Постанова № 290744, 24.11.2006, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.11.06 р. Справа № 34/332пд

11 год. 55хвилин, м. Донецьк, вул.Артема,157,

зал судових засідань (каб.) №212

Господарський суд Донецької області у складі судді Кододової О.В. при секретарі судового засідання Клішиній Н.І.., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Відкритого акціонерного товариства „Донбасенерго” м. Горлівка

до відповідача Горлівської об’єднаної державної податкової інспекції

про спонукання укласти договір реструктуризації

За участю:

представників сторін

від позивача Фабрій В.В. (за дорученням)

від відповідача Толстолуцька М.М., Тінява В.А. (за дорученнями)

По справі була оголошена перерва з 21.11.2006року на 24.11.2006року на 11годин 30 хвил.

СУТЬ СПОРУ:

Відкрите акціонерне товариство „Донбасенерго” м. Горлівка звернулося до суду з позовом до Горлівської об’єднаної державної податкової інспекції про спонукання укласти договір реструктуризації додаткових податкових зобов’язань у сумі 4 361 876грн., що виникли з ПДВ у серпні 2006року при проведенні операцій з погашенням заборгованості за електричну енергію, яка була відпущена Державному підприємству „Енергоринок” у грудні 2002року і щодо якої був застосований порядок врегулювання, визначений статтею 12 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств”.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що згідно із Законом України від 23.06.2005 р. N 2711-IV "Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу" (далі - Закон N 2711) підприємства паливно-енергетичного комплексу, які внесені до Реєстру та мають у складі заборгованості основний податковий борг (без пені та штрафних санкцій), що залишився непогашеним після застосування механізму взаєморозрахунків, передбаченого цим Законом, мають право на реструктуризацію основного податкового боргу шляхом розстрочення терміном на десять років з дати укладання відповідних договорів про реструктуризацію (розстрочення) заборгованості – основного податкового боргу (без пені та штрафних санкцій), з відстроченням погашення на перші два роки дії таких договорів та сплатою протягом наступних років щомісяця рівними частками.

Позивач зазначає, що відповідач листом №8799/24-013 від 29.09.2006року повідомив, що у зв’язку із відсутністю механізму проведення реструктуризації поточних податкових зобов’язань відповідно до вимог Закону №2711-IV надати реструктуризацію таких податкових зобов’язань неможливо.

Відповідач у запереченнях від 25.10.2006року №9729/10 (вхід. №02-41/41019 від 26.10.2006року) проти позовних вимог заперечує за тих підстав, що механізм списання та проведення реструктуризації по теперішній час не розроблено.

Розглянувши матеріали справи , заслухавши пояснення сторін та додатково надані документи , суд встановив:

Позивач є юридичною особою код ЄДРПОУ 23343582, державної форми власності, основними видами діяльності є виробництво, розподіл та постачання електроенергії.

Позивач у декларації з податку на додану вартість за серпень 2006року відніс суму додатково виниклих податкових зобов’язань з ПДВ за електроенергію, відпущену до ДП „Енергоринок” у грудні 2002року при проведенні взаєморозрахунків у розмірі 4 361 876грн. про що зазначено у Довідці від 18.09.2006року №18-23/2994.

Збільшення податкових зобов’язань було здійснене позивачем на підставі „Розрахунку №1/213” коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної від 31.12.2002року №213 на суму 21809379,07грн. у тому числі ПДВ 4 361 875,81грн.

Позивача звернувся до відповідача з листом від 18.09.2006року №18-11/2993 з проханням відповідно до норм п.п.10.2.3 п.10.2 ст.10 Закону України від 23.06.2005 р. N 2711-IV "Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу" (надалі Закон №2711) реструктурувати суму додатково виниклих зобов’язань з податку на додану вартість у розмірі 4 361 876грн.

Відповідач листом від 29.09.2006року №8799/24-013 відмовив за тих підстав, що механізм списання та проведення реструктуризації відсутній.

Відповідно до норм пп. 10.2.3 ст. 10 Закону N 2711 підприємствам паливно-енергетичного комплексу, які внесені до реєстру підприємств паливно-енергетичного комплексу, які беруть участь у процедурі погашення заборгованості, дозволяється на умовах, визначених цією статтею, провести реструктуризацію податкових зобов'язань, які виникають при погашенні ними на умовах, визначених Законом N 2711, заборгованості, щодо якої до набрання чинності Законом N 2711 застосований порядок врегулювання, визначений ст. 12 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств".

Органи державної податкової служби за зверненням учасників розрахунків - платників податків укладають договори про реструктуризацію основного податкового боргу, в тому числі боргу, який виник у зв'язку із застосуванням механізмів погашення заборгованості (без пені та штрафних санкцій), на умовах, визначених Законом N 2711 (п. 10.3 ст. 10 Закону N 2711).

Податковий орган формує довідки про податкову заборгованість по підприємствах паливно-енергетичного комплексу відповідно до вимог Закону України від 23.06.2005 р. N 2711-IV "Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу" та постанов Кабінету Міністрів України від 22.02.2006 р. N 191 "Про затвердження Порядку підтвердження заборгованості, що виникла внаслідок неповних розрахунків за енергоносії" та N 192 "Про затвердження Порядку проведення взаєморозрахунків з погашення заборгованості підприємств паливно-енергетичного комплексу та інших учасників розрахунків".

З метою підтвердження податкового боргу податковий орган протягом 5 робочих днів після звернення платника податків - учасника розрахунків надає довідку про суму податкового боргу, який виник станом на 01.01.2005 р. і не погашений на день формування.

Згідно із Законом № 2711-IV підприємства паливно-енергетичного комплексу, які внесені до Реєстру та мають у складі заборгованості основний податковий борг (без пені та штрафних санкцій), що залишився непогашеним після застосування механізму взаєморозрахунків, передбаченого цим Законом, мають право на реструктуризацію основного податкового боргу шляхом розстрочення терміном на десять років з дати укладання відповідних договорів про реструктуризацію (розстрочення) заборгованості – основного податкового боргу (без пені та штрафних санкцій), з відстроченням погашення на перші два роки дії таких договорів та сплатою протягом наступних років щомісяця рівними частками.

Крім того, підприємствам паливно-енергетичного комплексу, внесеним до Реєстру, надано можливість на умовах, визначених цією статтею, провести реструктуризацію податкових зобов'язань, які виникають при погашенні ними на умовах, визначених цим Законом, заборгованості, щодо якої до набрання чинності цим Законом застосовано порядок врегулювання, визначений ст. 12 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.94 р. № 334/94-ВР (у редакції Закону України від 22.05.97 р. № 283/97-ВР, зі змінами та доповненнями).

Як вбачається із матеріалів справи між позивачем та Державним підприємством „Енергоринок” були складені акти про наявність та розмір заборгованості, що виникла на розрахункову дату (01.01.2005року) та не погашена станом на 1 липня 2006року від 06.07.2006року та від 27.07.2006року (а.с.25-26).

Згідно „Виписки з реєстру підприємств підприємства паливно-енергетичного комплексу, які беруть участь у процедурі погашення заборгованості відповідно до Закону України „Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу” станом на 13.09.2006року (виписка №631 від 13.09.2006року) (а.с.6) позивач внесений до реєстру підприємств підприємства паливно-енергетичного комплексу. Зазначена виписка підтверджує участь підприємств у процедурі погашення заборгованості згідно з Законом України „Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу” від 23.05.2005року №2711.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 3 Закону України “Про державну податкову службу в Україні” органи державної податкової служби України у своїй діяльності керуються Конституцією України, законами України, іншими нормативно-правовими актами органів державної влади.

Відповідно до п.1 ст.2 цього Кодексу завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Пункти 1 абзацу 3 статі 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачають, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст.11 КАСУ розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Стаття 69 КАСУ передбачає, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Згідно до ст.70 КАСУ сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Докази, одержані з порушенням закону, судом при вирішенні справи не беруться до уваги. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Стаття 71 КАСУ передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач в обґрунтування своїх заперечень посилається на відсутність механізму списання та проведення реструктуризації. З даним твердженням відповідача суд не може погодитися за тих підстав, що Закон України „Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу” від 23.05.2005року №2711 визначає комплекс організаційних та економічних заходів, спрямованих на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу. Метою цього Закону є сприяння поліпшенню фінансового становища підприємств паливно-енергетичного комплексу, запобіганню їх банкрутству та підвищенню рівня інвестиційної привабливості шляхом урегулювання процедурних питань та впровадження механізмів погашення заборгованості, надання суб'єктам господарської діяльності права їх застосування, визначення порядку взаємодії органів державної влади та органів місцевого самоврядування, розпорядників бюджетних коштів із суб'єктами господарської діяльності щодо застосування механізмів погашення заборгованості. Закон містить пряму норму (п.10.2 ст.10), яка передбачає, що реструктуризація основного податкового боргу, в тому числі боргу, який виник у зв'язку із застосуванням механізмів погашення заборгованості, визначається саме цим Законом.

У Законі №2711 не зазначено про необхідність розробки будь - якого механізму його виконання. Навпаки п.10.3 ст.10 Закону №2711 передбачає, що органи державної податкової служби за зверненням учасників розрахунків - платників податків укладають договори про реструктуризацію основного податкового боргу, в тому числі боргу, який виник у зв'язку із застосуванням механізмів погашення заборгованості (без пені та штрафних санкцій), на умовах, визначених цим Законом.

Крім того, позивач надав суду як доказ по справі копію Рішення №3/24/23343582 від 16.11.2006року про реструктуризацію податкових зобов’язань, які виникли внаслідок погашення заборгованості відповідно до умов Закону України від 23.06.2005року №2711 на реструктуризацію податкових зобов’язань з податку на прибуток та копію Договору на реструктуризацію податкових зобов’язань від 17.11.2006року №58/24-014-10 укладений із Слов’янською ОДПІ. Тобто, податковими органами здійснюються заходи та укладаються договори по реструктуризації основного податкового боргу.

Відтак відповідач неправомірно відмовив позивачу в укладенні договору реструктуризацію податкових зобов'язань, які виникають при погашенні ними на умовах, визначених цим Законом, заборгованості, щодо якої до набрання чинності цим Законом застосовано порядок врегулювання, визначений ст. 12 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.94 р. № 334/94-ВР і вимоги позивача обґрунтовані та підлягають задоволенню повністю.

Відповідно до ст. 94 КАСУ якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

У судовому засіданні 24.11.2006року була оголошена вступна та резолютивна частина постанови.

Керуючись Конституцією України, Законом України “Про державну податкову службу в Україні”, Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.94 р. № 334/94-ВР Закон України „Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу” від 23.05.2005року №2711, ст.ст.17-20,69-72,86,94,158-163, 167,185,186,254, п.6,7 розділу V11 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити повністю.

Спонукати Горлівську об’єднану державну податкову інспекцію укласти договір реструктуризації додаткових податкових зобов’язань у сумі 4 361 876грн., що виникли з ПДВ у серпні 2006року при проведенні операцій з погашенням заборгованості за електричну енергію, яка була відпущена Державному підприємству „Енергоринок” у грудні 2002року і щодо якої був застосований порядок врегулювання, визначений статтею 12 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств”.

Присудити з Державного бюджету України на користь Відкрите акціонерне товариство „Донбасенерго” (84601, Донецька область, м. Горлівка, пр. Леніна 11 п/р. 26009301550292 у Ц-М від АК ПІБ м. Горлівка, МФО 334464, код ЄДРПОУ 23343582) судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 3грн.40коп.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо заяву про апеляційне оскарження буде подана, але апеляційна скарга не була подана у зазначений строк, постанова суду набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не буде скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку .Про апеляційне оскарження постанови суду спочатку подається заява. Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до адміністративного суду апеляційної інстанції через господарський суд Донецької області. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Заява про апеляційне оскарження постанови суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення. Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Постанова виготовлена у повному обсязі 28 листопада 2006року.

Суддя Кододова О.В.