Рішення № 29074166, 28.01.2013, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.01.13 Справа№ 5015/5129/12

За позовом: Приватного акціонерного товариства «Українська гірничо-металургійна компанія», м.Київ

до відповідача: Державного підприємства «Стрийський вагоноремонтний завод», м.Стрий

про стягнення 793604 грн. 77коп.

Суддя Гоменюк З.П.

Секретар судового засідання Юрків М.Г.

Представники:

від позивача: Жолнач С.В.

від відповідача: Васьків І.В.

Представникам сторін роз'яснено зміст ст.22 ГПК України, а саме їх процесуальні права та обов'язки, зокрема, права заявляти відводи. Заяв про відвід судді не поступало.

Суть спору: Позов заявлено Приватним акціонерним товариством Українська гірничо-металургійна компанія» до Державного підприємства «Стрийський вагоноремонтний завод» про стягнення 786590грн. 09коп. заборгованості за поставлену продукцію, 5010грн. 47коп. пені за прострочення платежу та 2004 грн. 21коп. 3 % річних.

Ухвалою суду від 05.12.2012р. за даним позовом порушено провадження у справі та призначено її до розгляду на 15.01.2013р.

В судовому засіданні 15.01.2013р. позивачем подано уточнену позовну заяву, у зв'язку з частковою сплатою відповідачем суми основного боргу, просить суд стягнути з відповідача 352305грн. 97коп. основного боргу, 5964 грн. 20коп. 3 % річних та 29820грн. 56коп. пені. В судовому засіданні 15.01.2013р. оголошено перерву до 28.01.2013р.

В продовженому судовому засіданні 28.01.2013р. представник позивача підтримав позовні вимоги, у поданому розрахунку ціни позову б/н та б/д (зареєстрований канцелярією суду 24.01.2013р. за 332107/13) зазначив, що станом на 24.01.2013р. заборгованість відповідача становить 244639грн. 71коп., просить суд стягнути 244639грн. 71коп. основного боргу, 5964грн. 20коп. 3 % річних та 29820грн. 56коп. пені.

Представник відповідача у поданому клопотанні №ЮВ-17-В3/3/1 від 28.01.2013р. (зареєстроване канцелярією суду 28.01.2013р. за №2278/13) зазначив про те, що станом на 25.01.2013р. ним було погашено заборгованість за договором поставки №СВРЗ-03-22-12-66/Ю від 31.03.2012р. в розмірі 541 950грн. 38коп., просить суд припинити провадження у справі в частині стягнення 541 950грн. 38коп. основного боргу.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив наступне:

31.03.2012р. між Приватним акціонерним товариством „Українська гірничо-металургійна компанія" та Державним підприємством „Стрийський вагоноремонтний завод" було укладено договір поставки №СВРЗ-03-22-12-66/Ю, відповідно до п.1.1. якого постачальник (позивач) зобов'язується у березні-липні 2012р. поставити покупцю (відповідачеві) товари, зазначені в специфікації №1 до даного договору, що є невід'ємною частиною договору, а покупець - прийняти та оплатити такі товари згідно умов договору.

Пунктом 3.1. договору передбачено, що ціна цього договору становить 2 125 052грн. 68коп., в тому числі ПДВ 20% - 354 175грн. 45коп. Ціна цього договору може бути зменшена за взаємною згодою сторін (п. 3.2. договору).

Відповідно до п. 4.2. покупець здійснює оплату поставленого товару протягом 90 календарних днів з дня отримання на підставі виставленого рахунку постачальником. Днем отримання вважається день підписання сторонами видаткової накладної або та/або акту приймання-передачі.

На виконання умов договору позивачем поставлено, а відповідачем отримано товар згідно видаткових накладних №ЛФ-0001825 від 17.04.2012р. на суму 17 335грн. 07коп.; №ЛФ-0002089 від 25.04.2012р. на суму 108 535грн. 90коп.; №ЛФ-0002170 від 27.04.2012р. на суму 178 663грн. 09коп.; №ЛФ-0002153 від 28.04.2012р. на суму 106 466грн. 26коп.; №ЛФ-0002969 від 21.05.2012р. на суму 192 236грн. 09коп.; №ЛФ-0003204 від 25.05.2012р. на суму 20 456грн. 84коп.; №ЛФ-0003368 від 30.05.2012р. на суму 197 241грн. 74коп.; №ЛФ-0004265 від 22.06.2012р. на суму 187 904грн. 28коп.; №ЛФ-0004266 від 22.06.2012р. на суму 203 113грн. 75коп.; №ЛФ-0004500 від 27.06.2012р. на суму 59 483грн. 13коп.; №ЛФ-0004501 від 27.06.2012р. на суму 13 858грн. 32коп.; №ЛФ-0005361 від 20.07.2012р. на суму 185 170грн. 43коп. та №ЛФ-0005424 від 23.07.2012р. на суму 10 942грн. 67коп.

Для оплати поставлених товарів позивачем надано відповідачу рахунки-фактури з відповідними сумами. Відповідачем здійснено часткову оплату отриманого товару в сумі 694 817 грн. 48коп. Станом на час звернення з позовом до суду заборгованість відповідача становила 786 590грн. 09коп.

Позивачем 15.01.2013р. подано на розгляд суду уточнену позовну заяву, в якій зазначено, що станом на 11.01.2013р. несплаченим залишився основний борг в сумі 352 305 грн. 97коп. оскільки, 28.11.2012р. відповідачем частково сплачено позивачу визначену в акті звірки від 13.11.2012р. заборгованість в сумі 10942грн. 67коп, 29.11.2012р., 11.12.2012р. та 28.12.2012р. відповідачем також за актом звірки від 13.11.2012р. сплачено відповідно 73341грн. 45коп., 50000грн. 00коп. та 300000грн. 00коп. Решту суми основного боргу відповідач визнав.

У поданому розрахунку ціни позову станом на 24.01.2013р. позивач вказав на подальшу сплату суми основного боргу відповідачем, а саме 16.01.2013р. на рахунок позивача перераховано 92434грн. 43коп. Також позивачем представлено акт заліку взаємних зобов'язань від 29.12.2012р., відповідно до якого 15231 грн. 83коп. зараховуються відповідачу в погашення боргу перед позивачем. Отже, основна сума заборгованості відповідача з врахуванням часткової оплати боргу та уточнення позивача становить 244639 грн. 71коп., є обґрунтованою та такою що підлягає задоволенню з огляду на наступне:

Відповідно до ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до положень ст.509 ЦК України - зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно з ст.526 Цивільного кодексу України та ст.193 Господарського кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином згідно умов договору та актів цивільного законодавства, а при відсутності таких вказівок - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 2 ст. 193 ГК України передбачено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої

сторони.

Статтею 530 ЦК України встановлено - якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Відповідно до ч.1 ст.692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Статтею 229 ГК України передбачено, що учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов'язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов'язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов'язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом та іншими законами.

Згідно ст. 230 ГК України, штрафними санкціями в цьому Кодексі визначаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч.6 ст.231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюється у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Згідно п.8.2 договору у разі порушення строків оплати покупець (відповідач) сплачує постачальнику (позивачу) пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості, за кожен день прострочення,включаючи день оплати.

Відповідно до ст.ст.1, 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Таким чином, з урахуванням уточнення позовних вимог позивач просить стягнути з відповідача пеню в розмірі 29820 грн. 56 коп. Суд вважає вимогу позивача в цій частині правомірною, а нараховану суму пені такою, що підлягає до стягнення.

Відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З огляду на викладене, позивач просить суд стягнути з відповідача 3% річних, які відповідно до поданого розрахунку за період з 22.08.2012р. по 10.01.2013р. складають 5 964грн. 23грн., то дана сума розрахована відповідно до ст.625 ЦК України, і позовні вимоги про її стягнення є обґрунтованими і підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

З огляду на викладене, суд прийшов до висновку про те, що позов підлягає задоволенню з врахуванням поданого уточнення в частині стягнення 244 639грн. 71коп. основного боргу, 29 820грн. 56коп. пені та 5 964грн. 23коп. 3% річних.

Судові витрати покладаються на відповідача пропорційно до задоволених вимог.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України „Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за ухвалою суду в разі: зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Керуючись ст.ст. 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» , ст.ст. 509, 526, 530, 625, 629, 692, 712 ЦК України, ст.ст. 193, 229, 230, 231 ГК України, та ст.ст. 33, 34, 43, 49, 82, 84 ГПК України суд,-

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити з врахуванням поданих уточнень.

2. Стягнути з Державного підприємства «Стрийський вагоноремонтний завод» (м.Стрий, вул.Зубенка, 2, ідентифікаційний код 20770332) на користь Приватного акціонерного товариства «Українська гірничо-металургійна компанія» (м.Київ, вул.Баренбойма, 1, ідентифікаційний код 25412086) 244 639грн. 71коп. основного боргу, 29 820грн. 56коп. пені, 5 964грн. 23коп. 3% річних та 5608грн. 49коп. витрат по сплаті судового збору. Наказ видати відповідно до вимог ст.116 ГПК України.

3. Видати позивачу ухвалу на повернення з державного бюджету 10263грн. 61коп. судового збору.

Суддя Гоменюк З.П.

Повний текст рішення виготовлено

та підписано 04.02.2013р.