Постанова № 29077363, 28.01.2013, Рівненський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 2а/1770/1426/2012

28 січня 2013 року 14год. 10хв. м. Рівне

Рівненський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Зозулі Д. П. за участю секретаря судового засідання Минько Н.З. та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:

позивача: представник ОСОБА_1,

відповідача: представник ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

Приватного акціонерного товариства "Рівне-Борошно" до Державної податкової інспекції у місті Рівному Рівненської області Державної податкової служби про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень № 0001492342 та № 0001502342 від 04.04.2012 року ВСТАНОВИВ:

Приватне акціонерне товариство "Рівне-Борошно" звернулося до Рівненського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Державної податкової інспекції у місті Рівному Рівненської області Державної податкової служби (далі - ДПІ у м. Рівному) про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень № 0001492342 та № 0001502342 від 04.04.2012 року.

В судовому засіданні представник позивача в обґрунтування позову зазначив, що валові витрати та податковий кредит з податку на додану вартість по взаємовідносинах з ТОВ "Колос", ТОВ "Енерготрейд", ФОП ОСОБА_4 позивачем сформовано відповідно до вимог чинного законодавства. Відносно висновків, викладених в Акті перевірки № 45/23-100/31435947 від 26.03.2012 року щодо необхідності зменшення валових витрат в IV кв. 2011 року на суму грошової дебіторської заборгованості, строк позовної давності якої, нібито, минув по правовідносинах з ТОВ "Колос", позивач зазначив, що відповідачем не було враховано вимоги ст.ст. 253-255, 256 Цивільного кодексу України, а саме щодо початку перебігу строку давності. Також відповідачем було залишено без уваги умови укладених додаткових угод № 1, № 2 та № 3 до Договору поставки № 8-12 від 08.12.2004 року. З приводу висновків Акту перевірки № 45/23-100/31435947 від 26.03.2012 року про не вчинення дій щодо зменшення валових витрат ЗАТ "Рівне-Борошно" по розрахунках з ТОВ "Компанія Енерготрейд" в сумі 458 836, 64 грн., в тому числі ПДВ 76 472, 77 грн., позивач зазначає, що посилання відповідача на пп. 159.1.2 п. 159.1 ст. 159 Податкового кодексу України є безпідставним, оскільки позивач виступає покупцем, який сплатив авансову оплату за газ згідно договору поставки природного газу № 1/113 КЕ від 25.12.2007 року та в зв'язку з неотриманням товару звернувся до суду з метою стягнення (повернення) оплаченого авансу з контрагента. Діюче законодавство не містить норми, яка б вимагала від покупця зменшення своїх витрат, цим самим не надаючи права недобросовісному продавцю на адекватну дію - зменшення своїх доходів. Позивач не погоджується з висновком відповідача щодо нікчемності правовідносин між ЗАТ "Рівне-Борошно" та ФОП ОСОБА_4, а саме договору про надання послуг з перевезення вантажів № 23/05 від 23.05.2011 року, оскільки на момент вчинення господарської операції відомості про замовника та виконавця договору знаходилися в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, право на виписування податкових накладних ФОП ОСОБА_4 підтверджено свідоцтвом платника податку на додану вартість № НОМЕР_2 від 05.08.2010 року. Акт перевірки № 45/23-100/31435947 від 26.03.2012 року не містить жодних доказів того, що обидва чи один учасник правочину, виконання якого було, зокрема, предметом перевірки відповідача, завідомо (з прямим або непрямим умислом) діяв всупереч інтересам держави і суспільства. Зважаючи на принцип законності, гарантований ст. 19 Конституції України, позивач вважає висновки Акту перевірки № 45/23-100/31435947 від 26.03.2012 року та прийняті за наслідками перевірки податкові повідомлення-рішення № 0001492342 та № 0001502342 від 04.04.2012 року неправомірними, а відтак такими, що підлягають визнанню нечинними. З таких підстав, просив суд позов задовольнити повністю.

Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнав з підстав, викладених у письмових запереченнях. В обґрунтування заперечень відповідач зазначив, що за результатами планової документальної перевірки ПрАТ "Ріне-Борошно" встановлено завищення валових витрат за 2011 рік в сумі 492 608, 00 грн. Позивачем порушено пп. 138.2, 138.4 ст. 138, п. 139.1.9 ст. 139, п. 159.1.2 ст. 159 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток за 2011 рік на загальну суму 113 300, 00 грн.; пп. 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевіряється, на загальну суму 98 522, 00 грн., в тому числі травень 2011 року в сумі 76 473, 00 грн., червень 2011 року в сумі 2 049, 00 грн., грудень 2011 року в сумі 20 000, 00 грн. Відповідач зазначає, що на підставі договору поставки № 8-12 від 08.12.2004 року в результаті перерахування авансового платежу ПрАТ "Рівне-Борошно" для ТОВ "Колос" у позивача виникла дебіторська заборгованість в сумі 120 000, 00 грн, в тому числі ПДВ 20 000, 00 грн. У зв'язку із внесенням змін до Податкового кодексу України від 01.04.2012 року, та враховуючи те, що перераховані кошти за зерно ПрАТ "Рівне-Борошно", яке не було ним отримано протягом терміну позовної давності, а отже, товари не можуть бути використані підприємством у його господарській діяльності, підприємству необхідно скоригувати свої валові витрати на суму безнадійної дебіторської заборгованості на дату її списання. Відповідач зазначає, що перевіркою встановлено, що відповідно до оборотно-сальдової відомості по рах. 685 "Розрахунки з іншими кредиторами" ПрАТ "Рівне-Борошно" станом на 01.04.2011 року рахується дебіторська заборгованість по розрахунках з ТОВ "Компанія Енерготрейд" в сумі 458 836, 64 грн., в тому числі ПДВ 76 472, 77 грн. авансового платежу за газ. Відповідно до п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" № 168/97-ВР від 03.04.1997 року, зі змінами та доповненнями, суму ПДВ по авансовій оплаті ПрАТ "Рівне-Борошно" включено до податкового кредиту у відповідному звітному періоді. Перевіркою встановлено, що в перевіряємому періоді ПрАТ "Рівне-Борошно" мало взаєморозрахунки з ФОП ОСОБА_4, який надавав автотранспорті послуги по перевезенню жита на суму 12 294, 40 грн., в тому числі ПДВ 2 094, 40 грн. Вартість отриманих автотранспортних послуг підприємством віднесено на собівартість придбаного зерна, а суму ПДВ включено до реєстру податкового кредиту у відповідному звітному періоді. Актом позапланової перевірки від 15.12.2011 року № 14/1701/2735602578 з питань достовірності визнання показників декларації з податку на додану вартість з 01.03.2010 року по 01.12.2011 року ФОП ОСОБА_4 встановлено факт фіктивного підприємництва. Таким чином, відповідно до ч. 1, 5 ст. 203, п. 1, 2 ст. 215, ст. 228 Цивільного кодексу України зазначені правочини мають ознаки нікчемності. Перевіркою встановлено порушення п. 187.1 ст. 187, п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено податкові зобов'язання за перевіряємий період, який включений по декларації з ПДВ в сумі 9 521 939, 00 грн., та податкового кредиту за перевіряємий період, який включений по деклараціях з ПДВ на суму 8 514 147, 00 грн. Враховуючи вищезазначене, відповідач заперечує проти позовних вимог позивача, вважаючи їх безпідставними та необґрунтованими.

Заслухавши у відкритому судовому засіданні пояснення представників сторін, дослідивши подані письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов підлягає до задоволення повністю з огляду на наступне.

Судом встановлено, що ПрАТ "Рівне-Борошно" є зареєстрованим суб'єктом підприємницької діяльності, що перебуває на обліку в ДПІ у м. Рівному з 30.05. 2001 року (т 1 а.с. 64). Згідно довідки з ЄДРПОУ видами діяльності позивача є: інші види оптової торгівлі; виробництво продуктів борошномельно-круп'яної промисловості; виробництво готових кормів для тварин, що утримуються на фермах; оптова торгівля зерном, насінням та кормами для тварин; роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах з перевагою продовольчого асортименту (т. 1 а.с. 63).

ДПІ у м. Рівному була проведена планова виїзна перевірка ПрАТ "Рівне-Борошно" з питань дотримання вимог податкового валютного та іншого законодавства за період з 01.04. 2011 р. по 31.12. 2011 року. За результатами перевірки був складений акт № 45/23-100/31435947 від 26 березня 2012 року (т. 1 а.с. 7-28).

На підставі вказаного акту перевірки відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення форми "Р" № 0001492342 від 04 квітня 2012 року, яким, із посиланням на пп. 54.3.2 п. 54.3 ст.54, абз. 2 п. 123.1 ст. 123 Податкового кодексу України у зв'язку з порушенням п. 138.2, п. 138.4 ст. 138, п. 139.1.9 ст. 139, п. 159.1.2 ст. 159 Податкового кодексу України зі змінами і доповненнями, внесеними Законом України від 23.12.2010 року № 2856-VI, збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 113300, 00 грн. та прийнято податкове повідомлення-рішення форми "Р" №0001502342 від 04 квітня 2012 року, яким, із посиланням на пп. 54.3.2 п. 54.3 ст.54, абз. 2 п. 123.1 ст. 123 Податкового кодексу України у зв'язку з порушенням п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VI, зі змінами та доповненнями, збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість по вітчизняних товарах на загальну суму 103524, 00 грн., з яких 98522, 00 грн. - за основним платежем, 5002, 00 грн. - за штрафними санкціями (т. 1 а.с. 42, 43).

Надаючи правову оцінку податковому повідомленню-рішенню форми "Р" № 0001502342 від 04 квітня 2012 року, суд виходить з наступного.

Судом встановлено, що спірна сума ПДВ у розмірі 98522,00 грн. сформовано за рахунок віднесення до складу податкового кредиту сум ПДВ по операціях з:

- придбання позивачем зерна у ТОВ "Колос" - в розмірі 20000 грн.;

- придбання газу у ТОВ «Компанія Енерготрейд» - в розмірі 76472,77 грн.;

- надання автотранспортних послуг по перевезенню жита ФОП ОСОБА_4 на суму ПДВ 2049,07 грн.

Так, оспорюване податкове повідомлення-рішення прийняте на підставі висновків відповідача про не відкоригування позивачем податкового кредиту в грудні 2011 року на суму дебіторської заборгованості строк позовної даності якої минув по розрахунках з ТОВ "Колос" в сумі 20000,00 грн.

Дані висновки акту перевірки є безпідставними та спростовуються наступними матеріалами справи.

Судом встановлено, що 08.12. 2004 року між ТОВ „Колос" (по договору - „Постачальник") та ЗАТ „Рівне-Борошно" (по договору - „Покупець") було укладено договір поставки № 8-12 (т. 1 а.с. 44-47). У відповідності до п. 1.1. вказаного договору Постачальник зобов'язується передавати у власність покупця пшеницю третього класу по ціні 800,00 грн. з врахуванням ПДВ за одну тону, в подальшому по тексту Товар, а покупець зобов'язується приймати та оплатити Товар згідно до умов договору. Згідно до п.1.7. Договору доставка товару здійснюється Постачальником на адресу Покупця в строк до 01.05.2005 року. В свою чергу п.2.1. Договору визначено порядок розрахунків по Договору. Крім того, п. 8.1. Договору визначено, що чинний договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами і діє до 31.12. 2005 року.

01.12. 2005 року до вищевказаного Договору сторонами було підписано Додаткову угоду № 1, у відповідності до якої сторони домовились:

п. 1.7. Договору поставки № 8-12 від 08.12.2004 року викласти в наступній редакції: „1.7.Доставка Товару здійснюється Постачальником на адресу Покупця в строк 7 (сім) календарних днів з дати отримання письмової вимоги про поставку Товару."

п. 8.1. Договору поставки № 8-12 від 08.12.2004 року викласти в наступній редакції: „8.1.Чинний договір вступає в силу з моменту його підписання та діє до 31.12.2010 року, але вбудь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов'язань по чинному Договору" (т. 1 а.с. 45).

29.12. 2010 року до вищевказаного Договору сторонами було підписано Додаткову угоду № 2, у відповідності до якої сторони домовились:

п. 8.1. Договору поставки № 8-12 від 08.12.2004 року викласти в наступній редакції: „8.1.Чинний договір вступає в силу з моменту його підписання та діє до 31.12.2011 року, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов'язань по чинному Договору" (т. 1 а.с. 46).

26.12. 2011 року до вищевказаного Договору сторонами було підписано Додаткову угоду № 3, у відповідності до якої сторони домовились:

п.8.1. Договору поставки № 8-12 від 08.12.2004 року викласти в наступній редакції: „8.1.Чинний договір вступає в силу з моменту його підписання та діє до 31.12. 2012 року" (т. 1 а.с. 47).

Судом встановлено і сторонами не заперечується, що оригінал вказаної додаткової угоди № 3 від 26.12. 2011 року до Договору поставки № 8-12 від 08.12.2004 року під час проведення перевірки Відповідачем було надано останньому разом з Договором та додатковою угодою № 1 від 01.12.2005 року та додатковою угодою № 2 від 29.12.2010 року.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Таким чином, враховуючи наявність додаткової угоди № 3 від 26.12. 2011 року та вищезазначене, висновки акту перевірки щодо завищення суми податкового кредиту у зв'язку з неможливістю використання товару у господарській діяльності з причин неотриманням протягом терміну позовної давності є безпідставним.

Крім того, відповідно до пп. 14.1.11 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України безнадійна заборгованість - заборгованість за зобов'язаннями, щодо яких минув строк позовної давності.

У відповідності до ст. 256 ЦК України визначено, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Згідно до ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. В свою чергу ст. 260 ЦК України визначає, що позовна давність обчислюється за загальними правилами визначення строків, встановленими статтями 253 - 255 цього Кодексу. Відповідно до приписів ст. 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Враховуючи вказані вище норми ЦК України та зважаючи на умови Договору поставки № 8-12 від 08.12. 2004 року з урахуванням укладених додаткових угод № 1, № 2 та № 3, які є невід'ємною його частиною, доставка Товару здійснюється Постачальником на адресу Покупця в строк 7 (сім) календарних днів з дати отримання письмової вимоги про поставку Товару.

Таким чином, строк позовної давності по вказаному договору почне свій перебіг лише з моменту отримання ТОВ „Колос" відповідної письмової вимоги ПрАТ „Рівне-Борошно" про поставку Товару та триватиме три роки з вказаної дати.

Враховуючи вищевикладене та зважаючи, що ПрАТ „Рівне-Борошно" не направляло ТОВ „Колос" письмової вимоги про поставку Товару за Договором поставки № 8-12 від 08.12. 2004 року строк позовної давності в частині зобов'язання ТОВ „Колос" поставити Товар або повернути розмір отриманої попередньої оплати взагалі не почав свій перебіг.

Отже, сума грошової дебіторської заборгованості по розрахунках ПрАТ „Рівне-Борошно" з ТОВ „Колос" у розмірі 120 000,00 грн. в.т.ч ПДВ 20 000,00 грн. безпідставно була віднесена Відповідачем до безнадійної заборгованості, що в свою чергу вплинуло на висновки відповідача про заниження податку на додану вартість.

Щодо заниження податку на додану вартість по взаємовідносинах позивача із ТОВ «Компанія Енерготрейд» на суму 76472,77 грн., то суду слід зазначити наступне.

Судом встановлено і сторонами не заперечується, що станом на 01.04. 2011 р. в облікових регістрах ПрАТ „Рівне-Борошно" рахується дебіторська заборгованість по розрахунках з ТОВ «Компанія Енерготрейд» ЄДРПОУ 30240206 в сумі 458 836,64 грн. в т.ч. ПДВ 76 472,77 грн., яка виникла внаслідок перерахування авансового платежу за газ.

30.05. 2011 р. Господарським судом м. Києва було винесено рішення у справі № 17/205 за позовом ЗАТ „Рівне-Борошно" до ТОВ „Компанія Енерготрейд" про розірвання договору постачання природного газу та стягнення 458 836,95 грн. у відповідності до якого позов ПрАТ „Рівне-Борошно" було задоволено повністю, розірвано договір постачання природного газу № 1/113 КЕ, укладений 25.12. 2007 року між ЗАТ „Рівне-Борошно" і ТОВ „Компанія „Енерготрейд"" та стягнуто з останнього на користь ЗАТ „Рівне-Борошно" суму попередньої оплати у розмірі 458 836,95 грн. (т. 1 а.с. 48-53).

Згідно з пунктом 1.7 статті 1 Закону України „Про податок на додану вартість" (чинного на момент вчинення господарських операцій) - податковим кредитом є сума, на яку платник податків має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, яка визначена згідно з цим законом.

Підпунктом 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість" (у редакції, що діяла на дату формування ЗАТ "Рівне-Борошно" податкового кредиту) податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Підпунктом 7.4.5. п. 7.4. ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість" встановлено, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

ЗАТ „Рівне-Борошно" за період з 28 вересня 2010 року по 08 жовтня 2010 року включно було перераховано ТОВ „Компанія „Енерготрейд" за природний газ грошові кошти на суму 458836,95 грн. (т. 3 а.с. 34-37).

В підпункті 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 зазначеного вище Закону визначено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Підпункт 7.2.6. п. 7.2 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість" визначає, що податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

У відповідності до наведених вище норм матеріального права та відповідно до договору постачання природного газу № 1/113 КЕ від 25.12. 2007 року, що був укладений між ЗАТ „Рівне-Борошно" та ТОВ „Компанія „Енерготрейд"", останнім були виписані наступні податкові накладні, а саме:

- № 4423 від 28.09.2010 року на суму 175 000,00 грн. в т.ч. ПДВ 29 166,67 грн.;

- № 4426 від 29.09.2010 року на суму 170 000,00грн. в т.ч. ПДВ 28 333,33 грн.;

- № 4511 від 04.10.2010 року на суму 100 000,00грн. в т.ч. ПДВ 16 666,67 грн.;

- № 4518 від 06.10.2010 року на суму 100 000,00грн. в т.ч. ПДВ 16 666,67 грн.;

- № 4529 від 08.10.2010 року на суму 75 000,00грн. в т.ч. ПДВ 12 500,00 грн. (т. 2 а.с. 205-209, т. 3 а.с.38-42).

Право на виписування податкових накладних ТОВ „Компанія „Енерготрейд"" підтверджувалося свідоцтвом платника податку на додану вартість № 100098935. Згідно п. 9.8 ст. 9 Закону України „Про податок на додану вартість" реєстрація осіб як платників податку на додану вартість діє до дати її анулювання. Станом на момент формування податкового кредиту по зазначених податкових накладних (вересень-жовтень 2010 року) ТОВ „Компанія „Енерготрейд"" було належним чином зареєстрована як платник податку на додану вартість. Анулювання свідоцтва платника ПДВ № 100098935 було здійснено 13.02. 2012 року за ініціативою податкової, підтвердженням чого є відомості з Реєстру даних про Анульовані свідоцтва платників ПДВ, що розміщені на офіційному сайті ДПА України (т. 3 а.с. 33, 53).

Вищезгадані податкові накладні складені відповідно до вимог підпункту 7.2.1 пункту 7.2 статті 7 Закону України „Про податок на додану вартість" та наказу ДПА України № 165 від 30.07. 1997 року „Про затвердження форми податкової накладної та порядку її заповнення", та внесені в реєстр отриманих податкових накладних і включені у податкову звітність. На момент складання податкових накладних ЗАТ „Рівне-Борошно" та ТОВ „Компанія „Енерготрейд"" були зареєстровані органами державної податкової служби у встановленому законодавством порядку як платники ПДВ, що вказує на правомірність видачі останніми податкових накладних.

Суд критично оцінює твердження Відповідача, які містяться на ст. 14 Акту перевірки, де зазначено наступне: „Оскільки товар ТОВ „Компанія „Енерготрейд"" не був поставлений, то його використання в господарській діяльності стає неможливим. А отже, і підстав для податкового кредиту з ПДВ у підприємства не має. Тому податковий кредит, заявлений за не одержаними товарами, потрібно відкоригувати на дату винесення судового рішення. В порушення вищенаведеного, ПрАТ „Рівне-Борошно" в травні 2011 року не вчинено дій щодо коригування податкового кредиту по розрахунках з ТОВ „Компанія Енерготрейд" в сумі 76472,77 грн.".

Особливості визначення бази оподаткування в окремих випадках (порядок коригування податкових зобов'язань та податкового кредиту) визначено в ст. 192 Податкового кодексу України, п. 192.1 якої передбачено, що якщо після постачання товарів/послуг здійснюється будь-яка зміна суми компенсації їх вартості, включаючи наступний за постачанням перегляд цін, перерахунок у випадках повернення товарів/послуг особі, яка їх надала, або при поверненні постачальником суми попередньої оплати товарів/послуг, суми податкових зобов'язань та податкового кредиту постачальника та отримувача підлягають відповідному коригуванню.

Підпунктом 192.1.1 п. 192.1 ст. 192 Податкового кодексу України передбачено, що якщо внаслідок такого перерахунку відбувається зменшення суми компенсації на користь платника податку - постачальника, то:

а) постачальник відповідно зменшує суму податкових зобов'язань за результатами податкового періоду, протягом якого був проведений такий перерахунок, та надсилає отримувачу розрахунок коригування податку;

б) отримувач відповідно зменшує суму податкового кредиту за результатами такого податкового періоду в разі, якщо він зареєстрований як платник податку на дату проведення коригування, а також збільшив податковий кредит у зв'язку з отриманням таких товарів/послуг.

Відповідно до пп. 192.1.2 п. 192.1 ст. 192 Податкового кодексу України якщо внаслідок такого перерахунку відбувається збільшення суми компенсації на користь платника податку - постачальника, то:

а) постачальник відповідно збільшує суму податкових зобов'язань за результатами податкового періоду, протягом якого був проведений такий перерахунок, та надсилає отримувачу розрахунок коригування податку;

б) отримувач відповідно збільшує суму податкового кредиту за результатами такого податкового періоду в разі, якщо він зареєстрований як платник податку на дату проведення перерахунку.

Згідно з п. 192.2 ст. 192 Податкового кодексу України норма пункту 192.1 цієї статті не поширюється на випадки, коли постачальник товарів/послуг не є платником податку на кінець звітного (податкового) періоду, в якому був проведений такий перерахунок.

Зменшення суми податкових зобов'язань платника податку - постачальника в разі зміни суми компенсації вартості товарів/послуг, наданих особам, що не були платниками цього податку на дату такого постачання, дозволяється лише при поверненні раніше поставлених товарів у власність постачальника з наданням отримувачу повної грошової компенсації їх вартості, у тому числі при перегляді цін, пов'язаних з гарантійною заміною товарів або низькоякісних товарів відповідно до закону або договору.

Пунктом 192.3 ст. 192 Податкового кодексу України передбачено, що результат перерахунку податкових зобов'язань і податкового кредиту постачальника та отримувача відображається у складі податкової декларації за звітний податковий період у порядку, визначеному центральним органом державної податкової служби.

Таким чином вказаною статтею не передбачено обов'язку покупця товару (ПрАТ „Рівне-Борошно"), який сплатив аванс, здійснювати коригування віднесених до податкового кредиту сум у зв'язку з прийняттям судом рішення про стягнення покупцем з недобросовісного постачальника отриманого останнім авансу. Крім того, Відповідачем не надано доказів того, що ПрАТ „Рівне-Борошно" з вересня 2010 року і по даний час отримувало від ТОВ „Компанія „Енерготрейд"" розрахунок коригування податку.

Пунктом 14.1.11 ст. 4 Податкового кодексу України визначено поняття безнадійної заборгованість - заборгованість, що відповідає одній з таких ознак:

а) заборгованість за зобов'язаннями, щодо яких минув строк позовної давності;

б) прострочена заборгованість, що не погашена внаслідок недостатності майна фізичної особи, за умови, що дії кредитора, спрямовані на примусове стягнення майна боржника, не призвели до повного погашення заборгованості;

в) заборгованість суб'єктів господарювання, визнаних банкрутами у встановленому законом порядку або припинених як юридичні особи у зв'язку з їх ліквідацією;

г) заборгованість, яка виявилася непогашеною внаслідок недостатності коштів, одержаних після звернення кредитором стягнення на заставлене майно відповідно до закону та договору, за умови, що інші дії кредитора щодо примусового стягнення іншого майна позичальника, визначені нормативно-правовими актами, не призвели до повного покриття заборгованості;

ґ) заборгованість, стягнення якої стало неможливим у зв'язку з дією обставин непереборної сили, стихійного лиха (форс-мажорних обставин), підтверджених у порядку, передбаченому законодавством;

д) прострочена заборгованість померлих фізичних осіб, а також осіб, які у судовому порядку визнані безвісно відсутніми, недієздатними або оголошені померлими, а також прострочена заборгованість фізичних осіб, засуджених до позбавлення волі;

В даному випадку сума заборгованості ТОВ „Компанія „Енерготрейд"" перед ПрАТ „Рівне-Борошно" у розмірі 458 836,95 грн. не містить жодної із зазначеної в пп. 14.1.11 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України ознак, а відтак не є безнадійною. Крім того, на даний час рішення Господарського суду м. Києва від 30.05. 2011 року у справі № 17/205 в частині стягнення з ТОВ „Компанія „Енерготрейд" на користь ЗАТ „Рівне-Борошно" суми попередньої оплати у розмірі 458 836,95 грн. знаходиться на виконанні у Державній виконавчій службі Оболонського районного управління юстиції у м. Києві, що підтверджується наявною в матеріалах справи постановою про відкриття виконавчого провадження ВП № 27598756 від 18.07. 2011 року (т. 1 а.с. 54).

Таким чином, податковий кредит сформований ЗАТ „Рівне-Борошно" по господарських операціях з ТОВ „Компанія „Енерготрейд"" підтверджуються податковими накладними, що відповідають за змістом вимогам Закону України "Про податок на додану вартість" та підстави його коригування відсутні.

Щодо заниження податку на додану вартість по взаємовідносинах з ФОП ОСОБА_4 на суму 2049,07 грн., то суду слід зазначити наступне.

Вказані в Акті перевірки висновки зроблені податковим органом на підставі аналізу господарських операцій ПрАТ «Рівне-Борошно» та ФОП ОСОБА_4, висновків, викладених у акті перевірки від 15.12. 2011 року за № 14/1701/2735602578, проведеної МДПІ у Рокитнянському районі Київської області, щодо контрагента позивача - ФОП ОСОБА_4 Зокрема, у акті перевірки від 15.12. 2011 року за № 14/1701/2735602578, податковим органом, за місцем реєстрації контрагента позивача, встановлено факт фіктивного підприємництва, тобто створення ФОП ОСОБА_4 з метою прикриття незаконної діяльності. Таким чином, відповідно до ч. 1, 5 ст. 203, п. 1, 2 ст. 215, ст.. 228 ЦК України зазначені правочини мають ознаки нікчемності.

З такими висновками податкового органу суд не погоджується з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" від 15 травня 2003 року № 755-IV - якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

З Свідоцтва про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця серія ВОЗ № 877083 від 01.03. 2010 року та Довідки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців № 13838457 від 25.05. 2012 року, вбачається, що контрагент позивача ФОП ОСОБА_4 знаходився на момент господарських операцій і досі перебуває в Єдиному державному реєстрі. Згідно Ліцензії серія АВ № 592578 від 31.11. 2005 року ФОП ОСОБА_4 надає послуги з перевезення пасажирів і вантажів автомобільним транспортом загального користування (т. 3 а.с. 12-14, 15, 18).

Крім того, ФОП ОСОБА_4 у встановленому порядку був зареєстрований платником податку на додану вартість із правом виписування податкових накладних, та мав свідоцтво платника податку на додану вартість за № НОМЕР_2, індивідуальний податковий номер НОМЕР_1, видане 05.08. 2010 року Рокитнянською МДПІ. Як вбачається із витягу з офіційного сайту ДПС України, вказане свідоцтво дійсне на день розгляду даної адміністративної справи (т. 3 а.с. 17, т. 1 а.с. 62).

Вказані обставини доводять, що контрагент ФОП ОСОБА_4 володів необхідною право та дієздатністю для вчинення господарських операцій, що ставляться податковим органом під сумнів.

Судом встановлено, що між позивачем та ФОП ОСОБА_4 було укладено договір про надання послуг з перевезення вантажів № 23/05 від 23.05. 2011 року (т. 1 а.с. 56-57).

На виконання Договору ФОП ОСОБА_4 здійснив перевезення 76840 кг. жита за маршрутом: Житомирська область - м. Рівне на загальну суму 12294,40 грн. у тому числі ПДВ - 2049,07 грн. Вказані обставини підтверджуються:

- Актом прийому-здачі виконаних робіт від 23.05. 2011 року на загальну суму 12294,40 грн.;

- податковою накладною: № 59 від 06.06. 2011 року на загальну суму 12294,40 грн., у т.ч. ПДВ - 2049,07 грн. Вказана податкова накладна була включена позивачем до реєстру отриманих та виданих податкових накладних за червень 2011 року та відображена у податковій декларації з податку на додану вартість за червень 2011 року (т. 1 а.с. 58, 61).

Придбане жито було отримане позивачем, про що свідчить журнал зважувань (т. 1 а.с. 25-28).

Розрахунки за надані послуги були проведені повністю.

Перевезення жита від ПП «Чайківка» Житомирська область до позивача відбувалося автотранспортом ФОП ОСОБА_4, що підтверджується Товарно-транспортними накладними БЗС № 8958907,№ 8958908 від 23.05. 2011 року (т. 1 а.с. 59, 61).

Відповідно до п.п. "а" п. 198.1 ст.198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно з п.198.2 ст.198 Податкового кодексу України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.3 ст.198 Податкового кодексу України, зокрема, встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Статтею 201 Податкового кодексу України визначені основні положення щодо податкової накладної, зокрема, вказані обов'язкові вимоги до змісту податкової накладної. У п.201.8 вказаної норми встановлено, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

За змістом наведених норм законодавства, необхідною умовою для включення податку на додану вартість до податкового кредиту, що безпосередньо впливає на зменшення суми податкових зобов'язань, є, зокрема, фактична наявність господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг), їх зв'язок з господарською діяльністю платника податків. При цьому, наслідки у податковому обліку створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто дії, які викликають зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства та відповідають змісту, відображеному в укладених платником податку договорах.

Крім того, згідно ч. 2, 3 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" № 996-XIV від 16.07.1999 р., підставою для бухгалтерського обліку господарських, операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Таким чином, визначальним фактором, для формування податкового кредиту з ПДВ, є зв'язок придбаних товарів (робіт, послуг) із господарською діяльністю платника податків та наявність підтверджуючих первинних документів, що відображають реальність таких господарських операцій.

Судом встановлено, що факт використання позивачем у власній господарській діяльності наданої ФОП ОСОБА_4 послуги та отримання доходу від її використання, підтверджується долученими до матеріалів справи документами та поясненнями позивача (т. 3 а.с. 23-24).

Таким чином, отримання позивачем послуг у ФОП ОСОБА_4 здійснювалось для подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Стосовно ж обставин, визнання правочинів, вчинених позивачем із контрагентом ФОП ОСОБА_4, нікчемними, слід зазначити таке.

Відповідно до ч. 2 ст. 215 Цивільного кодексу України, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним.

Відповідно до ст.203 Цивільного кодексу України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно з ч. 1 ст. 228 Цивільного кодексу України, правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Правова природа договорів про надання послуг визначає наступне волевиявлення сторін цих договорів (правочинів): у замовника - на отримання послуги, у виконавця - на надання послуги та її оплату. Жодної іншої мети (завдання збитків державі шляхом несплати податків, штучне зменшення бази оподаткування тощо) ці правочини не містять і містити не можуть, оскільки зобов'язання припиняється його виконанням. Тобто, після виконання договорів внаслідок отримання кожною зі сторін бажаного результату, всі правовідносини між ними завершуються. Після цього у кожної зі сторін правочину (договору) виникають правовідносини вже з іншим суб'єктним складом. Поза увагою відповідача залишився той факт, що як позивач, так і його контрагент виконали умови укладених між ними угод, чим і підтвердили факт їх укладення.

Наявними первинними документами, долученими до матеріалів справи, що описані вище, підтверджуються обставини реального транспортування придбаного позивачем, жита у ПП «Чайківка», а не лише документальне оформлення господарських операцій з перерахуванням коштів перевізнику, на чому наполягає відповідач.

Крім того, ч. 2 ст. 61 Конституції України встановлено, що юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

У рішенні ж Європейського суду з прав людини від 22.01.2009 у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява № 3991/03) зазначено, що у разі якщо національні органи за відсутності будь-яких вказівок на безпосередню участь фізичної або юридичної особи у зловживанні, пов'язаним зі сплатою ПДВ, який нараховується у ланцюгу поставок, або будь-яких вказівок на обізнаність про таке порушення, все ж таки застосовують негативні наслідки до отримувача оподатковуваної ПДВ поставки, який повністю виконав свої зобов'язання, за дії або бездіяльність постачальника, який перебував поза межами контролю отримувача і у відношенні якого у нього не було засобів перевірки та забезпечення його виконання, то такі владні органи порушують справедливий баланс, який має підтримуватися між вимогами суспільних інтересів та вимогами захисту права власності.

Отже, якщо контрагент не виконав свого зобов'язання зі сплати податку до бюджету, не подав звітність, або не знаходиться за місцем своєї реєстрації, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на формування податкового кредиту з податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого податкового кредиту та має всі документальні підтвердження його розміру.

Судом були досліджені первинні документи, що містять відомості про обставини, які є предметом доказування у цій справі, та пов'язані з рухом активів, виконанням зобов'язань, що описані вище, останні відповідають змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, та підтверджують обґрунтованість визначення податкового кредиту з податку на додану вартість.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За наведених обставин, суд прийшов до висновку, що відповідач при прийнятті податкового повідомлення-рішення № 0001502342 від 04 квітня 2012 року, діяв не на підставі, не в межах повноважень та не в спосіб, визначений чинним законодавством, а вказане податкове повідомлення-рішення є протиправним, таким, що прийняте без урахування всіх обставин, які мають значення для прийняття рішення, а тому підлягає скасуванню.

Щодо позовних вимог в частині визнання нечинним податкового повідомлення-рішення ДПІ у м. Рівне форми "Р" № 0001492342 від 04.04. 2012 року, то суду слід зазначити наступне.

В пункті 3.1.2. „Валові витрати" розділу 3 Акту перевірки (стор. 8) Відповідачем стверджується, що позивачем завищено валові витрати за 2011 рік в сумі 492 608,00 грн., з яких:

- за ІV кв. 2011 року на суму 120 000,00 грн. по господарських операціях з ТОВ „Колос" (договір поставки № 8-12 від 08.12.2004 року);

- за ІІ кв. 2011 року на суму 458 836,64 грн. по господарських операціях з ТОВ „Енерготрейд" (договір поставки природного газу № 1/113 КЕ від 25.12.2007 року);

- за ІІ кв. 2011 року на суму 12 294,40 грн. по господарських операціях з ФОП ОСОБА_4 (договір про надання послуг з перевезення вантажів № 23/05 від 23.05.2011року).

У зв'язку з цим Відповідачем в Акті перевірки констатується, що наслідком завищення вищевказаних валових витрат на суму 492 608,00 грн. має місце порушення ПрАТ „Рівне-Борошно" пп.138.2, 138.4 ст.138, пп.139.1.9 п. 139.1 ст. 139, пп.159.1.2. п.159.1 ст.159 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток за 2011 рік на загальну суму 113 300,00 грн.

Відносно висновків Відповідача, щодо необхідності зменшення валових витрат в ІV кв. 2011 р. на суму грошової дебіторської заборгованості строк позовної давності якої, нібито, минув по правовідносинах Позивача з ТОВ „Колос" необхідно зазначити, що як було вказано судом вище, строк позовної давності по вказаному договору поставки № 8-12 від 08.12. 2004 року почне свій перебіг лише з моменту отримання ТОВ „Колос" відповідної письмової вимоги ПрАТ „Рівне-Борошно" про поставку Товару та триватиме три роки з вказаної дати.

В свою чергу Відповідач в обґрунтування своєї позиції з даного приводу посилається в Акті перевірки на ст.14.1.11 ПК України вказуючи при цьому, що безнадійна заборгованість - заборгованість за зобов'язанням, щодо якої минув строк позовної давності.

Проте враховуючи вищевикладене та зважаючи, що ПрАТ „Рівне-Борошно" не направляло ТОВ „Колос" письмової вимоги про поставку Товару за Договором поставки 8-12 від 08.12. 2004 року, то строк позовної давності в частині зобов'язання ТОВ „Колос" поставити Товар або повернути розмір отриманої попередньої оплати взагалі не почав свій перебіг.

Отже, сума грошової дебіторської заборгованості по розрахунках ПрАТ „Рівне-Борошно" з ТОВ „Колос" у розмірі 120 000,00 грн. безпідставно була віднесена Відповідачем до безнадійної заборгованості, що в свою чергу вплинуло на зменшення Відповідачем валових витрат та висновків останнього про заниження податку на прибуток.

З приводу висновків Відповідача щодо зменшення валових витрат ПрАТ „Рівне-Борошно" по розрахунках з ТОВ «Компанія Енерготрейд» в сумі 458 836,64 грн., що, начебто, призвело до порушення ст.159 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI, то суду слід зазначити наступне.

Судом встановлено і сторонами не заперечується, що станом на 01.04. 2011 р. в облікових регістрах ПрАТ „Рівне - Борошно" рахується дебіторська заборгованість по розрахунках з ТОВ«Компанія Енерготрейд» ЄДРПОУ 30240206 в сумі 458 836,64 грн., яка виникла внаслідок перерахування авансового платежу за газ.

30.05. 2011 р. Господарським Судом м. Києва було винесено рішення у справі № 17/205 за позовом ЗАТ „Рівне-Борошно" до ТОВ „Компанія Енерготрейд" про розірвання договору постачання природного газу та стягнення 458 836,95 грн. у відповідності до якого позов ПрАТ „Рівне-Борошно" було задоволено повністю, розірвано договір постачання природного газу № 1/113 КЕ, укладений 25.12. 2007 року між ЗАТ „Рівне-Борошно" і ТОВ „Компанія „Енерготрейд"" та стягнуто з останнього на користь ЗАТ „Рівне-Борошно" суму попередньої оплати у розмірі 458 836,95 грн.

Посилаючись на пп.159.1.2 п.159.1 ст. 159 Відповідач вважає, що в даному випадку Покупець зобов'язаний зменшити витрати на вартість заборгованості, визнаної судом, у податковому періоді, на який припадає набрання законної сили рішення суду про визнання (стягнення) такої заборгованості.

Таке застосування пп.159.1.2 ст. 159 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI повністю спотворює його зміст та перекручує його дію. Його неможливо застосовувати поза контекстом всього п.159.1 в цілому з обов'язковим врахуванням пп.159.1.1.

Пункт 159.1 ст. 159 має назву „Порядок урегулювання безнадійної та сумнівної заборгованості" і регламентує дії Покупця та Продавця товарів (робіт, послуг) у випадку, коли Продавцем здійснено поставку таких товарів (робіт, послуг), але Покупцем не проведено розрахунків за них. У цьому випадку дії Продавця регламентуються пп.159.1.1 : „Платник податку - продавець товарів, робіт, послуг має право зменшити суму доходу звітного періоду на вартість відвантажених товарів, виконаних робіт, наданих послуг у поточному або попередніх звітних податкових періодах у разі, якщо покупець таких товарів, робіт, послуг затримує без погодження з таким платником податку оплату їх вартості (надання інших видів компенсації їх вартості)." При цьому, дії Покупця, який не розрахувався за товари (роботи, послуги), регламентуються пп. 159.1.2 : „Платник податку - покупець зобов'язаний зменшити витрати на вартість заборгованості, визнану судом чи за виконавчим написом нотаріуса, у податковому періоді, на який припадає день набрання законної сили рішення суду про визнання (стягнення) такої заборгованості (її частини) або вчинення нотаріусом виконавчого напису".

В даному випадку ПрАТ „Рівне-Борошно" виступає Покупцем, який сплатив авансову оплату за газ та в зв'язку з неотриманням товару звертається до суду з метою стягнення (повернення) оплаченого авансу з контрагента. Таким чином діюче законодавство стоїть на захисті інтересів законослухняного Покупця і не містить норми, яка б вимагала від нього зменшення своїх витрат, цим самим не надаючи права недобросовісному Продавцю на адекватну дію - зменшення своїх доходів. Аналогічної точки зору притримується Державна податкова служба у Рівненській області у листі № 10482/15-119 від 14.06. 2012 року (т. 3 а.с. 50-51).

Крім того, суду слід зазначити, що згідно з висновком судової економічної експертизи № 7904 від 30.11. 2012 року, що проведена Волинським відділенням Львівського науково-дослідного інституту судових експертиз було встановлено, що віднесення Приватним акціонерним товариством „Рівне-Борошно" до складу валових витрат за період з 01.09. 2010 року по 31.12. 2011 року суми авансового платежу за газ сплаченого товариством у вересні - жовтні 2010 року для ТОВ „Компанія Енерготрейд" в розмірі 458836,64 грн. експертом документально не підтверджено (т. 3 а.с. 93-99).

Таким чином, твердження відповідача, що викладені в Акті перевірки щодо включення даної попередньої оплати, ПрАТ „Рівне-Борошно" до валових витрат не відповідають дійсності та спростовуються наявними в матеріалах справи документами. У зв'язку з чим, податкове повідомлення-рішення щодо зменшення валових витрат позивача в цій частині є протиправним та підлягає скасуванню.

На сторінках 6 - 8 Акту перевірки Відповідачем описується правові відносини ПрАТ „Рівне-Борошно" з ФОП ОСОБА_4, які мали місце в травні 2011 року. Після чого Відповідачем зроблені висновки, що взаємовідносини між Позивачем і ФОП ОСОБА_4 мають ознаки нікчемності.

Згідно п.138.1 ст.138 Податкового кодексу України, витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Підпунктом 139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України передбачено, що не включаються до складу витрат - витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

При розгляді справи, судом були досліджені усі первинні документи, що містять відомості про обставини взаємовідносин між ПрАТ «Рівне-Борошно» і ФОП ОСОБА_4, та пов'язані з рухом активів, виконанням зобов'язань, що описані вище, останні відповідають змісту, відображеному в укладеному платником податку договорі, та підтверджують обґрунтованість визначення суми витрат.

За таких обставин, податкове повідомлення-рішення ДПІ у м. Рівному форми "Р" № 0001492342 від 04.04. 2012 року про визначення грошового зобов'язання по податку на прибуток в сумі 113300, підлягає визнанню протиправним та скасуванню.

Згідно з ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків встановлених ст. 72 цього Кодексу. У відповідності до п. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач як суб'єкт владних повноважень не надав суду достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, і не довів правомірності прийнятих ним податкових повідомлень-рішень форми «Р» № 0001492342 та № 0001502342 від 04 квітня 2012 року.

При зазначених обставинах, вимоги позивача правомірні, обґрунтовані і підлягають до задоволення, а заперечення відповідача суд відхиляє як безпідставні і такі, що суперечать чинному законодавству та фактичним обставинам справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України. Враховуючи викладене та те, що позов задоволено повністю на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, позивачу слід присудити із Державного бюджету України 2146 (дві тисячі сто сорок шість) грн. 00 коп. судового збору, сплаченого згідно платіжного доручення № 558 від 06.04. 2012 р. (а.с. 3).

Керуючись статтями 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у місті Рівне форми "Р" № 0001492342 та № 0001502342 від 04.04. 2012 року.

Присудити на користь позивача Приватного акціонерного товариства "Рівне-Борошно" із Державного бюджету України судовий збір у розмірі 2146 (дві тисячі сто сорок шість) грн. 00 коп.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Житомирського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Зозуля Д. П.