України "Про виконавче провадження".

Пунктом 6 частини 3 статті 11 Закону України "Про виконавче провадження" визначено, що державний виконавець у процесі здійснення виконавчого провадження має право накладати арешт на кошти та інші цінності боржника, зокрема на кошти, які перебувають на рахунках і вкладах у банках, інших фінансових установах, на рахунки в цінних паперах, а також опечатувати каси, приміщення і місця зберігання грошей.

Згідно із частиною 2 статті 27 Закону України "Про виконавче провадження" у разі якщо при відкритті виконавчого провадження державним виконавцем накладено арешт на майно та кошти боржника, боржник за погодженням з державним виконавцем має право у строк до початку примусового виконання рішення реалізувати належне йому майно чи передати кошти в рахунок повного або часткового погашення боргу за виконавчим документом.

Частинами 2, 4 статті 52 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у гривнях та іноземній валюті, інші цінності, у тому числі кошти на рахунках і вкладах боржника у банках та інших фінансових установах, на рахунки в цінних паперах у депозитаріях цінних паперів. На кошти та інші цінності боржника, що знаходяться на рахунках, вкладах та на зберіганні у банках чи інших фінансових установах, накладається арешт. Арешт поширюється також на кошти на рахунках, які будуть відкриті після винесення постанови про накладення арешту.

Відповідно до ч.ч. 3, 4 ст. 65 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець звертає стягнення на кошти боржника - юридичної особи, що перебувають у банках або інших фінансових установах, у порядку, встановленому цим Законом. Інформацію про наявні у боржника рахунки і вклади державний виконавець отримує в податкових органах, інших органах державної влади, підприємствах, установах та організаціях, які зобов'язані надати йому інформацію у триденний строк, а також за повідомленнями стягувача. Державний виконавець може звернути стягнення на кошти боржника - юридичної особи, що знаходяться на його рахунках, а також на рахунках, відкритих боржником - юридичною особою через свої філії, представництва та інші відокремлені підрозділи.

З аналізу зазначених норм вбачається, що накладення арешту на кошти боржника можливе як при відкритті виконавчого провадження, так і в процесі здійснення виконавчих дій.

Згідно із статтею 59 Закону України "Про банки та банківську діяльність" арешт на майно або кошти банку, що знаходяться на його рахунках, арешт на кошти та інші цінності юридичних або фізичних осіб, що знаходяться в банку, здійснюються виключно за постановою державного виконавця чи рішенням суду про стягнення коштів або про накладення арешту в порядку, встановленому законом.

Порядком виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 3 серпня 2011 р. № 845 визначені особливості виконання рішень про стягнення коштів бюджетних установ, до яких відноситься позивач.

Пунктом 27 вказаного Порядку визначено, що державний виконавець накладає арешт на рахунки боржника, відкриті в органі Казначейства, які встановлюються у процесі проведення виконавчих дій. Орган Казначейства приймає до виконання постанову державного виконавця про арешт рахунків боржника, оформлену в установленому порядку, із зазначенням найменування боржника, номерів його рахунків, відкритих в органі Казначейства, та суми коштів, яка підлягає арешту та стягненню. Арешт накладається на реєстраційні і спеціальні реєстраційні рахунки боржника. У разі накладення арешту на окремий рахунок боржника або за окремим кодом економічної класифікації видатків бюджету рахунка боржника державний виконавець у постанові про арешт рахунків боржника може зазначити номер такого рахунка чи коду.

Отже, законодавчо визначено право державного виконавця накладати арешт на реєстраційні і спеціальні реєстраційні рахунки боржника - бюджетної організації, встановлені у процесі проведення виконавчих дій, при чому накладення такого арешту за окремим кодом економічної класифікації видатків бюджету є правом державного виконавця.

Посилання позивача на порушення відповідачем вимог статей 50, 55, 63 Закону України "Про виконавче провадження", яке полягає у накладенні арешту на кошти боржника без з'ясування їх наявності, є безпідставним, оскільки вказані норми Закону взагалі мають інший предмет правового регулювання та не встановлюють, так само як і інші норми Закону, обов'язку державного виконавця з'ясувати фактичну наявність коштів на рахунку при вирішенні питання про накладення арешту.

Відносно посилання позивача на неврахування державним виконавцем при прийнятті постанови про арешт коштів положень Бюджетного кодексу України, а саме застосування програмно - цільового методу бюджетного процесу, недотримання якого кваліфікується як нецільове використання коштів, тобто, витрачання коштів на цілі, що не відповідають напрямкам використання бюджетних коштів, визначених у паспорті бюджетних програм, колегія суддів зазначає наступне.

Пунктом 32 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ визначено, що боржник зобов'язаний протягом трьох робочих днів письмово повідомити державного виконавця та орган Казначейства про встановлення необхідних для виконання рішення про стягнення коштів з його рахунків бюджетних асигнувань або фактичних власних надходжень.

Відповідно до пункту 34 вказаного Порядку орган Казначейства не здійснює безспірне списання коштів з рахунків боржника та повертає протягом трьох робочих днів органові державної виконавчої служби без виконання платіжні вимоги та оригінали або завірені копії виконавчих документів у разі, коли:

- відсутні відкриті асигнування за відповідним кодом програмної класифікації видатків та кредитування державного бюджету (кодом тимчасової класифікації видатків та кредитування місцевих бюджетів) і економічної класифікації видатків бюджету (за загальним фондом та іншими коштами спеціального фонду бюджету) та власні надходження боржника (за спеціальним фондом бюджету);

- кошторис боржника (крім спеціального фонду в частині його власних надходжень) не містить відповідного коду економічної класифікації видатків бюджету, за яким необхідно здійснити безспірне списання коштів;

- на рахунку, зазначеному в платіжній вимозі, не обліковуються кошти за відповідним кодом програмної класифікації видатків та кредитування державного бюджету (кодом тимчасової класифікації видатків та кредитування місцевих бюджетів) і економічної класифікації видатків бюджету.

Отже, діючим законодавством чітко обмежено можливість списання коштів з рахунку боржника не за відповідним кодом програмної класифікації видатків та кредитування державного бюджету (кодом тимчасової класифікації видатків та кредитування місцевих бюджетів) і економічної класифікації видатків бюджету, що унеможливлює порушення бюджетного законодавства органом державного казначейства при примусовому виконанні судових рішень. Крім того, ані Законом України "Про виконавче провадження", ані Порядком виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ державного виконавця не зобов'язано при накладенні арешту на кошти боржника обов'язково вказувати коди програмної класифікації видатків та кредитування державного бюджету (коди тимчасової класифікації видатків та кредитування місцевих бюджетів) і економічної класифікації видатків бюджету, по яким слід проводити стягнення.

Виходячи з вищевикладеного, посилання позивача на неврахування державним виконавцем при прийнятті постанови про арешт коштів положень Бюджетного кодексу України є необґрунтованим та таким, що не доводить правомірності заявлених позовних вимог.

Відносно посилання позивача на те, що спірна постанова про накладення арешту на кошти позивача перешкоджає веденню господарської діяльності військовою частиною, підриває її життєзабезпечення та підтримання постійної бойової готовності, обороноздатності військової частини та частин, що знаходяться на її забезпеченні, колегія суддів зазначає, що таке твердження також не є обґрунтованим посиланням на норми діючого законодавства, свідчить про спробу позивача уникнути виконання судових рішень, які набрали законної сили та є обов'язковими на всій території Держави.

Також, з матеріалів справи вбачається, що державним виконавцем накладено арешт на грошові кошти позивача на його реєстраційних та спеціальних реєстраційних рахунках, крім захищених кодів економічної класифікації видатків, які дійсно належать позивачу, у загальній сумі 356321,44 грн., яка не була погашена на момент прийняття такої постанови.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Пунктом 1 частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що відповідач приймаючи оскаржувану постанову № ДВ/3-2 діяв на підставі та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а тому позовні вимоги є не обгрунтовані та не підлягають задоволенню.

Отже, колегія суддів підтверджує, що при прийнятті судового рішення у справі суд першої інстанції дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 197, 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Військової частини А-1451 залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 25.10.2012р. по справі № 2а-10708/12/2070 залишити без змін.

Стягнути з Військової частини А-1451 (м. Харків, вул. Дерев'янко, 3, код ЄДРПОУ 08208941) судовий збір на реквізити: отримувач - УДКСУ у Червонозаводському районі м. Харкова, МФО 851011, код ЄДРПОУ 37999628, банк: ГУ ДКСУ в Харківській області, рахунок - 31210206781011, код класифікації доходів бюджету - 22030001, код ЄДРПОУ Харківського апеляційного адміністративного суду 34331173 у сумі 16 грн. 09 коп.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя (підпис)Жигилій С.П.Судді(підпис) (підпис) Дюкарєва С.В. Перцова Т.С. ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Жигилій С.П.