Рішення № 29079090, 03.01.2013, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"03" січня 2013 р. Справа № 6/079-12

03.01.2013р. Справа № 6/079-12

Господарський суд Київської області у складі судді Черногуза А.Ф., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Державного будівельного комбінату Управління справами Верховної Ради України до Публічного акціонерного товариства "Київське Спеціалізоване ремонтно-будівельне товариство" про стягнення боргу,

за участю представників сторін:

позивача : Мартинюк Л.А. (дов. № 1/01 від 02.01.2013р.),

відповідача: не з'явився.

СУТЬ СПОРУ:

У серпні 2012р. Державний будівельний комбінат Управління справами Верховної Ради України (далі -позивач) звернувся до господарського суду Київської області з позовом до Публічного акціонерного товариства "Київське Спеціалізоване ремонтно-будівельне товариство" (далі -відповідач) про стягнення боргу за виконані роботи.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань за контрактом № 5/11 від 18.03.2011р., щодо оплати прийнятих робіт. У зв'язку з цим позивач просить суд стягнути з відповідача 7925378,41 грн основного боргу, додатково за прострочення виконання зобов'язання позивач просить стягнути з відповідача пені у розмірі 620145,41 грн та 160597,80 грн упущеної вигоди за простій баштового крану.

Ухвалою господарського суду Київської області від 10.08.2012р. порушено провадження у справі № 6/079-12 та призначено її до розгляду на 28.08.2012р.

У зв'язку з неявкою в судове засідання 28.08.2012р. представника відповідача та неподанням ним витребуваних документів, суд відклав розгляд справи на 11.09.2012р.

Ухвалою господарського суду Київської області від 11.09.2012р. суд виніс ухвалу про відкладення розгляду справи на 02.10.2012р., у зв'язку з неподанням відповідачем витребуваних документів та враховуючи клопотання відповідача про відкладення розгляду справи.

02.10.2012р. через канцелярію господарського суду Київської області від Публічного акціонерного товариства "Київське Спеціалізоване ремонтно-будівельне товариство" надійшла зустрічна позовна заява до Державного будівельного комбінату Управління справами Верховної Ради України про визнання актів приймання виконаних будівельних робіт недійсними.

Ухвалою суду від 02.10.2012р., керуючись пунктом 3 частини першої статті 57, пунктом 4 частини першої статті 63 Господарського процесуального кодексу України, зустрічну позовну заяву Публічного акціонерного товариства "Київське Спеціалізоване ремонтно-будівельне товариство" до Державного будівельного комбінату Управління справами Верховної Ради України про визнання актів приймання виконаних будівельних робіт недійсними повернуто без розгляду.

Окрім того, ухвалою господарського суду Київської області від 02.10.2012р. продовжено строк вирішення спору на 15 днів та оголошено перерву в судовому засіданні до 09.10.2012р.

09.10.2012р. через канцелярію господарського суду Київської області від Публічного акціонерного товариства "Київське Спеціалізоване ремонтно-будівельне товариство" надійшла апеляційна скарга на ухвалу господарського суду Київської області від 02.10.2012р. у справі № 6/079-12.

Ухвалою суду від 09.10.2012р. зупинено провадження у справі № 6/079-12 до розгляду Київським апеляційним господарським судом апеляційної скарги Публічного акціонерного товариства "Київське Спеціалізоване ремонтно-будівельне товариство" на ухвалу господарського суду Київської області від 02.10.2012р. у справі № 6/079-12 за позовом Державного будівельного комбінату Управління справами Верховної Ради України до Публічного акціонерного товариства "Київське Спеціалізоване ремонтно-будівельне товариство" про стягнення боргу, апеляційну скаргу та матеріали справи № 6/079-12 направлено до Київського апеляційного господарського суду.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 01.11.2012р. апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Київське Спеціалізоване ремонтно-будівельне товариство" на ухвалу господарського суду Київської області від 02.10.2012р. у справі № 6/079-12 з доданими до неї документами повернуто скаржнику без розгляду по суті.

Супровідним листом № 09-08.2/6079 від 07.11.2012р. матеріали справи № 6/079-12 повернуті до господарського суду Київської області за належністю.

Ухвалою суду від 12.11.2012р. поновлено провадження у справі № 6/079-12 та призначено її до розгляду на 27.11.2012р.

15.11.2012р. через канцелярію господарського суду Київської області від Публічного акціонерного товариства "Київське Спеціалізоване ремонтно-будівельне товариство" надійшла апеляційна скарга на ухвалу господарського суду Київської області від 02 жовтня 2012 року у справі № 6/079-12.

Ухвалою суду від 16.11.2012р. зупинено провадження у справі № 6/079-12 до розгляду Київським апеляційним господарським судом апеляційної скарги Публічного акціонерного товариства "Київське Спеціалізоване ремонтно-будівельне товариство" на ухвалу господарського суду Київської області від 02.10.2012р. у справі № 6/079-12 за позовом Державного будівельного комбінату Управління справами Верховної Ради України до Публічного акціонерного товариства "Київське Спеціалізоване ремонтно-будівельне товариство" про стягнення боргу, апеляційну скаргу та матеріали справи № 6/079-12 направлено до Київського апеляційного господарського суду.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 13.12.2012р. апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Київське Спеціалізоване ремонтно-будівельне товариство" на ухвалу господарського суду Київської області від 02.10.2012р. у справі № 6/079-12 залишено без задоволення, ухвалу господарського суду Київської області від 02.10.2012р. у справі № 6/079-12 залишено без змін.

Супровідним листом № 09-08.2/7890 від 19.12.2012р. матеріали справи № 6/079-12 повернуті до господарського суду Київської області за належністю.

Ухвалою суду від 25.12.2012р. поновлено провадження у справі № 6/079-12 та призначено її до розгляду на 03.01.2012р.

03.01.2012р. позивачем подано заяву відмову від позову в частині позовних вимог про стягнення з відповідача 160597,80 грн упущеної вигоди за простій баштового крану.

Крім того, під час розгляду справи позивач декілька разів подавав заяву про уточнення позовних вимог, яка за своїм змістом є заявою про зменшення позовних вимог в частині стягнення з відповідача основного боргу (від 27.08.2012р. № 752/08, від 09.10.2012р. № 875/10 та від 03.01.2012р.), на підставі статті 22 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до статті 22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення по справі, зокрема зменшити розмір позовних вимог.

Враховуючи наведене, господарський суд розглядає остаточні вимоги позивача про стягнення з відповідача 3 269 958,26 грн основного боргу за актами та довідкою про вартість робіт, що підписані у липні 2011р. але не оплачені у повному обсязі, та 327 598,77 грн пені за прострочення виконання зобов'язання по акту за липень 2011р. на суму боргу 4169958,25 грн, за період з 05.08.2011р. по 05.02.2012р.

Представник відповідача в судове засідання 03.01.2013р. не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, витребувані документи суду не надав, хоча про час і місце розгляду справи відповідач був повідомлений належним чином, що підтверджується наявними матеріалами справи.

Згідно до п.п. 3.9.1, 3.9.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції»особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 Господарського процесуального кодексу України. За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Таким чином, відповідач вважається належним чином повідомленим про час та місце судового засідання.

Враховуючи, що сторони були належним чином повідомленими про судове засідання та те, що норми статті 38 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, пункт 4 частини третьої 3 статті 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, господарський суд вважає, що судом в межах наданих ним повноважень створені належні умови для надання сторонами доказів та вважає за можливе розглядати справу за наявними у справі документами.

Відтак, на підставі статті 75 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності відзиву на позовну заяву за наявними в ній матеріалами та без участі представника відповідача, так як його нез'явлення та не подання відзиву не перешкоджає вирішенню спору.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд

УСТАНОВИВ:

18.03.2011р. між Державним будівельним комбінатом Управління справами Верховної Ради України (далі -підрядник, позивач у справі) та Публічним акціонерним товариством "Київське Спеціалізоване ремонтно-будівельне товариство" (далі -генпідрядник, відповідач у справі) було укладено контракт № 5/11 (далі -контракт), відповідно до умов якого (п. 2.1.) підрядник в межах договірної ціни відповідно до проектної документації та умов цього контракту виконує власними і залученими силами і засобами всі передбачені цим контрактом роботи по будівництві об'єкту, усуває на протязі гарантійного строку експлуатації об'єкти недоробки, що зумовлені неякісним виконанням робіт.

Генпідрядник фінансує та приймає виконані всі передбачені цим контрактом роботи по будівництву об'єктів (п. 2.2. контракту).

Ціна предмету контракту та спосіб її визначення сторонами узгоджено у статті 3 цього контакту.

Як свідчать матеріали справи, на виконання умов контракту позивачем виконані а відповідачем прийняті підрядні роботи по контракту 5/11 від 18.03.2011р. за період з травня 2011р. по липень 2011р. включно на зальну суму 14 669 958,26 грн, що підтверджується наявними в матеріалах справи довідками про вартість виконаних робіт/витрат (форма № КБ-3) та актами приймання виконаних підрядних робіт (форма № КБ-2в), а саме :

за актом № 1 приймання виконаних будівельних робіт за травень 2011р. на суму 7 218,43 грн, за актом № 2 приймання виконаних будівельних робіт за травень 2011р. на суму 7 461 667,54 грн, за довідкою про вартість виконаних будівельних робіт та витрат за травень 2011р. на загальну суму 7 468 885,97 грн;

за актом № 3 приймання виконаних будівельних робіт за червень 2011р. на суму 1 032 000,72 грн, за довідкою про вартість виконаних будівельних робіт та витрат за червень 2011р. на загальну суму 1 032 000,72 грн;

за актом № 4 приймання виконаних будівельних робіт за липень 2011р. на суму 3 389,14 грн, за актом № 5 приймання виконаних будівельних робіт за липень 2011р. на суму 426 787,26 грн, за актом № 6 приймання виконаних будівельних робіт за липень 2011р. на суму 5 634 708,19 грн, за актом № 7 приймання виконаних будівельних робіт за липень 2011р. на суму 104 186,98 грн, за довідкою про вартість виконаних будівельних робіт та витрат за липень 2011р. на загальну суму 6 169 071,56 грн.

Беручи до уваги наведене, а також підписані сторонами акти приймання будівельних робіт та довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрат, господарський суд дійшов висновку, що загальна вартість виконаних будівельних робіт за підписаними актами, на підставі контракту становить разом 14 669 958,25 грн.

Наявні акти приймання виконаних будівельних робіт та довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрат підписані уповноваженими представниками як позивача так і відповідача, підписи яких засвідчені печатками юридичних осіб.

Крім того, слід зазначити, що сторонами до вартості виконаних будівельних робіт та витрат входить також 20% ПДВ, який відображений у вищезазначених актах приймання виконаних будівельних робіт та довідках про вартість виконаних будівельних робіт та витрат.

Зі змісту актів приймання виконання будівельних підрядних робіт та довідок про вартість виконаних будівельних робіт та витрат за період з травня по липень 2011р. вбачається, що вони оформлені відповідно до вимог Наказу Міністерства регіонального розвитку та будівництва України, від 04.12.2009, № 554 "Про затвердження примірних форм первинних документів з обліку в будівництві").

Відтак, суд дійшов висновку, що належним та допустимим доказом на підтвердження виконання позивачем робіт по контракту 5/11 від 18.03.2011р. є акти приймання виконаних будівельних робіт (КБ-2в) та довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрат), подані позивачем до справи (КБ-3).

Згідно з незалежно від виду договірної ціни та способів взаєморозрахунків у разі виявлення у розрахунках підлягає уточненню з моменту виявлення зазначених помилок (Перевірка правильності визначення вартості будівельно-монтажних робіт (Наказ|Методичні рекомендації, ГоловКРУ, від 27.02.2009, № 39 "Методичні рекомендації з проведення державною контрольно-ревізійною службою ревізій використання коштів на будівництво").

Жодних претензій щодо якості виконаних робіт або прострочення строку здачі виконаних робіт відповідачем заявлено не було. Господарський суд зазначає, що ні позивачем, ні відповідачем не надано суду актів чи інших документів, в яких були б зафіксовані виявлені відповідачем, генпідрядником за договором, недоліки в роботі і терміни їх усунення.

Отже, із зазначених актів вбачається, що сторонами спору підписано акти приймання виконаних підрядних без зауважень та за відсутності з боку відповідача претензій та повідомлень про порушення позивачем умов договору, тобто, відповідачем не виявлено помилок та порушень чинного порядку визначення вартості будівництва, згідно з ДБН Д 1.1-1-2000 "Правила визначення вартості будівництва"; відповідач не заперечував щодо ціни за виконані будівельних робіт (ф. N КБ-2в "Акт приймання виконаних підрядних робіт" та ф. N КБ-3 "Довідка про вартість виконаних підрядних робіт"), обсягів, якості виконаних будівельних робіт та строків їх виконання за підписаними актами, що вказує на належне виконання позивачем умов договору та вимог чинного законодавства і які були повністю прийняті генпідрядником.

Перевіривши надані позивачем копії платіжних доручень (а.с. 87-89) та банківську довідку № 164-1/1581 від 22.08.2012р. (а.с. 95) судом встановлено, що відповідачем здійснено часткову оплату за виконані позивачем будівельні роботи по контракту № 5/11 від 18.03.2011р. на загальну суму 10 500 000 грн.

Таким чином, до звернення позивача з даним позовом вартість неоплачених відповідачем будівельних робіт по контракту № 5/11 від 18.03.2011р. становить 4 169 958,25 грн (14 669 958,25 грн -10 500 000 грн).

Зі змісту укладеного між сторонами контракту № 5/11 від 18.03.2011р. вбачається, що за своєю правовою природою вказаний договір є договором будівельного підряду.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Відповідно до ст. 875 Цивільного кодексу України за договором будівельного підряду підрядник зобов'язується збудувати і здати у встановлений строк об'єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов'язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов'язок не покладається на підрядника, прийняти об'єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх. Договір будівельного підряду укладається на проведення нового будівництва, капітального ремонту, реконструкції (технічного переоснащення) підприємств, будівель (зокрема житлових будинків), споруд, виконання монтажних, пусконалагоджувальних та інших робіт, нерозривно пов'язаних з місцезнаходженням об'єкта. До договору будівельного підряду застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено законом.

З аналізу наведених норм вбачається, що договір підряду є оплатним, і обов'язку підрядника виконати певну роботу відповідає обов'язок замовника цю роботу прийняти та оплатити.

Згідно частини четвертої статті 879 Цивільного кодексу України оплата робіт провадиться після прийняття замовником збудованого об'єкта (виконаних робіт), якщо інший порядок розрахунків не встановлений за погодженням сторін.

Порядок розрахунків між сторонами узгоджено його сторонами у статті 5 контракту, з якого вбачається, зокрема п. 5.4. контракту, що розрахунки за виконані роботи з підрядником здійснює генпідрядник на протязі п'яти робочих днів після підписання акту(ів) приймання виконаних підрядних (форма КБ-2в) та довідки про вартість виконаних робіт (КБ-3) підписаних уповноваженими представниками.

Відповідно до частини першої статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі статтями 251, 252 Цивільного кодексу України, строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами.

Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.

Беручи до уваги наведене, господарський суд вважає, що у відповідача настав строк для оплати прийнятих підрядних робіт а у позивача відповідно виникло право вимагати сплати зазначених коштів.

Відповідно до частини другої статті 1087 Цивільного кодексу України розрахунки між юридичними особами, а також розрахунки за участю фізичних осіб, пов'язані із здійсненням ними підприємницької діяльності, провадяться в безготівковій формі. Розрахунки між цими особами можуть провадитися також готівкою, якщо інше не встановлено законом.

Приписами частини першої -третьої статті 1088 Цивільного кодексу України унормовано, що при здійсненні безготівкових розрахунків допускаються розрахунки із застосуванням платіжних доручень, акредитивів, розрахункових чеків (чеків), розрахунки за інкасо, а також інші розрахунки, передбачені законом, банківськими правилами та звичаями ділового обороту. Сторони у договорі мають право обрати будь-який вид безготівкових розрахунків на свій розсуд. Безготівкові розрахунки провадяться через банки, інші фінансові установи (далі - банки), в яких відкрито відповідні рахунки, якщо інше не випливає із закону та не обумовлено видом безготівкових розрахунків.

Одночасно, господарський суд зазначає, що Закон України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" містить види платіжних інструментів та розрахункових документів, за допомогою яких здійснюються розрахунки між суб'єктами господарювання.

Відповідно до пункту 1.35 статті 1 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" розрахунковий документ -це документ на переказ коштів, що використовується для ініціювання переказу з рахунка платника на рахунок отримувача.

Згідно пункту 22.1. статті 22 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" ініціювання переказу здійснюється за такими видами розрахункових документів: 1) платіжне доручення; 2) платіжна вимога-доручення; 3) розрахунковий чек; 4) платіжна вимога; 5) меморіальний ордер.

Як визначено пунктом 30.1 статті 30 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" переказ вважається завершеним з моменту зарахування суми переказу на рахунок отримувача або її видачі йому в готівковій формі.

Беручи до уваги вищенаведене, господарський суд зазначає, що факт проведення у відповідачем оплати вартості підрядних робіт повинен бути підтверджений належними доказами, зокрема, відповідними розрахунковими документами: чи то платіжними дорученнями, розрахунковими чеками, платіжними вимогами, чи іншими документами.

Однак, всупереч вимогам господарського процесуального законодавства відповідачем не надано доказів на підтвердження проведення ним у визначений період оплат по котракту, а саме оплати за виконані будівельні роботи у повному обсязі, у відповідності до вимог статей 4-3, 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, згідно яких покладається обов'язок доказування на останнього.

Ні копій платіжних доручень, ні будь-яких інших доказів розрахунків в рахунок оплати боргу (4 169 958,25 грн) за виконані будівельні роботи відповідачем надано не було.

Статтею 612 Цивільного кодексу України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відтак, факт прострочення виконання відповідачем своїх зобов'язань перед позивачем щодо оплати вартості виконаних підрядних робіт позивачем доведено належними та допустимими доказами у розумінні статі 34 Господарського процесуального кодексу України.

Таким чином, враховуючи відсутність в матеріалах справи доказів оплати відповідачем повної вартості будівельних робіт у розмірі 4 169 958,25 грн, господарський суд дійшов висновку, що на момент розгляду спору у суді борг відповідача перед позивачем за контрактом № 5/11 від 18.03.2011р. становить -4 169 958,25 грн.

Згідно пункту 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

Згідно приписів статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є таке правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно зі статтею 173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

За змістом положень частини першої та частини сьомої статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

Відповідач, на якого, відповідно до вимог статей 4-3, 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, покладається обов'язок доказування, не надав доказів на підтвердження проведення оплати за виконані підрядні роботи по договору.

Ні копій платіжних доручень, ні будь-яких інших доказів розрахунків в рахунок оплати боргу (4 169 958,25 грн) за виконані будівельні роботи відповідачем надано не було.

Водночас, судом враховано, що позивач декілька разів подавав заяву про зменшення розміру позовних вимог з підстав, викладених у цих заявах.

Так, відповідно до змісту заяви від 27.08.2012р. № 752/08, про що суд зазначав у описовій частині рішення, позивач зменшив розмір позовних вимог у зв'язку з частковим погашення відповідачем боргу на суму 900 000 грн вже після подання позивачем позову до суду, у зв'яжу з чим просить стягнути з відповідача 3 269 958,25 грн (4 169 958,25 грн 900 000 грн), що є правом останнього.

Слід зазначити, що при встановлені боргу за виконані будівельні роботи у суму 4 169 958,25 грн господарський суд не врахував 900 000 грн як оплату відповідачем за ці роботи, оскільки докази про таку оплату в матеріалах справи відсутні, тому суд дав оцінку дії позивача як зменшення позовних вимог у розмірі 900 000 грн.

З огляду на вищенаведене, господарський суд дійшов до висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача коштів за контрактом № 5/11 від 18.03.2011р. підлягає задоволенню в сумі 3 269 958,25 грн.

Також, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем грошового зобов'язання за контрактом позивачем нарахована пеня в сумі 327 598,77 грн за період з 05.08.2011р. по 05.02.2012р., який позивач зазначив у поясненнях до уточнення позовних вимог поданих 03.01.2013р. (Вх. № 77).

Статтею 612 Цивільного кодексу України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Факт прострочення виконання відповідачем своїх зобов'язань перед позивачем щодо оплати орендних платежів доведено позивачем належними та допустимими доказами.

Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Стаття 549 Цивільного кодексу України визначає неустойку (штраф, пеню) як грошову суму або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення ним зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

У сфері господарювання згідно частини другої статті 217 та частини першої статті 230 Господарського кодексу України застосовуються господарські санкції, зокрема, штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Умови щодо настання відповідальності у вигляді пені сторони виклали у п. 15.8. контракту.

Згідно з частиною шостою статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (ч. 6 ст. 231 ГК України).

Перевіривши заявлену до стягнення суму пені, враховуючи строки виникнення зобов'язання за контрактом, період нарахування пені заявлений позивачем, з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог, вимоги частини 6 статті 232 Господарського кодексу України, п. 15.8. контракту та вимоги Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»господарський суд встановив, що наданий позивачем розрахунок пені є арифметично вірним.

Таким чином, господарський суд дійшов до висновку, про задоволення позовних вимог в частині стягнення пені в сумі 327 598,77 грн.

Щодо заявленої вимоги позивача в частині стягнення упущеної вигоди в сумі 160 597 грн суд зазначає наступне.

03.01.2013р. через загальний відділ господарського суду Київської області позивачем подано заяву про відмову від позовних вимог в частині стягнення упущеної вигоди у справі № 6/079-12, право на що закріплено статтею 22 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно статті 22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Згідно частини першої статті 78 Господарського процесуального кодексу України відмова позивача від позову викладаються в адресованій господарському суду письмовій заяві, що долучаються до справи. Ця заява підписується відповідно позивачем.

Про прийняття відмови позивача від позову господарський суд виносить ухвалу, якою одночасно припиняє провадження у справі.

Так, господарський суд припиняє провадження у справі, якщо позивач відмовився від позову і відмову прийнято судом (п. 4 ч.1 ст. 80 ГПК України).

З урахуванням матеріалів справи та поданої позивачем заяви, суд дійшов наступного висновку.

Позивач відмовився від позову в частині стягнення упущеної вигоди, що підтверджується його заявою.

Втім, така відмова суперечить законові, оскільки правом на таку відмову позивач не наділив свого представника -Мартинюк Л.А., що підтверджується наявною в матеріалах справи довіреністю № 1/01 від 02.01.2013р.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про наявність підстав для відмови у прийняті заяви представника позивача про відмову від позову в частині стягнення 160 597,80 грн збитків, тому дана вимога підлягає розгляду судом по суті.

Заявляючи вимогу про стягнення збитків на підставі статті 611 Цивільного кодексу України, позивач обґрунтовує їх тим, що через бездіяльність відповідача по оплаті виконаних робіт позивач у жовтні 2011р. зупинив виконання робіт, але на об'єкті будівництва залишився змонтований позивачем баштовий кран КБ-504.

Реалізуючи передбачене ст. 64 Конституції України своє право на судовий захист, звертаючись до суду, позивач вказав у позові своє суб'єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту.

Відповідно до ст. 1 ГПК України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.

Суд звертає увагу на те, що передчасне уявлення позивача про наявність підстав для стягнення заявлених коштів не є підставою для задоволення такого позову в судовому порядку, оскільки відповідно до приписів ст. 1 ГПК України особа звертається до суду саме за захистом своїх порушених або оспорюваних прав та охоронюваних законом інтересів.

Оскільки через цю норму реалізується принцип доступності правосуддя, в контексті наведеної норми має значення лише суб'єктивне уявлення особи про те, що її право чи законний інтерес підлягає захисту; натомість, вирішуючи спір, суд повинен встановити об'єктивну наявність порушеного чи оспорюваного права (законного інтересу) на час звернення до суду, а також з'ясувати, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить прийняте судом рішення відновлення та захист цього права.

Так, відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Підставою для її захисту є порушення, невизнання або оспорювання цивільного права.

Стаття 16 Цивільного кодексу України визначає, що кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Загальні способи захисту цивільного права та інтересу судом передбачені у ст. 16 Цивільного кодексу України, яка кореспондується з положеннями ст. 20 Господарського кодексу України.

При цьому відповідно до ст. 54 Господарського процесуального кодексу України позивач самостійно визначає у позовній заяві як предмет поданого позову (матеріально - правову вимогу) так і підстави позову (обставини, яким позивач їх обґрунтовую).

Предмет позову це конкретна матеріально - правова вимога позивача до відповідача, а підстава позову це фактичні обставини, на яких ґрунтується вимога позивача. Предмет і підстава позову сприяють з'ясуванню наявності і характеру спірних правовідносин між сторонами, застосуванню необхідного способу захисту права, визначенню кола доказів, необхідних для підтвердження наявності конкретного цивільного права і обов'язку.

Враховуючи характер та специфіку даного спору суд дійшов висновку, що для правильного його вирішення, суду необхідно встановити правову природу заявлених до стягнення сум, тобто, наявність змісту матеріального права позивача на стягнення з відповідача заявлених коштів у якості збитків.

Відповідно до статті 22 Цивільного кодексу України та частини першої статті 224 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Статтею 225 Господарського кодексу України передбачено, що до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

При цьому, відповідно до вимог частини другої статті 623 Цивільного кодексу України, розмір збитків завданих порушенням зобов'язання, повинен бути реальним та доведеним позивачем.

Пред'явлення вимоги про відшкодування неодержаних доходів (упущеної вигоди) покладає на кредитора обов'язок довести, що ці доходи (вигода) не є абстрактними, а дійсно були б ним отримані в разі належного виконання боржником своїх обов'язків. При визначенні реальності неодержаних доходів мають враховуватися заходи, вжиті кредитором для їх одержання. У вигляді упущеної вигоди відшкодовуються ті збитки, які могли б бути реально отримані при належному виконанні зобов'язання.

Отже, для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправної поведінки, збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками, вини.

Відсутність хоча б одного із вищеперелічених елементів, утворюючих склад господарського правопорушення, звільняє боржника від відповідальності за порушення у сфері господарської діяльності, оскільки його поведінка не може бути кваліфікована, як правопорушення.

Відтак, судом вище встановлено, що позивачем не надано належних доказів по суті позовних вимог, а саме, доказів на підтвердження протиправної поведінки відповідача, його вини, шкідливого результату такої поведінки та причинного зв'язку між протиправною поведінкою та завданими збитками. Вказуючи на доведеність завдання збитків у вигляді упущеної вигоди (неодержаних доходів) позивачем не було надано достатніх доказів, які підтверджують протиправність дій відповідача, що унеможливлює встановлення причинного зв'язку між діями відповідача та збитками, про стягнення яких заявляє позивач.

Відповідно до частини другої статті 4-3 Господарського процесуального кодексу України, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відтак, сторони, звертаючись до суду, повинні враховувати те, що визначення та наповнення доказової бази переданого на розгляд суду спору покладаються саме на сторони, а не на суд. Суд вирішує спір на підставі поданих та витребуваних в порядку статті 38 Господарського процесуального кодексу України сторонами доказів.

Таким чином, здійснивши аналіз значених норм права, суд дійшов висновку, що вимога позивача в частині стягнення збитків є необґрунтованою та недоведеною, а тому задоволенню не підлягає.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до статей 44, 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються судом на відповідача, пропорційно розміру задоволених вимог.

Відповідно до п.п. 1 п. 2 частини другої статті 4 Закону України "Про судовий збір" за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру сплачується судовий збір у розмірі 2% ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат (з 01.01.2012р. не менше 1073,00 *1,5= 1609,50 грн.).

Враховуючи, що позивачем зменшено позовні вимоги, тому ціна позову складає 3 758154,82 грн, а відтак судовий збір який підлягає розподілу між сторонами складає 64 380 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем сплачений судовий збір у розмірі 65 500 грн, що підтверджується платіжним дорученням № 2134 від 27.07.2012р., а тому зайво сплачений судовий збір від необхідної суми повертається позивачу, що складає 1 120 грн.

Витрати по сплаті судового збору, розраховується за формулою пропорційно розміру задоволених вимог:

3 597 557,02 грн (сума задоволена судом) * 64 380 грн (сума судового збору) / 3 758 154,82 грн (заявлена сума позивачем з урахуванням зменшення позовних вимог) = 61 628,84 грн.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 44, 49, 75, 78, 80, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Київське Спеціалізоване ремонтно-будівельне товариство" (код 00293841) на користь Державного будівельного комбінату Управління справами Верховної Ради України (код 21586524) 3 269 958,25 грн основного боргу та 327 598,77 грн пені, а також 61 628,84 грн судового збору.

3. В позовній вимозі в частині стягнення 160 597 грн збитків відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

5. Повернути Державному будівельному комбінату Управління справами Верховної Ради України (код 21586524) з Державного бюджету України судовий збір у розмірі 1 120 грн як зайво сплачений судовий збір.

Суддя А.Ф. Черногуз