Ухвала суду № 29076136, 31.01.2013, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 2а-10921/12/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Смолій І.В. Суддя-доповідач: Літвіна Н. М.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 січня 2013 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого - судді Літвіної Н.М.,

Суддів Коротких А.Ю.

Хрімлі О.Г.

при секретарі Соловіцькій І.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Деснянському районі м. Києва Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 20 вересня 2012 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Техносервіс-Д» до Державної податкової інспекції у Деснянському районі м. Києва Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И В :

В серпні 2012 року позивач звернувся до суду з позовом до ДПІ у Деснянському районі м. Києва ДПС про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 20 вересня 2012 року позов задоволено.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення - рішення № 0000982305 від 31 липня 2012 року, прийняте ДПІ у Деснянському районі м. Києва ДПС.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач - ДПІ у Деснянському районі м. Києва ДПС, звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, працівниками податкового органу проведено документальну невиїзну перевірку ТОВ «Техносервіс-Д» з питань дотримання вимог чинного податкового законодавства, своєчасності, достовірності, повноти та сплати до бюджету податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ «Нікма-2010» за жовтень 2011 року, за результатами якої складено акт № 2277/22-5/23538446 від 24 липня 2012 року.

Перевіркою встановлено порушення позивачем п. 198.1, 198.2, 198.3 ст. 198, п. 201.1, 201.4, 201.6 ст. 201 ПК України, що призвело до заниження позивачем податкового зобов'язання з податку на додану вартість за жовтень 2011 року на суму 134 583, 00 гри.

На підставі вищезазначеного акту перевірки ДПІ у Деснянському районі м. Києва ДПС винесено податкове повідомлення-рішення № 0000982305 від 31 липня 2012 року яким позивачу визначено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 168 229, 00 грн., в тому числі за основним платежем в сумі 134 583, 00 грн. та штрафні (фінансові) санкції в розмірі 33 646, 00 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, між позивачем та ТОВ «Нікма-2010» 15 грудня 2010 року було укладено договір купівлі-продажу нафтопродуктів № 15/12-10М.

На виконання умов вказаного договору ТОВ «Нікма-2010» загалом було поставлено позивачу нафтопродукти на загальну суму 3 058 718, 17 грн., в тому числі ПДВ в сумі 509 786, 36 грн., що включає поставку у жовтні 2011 року на загальну суму 807 499, 96 грн. в тому числі ПДВ на суму 135 586, 33 грн.

Виконання умов вищезазначеного договору у жовтні 2011 року підтверджується належним чином оформленими актами видатковими накладними, податковими накладними, виписками з рахунків позивача, а саме оборотно-сальдовими відомостями по рахунках, регістрами отриманих та виданих податкових накладних, виписками з банку тощо.

Крім того, позивачем в подальшому збувались нафтопродукти, поставлені ТОВ «Нікма-2010», що підтверджується копією договору № 23/08/11-10М від 23 серпня 2011 року, укладеного позивачем з ТОВ «Інвест Норд», товарно-транспортними, видатковими та податковими накладними, паспортами та сертифікатами якості поставленої продукції.

Відповідно до п. 138.2 ст. 138 ПК України - витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до п. п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України - не включаються до складу витрат, витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 ПК України - податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту згідно з п. 198.2 ст. 198 ПК України вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно ж до ч. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» - підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Господарська операція згідно зі ст. 1 названого Закону - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Отже, з наведених законодавчих приписів вбачається, що наслідки в податковому обліку створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто ті, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника податків. При цьому господарські операції мають бути відображені в податковому обліку відповідно до їх реального змісту.

Зокрема, не може визнаватися право платника ПДВ на податковий кредит у тому разі, якщо відповідні товари ним реально не придбавалися, або якщо витрати на таке придбання реально не понесені тощо.

Отже, з наведених законодавчих приписів вбачається, що наслідки в податковому обліку створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто ті, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника податків. При цьому господарські операції мають бути відображені в податковому обліку відповідно до їх реального змісту та відповідати господарській меті підприємства.

Зокрема, не може визнаватися право платника ПДВ на податковий кредит у тому разі, якщо відповідні товари ним реально не придбавалися, або якщо витрати на таке придбання реально не понесені тощо.

Висновки проведеної перевірки щодо заниження позивачем зобов'язань з податку на додану вартість за жовтень 2011 року в сумі 134 583, 00 грн. ґрунтуються на тому, що відповідно до бази даних АІС «Аудит» та з довідки ДПІ у Печерському районі м. Києва неможливо провести зустрічну перевірку господарської діяльності ТОВ «Нікма-2010», оскільки дане підприємство не знаходиться за юридичною адресою.

За результатами дослідження вказаних матеріалів відповідач прийшов до висновку щодо відсутності у даного контрагента позивача матеріальних ресурсів для здійснення господарської діяльності та неможливості настання реальних наслідків по укладеним даним підприємством угодам, а тому такі правочини є недійсними.

Відповідно до ст. 16 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» - єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення органів державної влади, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.

Згідно до ст. 17 Закону - відомості про юридичну особу або фізичну особу - підприємця включаються до Єдиного державного реєстру шляхом внесення записів на підставі відомостей з відповідних реєстраційних карток та відомостей, що надаються юридичними особами державному реєстратору за місцезнаходженням реєстраційної справи згідно із законодавством України.

В Єдиному державному реєстрі містяться такі відомості щодо юридичної особи, зокрема, прізвище, ім'я, по батькові, дата обрання (призначення) та реєстраційні номери облікових карток платників податків, які обираються (призначаються) до органу управління юридичної особи, уповноважених представляти юридичну особу у правовідносинах з третіми особами, або осіб, які мають право вчиняти дії від імені юридичної особи без довіреності, у тому числі підписувати договори.

Відповідно до ст. 18 Закону - якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, не були до нього внесені, вони не можуть бути використані в спорі з третьою особою, крім випадків, коли третя особа знала або могла знати ці відомості.

Як вбачається з матеріалів справи, на момент укладення господарських операцій та в період їх виконання відомості в Єдиному державному реєстрі з приводу реєстрації ТОВ «Нікма-2010» були чинні. Крім того, ТОВ «Нікма-2010» були зареєстровані платником податку на додану вартість.

Також, як вірно встановлено судом першої інстанції, допитана в якості свідка ОСОБА_3 будучи попередженою про кримінальну відповідальність за дачу завідомо неправдивих показів та за відмову давати покази у судовому засіданні пояснила, що як на момент укладення так і на момент поставок нафтопродуктів ТОВ «Нікма-2010» у жовтні 2011року позивачу вона працювала директором ТОВ «Нікма-2010», в листопаді 2011 року звільнилась з даної посади.

На момент виконання нею обов'язків директора ТОВ «Нікма-2010» договірні відносини з позивачем дійсно існували та виконувались належним чином, подавалась податкова звітність, а підприємство знаходилось за адресою державної реєстрації. Крім того, у 2011 році на ТОВ «Нікма-2010» працювало декілька осіб та були усі необхідні засоби для здійснення господарської діяльності, що полягала у перепродажу нафтопродуктів.

Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції належним чином дослідив реальність господарських операцій, що є підставою для виникнення права на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування, добросовісність дій платника податку, яка полягає у відповідності вчинених ним дій господарській меті, а також реальність усіх даних, наведених у документах, що надають право на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування.

Виходячи із вимог ст. 71 КАС України - кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ст. 200 КАС України - суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 160, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України суд,

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Деснянському районі м. Києва Державної податкової служби - залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 20 вересня 2012 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі, тобто з 07 лютого 2013 року, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя:

Судді:

Повний текст ухвали виготовлений 06 лютого 2013 року.

Головуючий суддя Літвіна Н. М.

Судді: Коротких А. Ю.

Хрімлі О.Г.