Рішення № 29079084, 15.01.2013, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"15" січня 2013 р. Справа № 6/120-12

Господарський суд Київської області у складі судді Черногуза А.Ф., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" в особі Київської обласної філії Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" до Військової частини А 0704 про стягнення боргу,

за участю представників:

позивача : Самокиш Л.В. (дов. № 458 від 20.12.2012р.),

відповідача: Ліщенко С. М. (дов. № 20 від 09.01.2013р.).

СУТЬ СПОРУ:

У листопаді 2012р. Публічне акціонерне товариство "Укртелеком" в особі Київської обласної філії Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" (далі - позивач) звернулося до господарського суду Київської області з позовом до Військової частини А 0704 (далі - відповідач) про стягнення боргу.

Позивач обґрунтовує свої позовні вимоги неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань, щодо своєчасної та повної сплати наданих останньому послуг за період з 20.04.2011р. по 20.10.2012р., у зв'язку з цим позивач просить суд стягнути з Військової частини А 0704 2265,97 грн боргу, з яких: 2131,80 грн основного боргу; 48,20 грн пені; 55,27 грн 3% річних та 30,70 грн втрат від інфляції.

Ухвалою господарського суду Київської області від 21.11.2012р. порушено провадження у справі № 6/120-12 та призначено її розгляд на 04.12.2012р.

Відповідачем подано відзив № 1/1023 від 03.12.2012р., в якому він просить суд задовольнити позовні вимоги частково на суму 2131,80 грн, без урахування пені втрат від інфляції та 3% річних.

У зв'язку з неявкою в судове засідання 04.12.2012р. представника позивача, суд відклав розгляд справи на 15.01.2013р.

Представник позивача у судовому засіданні 15.01.2013р. позовні вимоги підтримав, вважає їх обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві.

Відповідач позовні вимоги в частині стягнення основного боргу в суму 2131,80 грн визнав з підстав, що були викладені відповідачем у вище зазначеному відзиві № 1/1023 від 03.12.2012р.

Враховуючи, що сторони були належним чином повідомленими про судове засідання та те, що норми статті 38 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, пункт 4 частини третьої 3 статті 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, господарський суд вважає, що судом в межах наданих ним повноважень створені належні умови для надання сторонами доказів та вважає за можливе розглядати справу за наявними у справі документами.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення учасників судового процесу, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд

УСТАНОВИВ:

01.03.2012р. між Публічним акціонерним товариством "Укртелеком" в особі Київської обласної філії Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" (далі - Укртелеком) та Військовою частиною А 0704 (далі - абонент) укладено договір № 208 (далі - договір), відповідно до умов якого (п. 1.1.) Укртелеком зобов'язується надавати Абоненту загальнодоступні та інші телекомунікаційні послуги, супутні (додаткові) послуги, згідно переліку та в обсягах замовлених абонентом (далі - послуги), а абонент зобов'язується своєчасно оплачувати отримані послуги відповідно до умов цього договору.

Умовами договору № 208 від 01.03.2012р. передбачено:

- розрахунки за надані телекомунікаційні послуги (п. 4.16. договору);

- строк дії договору (п. 7.1. договору).

В подальшому, між сторонами договору було укладено додаткову угоду № 1 про надання у користування пар кабелю зв'язку до договору № 208. За умовами цієї додаткової угоди позивач надає відповідачу в тимчасове платне користування виділені некомутовані канали (тракт), а абонент сплачує вартість робіт по організації виділених каналів (тракту) та середньомісячну плату за надані послуги. Умови та порядок розрахунків за додатковою угодою № 1 до договору № 208 сторонами визначено у п. 5 цієї додаткової угоди.

Як свідчать матеріали справи, позивач свої обов'язки за договором № 208 та додатковою угодою № 1 до нього виконав належним чином, що вказує на відсутність з боку відповідача претензій про порушення позивачем умов договору, зокрема порушення зв'язку і заявок про їх усунення.

Згідно з ч. 1 ст. 530, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з ст.ст. 251, 252 Цивільного кодексу України, строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами.

Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.

Відтак, беручи до уваги наведене, господарський суд зазначає, що у відповідача, як абонента, виник обов'язок зі сплати отриманих послуг, передбачених договором № 208 та додатковою угодою № 1 до нього, а у позивача відповідно виникло право вимагати сплати вартості наданих послуг.

Господарський суд зазначає, що факт проведення відповідачем розрахунків за договором повинен бути підтверджений належними доказами, зокрема розрахунковими документами чи то платіжними дорученнями, розрахунковими чеками, платіжними вимогами чи іншими документами.

Однак, доказів сплати суми боргу у розмірі 2131,80 грн за період з 20.04.2011р. по 20.10.2012р. по договору відповідач суду не надав, а відтак факт прострочення виконання відповідачем своїх зобов'язань перед позивачем щодо оплати взятих на себе договірних зобов'язань доведено позивачем належними та допустимими доказами.

Ні копій платіжних доручень, ні будь-яких інших доказів розрахунків в рахунок оплати боргу (2131,80 грн) по договору відповідачем надано не було.

Господарським судом перевірено та встановлено, що поданий позивачем розрахунок боргу за надані послуги за договорами є арифметично вірним та обґрунтованим.

Таким чином, враховуючи відсутність в матеріалах справи доказів оплати відповідачем вартості отриманих послуг за договором № 208 від 01.03.2012р. та додатковою угодою № 1 до нього у розмірі 2131,80 грн, господарський суд дійшов висновку, що на момент розгляду спору у суді борг відповідача перед позивачем за період з 20.04.2011р. по 20.10.2012р. становить 2131,80 грн.

Окрім того, встановлений судом борг відповідача перед позивачем у розмірі 2131,80 грн, відповідачем визнано повністю, що підтверджується його відзивом № 1/1023 від 03.12.2012р. на позовну заяву.

Згідно зі статтею 173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

За змістом положень частини першої та частини сьомої статті 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

З огляду на вищенаведене, господарський суд дійшов до висновку про доведеність існування боргу відповідача перед позивачем в розмірі 2131,80 грн, а відтак заявлена позовна вимога є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем грошового зобов'язання за договором позивачем нарахована пеня в сумі 48,20 грн.

Статтею 612 ЦК України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Факт прострочення виконання відповідачем своїх зобов'язань перед позивачем щодо оплати орендних платежів доведено позивачем належними та допустимими доказами.

Відповідно до статті 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Стаття 549 ЦК України визначає неустойку (штраф, пеню) як грошову суму або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення ним зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

У сфері господарювання згідно ч. 2 ст. 217 та ч. 1 ст. 230 ГК України застосовуються господарські санкції, зокрема, штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Умови щодо настання відповідальності у вигляді пені сторони виклали у п. 5.2. договору.

Згідно із ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (ч. 6 ст. 231 ГК України).

Перевіривши заявлену до стягнення суму пені, враховуючи строки виникнення зобов'язання за договором, період нарахування пені, заявлений позивачем, вимоги частини 6 статті 232 Господарського кодексу України, п. 5.2. договору та вимоги Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» Господарський суд встановив, що наданий позивачем розрахунок пені є арифметично вірним.

Таким чином, господарський суд дійшов до висновку, про задоволення позовних вимог в частині стягнення пені в сумі 48,20 грн.

Крім того, у зв'язку з простроченням відповідачем зобов'язань щодо проведення розрахунку за договором, позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача 3% річних у сумі 55,27 грн та втрат від інфляції у сумі 30,70 грн.

Частиною 2 ст. 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки інфляційні втрати пов'язані з інфляційними процесами в державі та за своєю правовою природою є компенсацією за понесені збитки, спричинені знеціненням грошових коштів, а три проценти річних - платою за користування коштами, що не були своєчасно сплачені боржником, то господарський суд дійшов висновку про правомірність нарахування позивачем інфляційних втрат на суму боргу та 3% річних.

Здійснивши перерахунок заявлених до стягнення сум інфляційних втрат та 3% річних, господарський суд встановив, що надані позивачем розрахунки є арифметично вірним, а тому вимоги позивача про стягнення з відповідача 3% річних у сумі 55,27 грн та втрат від інфляції у сумі 30,70 грн підлягають задоволенню.

Заперечення відповідача викладені у його відзиві № 1/1023 від 03.12.2012р. на позовну заяву, щодо відсутності його вини у неспроможності виконати взяте на себе договірне зобов'язання у зв'язку з відсутністю асигнувань, суд сприймає критично та вважає необґрунтованими виходячи із загальних положень про зобов'язання, справедливості та рівності усіх учасників у господарських правовідносинах.

Відповідно до ч. 2 ст. 4-3 ГПК України сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відтак, сторони звертаючись до суду повинні враховувати те, що визначення та наповнення доказової бази переданого на розгляд суду спору покладаються саме на сторони, а не на суд. Суд вирішує спір на підставі поданих та витребуваних в порядку ст. 38 ГПК України сторонами доказів.

За таких обставин суд вважає, що вимоги позивача про стягнення з відповідача 2131,80 грн основного боргу, 48,20 грн пені, 30,70 грн втрат від інфляції та 55,27 грн 3 % річних є правомірними, обґрунтованим, документально підтвердженими, відповідачем належним чином не запереченими та не спростованими, а тому підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 44, 49 ГПК України судові витрати покладаються судом на відповідачів.

Керуючись ст. ст. 44, 49, 75, 82-85 ГПК України, господарський суд,

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути солідарно з Військової частини А 0704 (код ЄДРПОУ 24978957) на користь Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" в особі Київської обласної філії Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" (код ЄДРПОУ 01184901) 2131,80 грн основного боргу, 48,20 грн пені, 30,70 грн втрат від інфляції та 55,27 грн 3 % річних, а також 1 609,50 грн судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя А.Ф. Черногуз