Рішення № 29079068, 15.01.2013, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"15" січня 2013 р. Справа № 6/129-12

Господарський суд Київської області у складі судді Черногуза А.Ф., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Шляхо-будівельне управління №14” до Приватного акціонерного товариства „Агробудмехінізація” про стягнення боргу,

за участю представників сторін:

позивача : не з’явився,

відповідача: не з’явився.

СУТЬ СПОРУ:

У грудні 2012р. Товариство з обмеженою відповідальністю „Шляхо-будівельне управління №14” (далі – позивач) звернувся до господарського суду Київської області з позовом до Приватного акціонерного товариства „Агробудмехінізація” (далі – відповідач) про стягнення боргу.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем своїх зобов’язань за договором підряду № 123/04-2011 від 10.10.2011р., щодо оплати прийнятих робіт. У зв’язку з цим позивач просить суд стягнути з відповідача 13917,60 грн основного боргу, додатково за прострочення виконання зобов’язання позивач просить стягнути з відповідача пені у розмірі 1109,60, всього – 15027,20 грн.

Ухвалою господарського суду Київської області від 19.12.2012р. порушено провадження у справі № 6/129-12 та призначено її до розгляду на 15.01.2013р.

09.01.2013р. через канцелярію господарського суду Київської області від Товариства з обмеженою відповідальністю „Шляхо-будівельне управління №14” надійшла заява № 03 від 03.01.2013р. про припинення провадження у справі з підстав, викладених у даному клопотанні.

Представники сторін в судове засідання 15.01.2013р. не з'явилися, про причини неявки суд не повідомили, витребувані документи суду не надали, хоча про час і місце розгляду справи були повідомлені належним чином, що підтверджується наявними матеріалами справи.

Згідно до п.п. 3.9.1, 3.9.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 Господарського процесуального кодексу України. За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Таким чином, позивач та відповідача вважаються належним чином повідомленими про час та місце судового засідання.

Враховуючи, що сторони були належним чином повідомленими про судове засідання та те, що норми статті 38 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, пункт 4 частини третьої 3 статті 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, господарський суд вважає, що судом в межах наданих ним повноважень створені належні умови для надання сторонами доказів та вважає за можливе розглядати справу за наявними у справі документами.

Відтак, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності відзиву на позовну заяву за наявними в ній матеріалами та без участі представників сторін, так як їх нез’явлення та не подання відзиву не перешкоджає вирішенню спору.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд

УСТАНОВИВ:

10.10.2011р. між Закритим акціонерним товариством “Шляхо-будівельне управління № 14”, яке було перетворено у Товариство з обмеженою відповідальністю „Шляхо-будівельне управління №14” (далі – підрядник, позивач у справі) та Приватним акціонерним товариством „Агробудмехінізація” (далі – замовник, відповідач у справі) було укладено договір підряду № 123/04-2011 (далі – договір), відповідно до умов якого (п. 1.1.1.) підрядник зобов’язується виконати власними силами та засобами роботи по благоустрою території торгівельного комплексу “Еко” на території Ул’янівської сільської ради Чернігівського району, Чернігівської області відповідно до кошторисної документації, здає в обумовлені строки об’єкт замовнику в експлуатацію, ліквідує недоробки і дефекти, що виникли з його вини і виявлені в ході приймання робіт і в гарантійні строки експлуатації, а замовник зобов’язується надати підрядникові будівельні майданчики, прийняти й оплатити вартість виконаних робіт.

Умовами договору підряду № 123/04-2011 від 10.10.2011р. передбачено:

- орієнтована ціна робіт складає 1498920 грн (п. 2.1. договору),

- строки виконання робіт до 10.20.2012р. (п. 3.1. договору),

- розрахунки та платежі сторонами узгоджено у статті 4 договору,

- строк дії договору сторонами викладено у статті 12 цього договору.

Як свідчать матеріали справи, позивачем виконані а відповідачем прийняті підрядні роботи по договору 123/04-2011 від 10.10.2011р. на загальну суму 1498917,60 грн, що підтверджується наявними в матеріалах справи довідками про вартість виконаних робіт/витрат (форма № КБ-3) та актами приймання виконаних підрядних робіт (форма № КБ-2в), а саме :

за актом приймання виконаних будівельних робіт за листопад 2011р. на суму 875024,40 грн та довідкою про вартість виконаних будівельних робіт та витрат за листопад 2011р. на загальну суму 875024,40 грн;

за актом приймання виконаних будівельних робіт за лютий 2012р. на суму 623893,20 грн та довідкою про вартість виконаних будівельних робіт та витрат за лютий 2012р. на загальну суму 623893,20 грн;

Наявні акти приймання виконаних будівельних робіт та довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрат підписані уповноваженими представниками як позивача так і відповідача, підписи яких засвідчені печатками юридичних осіб.

Зі змісту актів приймання виконання будівельних підрядних робіт та довідок про вартість виконаних будівельних робіт та витрат за листопад 2011р. та за грудень 2012р. вбачається, що вони оформлені відповідно до вимог Наказу Міністерства регіонального розвитку та будівництва України, від 04.12.2009, № 554 "Про затвердження примірних форм первинних документів з обліку в будівництві").

Відтак, суд дійшов висновку, що належним та допустимим доказом на підтвердження виконання позивачем робіт по договору є акти приймання виконаних будівельних робіт (КБ-2в) та довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрат), подані позивачем до справи (КБ-3).

Отже, із зазначених актів вбачається, що сторонами спору підписано акти приймання виконаних підрядних робіт без зауважень та за відсутності з боку відповідача претензій та повідомлень про порушення позивачем умов договору, тобто, відповідачем не виявлено помилок та порушень чинного порядку визначення вартості будівництва, згідно з ДБН Д 1.1-1-2000 "Правила визначення вартості будівництва"; відповідач не заперечував щодо ціни за виконані будівельних робіт (ф. N КБ-2в "Акт приймання виконаних підрядних робіт" та ф. N КБ-3 "Довідка про вартість виконаних підрядних робіт"), обсягів, якості виконаних будівельних робіт та строків їх виконання за підписаними актами, що вказує на належне виконання позивачем умов договору та вимог чинного законодавства і які були повністю прийняті генпідрядником.

Перевіривши надану позивачем карту рахунку (а.с. 21-25) судом встановлено, що відповідачем здійснено часткову оплату за виконані позивачем будівельні роботи по договору на загальну суму 1485000 грн.

Таким чином, до звернення позивача з даним позовом вартість неоплачених відповідачем будівельних робіт по договору становить 13917,60 грн (1498917,60 грн – 1485000 грн), у звязку з чим позивач звернувся до господарського суду з відповідним позовом про стягнення з відповідача зазначеної суми.

Зі змісту укладеного між сторонами договору вбачається, що за своєю правовою природою вказаний договір є договором будівельного підряду.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов’язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов’язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Відповідно до ст. 875 Цивільного кодексу України за договором будівельного підряду підрядник зобов’язується збудувати і здати у встановлений строк об’єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов’язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов’язок не покладається на підрядника, прийняти об’єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх. Договір будівельного підряду укладається на проведення нового будівництва, капітального ремонту, реконструкції (технічного переоснащення) підприємств, будівель (зокрема житлових будинків), споруд, виконання монтажних, пусконалагоджувальних та інших робіт, нерозривно пов’язаних з місцезнаходженням об’єкта. До договору будівельного підряду застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено законом.

З аналізу наведених норм вбачається, що договір підряду є оплатним, і обов’язку підрядника виконати певну роботу відповідає обов’язок замовника цю роботу прийняти та оплатити.

Згідно частиною першою статті 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу

Відповідно до п. 4.1. договору поточні взаєморозрахунки за обсяги виконаних робіт здійснюється сторонами на підставі довідки КБ-2В та КБ-3 на протязі п’яти днів з дня підписання.

Згідно з частиною першою статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі статтями 251, 252 Цивільного кодексу України, строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами.

Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.

Беручи до уваги наведене, господарський суд вважає, що у відповідача настав строк для оплати прийнятих підрядних робіт а у позивача відповідно виникло право вимагати сплати зазначених коштів.

Відповідно до частини другої статті 1087 Цивільного кодексу України розрахунки між юридичними особами, а також розрахунки за участю фізичних осіб, пов’язані із здійсненням ними підприємницької діяльності, провадяться в безготівковій формі. Розрахунки між цими особами можуть провадитися також готівкою, якщо інше не встановлено законом.

Приписами частини першої – третьої статті 1088 Цивільного кодексу України унормовано, що при здійсненні безготівкових розрахунків допускаються розрахунки із застосуванням платіжних доручень, акредитивів, розрахункових чеків (чеків), розрахунки за інкасо, а також інші розрахунки, передбачені законом, банківськими правилами та звичаями ділового обороту. Сторони у договорі мають право обрати будь-який вид безготівкових розрахунків на свій розсуд. Безготівкові розрахунки провадяться через банки, інші фінансові установи (далі - банки), в яких відкрито відповідні рахунки, якщо інше не випливає із закону та не обумовлено видом безготівкових розрахунків.

Одночасно, господарський суд зазначає, що Закон України “Про платіжні системи та переказ коштів в Україні” містить види платіжних інструментів та розрахункових документів, за допомогою яких здійснюються розрахунки між суб’єктами господарювання.

Відповідно до пункту 1.35 статті 1 Закону України “Про платіжні системи та переказ коштів в Україні” розрахунковий документ – це документ на переказ коштів, що використовується для ініціювання переказу з рахунка платника на рахунок отримувача.

Згідно пункту 22.1. статті 22 Закону України “Про платіжні системи та переказ коштів в Україні” ініціювання переказу здійснюється за такими видами розрахункових документів: 1) платіжне доручення; 2) платіжна вимога-доручення; 3) розрахунковий чек; 4) платіжна вимога; 5) меморіальний ордер.

Як визначено пунктом 30.1 статті 30 Закону України “Про платіжні системи та переказ коштів в Україні” переказ вважається завершеним з моменту зарахування суми переказу на рахунок отримувача або її видачі йому в готівковій формі.

Беручи до уваги вищенаведене, господарський суд зазначає, що факт проведення у відповідачем оплати вартості підрядних робіт повинен бути підтверджений належними доказами, зокрема, відповідними розрахунковими документами: чи то платіжними дорученнями, розрахунковими чеками, платіжними вимогами, чи іншими документами.

Однак, всупереч договору та вимогам Цивільного кодексу України ні копій платіжних доручень, ні будь-яких інших доказів розрахунків в рахунок оплати боргу (13917,60 грн) за виконані роботи відповідачем надано не було.

Статтею 612 Цивільного кодексу України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відтак, факт прострочення виконання відповідачем своїх зобов’язань перед позивачем щодо оплати вартості виконаних робіт по договору позивачем доведено належними та допустимими доказами у розумінні статі 34 Господарського процесуального кодексу України.

Таким чином, враховуючи відсутність в матеріалах справи доказів повної оплати відповідачем вартості прийнятих робіт у розмірі 13917,60 грн, господарський суд дійшов висновку, що на момент звернення позивача з позовом до суду борг відповідача перед позивачем становив – 13917,60 грн.

Однак, під час розгляду справи в суді позивачем надано суду належні копії платіжних доручень за № 4857 від 24.12.2012р. та за № 4803 від 20.12.2012р. з призначенням платежу за виконання робіт по договору підряду № 123/04-2011 від 10.10.2011р. на загальну суму 13917,60 грн. Разом з вище зазначеним платіжними дорученнями позивач просить суд припинити провадження у даній справі згідно його заяви № 03 від 03.01.2013р.

Таким чином, судом встановлено, що під час вирішення спору в суді, спір врегульовано самими сторонами шляхом погашення відповідачем боргу в сумі 13917,60 грн.

Господарський суд припиняє провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору (пункт 1-1 частини першої статті 80 ГПК), зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань.

Припинення провадження у справі на підставі зазначеної норми ГПК можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи.

Оскільки борг у сумі 13917,60 грн відповідачем сплачений після порушення провадження у справі (20 та 24 грудня 2012р.), тому суд вважає, що предмет спору в частині стягнення з відповідача 13917,60 грн основного бору у даній справі відсутній, а відтак вважає за необхідне застосувати пункту 1-1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України до правовідносин, які склалися між сторонами.

Виходячи з наведеного та керуючись пунктом 1-1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України, статті 86 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд припиняє провадження у справі № 6/129-12 за позовом Товариство з обмеженою відповідальністю „Шляхо-будівельне управління №14” до Приватного акціонерного товариства „Агробудмехінізація” про стягнення боргу в частині стягнення основного боргу у розмірі 13917,60 грн.

Крім того, у зв’язку з простроченням відповідачем зобов’язань щодо проведення розрахунку за отримані послуги за договором, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача пені у сумі 1109,60 грн за період з 20.05.2012р. по 01.12.2012р.

Статтею 612 Цивільного кодексу України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Факт прострочення виконання відповідачем своїх зобов’язань перед позивачем щодо оплати вартості отриманого товару (природного газу) доведено позивачем належними та допустимими доказами, про що судом встановлено вище.

Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Стаття 549 Цивільного кодексу України визначає неустойку (штраф, пеню) як грошову суму або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення ним зобов’язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов’язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

У сфері господарювання згідно частини другої статті 217 та частини першої статті 230 Господарського кодексу України застосовуються господарські санкції, зокрема, штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно із частиною шостою статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (ч. 6 ст. 231 ГК України).

Відповідно до п. 11.5. договору при затримці розрахунків після виконання і прийняття всіх передбачених договором робіт, замовник сплачує підряднику пеню у розмірі подвійної ставки НБУ від суми заборгованості за кожний день прострочення.

Відтак враховуючи викладене, господарський суд дійшов висновку про правомірність заявленої позивачем вимоги про стягнення пені.

Водночас, щодо строку протягом якого позивач нарахував та заявив до стягнення пеню суд погодитися не може враховуючи наступне.

Обґрунтовуючи період протягом якого позивач нараховує пеню, останній посилається на п. 4.3. договору, відповідно до якого кінцеві розрахунки здійснюються у двотижневий термін після виконання і приймання всіх передбачених робіт та підписання акта з прийняття об’єкту в експлуатацію.

Однак у зв’язку з несплатою вказаних робіт позивач відраховує період протягом якого нараховується пеня (з 20.05.2012р.) виходячи з претензії, яка була надіслана відповідачу 14.05.2012р.

Водночас слід зазначити, що позивачем не враховано положення п. 4.1. договору, з якого вбачається, що поточні взаєморозрахунки за обсяги виконаних робіт здійснюється сторонами на підставі довідки КБ-2В та КБ-3 на протязі п’яти днів з дня підписання.

Частиною шостою статті 232 ГК України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Статтею 253 ЦК України передбачено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Виходячи зі змісту зазначених норм, початком для нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання буде день, наступний за днем, коли воно мало бути виконано, а отже прострочення платежу за неоплачений акт за грудень 2012р. починається з 16 лютого 2012р.

Таким чином, з урахуванням положень ч. 6 ст. 232 ГК України, саме з 16.02.2012р. + 6 місяців повинна обчислюватися пеня (з 16.02.2012р. по 16.08.2012р.), отже вимога позивача про нарахування пені поза межами 16.08.2012р. задоволенню не підлягає.

Порядок розрахунків, визначений у п. 4.3. договору судом не взято до уваги з підстав того, що позивачем не подано суду доказів підписання акту державної комісії з прийняттям об’єкта в експлуатацію.

Відтак наданий позивачем розрахунок пені, враховуючи строки виникнення зобов’язання за контрактом, період нарахування пені заявлений позивачем, не відповідає вимогам частини шостої статті 232 Господарського кодексу України та пунктам 4.1., 11.5. договору.

Враховуючи вищевикладене господарський суд здійснив власний розрахунок пені:

Сума боргу (грн)

Період прострочення

Кількість днів прострочення

Розмір облікової ставки НБУ

Розмір подвійної облікової ставки НБУ в день

Сума пені за період прострочення

13917.60

20.05.2012 - 16.08.2012

89

7.5000 %

0.041 %*

507.65

Таким чином, загальна сума пені за договором яка підлягає задоволенню складає 507.65 грн, а в частині стягнення 601,95 грн суд відмовляє.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до статей 44, 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються судом на відповідача, пропорційно розміру задоволених вимог.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 44, 49, 75, 80, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства „Агробудмехінізація” (код ЄДРПОУ 13708491) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Шляхо-будівельне управління №14” (код ЄДРПОУ 30731879) 507,65 грн пені, а також 1545,04 грн судового збору.

3. В позовній вимозі в частині стягнення 601,95 грн пені відмовити.

Суддя А.Ф. Черногуз