Постанова № 29074514, 30.01.2013, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 січня 2013 р. Справа № 804/3/13-а Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Коренева А.О.,

при секретарі Литвин Ю.Ю.,

за участю

представників позивача - Куклінова М.О., Білої Л.М.,

представника відповідача - Коваленко В.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську в приміщенні Дніпропетровського окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпрорембуд» до Дніпропетровської міжрайонної державної податкової інспекції Дніпропетровської області ДПС про скасування податкових повідомлень-рішень від 27.12.12 №0000031542 та №0000041542, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач, ТОВ «Дніпрорембуд» (далі - Позивач, товариство), звернувся до суду з позовом до Дніпропетровської МДПІ (далі - відповідач, МДПІ, податковий орган) про скасування податкових повідомлень-рішень від 27.12.12 №0000031542 та №0000041542. На обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що оскаржувані рішення підлягають скасуванню, адже прийняті податковим органом на результатами перевірки, висновки якої не відповідають дійсним подіям, суперечать наявним у ТОВ «Дніпрорембуд» документам та нормам діючого податкового законодавства. Спірна суми податкового кредиту сформована товариством за наслідками господарських взаємовідносин останнього з ТОВ «Укрбудтранссервіс», що мали місце у червні 2011р., на підставі наявних первинних документів: угоди, видаткових та податкових накладних, до яких претензії МДПІ відсутні, розрахунки за придбаний товар здійснювались грошовими коштами в безготівковій формі через банківські установи, що також встановлено перевіряючими в ході перевірки. Відтак, твердження податкового органу про безоплатне отримання товару від невстановленої особи також не відповідає дійсності. В судовому засіданні представники позивача позовні вимоги підтримали та просили їх задовольнити з підстав, наведених в позові.

Відповідач, Дніпропетровська МДПІ Дніпропетровської області ДПС, заперечував проти задоволення позовних вимог товариства. Мотиви незгоди зводяться до того, що перевіркою контрагента позивача ТОВ «Укрбудтранссервіс», проведеною фахівцями ДПІ у Жовтневому районі, встановлена відсутність поставок товарів та укладення угод з метою настання реальних наслідків. Оскільки угоди за участю ТОВ «Укрбудтранссервіс» є нікчемними, відсутні як база так і об'єкт оподаткування ПДВ та податком на прибуток. На підставі викладеного відповідачем зроблений висновок, що операція, проведена позивачем з ТОВ «Укрбудтранссервіс» у червні 2011р., є безтоварною та створена на паперових носіях з метою ухилення від сплати податків та надання податкової вигоди для третіх осіб, а тому податковий кредит сформований позивачем у червні 2011р. безпідставно, а продукція, оприбуткована товариством у червні 2011р., отримана від невстановленої юридичної/фізичної особи на загальну суму 62 235,95 грн.

Вивчивши доводи позову та заперечень, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд при винесені постанови виходить з наступних підстав та мотивів.

Судовим розглядом справи встановлено, що відповідачем в період з 12.12.12 по 14.12.12 на підставі наказу МДПІ від 12.12.12 №917 та відповідно до пп.78.1.1 пп.78.1.4 п.78.1 ст.78 проведена документальна позапланова невиїзна перевірка ТОВ «Дніпрорембуд» щодо документального підтвердження господарських відносин з ТОВ «Укрбудтранссервіс» за червень 2011р. Результати перевірки оформлені актом від 14.12.12 №715/222/31785218. Проведеною перевіркою встановлено: - порушення позивачем ч.5 ст.203, ч.1, 2 ст.215, ст.216, ст.ст.662, 655, 656 ЦК України в частині не додержання в момент вчинення правочину вимог, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обмовлені ними по правочинах, ст.1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», ст. 44 Господарського кодексу України, п.п.198.1, п.198,3, п.198.6 ст. 198 ПК України, у зв'язку з чим зроблений висновок про заниження позивачем в червні 2011р. суми ПДВ на 10 373 грн.; - порушення позивачем пп.135.5.11, пп.135.5.14 п.135.5. ст.135, п.137.4 ст.137, пп.138.1.1. п.138.1. ст. 138, пп.139.1.1 п.139.9 п.139.1 ст. 139 ПК України, у зв'язку з чим зроблений висновок про заниження позивачем податку на прибуток за ІІ кв.2011р. на суму 26 243 грн.

Наведені висновки зроблені відповідачем на підставі матеріалів невиїзної позапланової перевірки контрагента позивача - ТОВ «Укрбудтранссервіс», складених ДПІ у Жовтневому районі 31.05.12 за №1284/22-5/36495398, якою встановлена відсутність факту реального здійснення господарської діяльності зазначеного підприємства, наслідком чого є відсутність як бази, так і об'єкту оподаткування ПДВ та податком на прибуток. Враховуючи визнання угод, укладених ТОВ «Укрбудтранссервіс» у тому числі і в червні 2011р., нікчемними, а також відсутність останнього станом на дату написання акту відносно позивача за місцезнаходженням, анулювання свідоцтва платника ПДВ 12.09.11 та невідповідність податкового кредиту позивача за червень 2011р. податковим зобов'язанням за вказаний період ТОВ «Укрбудтранссервіс», МДПІ стверджує про безтоварність та нікчемність операцій позивача та ТОВ «Укрбудтранссервіс», проведених у червні 2011р., завищення податкового кредиту в розмірі 10 373 грн. та заниження податку на прибуток на суму 26 243 грн.

Враховуючи висновки проведеної відносно позивача перевірки, податковим органом прийняті податкове повідомлення-рішення від 27.12.12 №0000031542, яким позивачу донарахований податок на прибуток підприємств в розмірі 26 243 грн., та податкове повідомлення-рішення від 27.12.12 №0000041542, яким позивачу донарахований податок на додану вартість в розмірі 10 374 грн., з яких сума основного платежу дорівнює 10 373 грн., сума штрафних санкцій - 1 грн.

Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість вказаних висновків відповідача і винесених на підставі таких висновків спірних актів індивідуальної дії на відповідність вимогам ч.3 ст.2 КАС України, проаналізувавши положення законодавчих актів, якими врегульовані спірні правовідносини, суд зауважує на наступному.

Матеріалами справи підтверджено, що між позивачем та ТОВ «Укрбудтранссервіс» укладений договір від 07.03.11 №05, відповідно до якого ТОВ «Укрбудтранссервіс» - постачальник зобов'язується поставити, а позивача - покупець прийняти та оплатити товар. Оплата товару покупцем здійснюється шляхом банківського переведення на рахунок постачальника після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього. Пунктом передання товару є об'єкт покупця. Як вбачається з видаткової накладної від 14.06.11 (а.с.130) та товарно-транспортних накладних від 14.06.11, 15.06.11 та 18.06.11 (а.с.142-148), ТОВ «Укрбудтранссервіс» протягом червня 2011 р. були поставлені, а позивачем були прийняті товари на виконання договору від 07.03.11 №05 на суму 62 235,98 грн., в тому числі ПДВ 10 372,66 грн. ТОВ «Укрбудтранссервіс», який на дату здійснення вказаної господарської операції мав статус платника податку на додану вартість, що підтверджується свідоцтвом №100234516 (а.с.244) та не заперечується відповідачем, на суму поставленого на адресу позивача товару виписана податкова накладна від 14.06.11 №98 (а.с.128), яка відображена останнім у реєстрі отриманих податкових накладних (а.с.135). Судовим оглядом зазначеної податкової накладеної, встановлено, що вона за змістом, формою та порядком їх заповнення відповідає вимогам, встановленим ст. 201.1 ст. 201 ПК України, Формі та Порядку заповнення податкової накладеної, затвердженими Наказом ДПА України від 21.12.10 №969, зареєстрованим в Мінюсті 29.12.10 №1401/18696 (чинним на час їх складання). Відповідно до п.201.6, 201.10 ст. 201 ПКУ податкова накладна є податковим документом, який є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Досліджуючи обставини реальності здійснення господарських операцій позивача з означеним контрагентом, на підставі яких ним були сформовані дані податкового обліку, суд приймає на підтвердження даних податкового обліку лише достовірні первинні документи, тобто ті, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції між певними суб'єктами господарської діяльності. Адже якщо фактичного здійснення господарської операції не відбулось, відповідні документи, в тому числі податкові накладні, не можуть вважатись первинним документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів. Як вбачається з підсумкової виписки по розрахунковому рахунку позивача, отримані від контрагента на підставі договору від 07.03.11 №05 товари оплачені позивачем в повному розмірі, що також встановлено і посадовими особами МДПІ під час перевірки та не заперечується представником відповідача в судовому засіданні. Зазначений факт, як і вище зазначені видаткова та податкова накладні, а також товарно-транспортні накладні, що підтверджують факт отримання позивачем товарів від контрагента - ТОВ «Укрбудтранссервіс», безумовно вказують на фактичність здійснення господарських операцій між позивачем та ТОВ «Укрбудтранссервіс» на підставі договору від 07.03.11 №05.

За правилами, визначеними п 198.3 ст. 198 ПКУ податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; - придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу (п.198.1 ст.198 ПКУ). Положення ст.198.2 ст.198 ПКУ визначають, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною. Одночасно законодавцем застережено, що не можуть бути віднесені до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 ст. 201 цього Кодексу.

З огляду на наведені положення податкового кодексу, враховуючи фактичність здійснення позивачем та ТОВ ««Укрбудтранссервіс» спірної господарської операції, наявність відповідних первинних документів, порушень в оформлені яких та невідповідність вимогами ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» судом не встановлено, а відповідачем чітко не зазначено, а також податкових накладених, оформлених відповідно до вимог ст. 201 ПКУ, суд дійшов висновку про наявність у позивача права на податковий кредит за операцією за договором від 07.03.11 №05, а відтак включення позивачем суми ПДВ за відповідною податковою накладеною в розмірі 10 372,66 грн. до складу податкового кредиту до Декларації з ПДВ за червень 2011р. є правомірним. Зважує суд і на той факт, що товари, придбані позивачем у ТОВ «Укрбудтранссервіс», відповідають характеру господарської діяльності позивача, тобто пов'язані з його господарською діяльністю, якою відповідно до Довідки з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України є будівництво житлових і нежитлових будівель, підготовчі роботи на будівельному майданчику, інші спеціалізовані будівельні роботи, н.в.і.у. тощо (а.с.152).

Отже, враховуючи наведене,судо робить висновок, що у позивача наявне право на формування валових витрат по вказаній операції з ТОВ «»Укрбудтранссервіс» за правилам ст. 138 ПК України, яка встановлює склад витрат та порядок їх визнання. Відтак судження податкового органу про оприбуткування позивачем продукції у червні 2011р. від невстановленої юридичної/фізичної особи на загальну суму 62 235,95 грн. (разом з ПДВ) та заниження в порушення пп.135.5.11 та135.5.14 п.135.5 ст. 135, п.137.4 ст.137 ПК України доходів в сумі 62 235,98 грн. та податку на прибуток в розмірі 26 243 грн. не відповідають дійсним обставинам господарської діяльності позивача проведеної у червні 2011р. з ТОВ «Укрбудтранссервіс». Адже відповідно до пп.135.11 ст. 135.1.14 ПКУ інші доходи включають доходи, визначені відповідно до статей 146, 147, 153 і 155-161 цього Кодексу та інші доходи платника податку за звітний податковий період, а, як встановлено в ході судового розгляду справи, товар отриманий позивачем у червні 2011р. на суму 62 235,98 грн., є товаром, отриманим від ТОВ «Укрбудтранссервіс», оплаченим в безготівковій формі позивачем та пов'язаним із господарською діяльністю останнього.

Щодо викладення в акті перевірки від 14.12.12 висновків з приводу порушення позивачем вимог ст.ст.203, 215, 216, 662, 655, 656 Цивільного кодексу України в частині недодержання в момент вчинення правочину вимог, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними, суд зазначає наступне. За змістом ст.215 ЦК України нікчемним правочином визнається лише той правочин, недійсність якого встановлена законом. У такому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Суд відмічає, що фактів, за наявністю яких законодавець визначає правочин нікчемним, наведених зокрема в ст.ст. 219, 220, 221, 224, 226, 228 ЦК України, податковим органом в обґрунтування своєї позиції не наведено.

Відповідно до ч.3 ст.215 ЦК України якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визначений судом недійсним (оспорюваний правочин). Зазначаючи про не спрямованість правочину між позивачем та ТОВ «Укрбудтранссервіс» на реальне настання правових наслідків, податковим органом не враховано, що правочини, які вчинені без наміру створення правових наслідків, що обумовлені ними, визначаються законом як фіктивні (ст.234 ЦК України). Фіктивні правочини не віднесені законом до нікчемних, їх недійсність визнається тільки судом. Щодо доводів відповідача про відсутність власних основних фондів, технічного персоналу, власних виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів у контрагентів ТОВ «Укрбудтранссервіс», що на думку фахівців податкового органу унеможливлює сам факт здійснення господарської діяльності таких платників, суд зауважує, що такі доводи, за належним їх документальним підтвердженням, можуть служити доказами фіктивності або удаваності цих правочинів (ст.234, 235 ЦК України) при оспорюванні їх в судовому порядку, але не є підставами для визнання їх нікчемними. Між тим, рішення суду про визнання правочину між позивачем та його контрагентом «Укрбудтранссервіс» недійсним МДПІ до суду не надано, в акті перевірки про наявність такого рішення не зазначено, судом на виконання вимог ст.11 КАС України існування такого рішення не встановлено.

За викладених обставин суд доходить висновку, що до набуття законної сили рішенням суду про визнання недійсними правочинів, за яким платником податків був сформований податковий кредит з ПДВ, податковий орган не має правових підстав для відображення в акті перевірки висновків про вчинення таким платником порушення податкового законодавства щодо правильності та повноти справляння податків за цим правочином, а відображення податковим органом в акті перевірки висновків про вчинення позивачем порушення податкового законодавства щодо правильності та повноти справляння податків за цим правочином є безпідставним.

Суд критично ставиться і до доводів відповідача в обґрунтування своєї позиції щодо відсутності ТОВ «Укрбудтранссервіс» за юридичною адресою, невідповідності спірної суми податкового кредиту позивача сумі податкових зобов'язань, відображеній його контрагентом ТОВ «Укрбудтранссервіс», анулювання свідоцтва платника ПДВ ТОВ «Укрбудтранссервіс». По-перше, станом на дату проведення позивачем господарських операцій з ТОВ «Укрбудтранссервіс», факту відсутності останнього за місцезнаходженням не встановлено, його статус платника податку на додану вартість підтверджується відповідним Свідоцтвом, що не заперечується податковим органом. По-друге, законодавець не ставить в залежність право платника податку на формування податкового кредиту від дотримання його контрагентом податкової дисципліни, зокрема відображення податкових зобов'язань за проведеними операціями, недотримання контрагентами позивача податкового законодавства не є підставою для висновку про порушення саме позивачем вимог вищенаведених положень податкового кодексу.

Отже, з огляду на реальний характер операції між позивачем та ТОВ «Укрбудтранссервіс», за наслідками виконання якої позивачем сформована спірна сума податкового кредиту та оприбуткований відповідний товар, порушення контрагентом положень податкового законодавства та правил здійснення господарської діяльності (як-то відсутність за місцем реєстрації, несплата податків та зборів у необхідному розмірі тощо) не може бути підставою для позбавлення платника податку - позивача права на отримання податкової вигоди за умови відсутності доказів недобросовісності такого платника.

Суд також зауважує, що положеннями ч.2 ст. 8 КАС України передбачений обов'язок суду застосовувати принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини. Європейським судом з прав людини висловлено позицію, що платник податків не повинен нести відповідальність за наслідки не виконання його постачальником обов'язків щодо своєчасного декларування ПДВ (справа « «Булвес» АД проти Болгарії»), а також зазначено, що у разі виявлення податковим органом невиконання постачальником своїх обов'язків як платника ПДВ, він міг би розпочати податкову перевірку цього постачальника, з тим, щоб стягнути з нього належні платежі та штрафні санкції, але прямого впливу на оподаткування організації-заявника це б не мало (справа «Бізнес Сепорт Сентре проти Болгарії»).

З огляду на викладене, враховуючи, що судовим розглядом справи встановлено, що позивачем правомірно сформований податковий кредит в розмірі 10 373 грн. за господарською операцією з ТОВ «Укрбудтранссервіс», відповідний товар отриманий від останнього та оплачений позивачем, оскаржувані податкові повідомлення-рішення підлягають скасуванню.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Отже, особливістю адміністративного судочинства є те, що тягар доказування в спорі покладається на відповідача - орган публічної влади, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії. Відповідач правомірність своїх висновків та винесених на їх підставі податкових повідомлень-рішень належним чином не довів. Висновки перевіряючих осіб, що викладені у акті перевірки, не підкріплені належними доказами і носять характер суб'єктивних припущень.

Беручи до уваги наведене, позовні вимоги ТОВ «»Дніпрорембуд» підлягають задоволенню у повному обсязі.

Згідно з ч.1 ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійсненні нею документально підтверджені судові витрати з державного бюджету України.

Керуючись ст.ст. 2, 8-12, 69, 71, 94, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати противоправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Дніпропетровської міжрайонної державної податкової інспекції про скасування податкових повідомлень-рішень від 27.12.12 №0000031542 та від 27.12.12 №0000041542.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпрорембуд» (код ЄДРПОУ - 31785218) витрати по сплаті судового збору в сумі 366 грн. (триста шістдесят шість гривень) 16 коп.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подання апеляційної скарги з одночасним надісланням копії апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова суду набирає законної сили згідно зі ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст постанови виготовлений 01.02.13.

Суддя А.О. Коренев