Постанова № 29082563, 05.02.2013, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" лютого 2013 р. Справа № 3/17-4969-2011

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючого судді:Запорощенка М.- доповідачсуддів:Алєєвої І. Владимиренко С.розглянув касаційні скарги Заступника прокурора Одеської області Київської районної адміністрації Одеської міської радина постановуОдеського апеляційного господарського суду від 06.09.2012р.у справі№3/17-4969-2011 господарського суду Одеської областіза позовомНавчально-виховного комплексу "Загальноосвітній навчальний заклад І-ІІІ ступеню-дошкільний навчальний заклад "ІНТЕЛЕКТ" у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю до1. Київської районної адміністрації Одеської міської ради 2. Одеської міської радиза участю третьої особи без самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів Відділу освіти Київської районної адміністрації Одеської міської радиЗа участюПрокуратури Київського району міста Одесипровизнання права власності за участю представників сторін: від позивача:не з'явився від відповідачів :не з'явивсявід третьої особи:Марахіна Т.В., за довіреністювід прокуратури:Красножон О.М.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Одеської області від 16 травня 2012 року (суддя Д'яченко Т.Г.) відмовлено у задоволенні позову Навчально-виховного комплексу "Загальноосвітній навчальний заклад І-ІІІ ступеню-дошкільний навчальний заклад "ІНТЕЛЕКТ" у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю до Київської районної адміністрації Одеської міської ради та Одеської міської ради про визнання права власності.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 06.09.2012р. апеляційну скаргу задоволено. Рішення господарського суду Одеської області від 16 травня 2012 року скасовано. Прийнято нове рішення. Позов задоволено. Визнано за Навчально-виховним комплексом „Загальноосвітній навчальний заклад I-III ступеню-дошкільний навчальний заклад „ІНТЕЛЕКТ" у формі товариства з обмеженою відповідальністю право власності на будівлі і споруди, розміщені за адресою: м. Одеса, вул. Ак. Корольова, 58-А, які складаються з : будівлі школи, позначеної на плані, виготовленому КП „Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації об'єктів нерухомості" 30 серпня 2006р. літерою „А" загальною площею 2818,8 кв.м., складу літерою „Б" площею 29,5 кв.м., складу під літерою „В" площею 46,6 кв.м, складу під літерою „Д" площею 29,5 кв.м., вбиральні під літерою „Г" площею 2,7 кв.м., мостіння під літерою „І", басейн під літерою „П" розміром 8,23Х5,87 метрів, огорожі під №1-4.

Не погодившись з постановою апеляційного суду, Заступник прокурора Одеської області та Київська районна адміністрація Одеської міської ради звернулися до Вищого господарського суду України з касаційними скаргами, в яких, посилаючись на порушення апеляційним господарським судом норм матеріального та процесуального права, просять скасувати постанову Одеського апеляційного господарського суду від 06.09.2012р. , а рішення господарського суду Одеської області від 16 травня 2012 року у справі №3/17-4969-2011 залишити без змін.

В обґрунтування заявлених вимог, скаржники посилаються на те, що апеляційним судом у порушення пункту 8 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України до спірних правовідносин у даній справі застосовані правила ст.344 означеного Кодексу. Скаржники вважають, що володіння позивачем спірним майном не є безтитульним та безперервним. Київська районна адміністрація Одеської міської ради, також, зауважує на тому, що спірне майно, відповідно до норм закону, є комунальною власністю, при цьому, звертає увагу на те, що самим позивачем листом №128 від 18.07.11р. на адресу відділу освіти підтверджені договірні правовідносини відповідно до договору оренди цілого майнового комплексу по вул. Ак.Корольова, 58-А, від 14.12.1992р.

Відповідач, Одеська міська рада, у поясненнях на касаційну скаргу повністю підтримує доводи та вимоги скаржників, просить постанову апеляційного суду скасувати, а рішення господарського суду Одеської області від 16.05.12р. у справі № 3/17-4969-2011 залишити без змін .

В призначене судове засідання представники позивача та відповідачів не з'явилися. Про час, дату та місце розгляду справи сторони були сповіщені належним чином.

До судового засідання від відповідача, Одеської міської ради, та від позивача надійшли клопотання про відкладення та продовження розгляду справи.

Дані клопотання судовою колегією відхилені, оскільки процесуальний строк, передбачений ст. 111-8 Господарського процесуального кодексу України, закінчися та ухвалою Вищого господарського суду України від 22.01.13р. за клопотанням позивача вже продовжувався.

Розглянувши матеріали справи, касаційну скаргу, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів касаційної інстанції дійшла висновку, що касаційні скарги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Як було встановлено судами попередніх інстанцій, 25.12.1991р. між Трестом "Черноморгидрострой" та Виконкомом Київської районної ради народних депутатів був укладений Договір передачі в безстрокове користування дитячих садків № 240 та № 291, за умовами якого Трест передав з балансу, а Виконком прийняв на баланс дитячий садок № 240, що розташований за адресою: м.Одеса, вул. Ак.Корольова, 58"А".

На підставі звернення тресту „Чорноморгидробуд" №06/349 від 27.11.1991р. про неможливість виділення асигнувань на утримання дошкільних закладів, рішенням виконавчого комітету Київської районної ради народних депутатів м. Одеси від 10.01.1992р. №11 дошкільні заклади №240 та 291 по вул. Корольова, разом з матеріальними цінностями прийнято на баланс Районо.

03.10.1992р. між Районо Київського району та спільним малим підприємством "Цент "Інтелект" був укладений договір оренди будівлі дитячого садка №240 по вул. Ак. Корольова, 58-а, відповідно до якого було узгоджено строк користування майном протягом 15 років та передбачено право викупу приміщення у власність.

Згідно наказу управління освіти Одеської обласної державної адміністрації №121 від 22.09.1992р. та наказу завідуючої відділом освіти Київського райвиконкому №113 від 13.10.1992р. відкрито приватний комплекс „Дитсадок-школа „Інтелект" на базі дитсадка №240 по вул. Корольова, 58-А.

14.12.1992р. між виконавчим комітетом Київської районної ради народних депутатів (Орендодавець) та "Центром "Інтелект" в формі малого підприємства було укладено договір оренди цілісного майнового комплексу по вул. Ак. Корольова, 58-а, на підставі якого позивачу було надано строком на 20 років цілісний майновий комплекс, будівлю з загальною площею 1800 кв. м, залишковою вартістю 432000 карбованців та прилеглу до неї територію площею 1700 кв. м за адресою: вул. Ак. Корольова, 58-А під розміщення експериментальної школи-комплексу "Інтелект". Відповідно до розділу 3 договору оренди від 14.12.1992р., дія договору поширюється на строк 20 років, договір вступає в силу 01.01.1993 р.

Згідно розпорядження виконавчого комітету Київської районної ради народних депутатів від 26.09.1994р. №201-р виділено з централізованої бухгалтерії районного відділу освіти для ведення самостійного обліку школу-комплекс „Інтелект" по вул. Ак. Корольова, 58-А та передано школі-комплексу „Інтелект" частину основних фондів на суму 215911,8тис.крб., малоцінного інвентарю на суму 8215,9тис.крб. та матеріалів на суму 4097,9тис.крб. .

Недержавна загальноосвітня середня школа-комплекс „Інтелект" була створена власниками на підставі Протоколу №11 від 02.12.1994р. та зареєстрована Виконкомом Київської районної ради народних депутатів м.Одеси за реєстраційним № 22462356 від 27 лютого 1995р.

21.08.2003р. зареєстровано навчально-виховний комплекс „Загальноосвітній навчальний заклад І-ІІІ ступеню -дошкільний навчальний заклад „ІНТЕЛЕКТ" у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю, що є повним правонаступником недержавної загальноосвітньої середньої школи-комплексу „Інтелект".

09.09.2004р. КП „Одеське МБТІ та РОН" на підставі рішення Приморського районного суду м. Одеси від 23.03.2004р. по справі №2-946/04 г. (а.с. 60-61 Т.1) за позивачем було зареєстроване право власності на нежитлові будівлі, розміщені за адресою: м. Одеса вул. Ак. Корольова, 58-А.

Постановою Київського районного суду м. Одеси від 12.12.2008р. у справі №2-А-588/2008 розпорядження виконавчого комітету Київської районної ради народних депутатів від 26.09.1994р. №201-р скасовано.

12.01.2012р. державну реєстрацію права власності на спірний об'єкт було скасовано на підставі ухвали Приморського районного суду від 22.05.2009р. у справі №8-4/09, якою рішення Приморського районного суду м. Одеси від 23.03.2004р. по справі №2-946/04 г скасовано за нововиявленими обставинами (копія довідки КП "Одеське МБТІ та РОН" від 13.01.2012р. № 142-04/9 (а.с. 99 Т.1), довідка КП "Одеське МБТІ та РОН" від 03.02.2012р. № 902-08/25 (а.с. 145 Т.1) .

Відповідно до даних довідки Одеської регіональної філії ДП "Центр державного земельного кадастру" від 12.01.2012р. № 08-02/377 (копія довідки а.с. 100 Т.1), за даними автоматизованої системи державного земельного кадастру, у реєстрі відсутні відомості стосовно наявності прав власності або користування на земельну ділянку, яка розташована за адресою: м. Одеса, вул. Академіка Корольова, 58-А.

Рішенням господарського суду Одеської області від 16 травня 2012 року (суддя Д'яченко Т.Г.) відмовлено у задоволенні позову Навчально-виховного комплексу "Загальноосвітній навчальний заклад І-ІІІ ступеню-дошкільний навчальний заклад "ІНТЕЛЕКТ" у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю до Київської районної адміністрації Одеської міської ради та Одеської міської ради про визнання права власності.

Приймаючи означене рішення, суд першої інстанції виходив з того, що та користування спірним нерухомим майном виникло у позивача саме на підставі договору оренди, дія якого закінчується тільки 01.01.2013 року, у зв'язку з чим правових підстав для застосування ст. 344 Цивільного кодексу України для спірних правовідносин - немає. Крім того, положення ст. 344 Цивільного кодексу України, відповідно до п. 8 Прикінцевих та перехідних положень, поширюють свою дію на правовідносини, які виникли з володіння майном, яке почалося за три роки до набрання чинності цим Кодексом.

Під час апеляційного провадження було встановлено , що спільне мале підприємство „Центр „Інтелект" ліквідоване відповідно до рішення арбітражного суду Одеської області від 13.03.2001р. у справі №17-6-26/01-924.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 06.09.2012р. апеляційну скаргу задоволено. Рішення господарського суду Одеської області від 16 травня 2012 року скасовано. Прийнято нове рішення. Позов задоволено. Визнано за Навчально-виховним комплексом „Загальноосвітній навчальний заклад I-III ступеню-дошкільний навчальний заклад „ІНТЕЛЕКТ" у формі товариства з обмеженою відповідальністю право власності на будівлі і споруди, розміщені за адресою: м. Одеса, вул. Ак. Корольова, 58-А, які складаються з : будівлі школи, позначеної на плані, виготовленому КП „Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації об'єктів нерухомості" 30 серпня 2006р. літерою „А" загальною площею 2818,8 кв.м., складу літерою „Б" площею 29,5 кв.м., складу під літерою „В" площею 46,6 кв.м, складу під літерою „Д" площею 29,5 кв.м., вбиральні під літерою „Г" площею 2,7 кв.м., мостіння під літерою „І", басейн під літерою „П" розміром 8,23Х5,87 метрів, огорожі під №1-4.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та приймаючи власне рішення, суд апеляційної інстанції вказує на те, що починаючи з 1994р. спірне майно знаходилось у відкритому користуванні позивача, перебувало у нього на балансі, утримувалось за його рахунок. Позивач сплачував комунальні платежі, плату за землю. Також, апеляційний суд встановив, що Договір оренди, на який посилаються відповідачі у справі, укладений між виконкомом Київської районної ради народних депутатів та спільним малим підприємством „Центр „Інтелект", яке ліквідоване відповідно до рішення арбітражного суду Одеської області від 13.03.2001р. у справі №17-6-26/01-924. На думку суду апеляційної інстанції, якщо володіння спірним майном почалося раніше, ніж за три роки до набрання чинності Цивільним кодексом України, це не може бути підставою для незастосування до спірних правовідносин положень ст.344 Цивільного кодексу України та відмови в позові.

Колегія суддів не погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, оскільки вони не відповідають дійсним обставинам справи та зроблені передчасно, без з'ясування фактичних обставин справи, що мають значення для вирішення спору по суті, з порушенням норм процесуального права з наступних підстав.

Відповідно до статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способом захисту цивільних прав та інтересів може бути, зокрема, визнання права. Позов про визнання права власності є речово-правовим, вимоги котрого звернені до суду який повинен підтвердити наявність у позивача права власності на спірне майно. Об'єктом такого позову є усунення невизначеності відносин права власності позивача щодо індивідуально визначеного майна. Підставою ж позову, є обставини, що підтверджують право власності позивача на майно.

Статтею 328 Цивільного кодексу України унормовано, що право власності набувається на підставах, не заборонених законом та вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Предметом спору у даній справі є визнання в порядку набувальної давності права власності на нерухоме майно, а отже, до спірних правовідносин підлягають застосуванню норми Цивільного кодексу України та інших законодавчих актів, що діяли на час виникнення спірних правовідносин з урахуванням діючих правових норм.

З матеріалів справи вбачається, що Навчально-виховний комплекс (НВК) „Загальноосвітній навчальний заклад I-III ступеню-дошкільний навчальний заклад „ІНТЕЛЕКТ" у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю просить визнати в порядку набувальної давності право власності на будівлі і споруди, розміщені за адресою: м. Одеса вул. Ак. Корольова, 58-А, що складаються з: будівлі школи, позначеної на плані виготовленому КП „Одеське МБТІ та РОН" 30.08.2006р. літерою „А" загальною площею 2 818,8 кв. м.; складу літерою „Б" площею 29,7 кв. м.; складу під літерою „В" площею 46,6 кв. м; складу під літерою „Д" площею 29,5 кв. м.; вбиральні під літерою „Г" площею 2,7 кв. м.; мостіння під літерою „І"; басейну під літерою „П" розміром 8,23Х5,87 метрів; огорожі під №1-4" загальною площею усіх будівель і споруд 2927,3 кв.м., обґрунтовуючи вимоги тим, що спірне нерухоме майно перебуває у довготривалому володінні та користуванні позивача, починаючи з 1992 року, позивач несе витрати на утримання даного нерухомого майна, сплачує комунальні послуги та податок на землю,

Відповідно до ч.1 ст. 344 Цивільного кодексу України особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном - протягом п'яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом.

Дана стаття визначає ознаки володіння, які є необхідними для набуття права власності на річ за набувальною давністю. Володіння має бути добросовісним, тобто володілець не знав і не міг знати про те, що він володіє чужою річчю, а відтак обставини, у зв'язку з якими виникло володіння чужою річчю, не давали найменшого сумніву стосовно правомірності набуття майна. Разом з тим, необхідно зазначити, що фактичне володіння вважається правомірним, якщо інше не випливає з закону або не встановлено рішенням суду (ст. 397 Цивільного кодексу України).

Також, колегія суддів касаційної інстанції відзначає, що набувальна давність поширюється на випадки фактичного, безтитульного (незаконного) володіння чужим майном. Наявність у володільця певного юридичного титулу, наприклад, договору найму, оренди, зберігання тощо, виключає застосування набувальної давності.

Так, приймаючи судові акти суди попередніх інстанцій не дослідили та не встановили фактичного орендаря спірних приміщень за договорами оренди від 03.10.1992р. та 14.12.1992р., співвідношення орендарів за цими договорами, Недержавної загальноосвітньої середньої школи-комплексу „Інтелект" та позивачем на підставі їх Статутів. При цьому, визнаючи помилковим висновок суду першої інстанції про те, що позивач є орендарем за договором оренди від 14.12.1992р. , суд апеляційної інстанції, в описовій частині оскарженої постанови, встановлює факт надання позивачу спірного майнового комплексу в оренду строком на 20років саме за договором оренди від 14.12.1992р. Також, апеляційний суд вказавши на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права в частині незалучення до участі у даній справі в якості відповідача Одеську міську раду , встановив, що спірне майно є комунальною власності територіальної громади міста Одеси без наведення доказів у підтвердження встановленого факту.

Крім того, суди встановили суперечливі факти, як то з 1992р. та з 1994р., без належного обґрунтування, щодо початку користування позивачем спірним майном.

Також, суд касаційної інстанції звертає увагу на ту обставину, що в матеріалах справи взагалі не містяться докази надання в користування чи у власність земельної ділянки позивачу, на якій знаходиться спірне нерухоме майно.

Таким чином, всупереч покладеному на суди обов'язку щодо повного та всебічного з'ясування дійсних обставин справи, суди на вищенаведене уваги не звернули, а тому судові акти попередніх інстанцій не можна визнати законними та обґрунтованими.

Передбачені процесуальним законом межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішеннях судів чи відхилені ними, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

За таких обставин, колегія суддів Вищого господарського суду України приходить до висновку, що зазначені обставини не були враховані судами першої та апеляційної інстанцій при винесенні оскаржуваних судових актів, у зв'язку з чим суди прийшли до передчасних висновків у справі.

Відповідно до ч. 1 ст. 11110 ГПК України підставою для скасування рішення місцевого господарського суду та постанови апеляційного господарського суду є порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 1119 ГПК України Вищий господарський суд України за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції і передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції, якщо суд припустився порушень норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин справи, що мають значення для правильного вирішення спору.

При новому розгляді справи суду необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з'ясувати обставини справи, дійсні права та обов'язки сторін, перевірити доводи, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення сторін і, в залежності від встановленого, вирішити спір у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117- 11112 Господарського процесуального кодексу України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційні скарги Заступника прокурора Одеської області та Київської районної адміністрації Одеської міської ради - задовольнити частково.

Рішення господарського суду Одеської області від 16 травня 2012 року та Постанову Одеського апеляційного господарського суду від 06.09.2012р. у справі №3/17-4969-2011 скасувати.

Справу №3/17-4969-2011 передати на новий розгляд до господарського суду Одеської області в іншому складі суду.

Головуючий суддя:М. Запорощенко Судді: І. Алєєва С. Владимиренко