Рішення № 29079056, 29.01.2013, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-31/17521-2012 29.01.13

За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Укройлпродукт», м.КиївдоТовариства з обмеженою відповідальністю «Фактор Коммерс», м.Київпростягнення 4 136 404,63 грн.Суддя Жагорнікова Т.О.

Представники сторін:

від позивача:Білошинська К.В. (дов. №21/01 від 21.01.2013 р.); від відповідача:Михаленко Л.С. (дов. №02/10/1 від 02.10.2012 р.).

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Укройлпродукт» (надалі - ТОВ «Укройлпродукт») звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фактор Коммерс» (надалі - ТОВ «Фактор Коммерс») про стягнення 4 136 404,63 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на виконання умов договору безпроцентної позики (поворотної фінансової допомоги) № 29 УК/О від 29.03.2012 р. позивач надав грошові кошти, а відповідач належним чином грошове зобов'язання по поверненню грошових коштів не виконав, в зв'язку з чим виникла заборгованість у розмірі 4 136 404,63 грн.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 04.12.2012 р. порушено провадження у справі №5011-31/17521-2012 та призначено її до розгляду на 25.12.2012 р.

До початку судового засідання 25.12.2012 р. через канцелярію господарського суду міста Києва від позивача надійшла заява про збільшення позовних вимог.

В судовому засіданні 25.12.2012 р з'явились представники сторін.

Представник позивача надав клопотання про доручення додаткових документів до матеріалів справи, підтримав раніше подану заяву про збільшення позовних вимог та просить задовольнити позов з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог.

Представник відповідача надав відзив на позов, та усні пояснення по суті спору, позовні вимоги визнав у повному обсязі.

Для дослідження наданих сторонами клопотань та доказів, на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 25.12.2012 р. оголошено перерву до 17.01.2013 р.

До початку судового засідання 27.12.2012 р. через канцелярію господарського суду міста Києва від позивача надійшло клопотання про доручення додаткових документів на вимогу ухвали суду.

До початку судового засідання 27.12.2012 р. через канцелярію господарського суду міста Києва від позивача надійшло клопотання про доручення додаткових документів на вимогу ухвали суду.

В судовому засіданні 17.11.2013 р. представник відповідача визнав позов у повному обсязі.

Позивач в судове засідання 17.01.2013 р. не з'явився, своїх представників не направив, хоча належним чином був повідомлений про дату та час судового засідання.

Дослідивши надані докази, суд вирішив відмовити у задоволенні заяви позивача про збільшення позовних вимог, з огляду на наступне:

Відповідно до пункту 3.10 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. №18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», визначено, що передбачені частиною четвертою статті 22 Господарського процесуального кодексу України права позивача збільшити або зменшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову можуть бути реалізовані до прийняття рішення судом першої інстанції. Під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві.

Відповідно до заяви №340/12 від 24.12.2012 р. позивач просить збільшити позовні вимоги, оскільки останнім було встановлено, що крім заборгованості за Договором №29УК/0 від 29.03.2012 р. у відповідача перед позивачем також існує і інші заборгованості за Договорами №297 від 29.07.2011 р.; №2909ФК від 29.09.2011 р. та за №1506 від 22.06.2012 р., про що сторонами були складені акти зв'язки взаєморозрахунків, у зв'язку з цим позивач просить стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 9 171 228,95 грн.

Дослідивши надану заяву, суд приходить до висновку, що позивач просить збільшити позовні вимоги за Договорами, які не є предметом спору у даній справі, а саме за Договором №29УК/O від 29.03.2012 р., тому відповідні вимоги позивача повинні розглядатися в окремих судових провадженнях, у зв'язку з цим суд відмовляє у задоволенні заяви позивача про збільшення позовних вимог.

Крім того, суд повідомляє, що ТОВ «Укройлпродукт» має право звернутися до суду з окремими позовними заявами для захисту своїх прав та охороню вальних інтересів за Договорами №297 від 29.07.2011 р.; №2909ФК від 29.09.2011 р. та за №1506 від 22.06.2012 р.

Ухвалою господарського суду міста Києва у справі №5011-31/17521-2012 від 17.01.2013 р., на підставі ст. 77, 86 Господарського процесуального кодексу України, відкладено розгляд справи на 29.01.2013 р.

В судовому засіданні 29.01.2013 р з'явились представники сторін.

Представник позивача надав письмові уточнення до позовної заяви, просить задовольнити позов з урахуванням уточнень.

Представник відповідача визнав позовні вимоги у повному обсязі.

В судовому засіданні судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

У судовому засіданні складався протокол згідно статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

29.03.2012 р. між ТОВ «Фактор Коммерс» (позичальник) та ТОВ «Укройлпродукт» (позикодавець) було укладено Договір безпроцентної позики (поворотної фінансової допомоги) №29УК/О (надалі - Договір).

Відповідно до п. 1.1 Договору позикодавець надає позичальнику у власність грошові кошти (суму позики), а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) у визначений даним договором строк.

Пунктом 2 Договору сторони встановили, що сума позики за даним договором становить 104 000 000,00 (сто чотири мільйони) гривень 00 коп.

Згідно з п. 4.1 Договору позика може надаватися окремими частинами. Позика надається шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок, що зазначений позичальником у цьому договорі. Моментом надання позики (або її частини) є момент отримання позичальником відповідних грошових коштів (п. 4.2 Договору). Позика надається на безпроцентній основі, тобто позикодавець не нараховує та не отримує проценти від суми позики (п. 4.3 Договору).

Відповідно до пункту 5.1 Договору позика надається в строк до 10 серпня 2012 року. Зазначений строк може бути змінено за погодженням сторін, що повинно бути оформлено відповідною додатковою угодою до цього договору.

Згідно з п. 5.2 Договору вся сума позики повинна бути повернена в межах строку, встановленого п. 5.1 цього договору. Позичальник має право повертати позику частинами, але в будь-якому випадку до сплати строку зазначеного в п. 5.1 договору, сума позики повинна бути повернена позикодавцю. Моментом повернення позики (або її частини) вважається момент зарахування на поточний рахунок позикодавця відповідної грошової суми від позичальника (п. 5.3 Договору).

Пунктом 3.1 Договору визначено, що даний договір набирає чинності та стає обов'язковим для виконання з моменту передання грошових коштів позичальнику та є дійсним на весь строк користування позикою, що встановлений п. 5.1 цього договору.

Відповідно до пункту 6.4.1 Договору позикодавець зобов'язаний надати позику в обсязі, обумовлену цим договором.

На виконання умов Договору у період з 29.03.2012 р. по 27.06.2012 р. позивач перерахував на рахунок відповідача грошові кошти у розмірі 103 643 900,95 грн., що підтверджується платіжними дорученнями копії яких знаходяться у матеріалах справи (з урахуванням уточнень до позовних вимог).

Згідно з п. 6.1.2 Договору позичальник має право здійснювати повернення позики частинами. Повернути позику достроково (п. 6.1.3 Договору). Позичальник зобов'язується своєчасно, в строк, визначений договором, та в повному обсязі, повернути суму грошових коштів (суми позики) позикодавцю.

Виконуючи взяті на себе зобов'язання по Договору за період з 02.04.2012 р. по 03.07.2012 р. відповідач повернув грошові кошти позивачу на загальну суму 87 600 043,56 грн., що підтверджується банківськими виписками та платіжними дорученнями копії яких залучені до матеріалів справи.

Станом на день закінчення строку дії Договору (10.08.2012 р.), у відповідача існувала заборгованість у розмірі 16 043 857,39 грн. (103 643 900,95 грн. - 87 600 043,56 грн.).

Статтею 601 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги.

У зв'язку з існуванням між сторонами зустрічних однорідних вимог 31.08.2012 р. між ТОВ «Фактор Коммерс» (сторона-1) та ТОВ «Укройлпродукт» (сторона-2) було укладено Угоду про зарахування зустрічних однорідних вимог №б/н (надалі - Угода).

Відповідно до Угоди заборгованість сторони-1 перед стороною-2 по виконанню договору про фінансову допомогу №29УК/О від 29.03.2012 р. становитиме 4 136 404,63 грн. (чотири мільйона сто тридцять шість тисяч чотириста чотири грн. 63 коп.).

Відповідно до п. 3 Угоди сторони прийшли до згоди, що залишок заборгованості в розмірі 4 136 404,63 грн. (чотири мільйона сто тридцять шість тисяч чотириста чотири грн. 63 коп.). за договором про фінансову допомогу №29УК/О від 29.03.2012 р. має бути повернутий стороною-1 в строк до 31.10.2012 р.

Спір у справі виник у зв'язку із наявністю зобов'язання відповідача по поверненню на користь позивача позики.

Договір є договором позики, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 71 Цивільного кодексу України.

Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ч.1 ст. 1046 Цивільного кодексу України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Матеріалами справи підтверджується перерахування позивачем та отримання відповідачем позики у розмірі 103 643 900,95 грн. на підставі Договору (відповідно до банківських виписок та платіжних доручень), а Угодою було встановлено, що відповідач станом на 31.08.2012 р. заборгував позивачу суму позики у розмірі 4 136 404,63 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 1049 Цивільного кодексу України визначено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені Договором.

Отже, з урахуванням положень ст. 530 Цивільного кодексу України та п. 3 Угоди, відповідач був зобов'язаний повернути позивачу позику за Договором до 31.10.2012 р.

Із матеріалів справи вбачається, що відповідач зобов'язання по поверненню позики не виконав, допустивши порушення зобов'язання за Договором.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно із статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 202 Господарського кодексу України та ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняються виконанням, проведеним належним чином.

Згідно ст. 625 Цивільного кодексу України боржник у разі прострочення виконання грошового зобов'язання має на вимогу кредитора сплатити заборгованість.

При цьому, відносно врахування позиції відповідача щодо визнання позовних вимог в частині стягнення суми боргу у розмірі 4 136 404,63 грн.

Відповідно до ст.22 Господарського процесуального кодексу України відповідач має право визнати позов повністю або частково.

У разі визнання відповідачем позову господарський суд приймає рішення про задоволення позову за умови, що дії відповідача не суперечать законодавству або не порушують прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб (ст. 78 Господарського процесуального кодексу України).

З огляду на викладені положення законодавства та обставини справи, суд вважає, що визнання відповідачем позову не суперечить законодавству, не порушує прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб і, таким чином, суд приймає визнання відповідачем позову у якості самостійної підстави, поряд із власними висновками суду, для прийняття рішення про задоволення позову в частині стягнення суми боргу у розмірі 4 136 404,63 грн.

Матеріали справи не містять, а відповідачем належним чином в розумінні ст.ст. 32, 33 Господарського процесуального кодексу України не доведено виконання ним обов'язку з повернення суми позики, а тому суд приходить до висновку про існування зобов'язання позичальника повернути суму позики.

За таких обставин, позовні вимоги ТОВ «Укройлпродукт» про стягнення з ТОВ «Фактор Коммерс» заборгованості у розмірі 4 136 404,63 грн. є правомірними та обґрунтованими.

Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись статтями 82-85, 49 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Укройлпродукт» задовольнити у повному обсязі.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фактор Коммерс» (01103, м.Київ, вул. Кіквідзе, 11а; ідентифікаційний код 32862717) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Укройлпродукт» (04070, м.Київ, вул. П. Сагайдачного, 25-Г; ідентифікаційний код 37036907) борг у розмірі 4 136 404 (чотири мільйона сто тридцять шість тисяч чотириста чотири) грн. 63 коп. та судовий збір у розмірі 64 380 (шістдесят чотири тисячі триста вісімдесят) грн. 00 коп.

Видати наказ після набрання рішення законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення підписано 04.02.2013 р.

Суддя Т.О. Жагорнікова